Рішення № 13611796, 01.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 лютого 2011 р.

Справа 3/8/2011/5003

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", код ЄДРПОУ 01182204 (вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21050)

до: Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької облдержадміністрації, код ЄДРПОУ 20098691 (вул. Володарського, 26, м. Вінниця, 21050)

про стягнення 26423,86 грн. заборгованості

Головуючий суддя

Заст. голови суду Колбасов Ф. Ф.

Секретар судового засідання Здорик Я. С.

Представники :

позивача : Венгрин К.О. представник, довіреність № б/н від 18.07.08р., посвідчення НОМЕР_1 від 08.08.2007 року

відповідача: Титаренко Т.І. - представник, довіреність № 01-01-18-30 від 06.01.2011року

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької облдержадміністрації 26423,86грн., з яких 26092,50грн. боргу, 193,68грн. пені, 39,08грн. інфляційних втрат та 98,60грн. 3 % річних простроченої суми заборгованості в зв'язку з неналежним виконанням умов договору від 01.10.2010 року № 63/820-28.

Ухвалою від 21.01.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 3/8/2011/5003 та призначено до розгляду на 01.02.2011 року.

Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що представниками сторін не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позову заперечує, мотивуючи тим що, розрахунки по договору № 63/820-28 не проводилися за відсутністю коштів на рахунку Головного управління. Так головному управлінню, як розпоряднику бюджетних коштів на оплату послуг по коду 1134 кошторисом на 2010 рік було передбачено 364100, 0грн., але за відсутністю коштів фактично надійшло 250370,0грн., тобто управління недоотримало 113703,0грн. Відповідач вважає, що відповідно до ст.607 ЦК України, ст.ст.23, 51 Бюджетного кодексу України фінансове зобов'язання по договору № 63/820-28 від 01.10.10р. є припиненим, через неможливість його виконання у звязку з обставиною, за яку кожна із сторін не відповідає.

Розглянувши матеріали справи та додані сторонами по справі додаткові документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено, що 01.10.2010 року Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" та Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької облдержадміністрації уклали договір № 63/820-28 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП.

Відповідно до п.1 договору позивач передає, а відповідач бере у строкове платне користування частини спеціалізовані технологічні приміщення, що розташовані в містах Вінницької області загальною площею 56,0кв.м.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що орендна плата у базовому місяці за 56,0кв.м. всієї орендованої площі становить 10077,28грн. з ПДВ. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати на індекс інфляції за вересень та жовтень 2010р., крім випадків дефляції.

Відповідно до п.3.1 договору відповідач зобов'язався проводити оплату не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказано в додатку №1 до договору.

В підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань по договору позивачем було направлено на адресу відповідача рахунок №1367 від 26.11.2010р. на суму 13026,72грн. та рахунок №1452 від 30.11.2010р. на суму 13065,78грн., а разом на загальну суму 26092,50грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання стосовно оплати виставлених рахунків не виконав, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 26092,50грн.

У відзиві на позов відповідач підтверджує, що сума заборгованості складає 26092,50грн.

Окрім того судом встановлено, що сторонами підписано акт звірки розрахунків за договором № 63/820-28 станом на 26.01.2011 рік. В якому також підтверджується сума боргу за жовтень та листопад 2011р. в сумі 26092,50грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України ( далі ГК ), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України ( далі ЦК ) зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору найму ( оренди ), регулювання яких здійснюється в главі 58 "Найм ( оренда ), ст.ст.759-786 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму ( оренди ) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст.762ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 26092,50грн. правомірною та обґрунтованою, а тому вона підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 193,68 грн. пені, 39,08грн. інфляційних втрат та 98,60грн. 3% річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 8.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за Договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, зі який сплачується пеня, починаючи з 28 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Так, за прострочку платежу в сумі 13026,72грн. з 28.11.2010р. по 27.12.2010р. з відповідача слід було стягнути 165,96грн. пені., а за прострочку платежу в сумі 26092,50 грн. з 28.12.2010р. по 05.01.2011р. з відповідача слід було стягнути 99,72грн. пені, разом 265,68грн. Однак позивачем заявлено до стягнення 193,68грн. пені, яка і підлягає задоволенню.

За неналежне виконання грошових зобовязань по сплаті 13026,72грн. з 28.11.2010р. по 27.12.2010р. з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 32,10грн.

(13020,72 х 3% /365 х 30 =32,10грн.).

За неналежне виконання грошових зобовязань по сплаті 26092,50грн. з 28.12.2010р. по 05.01.2011р. з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 19,26грн.

( 26092,50 х 3% /365х30=19,26грн.)

Разом підлягає стягненню 3% річних в сумі 51,36грн.

Позивачем було заявлено до стягнення 98,60грн. річних, тобто на 47,24грн. більше, а тому в цей частині позову слід відмовити.

При перевірці правильності нарахування позивачем інфляційних витрат помилок не виявлено, а тому позов в частині стягнення 39,08грн. підлягає задоволенню.

В силу ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Доводи відповідача наведені у його відзиві є непереконливими, безпідставними, не спростовують правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, а тому оцінюються судом критично.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

01.02.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької облдержадміністрації ( 21050 вул. Володарського, 26, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 20098691 ) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (21050, м.Вінниця, вул.Соборна,8, код ЄДРПОУ 01182204) - 26092,50грн. (двадцять шість тисяч девяносто дві грн. 50коп.) боргу; 193,68грн. (сто девяносто три грн. 68коп.) пені; 51,36грн. (пятдесят одна грн. 36коп.) 3% річних; 39,08грн. (тридцять девять грн. 08коп.) інфляційних втрат; 263,38грн. (двісті шістдесят три грн. 38коп. ) - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 234,40 грн. (двісті тридцять чотири грн. 40 коп.) - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові в частині стягнення 47,24грн. 3% річних відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Заступник голови суду Колбасов Ф.Ф.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 03 лютого 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21050)

3 - відповідачу (вул. Володарського, 26, м. Вінниця, 21050)