Ухвала суду № 136110161, 15.04.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 940/448/23

Провадження № 4-с/364/4/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026 Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л. А.,

при секретарі судового засідання Голуб А.Л.,

за участю:

Заявниці (Стягувача) ОСОБА_1 ,

представника Заявниці Чоклі Є.Ю.,

представника Боржника ОСОБА_2 ,

інші учасники справи не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку, визначеному статтею 450 Цивільного процесуального кодексу України, цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 28.01.2026 у виконавчому провадженні № 75371998,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 04.02.2026 надійшла зазначена скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 28.01.2026 у виконавчому провадженні № 75371998 (далі ВП № 75371998) з примусового виконання виконавчого листа, виданого Володарським районним судом Київської області 31.05.2024 у справі № 940/448/23 про встановлення зустрічей Заявниці з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності її батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Боржник) та будь-яких інших осіб (т. 1, а.с. 1-54).

У скарзі Заявниця просить суд:

1) визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Дарницький відділ ДВС) від 28.01.2026 про призначення експерта для участі у ВП № 75371998;

2) вирішити питання судових витрат та стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені скаржником у зв`язку із підготовкою та поданням цієї скарги.

На обґрунтування своїх вимог Заявниця (Стягувач) зазначає, що на виконанні Дарницького відділу ДВС у порядку примусового виконання перебуває названий вище виконавчий лист щодо зустрічей ОСОБА_1 (Заявниця) з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_4 та будь-яких інших осіб. На думку Заявниці, під час здійснення виконавчих дій у ВП № 75371998 вбачається тривале та систематичне невиконання судового рішення, оскільки дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проводить зустрічі з матір`ю у визначеному судом графіку, без присутності батька та будь-яких інших осіб.

28.01.2026 державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні, зі змісту якої вбачається призначення психологічної експертизи малолітньої дитини у межах ВП № 75371998. На дослідження експерту Гончар Б.А. поставлено такі питання:

1) Якими є психологічні причини відмови ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від спілкування з матір`ю Стягувачкою Качківською- ОСОБА_5 ?

2) Як психологічно впливає на дитину її участь у виконавчих діях та чим це обумовлено?

3) Чи відповідає найкращим інтересам дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) подальша участь у виконавчих діях?

На думку Заявниці, така постанова про проведення психологічної експертизи малолітньої дитини у ВП № 75371998 є протиправною та такою, що винесена державним виконавцем із перевищенням меж службових повноважень, оскільки державний виконавець має право залучати спеціалістів лише для участі у виконавчих діях з метою забезпечення виконання рішення суду, зокрема, у створенні умов для реалізації права батька або матері на спілкування з дитиною.

У скарзі стверджується, що згадана вище постанова: по-перше, суперечить вимогам пункту 1.8 Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (зі змінами, далі Інструкція № 512/5), оскільки містить підміну понять «призначення експерта для участі у виконавчому провадженні» та «призначення експертизи», які не є тотожними; по-друге, у постанові відсутнє правове обґрунтування щодо надання висновку експерта; по-третє, порушені перед експертом питання відсутні в переліку питань для призначення психологічної експертизи, передбаченому Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5; по-четверте, не було дотримано вимог щодо досвіду експерта для подібної експертизи, оскільки призначений експерт має стаж атестованого експерта менше двох місяців; по-п`яте, порушено принцип територіальності та найкращих інтересів дитини, оскільки виконавчі дії здійснюються в місті Києва, де проживають учасники цього провадження, а призначений експерт здійснює діяльність у Хмельницькій області, а оскаржуваною постановою зобов`язано забезпечити прибуття дитини до експерта; по-шосте, експертові було надано неповні матеріали для проведення експертизи.

Після задоволення заяви про відвід судді Ткаченка О.В. (ухвала від 25.02.2026, а.с. 84-87) та заяви про самовідвід судді Моргун Г.Л. (ухвала від 04.03.2026, а.с. 101-103) справу відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 передано для розгляду у провадження судді Макаренко Л.А.; ухвалою суду від 10.03.2026 справу призначено до судового розгляду на 30.03.2026, відкладено за клопотанням сторони Стягувача на 15.04.2026.

