Постанова № 13611724, 27.01.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2011 р. Справа № 2а-4412/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства "Меандр" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р. по справі№2а-4412/10/1670

за позовом Малого приватного підприємства "Меандр"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, МПП "Меандр"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 червня 2010 року №0006281503/0/2025 та від 10 вересня 2010 року № 0006281503/1/2968.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р. по справі № 2-а-4412/10/1670 у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р., позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що з 03 червня 2010 року по 08 червня 2010 року Кременчуцькою ОДПІ проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності МПП "Меандр", поданої за 2008 рік (уточнююча) з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Результати перевірки оформлені актом №2774/15-227/13943312 від 09 червня 2009 року, в якому відображено виявлені порушення вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", внаслідок чого занижено орендну плату за землю за січень-грудень 2008 року на 1831,72 грн., в тому числі: за січень 2008 року - 152,64 грн., лютий 2008 року - 152,64 грн., березень 2008 року - 152,64 грн., квітень 2008 року - 152,64 грн., травень 2008 року - 152,64 грн., червень 2008 року - 152,64 грн., липень 2008 року - 152,64 грн., серпень 2008 року - 152,64 грн., вересень 2008 року - 152,64 грн., жовтень 2008 року - 152,64 грн., листопад 2008 року - 152,64 грн., грудень 2008 року - 152,68 грн.

За результатами перевірки та на підставі акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2010 року № 0006281503/0/2025, яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності на суму 2747,58 грн., в тому числі за основним платежем - 1831,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 915,86 грн.

Позивач, податкові зобов'язання та штрафні санкції, визначені податковим повідомленням-рішенням від 21 червня 2010 року № 0006281503/0/2025, не сплатив та оскаржив останнє в адміністративному порядку. За наслідками апеляційного узгодження контролюючий орган залишив скаргу позивача без задоволення, спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - без змін та прийняв податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2010 року № 0006281503/1/2968.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що порядок та підстави прийняття нових податкових повідомлень-рішень після розгляду скарг платників податків в межах процедури адміністративного оскарження визначені в ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і дана норма не передбачає прийняття нових рішень в разі залишення скарги без задоволення та без донарахування податкових зобовязань та/або штрафних санкцій.

Оскільки за результатами розгляду первинної скарги не відбулося донарахування зобовязань та штрафних санкцій, а скарга на податкове повідомлення рішення від 21 червня 2010 року № 0006281503/0/2025 була залишена без задоволення, то у відповідача не було законних підстав приймати нове податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2010 року № 0006281503/1/2968.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є законними та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення рішення від 10 вересня 2010 року № 0006281503/1/2968 - скасуванню.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновку відповідача і прийнятого на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2010 року № 0006281503/0/2025) на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Законом України "Про внесення змін в Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 №2505 пункт 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" викладено в новій редакції: "8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)".

Таким чином, до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Виходячи з наведеного, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності вважається податковим зобов'язанням з 01 січня 2005 року та справляється в порядку, визначеному Законом України "Про плату за землю" та Законом України "Про оренду землі".

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається незалежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно статті 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, згідно статті 13 Закону України "Про плату за землю" - договір оренди такої земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, МПП «Меандр» у 2008р. орендувало земельні ділянки, які розташовані в м. Кременчуці на підставі договорів оренди, укладених з Кременчуцькою міською радою, а саме: договір оренди від 24 грудня 2004 року щодо користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування комплексу магазинів по вул. Першотравневій в м.Кременчуці (строк дії договору до 01 грудня 2009 року). Орендна плата встановлена в розмірі 10 ставок земельного акта за земельну ділянку площею 195 кв.м. (комплекс магазинів) та 1,5 ставки земельного податку за земельну ділянку площею 54 кв.м. (прилегла територія) щорічно; договір оренди від 20 листопада 2006 року щодо користування земельною ділянкою для експлуатації і обслуговування приринкової торговельної площі та майданчика паркування автомобілів по вул. Республіканській в м. Кременчуці (строк дії договору до 01 серпня 2011 року). Орендна плата встановлена в розмірі 1,5% від грошової оцінки землі на земельну ділянку площею 1 кв.м. (майданчик паркування автомобілів) та 3% від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 5098 кв.м. (приринкова торгівельна площа) щорічно; договір оренди від 15 травня 2008 року щодо користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування частини приміщень адміністративно-побутової будівлі виробничої бази вул. Молодогвардійців, 40 в м. Кременчуці (термін дії договору - 49 років). Орендна плата встановлена в розмірі 5% від грошової оцінки землі щорічно.

