Ухвала суду № 13611037, 25.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17385/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"25" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіРоманчук О.М.

суддів:Собківа Я.М.,

Сорочка Є.О.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юком»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними дій, бездіяльності та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юком»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними дій, бездіяльності та зобовязання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково: визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва по не визнанню поданої 18.11.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Юком»(м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, н/п № 43, код ЄДРПОУ 31575358) податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року та поданої 25.03.2009р. податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року. Визнано неправомірною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо перенесення до електронної бази податкової звітності показників поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Юком»14.08.2009 р. податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень 2009 року, поданої 09.09.2009 р. податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 р.; поданих 20.11.2009 р. податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2009 року. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва перенести до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показники поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Юком»25.03.2009 р. податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 р., та поданих 14.08.2009 р. податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень 2009 року; поданої 09.09.2009 р. податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 р.; поданих 20.11.2009 р. податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2009 року; поданої 18.11.2009 року податкової декларації за жовтень 2009 р. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.03.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Юком»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва поштою було надіслано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2009 р. разом із платіжним дорученням про сплату штрафу за несвоєчасну подачу податкової звітності.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було відмовлено у прийнятті декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року.

18.11.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Юком»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва поштою було надіслано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2009 р.

Разом із тим, у відповідь відповідачем позивачу було надіслано лист від 11.12.2009 р. № 61031/10/15-311 «Про невизнання звітних документів».

Даним листом позивача було повідомлено, що податкова декларація заповнена всупереч вимогам наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 166. При відпрацюванні декларації та за результатами аналізу її показників, виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам. Згідно протоколу № 111 від 24.11.2009 р. засідання робочої групи ДПІ у Печерському районі м. Києва по відпрацюванню податкової звітності, декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року підлягає поверненню, а тому, відповідач не визнає звітність, подану позивачем, податковою декларацією та пропонує подати нову декларацію за звітний період, оформлену належним чином.

Так, відповідно до частини 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Проаналізувавши зазначену норму Закону, слід зазначити, що підставою неприйняття податкової декларації є її заповнення з порушеннями вимог законодавства або не зазначення обовязкових реквізитів, крім того, про невизнання отриманої податкової декларації податковим органом приймається рішення, яке може бути оскаржено.

Відповідно до підпункту 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Як вбачається із наданих позивачем копій податкової звітності, податкові декларації за лютий 2009 року та за жовтень 2009 року містили всі обовязкові реквізити, підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою платника податків.

Так, в декларації за лютий 2009 року позивачем було визначено місцезнаходженням позивача м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п 43, яка відповідала адресі, визначеній у статутних документах підприємства на момент подання звіту.

Відомостей про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність позивача за місцем реєстрації до суду першої інстанції надано не було.

Оскільки, чинним законодавством не передбачено обовязку чи можливості зазначення місцем знаходження юридичної особи іншої адреси, ніж зазначено в її статутних документах, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії відповідача по невизнанню декларації за лютий 2009 року, поданої позивачем, є неправомірними.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем неправомірно невизнано податкову звітність, подану позивачем, у березні 2009 року з підстав встановлення фактичного місцезнаходження платника податків.

Аналіз норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 166 дозволяє стверджувати, що податковий орган при прийнятті податкової декларації здійснює формальну перевірку наявності обов'язкових реквізитів, підписів відповідальних посадових осіб і відтиску печатки підприємства.

Разом із тим, підставою для повернення декларації позивача за жовтень 2009 року послугували результати аналізу показників податкової декларації, під час якого виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам.

Порушень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 166 або інших нормативних актів відповідачем зазначено не було.

При цьому, слід зазначити, що вищезазначений Порядок не містить визначення адекватності показників, алгоритму їх розрахунку та обовязку платника податку дотримуватися якихось встановлених норм при співвідношенні задекларованих показників, на підставі чого можна було б визначити їх неадекватними.

Нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість визначено лише один критерій заповнення декларацій відповідність даним податкового обліку підприємства.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо неприйняття декларації за жовтень 2009 року є неправомірними.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, вийшов за межі позовних вимог.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

При визнанні неправомірними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо не визнання поданої позивачем 18.11.2009 р. податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 р. судом першої інстанції взято до уваги те, що позивач не знав про відмову у прийнятті звітності за лютий 2009 року, проте просить внести дану декларацію до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби.

Колегією суддів не вбачається порушення норм матеріального права судом першої інстанції в частині визнання неправомірними дії відповідача по не визнанню також поданої позивачем 25.03.2009 р. податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 р.

Судом першої інстанції, крім того, було встановлено, що 10.04.2009 р. позивачем на адресу відповідача поштою було надіслано податкову декларацію з ПДВ за березень 2009 р., а 19.05.2009 р. податкову декларацію з ПДВ за квітень 2009 р.

Відомості про відмову у прийнятті зазначеної звітності в матеріалах справи відсутні.

10.06.2009 р. позивачем на адресу відповідача поштою було надіслано податкову декларацію з ПДВ за травень 2009 р.

У відповідь, відповідачем надіслано лист від 02.07.2009 р. № 29694/10/ «Про невизнання звітних документів». Вказаним листом позивача повідомлено, що податкова декларація заповнена всупереч вимогам наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 166. При відпрацюванні декларації та за результатами аналізу її показників виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам, а тому, відповідач не визнає звітність, подану позивачем, податковою декларацією та пропонує нову декларацію за звітний період, оформлену належним чином.

20.07.2009 р. позивачем на адресу відповідача поштою було надіслано податкову декларацію з ПДВ за червень 2009 р. разом із листом, у якому зазначено, що змушені надіслати податкову звітність поштою, оскільки посадові особи Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відмовляються прийняти податкову декларацію.