Ухвалою суду від 30.03.2026 задоволено заяви Заявниці, її представника адвоката Чоклі Є.Ю. та представника Боржника ОСОБА_4 адвоката Сербінової А.А. про їх участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 15.04.2026 Заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Чокля Є.Ю. підтримали вимоги, викладені у скарзі, просили задовольнити скаргу з підстав, викладених у скарзі (т. 1, а.с. 1-54) та у поданій до суду додатково 03.04.2026 через «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС), зареєстровано в суді 06.04.2026, заяві із запереченнями на письмові доводи Боржника від 25.03.2026 (т. 2, а.с. 74-84).

Боржник ОСОБА_4 у судові засідання 30.03.2026 і 15.04.2026 не з`явився; подав до суду 25.03.2026 через «Електронний суд» ЄСІТС, зареєстровано в суді 26.03.2026, письмові заперечення проти задоволення скарги (т. 1, а.с. 186-258, т. 2, а.с. 1-58), а також додатково 09.04.2026 (т. 2, а.с. 85-96) та 10.04.2026 (т. 2, а.с. 97-105), підтримані в судовому засіданні його представником адвокатом Сербіновою А.А.

Зокрема, у своїх запереченнях проти скарги стороною Боржника стверджується, що винесення оскаржуваної постанови є правом державного виконавця в межах його повноважень і обумовлюється наданою йому законом дискрецією у прийнятті рішень, виходячи з фактичних обставин, що встановлюються у кожному конкретному випадку при здійсненні примусових виконавчих дій. У даному випадку оскаржуваною постановою призначено експерта через небажання дитини спілкуватись з матір`ю, тому необхідно було з`ясувати причини такої відмови. Такі дії виконавця відповідають Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції № 512/5, а також Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі Інструкція № 53/5).

Представник Дарницького відділу ДВС старший державний виконавець Ковтун В.-М.С. у судові засідання 30.03.2026 і 15.04.2026 не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи належно повідомлена; до суду 24.03.2026 подала письмові заперечення проти скарги з проханням відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 в повному обсязі; розгляд скарги проводити без участі представника Дарницького відділу ДВС; судові витрати, пов`язані з розглядом скарги покласти на Заявника (т. 1, а.с. 139-178).

Свої заперечення державним виконавцем мотивовано тим, що, дійсно, на виконанні у Дарницькому відділі ДВС перебуває ВП № 75371998 щодо зобов`язання батька ОСОБА_4 забезпечити надання дитини ОСОБА_3 для зустрічей з матір`ю ОСОБА_1 у встановлений судом графік побачень, а саме: з 10:00 кожного першого понеділка до 10:00 кожного другого понеділка місяця, а також з 10:00 кожного третього понеділка місяця до 10:00 кожного четвертого понеділка місяця безперервно за місцем її проживання.

Назване вище виконавче провадження було відкрито постановою старшого державного виконавця Ковтун В.-М.С. від 16.08.2024.

Надалі 14.03.2025 нею винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Такі дії державного виконавця постановою про перевірку законності виконавчого провадження від 20.06.2025 визнано такими, що вчинені з порушенням вимог названого Закону та скасовано згадану постанову про закінчення ВП № 75371998 від 14.03.2025.

З огляду на це 23.06.2025 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження, а також до Володарського районного суду Київської області для повернення оригіналу виконавчого документа, що надійшов 31.07.2025.

Оскаржувана постанова винесена через небажання дитини спілкуватись з матір`ю у ході виконавчих дій та ґрунтується на нормах чинного законодавства. Зокрема, Інструкцією № 512/5 передбачено, що державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови. Винесення постанови про залучення експерта або спеціаліста передбачено також статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавець призначає експерта або спеціаліста з власної ініціативи або за заявою сторін. Тому державний виконавець має повноваження для залучення експерта для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань. Тому прийняття такого рішення є дискреційним повноваженням виконавця.