Загальна сума орендної плати за землю у 2008 році, сплачена МПП «Меандр», становить 31075,00 грн.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що змін та додаткових угод до вказаних договорів з приводу розміру орендної плати суб'єктами цих правовідносин не приймалось.

Пунктом 9 означених договорів визначено розмір орендної плати в розмірі: згідно договору оренди від 24 грудня 2004 року - 10 ставок земельного акта за земельну ділянку площею 195 кв.м. (комплекс магазинів) та 1,5 ставки земельного податку за земельну ділянку площею 54 кв.м. (прилегла територія) щорічно; згідно договору оренди від 20 листопада 2006 року - 1,5% від грошової оцінки землі на земельну ділянку площею 1 кв.м. (майданчик паркування автомобілів) та 3% від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 5098 кв.м. (приринкова торгівельна площа) щорічно; - згідно договору оренди від 15 травня 2008 року - 5% від грошової оцінки землі щорічно.

Під час дії зазначених договорів оренди діяла нова редакція частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до внесених змін Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", відповідно до приписів якої річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

З урахуванням положення наведеної норми закону, мінімальний розмір орендної плати для позивача мав складати не менше трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Зокрема, статтею 7 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, визначається у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону (до яких орендована позивачем земельна ділянка не відноситься).

Всупереч зазначеним вимогам норм права щодо розміру орендної плати, у договорах оренди від 24 грудня 2004 року, від 20 листопада 2006 року та від 15 травня 2008 року, укладених позивачем з Кременчуцькою міською радою, передбачався значно менший розмір орендної плати.

Оцінюючи зазначені суперечності між умовами договорів оренди землі та вимогами законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкова політика держави, головним чином, реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.

У своєму рішенні від 16 лютого 2010 року № 5-рп/2010 "У справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", статті 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Конституційний Суд встановив, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини 1 статті 67, пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

З системного аналізу означених правових норм та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що умови договорів оренди землі, укладених позивачем з Кременчуцькою міською радою, щодо розміру орендної плати (як податкового зобов'язання) є такими, що порушують публічний порядок у сфері оподаткування.

Тому, розмір орендної плати позивачу має визначатись із врахуванням вимог чинного у 2008 році законодавства.

Слід відзначити, що зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 10/-VI (щодо мінімального розміру орендної плати - не менше 3% грошової оцінки), діяли протягом періоду з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року, оскільки були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року.

Проте, Законом України від 03 червня 2008 року № 309-VІ частина 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" знову викладена в новій редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати для позивача - трикратний розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Даний Закон набрав чинності з моменту опублікування (04 червня 2008 року) та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ (з 22 травня 2008 року).

Таким чином, протягом всього 2008 року, діяли норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності - не менше 3% грошової оцінки землі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що є необґрунтованими доводи позивача про відсутність у нього обов'язку зі сплати донарахованого податкового зобов'язання відповідачем за 2008 рік щодо орендної плати за користування земельними ділянками. Відповідно, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 21 червня 2010 року №0006281503/0/2025.

Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р. по справі № 2-а-4412/10/1670 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2010 року № 0006281503/1/2968 з прийняттям нової постанови про задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Меандр" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р. по справі № 2-а-4412/10/1670 за позовом Малого приватного підприємства "Меандр" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньскасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства "Меандр" про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 10 вересня 2010 року № 0006281503/1/2968.

Прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р. по справі № 2-а-4412/10/1670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Тацій Л.В.

Водолажська Н.С. Повний текст постанови виготовлений 01.02.2011 р.