У відповідь, позивачу було надіслано лист від 24.07.2009 р. № 34337/10/15-311, яким відповідачем повідомлено про невизнання податкової декларації за червень 2009 року так як позивачем не було заповнено номери рядків, до яких надані додатки до декларації.

20.08.2009 р. позивачем на адресу відповідача поштою було надіслано податкову декларацію з ПДВ за липень 2009 р. разом із листом, у якому зазначено, що змушені надіслати податкову звітність поштою, оскільки посадової особи Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відмовляються прийняти податкову декларацію.

У відповідь, позивачу було надіслано лист від 21.08.2009р. № 39923/10/15-311 «Про невизнання звітних документів», яким позивача повідомлено, що податкову декларацію заповнено всупереч вимогам наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, а тому, відповідач не визнає звітність подану позивачем, податковою декларацією та пропонує нову декларацію за звітний період оформлену належним чином.

21.09.2009 р. позивачем було подано відповідачу податкову декларацію з ПДВ за серпень 2009 р.

У відповідь, позивачу надіслано лист від 23.09.2009 р. № 44545/10/15-311 «Про невизнання звітних документів», яким позивача повідомлено, що податкову декларацію заповнено всупереч вимогам наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 166. При відпрацюванні декларації та за результатами аналізу її показників виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам, а тому, відповідач не визнає звітність, подану позивачем, податковою декларацією та пропонує нову декларацію за звітний період, оформлену належним чином.

Також, позивачу було надіслано лист від 02.11.09 р. № 50880/10/15-311 «Про невизнання звітних документів», яким позивача повідомлено, що податкову декларацію заповнено з порушенням загальних вимог оформлення податкової звітності, що не відповідає пунктам 4.3 та 4.2 розділу 4 Наказу ДПА України від 31.12.2008 р. № 827, а тому, відповідач не визнає звітність, подану позивачем, податковою декларацією та пропонує нову декларацію за звітний період, оформлену належним чином.

20.10.2009 р. позивачем на адресу відповідача поштою було надіслано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2009 р. разом із листом, у якому зазначено, що змушені надіслати податкову звітність поштою, оскільки посадові особи Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відмовляються прийняти податкову декларацію.

У відповідь, позивачу надіслано лист від 02.11.2009 р. № 50876/10/15-311 «Про невизнання звітних документів», яким позивача повідомлено, що податкову декларацію заповнено всупереч вимогам наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, а тому, відповідач не визнає звітність, подану позивачем, податковою декларацією та пропонує нову декларацію за звітний період, оформлену належним чином.

18.11.2009 р. позивачем поштою до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва надіслано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2009 р.

У відповідь, позивачу надіслано лист від 11.12.2009 р. № 61031/10/15-311 «Про невизнання звітних документів», яким позивача повідомлено, що податкову декларацію заповнено всупереч вимогам наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 166. При відпрацюванні декларації та за результатами аналізу її показників виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам. Згідно протоколу № 111 від 24.11.2009 р. засідання робочої групи ДПІ у Печерському районі м. Києва по відпрацюванню податкової звітності, декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року підлягає поверненню, а тому, відповідач не визнає звітність, подану позивачем, податковою декларацією та пропонує нову декларацію за звітний період, оформлену належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі вищезазначених листів відповідача, якими позивача було повідомлено про невизнання податкової звітності за травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2009 року, позивачем було надіслано відповідачу: 14.08.2009 р. податкові декларації з ПДВ за травень та червень 2009 р., при цьому, позивачем сплачено штраф у розмірі 170 грн. за кожну несвоєчасно подану декларацію; 09.09.2009 р. позивач повторно подав відповідачу податкову декларацію з ПДВ за липень 2009 р., сплативши штраф у розмірі 170 грн. за несвоєчасну подачу декларації; 16.11.09 р. позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень та вересень 2009 року, при цьому, позивачем сплачено штраф у розмірі 170 грн. за кожну несвоєчасно подану декларацію.

За наслідками розгляду звітності, повторно наданої позивачем, будь-яких рішень відповідачем прийнято не було.

Відповідно до підпункту 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», до податкової декларації поданої повторно, мають застосовуватися загальні правила подачі декларацій, встановлені зазначеним Законом.

Оскільки подані позивачем повторно 14.08.2009 р., 09.09.2009 р. та 16.11.2009 р. зі сплатою штрафу податкові декларації відповідачем повернуто не було, будь-яких рішень з цього приводу не приймалось, відомостей про прийняття таких рішень не надавалося, колегія суддів погоджується із висновком першої інстанції, що зазначені декларації мають вважатися прийнятими.

Відповідно до п. 2.6 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів працівник підрозділу ведення та захисту податкової звітності після реєстрації податкової звітності з ПДВ переносить інформацію з первинних звітних документів платника ПДВ на паперових носіях та звітних документів, наданих платниками ПДВ у електронному вигляді, до електронної бази податкової звітності органу ДПС.

З огляду на викладене, відповідач був зобовязаний перенести інформацію з первинних звітних документів платника ПДВ до електронної бази податкової звітності органу ДПС, оскільки рішень про невизнання поданої 14.08.2009 р., 09.09.2009 р. та 16.11.2009 р. звітності, відповідачем не приймалося.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем на адресу позивача надсилався лист про неприйняття, поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Юком»25.03.2009 р., податкової звітності за лютий 2009 р.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання неправомірною бездіяльності Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо перенесення до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показників податкової декларації з податку на додану вартість, поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Юком»25.03.2009 р. за лютий 2009 р., задоволенню не підлягають.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог пункту 4.16 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в України»звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів та не доведено правомірності дій та бездіяльності, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в звяку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:

Судді:

Повний текст виготовлено: 28 січня 2011 року.