Відповідно до частини другої статті 450 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) неявка, зокрема, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали судової справи, а також електронні матеріали ВП № 75371998 за зазначеним у скарзі ОСОБА_1 ідентифікатором для повного доступу до інформації про виконавче провадження, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), суд, вирішуючи справу, виходить з такого.

Як встановлено судом за даними системи документообігу Володарського районного суду Київської області та Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні судів перебуває цивільна справа № 940/448/23 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.

У межах названої цивільної справи Позивачем за первісним позовом було подано заяву про забезпечення позову (провадження № 2-з/364/7/23), що задоволена частково постановою Київського апеляційного суду від 18.03.2024, а саме встановлено, що тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_4 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця до 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця до 10-00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперевно за її місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_4 забезпечити надання дитини ОСОБА_3 для зустрічей дитини з матір`ю у встановлений судом графік побачень. Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.07.2024 зазначену постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

На виконання постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 Володарським районним судом Київської області 31.05.2024 у справі № 940/448/23 було видано відповідний виконавчий лист, за яким 16.08.2024 старшим державним виконавцем Дарницького відділу ДВС Ковтун В.-М.С. відкрито ВП № 75371998.

У подальшому 14.03.2025 названим державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що надалі була скасована постановою про перевірку законності виконавчого провадження від 20.06.2025. Відповідно, державним виконавцем 23.06.2025 винесено постанову про відновлення ВП № 75371998, яку направлено сторонам виконавчого провадження та органу якому повернуто виконавчий документ до Володарського районного суду Київської області із зобов`язанням у місячний строк з дня надходження постанови пред`явити його до виконання; на виконання постанови виконавчий лист було пред`явлено до виконання 22.07.2025, отримано державним виконавцем 31.07.2025.

У період з липня до грудня 2025 року старшим державним виконавцем Дарницького відділу ДВС Ковтун В.-М.С. направлялись запити з метою залучення спеціалістів (психологів, медіаторів тощо) під час проведення виконавчих дій через виявлення небажання малолітньої дитини ОСОБА_3 спілкуватись з матір`ю.

Та обставина, що названа дитина під час проведення виконавчих дій не бажає брати участь у цих діях і спілкуватись з матір`ю Стягувачем ОСОБА_1 , визнається всіма учасниками провадження, а тому не підлягає доказуванню згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України. Натомість причини такої поведінки дитини сторони називають різні, звинувачуючи в цьому один одного.

28.01.2026 старшим державним виконавцем Дарницького відділ ДВС Ковтун В.-М.С. винесено постанову «про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні» (зокрема, т. 1, а.с. 9-10). Цією постановою державний виконавець:

призначено у ВП № 75371998 експерта члена ГС «Національна психологічна асоціація» Гончар Богдану Анатоліївну, судового експерта (свідоцтво № 260-25 від 26.11.2025 безстроково), експертна спеціальність: «психологічні дослідження», для проведення психологічної експертизи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (пункт 1 оскаржуваної постанови);

призначено психологічну експертизу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проведення якої призначено згаданого вище експерта ОСОБА_6 (пункт 2 постанови);

на дослідження експерту Гончар Б.А. для з`ясування питань, що виникли під час здійснення ВП № 75371998 і потребують спеціальних знань, поставлено такі питання (пункт 3 постанови):

1) Якими є психологічні причини відмови ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від спілкування з матір`ю Стягувачкою Качківською- ОСОБА_5 .?

2) Як психологічно впливає на дитину її участь у виконавчих діях та чим це обумовлено?

3) Чи відповідає найкращим інтересам дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подальша участь у виконавчих діях?

для проведення цієї експертизи експерту Гончар Б.А. надано матеріали ВП № 75371998 з метою їх дослідження у трьох томах (пункт 6 постанови);

повідомлено експерта ОСОБА_6 про обов`язок надати письмовий висновок експерта за результатами психологічної експертизи з питань, що містяться в постанові, упродовж 30 робочих днів з дня винесення постанови (пункт 4 постанови);

повідомлено експерта ОСОБА_6 про право на винагороду, а також про передбачену законом кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження (пункти 5, 7 постанови).

04.03.2026 експертом ОСОБА_6 на виконання оскаржуваної постанови було надано висновок за № 1/26, складений за результатами судової психологічної експертизи, проведеної в межах ВП № 75371998 (зокрема, т. 1, а.с. 150-175), яким надано такі відповіді на поставлені експертові державним виконавцем питання:

1) відмова ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від примусового спілкування з матір`ю ОСОБА_1 є захисною психологічною реакцією на травматичний досвід попередніх взаємодій та стресові ситуації під час примусових контактів з матір`ю ОСОБА_1 у межах виконавчих дій та є власним волевиявленням дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2)емоційний стан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (психічна напруга/фрустрованість) знаходяться у причинному зв`язку з її примусовою участю у виконавчих діях. Участь дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виконавчих діях створюють хронічне емоційне напруження та чинить на неї психотравмувальний вплив, який проявляється у плачі, психосоматичних реакціях (біль у грудях, збільшення частоти заїкання), прояві страху та поведінкових маркерах уникнення (фізичне притискання до батька, уникання зорового контакту, афективні висловлювання);

3) подальша участь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виконавчих діях у виявленій формі примусової комунікації з матір`ю ОСОБА_1 не відповідає її психологічним потребам у безпеці та стабільності. Застосування примусу до дитини ОСОБА_7 (примусове спілкування дитини ОСОБА_7 з матір`ю ОСОБА_1 під час проведення виконавчих дій) є стресогенним для дитини ОСОБА_7 та підсилює емоційний та травматичний дистрес дитини ОСОБА_8 . Подальше застосування примусу до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо примусових контактів із матір`ю ОСОБА_1 може призвести до поглиблення травматичного досвіду, посилення психоемоційного стресу та більш значних негативних змін в індивідуально-психологічних особливостях дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, згідно з наведеним висновком експерта поведінка дитини ОСОБА_3 під час виконавчих дій, що полягає у небажанні спілкуватись з матір`ю (Заявницею), пов`язується експертом саме з формою проведення примусової комунікації з матір`ю у межах виконавчих дій.

Натомість, як вбачається з наявних матеріалів справи, державним виконавцем надалі не порушувались перед експертом додаткові питання та не з`ясовувались, зокрема, шляхи усунення перешкод у спілкуванні дитини з матір`ю для забезпечення виконання рішення суду.

Навпаки, як видно з копії акта державного виконавця від 16.03.2026 (т. 2, а.с. 2), під час виконавчих дій державним виконавцем було зачитано висновок залученого раніше експерта «Гончар», доведено до відома сторін «щодо вказаного у висновку, що дитина психологічно травмується під час проведення виконавчих дій»; «на запитання виконавця, чи будуть сторони продовжувати виконавчі дії після ознайомлення з такою інформацією (поганий психологічний вплив на дитину), Стягувачка виразила бажання продовжувати виконавчі дії» (пункт 3 акта).

Суд не бере до розгляду як неналежні (стаття 77 ЦПК України) надані учасниками справи інші письмові докази, які, на переконання суду, становлять предмет дослідження в інших справах між тими ж сторонами, зокрема, у межах «основної» справи № 940/448/23 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, в якій, як повідомлялось учасниками в судовому засіданні, проводилась вже судово-психологічна експертиза (ухвала суду від 30.07.2024 у справі № 940/448/23), а також докази, що мали б бути дослідженні під час визначення судом заходів забезпечення зазначеного позову і встановлення графіку побачень з дитиною.

У цьому судовому провадженні предметом розгляду і дослідження судом є питання щодо правомірності/неправомірності призначення державним виконавцем на стадії виконання рішення суду психологічної експертизи дитини та оцінка формулювання поставлених перед експертом питань як таких, що спрямовані або ні на виконання відповідного рішення суду, яке не може бути змінено в межах виконавчого провадження, а не на з`ясування за допомогою експерта причини неможливості виконання рішення суду.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

За визначенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 названого Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (частина перша статті 447-1 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України, частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 зазначено, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до процесуального закону, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

У постанові від 10.09.2025 у справі № 367/252/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець реалізовує покладені на нього державою функції та забезпечує дотримання принципу обов`язковості судових рішень. Велика Палата Верховного Суду враховує, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має не особистий, а винятково службовий інтерес, який полягає у виконанні покладених на нього державою посадових обов`язків і досягненні такого результату, за якого судове рішення буде виконаним. Водночас забезпечення найбільш сприятливої ситуації для досягнення виконання судового рішення відповідає не лише інтересам суспільства, яке, безумовно, зацікавлене в підтриманні правопорядку в державі, а й майновим та/або немайновим інтересам стягувача у виконавчому провадженні. Наведене не означає, що виконавець у виконавчому провадженні зобов`язаний діяти лише в інтересах стягувача, адже всі виконавчі дії повинні вчинятися з дотриманням прав усіх сторін виконавчого провадження, зокрема й боржника. Проте, оскільки метою здійснення виконавчого провадження є повне та своєчасне виконання судового рішення, то вжиття виконавцем усіх необхідних заходів для досягнення цієї мети потрібно розглядати як таке, що відповідає як загальним засадам принципів верховенства права і обов`язковості судових рішень, так і правомірним інтересам стягувача у конкретному виконавчому провадженні.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі Конвенція (зокрема, постанова Верховного Суду від 01.04.2026 у справі № 2-40/11, провадження № 61-3359св25).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначає, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, і водночас не передбачала виконання судових рішень… Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі «HORNSBY v. GREECE», заява № 18357/91).

ЄСПЛ у рішенні від 24.07.2018 у справі «VYSHNYAKOV v. UKRAINE» (заява № 25612/12) зазначав, що ніщо не вказує на те, що в ході виконавчого провадження органи влади коли-небудь розглядали механізми добровільного виконання рішення, наприклад, шляхом розробки комплексної стратегії виконання. Більше того, залишається незрозумілим, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів. Проте відсутність механізмів добровільного виконання суттєво зменшила можливості співпраці з тим із батьків, хто чинить перешкоди. Хоча слід визнати, що перевага завжди надається добровільному виконанню. ЄСПЛ зазначає, що незмінна позиція, якої часто дотримуються батьки у таких справах, може ускладнити таке добровільне виконання та зумовити у відповідних випадках необхідність застосування пропорційних примусових заходів. Бездіяльність національних органів влади, зокрема, неналежний спосіб, у який національні органи влади організовували виконання рішення про надання доступу до дитини, була не лише результатом неналежного виконання обов`язків посадовими особами, відповідальними за виконання рішення. Вбачається, що до цих недоліків також призвели недостатньо розвинуті законодавчі та адміністративні механізми. Зокрема, наявні законодавчі та адміністративні механізми були недостатніми для прискорення добровільного дотримання домовленостей із залученням фахівців служби у справах дітей та сім`ї. Вони також не передбачали низки конкретних заходів, які б могли бути вжиті відповідно до принципу пропорційності з метою забезпечення примусового виконання рішення про право доступу. Отже, було порушено статтю 8 Конвенції у зв`язку з невиконанням рішення про надання заявнику доступу до його дитини.

У рішенні від 07.10.2021 у справі «VYKHOVANOK v. UKRAINE» (заява № 12962/19) ЄСПЛ також зазначив, що під час здійснення виконавчого провадження втручання державних виконавців по суті зводилося лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником. Після скарг заявника національні суди розкритикували спосіб здійснення виконавчого провадження державними виконавцями. Суд вважав, що такий обмежений підхід державних виконавців був недостатнім. Ніщо не свідчить про те, що під час виконавчого провадження органи державної влади коли-небудь розглядали механізми добровільного виконання рішення, наприклад, шляхом розробки комплексної стратегії виконання, у тому числі цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків. Залишається незрозумілим, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів. Суд повторив, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров`ю та розвитку.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 1309/9120/12, ухвалі Верховного Суду від 18.11.2024 у справі № 1309/9120/12.

Водночас, будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини (зокрема, постанова Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 712/11457/19).

Статтею 7 Сімейного кодексу України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Коли сім`я руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи забезпечити інтереси дитини, щоб дитина зростала у благополучному середовищі, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення зростання дитини у найсприятливішому середовищі (постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 369/7253/23).

Питання щодо виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною врегульовано, зокрема, статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», розділом ІХ Інструкції № 512/5.

Згідно із загальними нормами статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є, зокрема, виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності суб`єкт господарювання; для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 20 названого Закону передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів); експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі; експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця, цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем; винагорода та інші витрати, пов`язані з проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста належать до витрат виконавчого провадження.

У постанові про призначення експерта або спеціаліста, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання, перекладача зазначаються питання, на які ці особи повинні надати письмовий висновок (звіт), або з якої мови слід здійснити переклад, або вид та характеристика майна, яке необхідно ідентифікувати, оцінити тощо, строки здійснення відповідних дій (абзац другий пункту 8 розділу ІІ Інструкції № 512/5).

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції № 53/5 призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, їх обов`язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Законами України «Про судову експертизу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.

Як вбачається з наведених нормативних положень, проведення експертизи на стадії виконавчого провадження не виключається.

Разом з тим, відповідно до пункту 1.8Інструкції № 53/5 підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи, реєстраційна картка або інший документ у випадках, передбачених законом.

При цьому частиною першою статті 7-1 Закону України «Про судову експертизу», якою визначено підстави проведення судової експертизи, визначено, що підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Отже, спеціальною законодавчою нормою, що визначає перелік процесуальних рішень, які є підставами для проведення експертизи, не передбачено серед такого переліку рішення (постанову) виконавця (державного виконавця), що, на думку суду, пов`язане з тим, що висновок експерта процесуальним законом віднесено до числа доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а не виконання рішення суду (стаття 76 ЦПК України).

Тому передбачене статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження» залучення виконавцем (державним виконавцем) експерта має бути спрямоване не на зібрання нових доказів, що є предметом дослідження суду під час вирішення справи, а на участь експерта у виконавчих діях з метою сприяння виконавцю у забезпеченні виконання рішення суду.

Тим не менш, враховуючи колізійність у законодавчому врегулюванні питань щодо форм залучення експерта на стадії виконання рішення, суд, вирішуючи подану Заявницею скаргу, вважає необхідним виходити саме з мети залучення експерта оскаржуваною постановою, для цього оцінюючи формулювання питань у цій постанові та подальші дії державного виконавця після отримання висновку експерта на виконання оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини першої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XI (далі Конвенція про права дитини), батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 1309/9120/12).

Специфіка діяльності виконавця під час виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною полягає насамперед у тому, що виконавець може на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною лише у тому випадку, якщо такі умови не визначив суд у рішенні, яке виконується виконавцем. У разі якщо час та місце побачень з дитиною визначені рішенням суду, яке виконується, виконання такого судового рішення має здійснюватися в порядку, визначеному рішенням (постанови Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 753/11909/21, від 05.04.2023 у справі № 210/529/19).

У справі № 1309/9120/12 за схожих обставин (відмова дитини від спілкування з батьком) Верховний Суд зазначив, що єдиним дієвим заходом, спрямованим на виконання виконавчого документа, є залучення спеціаліста психолога, який безумовно забезпечить підтримку дитини у стресових ситуаціях, проаналізує потребу в необхідності встановлення контакту з батьком. Залучення психолога є необхідним для врахування поведінкових особливостей дитини під час спілкування з батьком. Важливим аспектом психологічного супроводу є також встановлення відкритого та довірливого спілкування. Державному виконавцю при виконанні виконавчого провадження необхідно залучити спеціаліста психолога та надати йому перелік питань, спрямованих на виконання рішення суду, зокрема: оцінка психоемоційного стану дитини; причини та умови, що призвели до відмови дитини від спілкування з батьком; шляхи усунення перешкод у спілкуванні дитини з батьком та встановлення між ними стійкого психологічного контакту, відкритого та довірливого спілкування (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 1309/9120/12).

Аналіз питань, поставлених експерту державним виконавцем в оскаржуваній постанові від 28.01.2026, свідчить, що за своїм змістом вони є суттєво відмінним від питань, наведених у згаданій вище постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 1309/9120/12, та, на переконання суду, не такими, що спрямованих на виконання рішення суду, оскільки лише порушують питання щодо причин відмови малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від спілкування з матір`ю Стягувачкою Качківською- ОСОБА_5 та щодо впливу на цю дитину її участь у виконавчих діях, проте не порушують питань, спрямованих на визначення шляхів усунення перешкод у спілкуванні дитини з матір`ю.

Визначення подібних шляхів, спрямованих на усунення перешкод у спілкуванні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю (Стягувачем) та забезпечення виконання рішення суду (постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024), не порушувалось у подальшому державним виконавцем перед експертом, а навпаки у сторін з`ясовувалось питання, чи будуть сторони продовжувати виконавчі дії після ознайомлення з інформацією (висновком експерта) щодо поганого психологічного впливу на дитину (акт державного виконавця від 16.03.2026).

Отже, оскаржувана постанова державного виконавця від 28.01.2025 у ВП № 75371998 про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні фактично є призначенням психологічного обстеження соціально-емоційної сфери дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає меті, закладеній у частині другій статті 14 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі небажання дитини спілкуватись із матір`ю, державний виконавець має вживати достатні заходи щодо активної співпраці з представниками органу опіки та піклування, іншими спеціалістами, зокрема, залучати їх до роботи з дитиною та тим із батьків, з яким дитина проживає, з метою налагодження стосунків та усунення ознак відчуження одного з батьків.

Аналогічні висновки та підходи викладено у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у згаданій справі № 1309/9120/12.

За таких обставин та враховуючи тривалість невиконання рішення суду щодо участі матері (Заявниці) у вихованні своєї дитини та спілкуванні із нею, а також небажання дитини спілкуватись з матір`ю, суд дійшов до висновку, що державний виконавець на час звернення Заявниці до суду з цією скаргою не вжив достатніх заходів щодо активної співпраці, зокрема, з експертом-психологом з метою налагодження стосунків дитини з матір`ю та усунення ознак відчуження дитини від неї.

Таким чином, державним виконавцем не виконані обов`язки з виконання судового рішення та не вжиті всі можливі й необхідні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією № 512/5. Проведення ж експертизи та отримання відповідей на поставлені виконавцем в оскаржуваній постанові питання експерту само по собі без активних дій виконавця, на думку суду, не призведуть та поки не призвели до ефективного виконання рішення у цій справі.

З огляду на це та зважаючи на усе викладене, встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Дарницького відділу ДВС від 28.01.2026 про призначення експерта для участі у ВП № 75371998 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат судом не вирішується через ненадання учасниками справи, якими було заявлено вимоги про стягнення таких витрат, ані розміру таких витрат, ані доказів на підтвердження їх понесення.

Повна ухвалу суду складена у визначений частиною шостою статті 259 ЦПК України строк з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності судді з 20.04.2026 до 28.04.2026 (включно) та згідно з порядком обчислення процесуального строку, закінчення якого припадає на неробочий день (частина третя статті 124 ЦПК України).

Відповідно до статей 14, 20, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись статтями 258-260, 268, 351-355, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 28.01.2026 у виконавчому провадженні № 75371998.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 28.01.2026 про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні № 75371998.

Направити копії повної ухвали суду учасникам справи.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія скороченої ухвали суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення ухвали.

Повний текст ухвали складено 29.04.2026.

Суддя Л. А. Макаренко