Рішення № 136108969, 20.04.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 129/4604/25

Провадження № 2-а/135/5/26

РІШЕННЯ

іменем України

20.04.2026 м. Ладижин Вінницька область

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Кривешко І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гайсинського відділу національної поліції ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Гайсинського відділу національної поліції ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1928879 від 01.12.2025, складену інспектором поліції Гайсинського РУП ГУНП у Вінницької області Чухнюк Д.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач вказує на те, що зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки, здійснюючі виклик працівників поліції, він вважав, що діяв правомірно, захищаючи свої житлові права. Відповідно, не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, оскільки, відповідач притягнув його до адміністративної відповідальності без правових на те підстав, просив скасувати дану постанову та закрити провадження у справі.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 23.02.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.03.2026 ухвалою суду відмовлено у задоволені клопотання представника позивача адвоката Шеремет Галини Анатоліївни про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

23.03.2026через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме пояснень ОСОБА_2

24.03.2026 на адресу суду надійшли копії матеріалів ЄО №16996 від 01.12.2025 за фактом звернення ОСОБА_1 .

У встановлений судом строк відзив від відповідача ненадходив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд дійшов наступного.

Вирішуючи даний позов, суд виходить з того, що відповідно до ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про адміністративні порушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, зокрема завідомо неправдивий виклик спеціальних служб (ст. 183 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимогами частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

У відповідності до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статі 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 01.12.2025 інспектором Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Чухнюк Д.В. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення ЕГА №1928879, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 183 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 3400грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 01.12.2025 о 13.20 год. у м. Гайсин по вул. Волонтерів,17, ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції, а саме повідомив про інформацію про конфлікт з працівниками міської ради, але в ході розгляду повідомлення заявник не зміг чітко роз`яснити суть свого звернення, від написання пояснень відмовився, враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП, тому був притягнутий до адміністративної відповідальності за неправдивий виклик.

Відповідно до ст. 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Предметом оскарження в даній справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ст.183 КУпАП, а саме - завідомо неправдивий виклик поліції. Перевіряючи обґрунтованість посилання відповідача на встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, слід зазначити, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, що містить об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону.

Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

Суд зауважує, що неправдивий виклик спеціальних служб у кожному випадку особа здійснює з різних мотивів, або уникнути від адміністративної відповідальності, або з хуліганських намірів, або з метою помсти, або у зв`язку з неприємними стосунками у сім`ї або з сусідами, у випадку конфлікту щодо будівництва або проїзду транспортних засобів та багато інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 280 КУпАП закріплює, серед іншого, обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Як встановлено судом, у постанові про адміністративне правопорушення та додані до матеріалів доводи на підтвердження факту, що позивач на час виклику поліції діяв умисно, усвідомлюючи протиправний характер своєї дії, передбачав настання шкідливих наслідків і бажав їх, не зазначені та його заперечення щодо цього не спростовані відповідними доказами.

Судом зауважується, що у п. 30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04), при оцінці доказів судам слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Таким чином, фактично матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем вміненого йому адміністративного правопорушення.

Між тим, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено саме на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988 зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі "Дактарас проти Литви" від 24.11.2000).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Салабіаку проти Франції" від 07.10.1988 зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Отже, даючи оцінку цьому порушенню, суд наголошує, що у матеріалах справи відсутні достатні докази про те, що ОСОБА_1 умисно чи з необережності здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції.

При цьому, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В даному випадку, встановлені обставини справи свідчать про те, що для прийняття рішення відповідачем не було встановлено усіх обставин, які мають значення для його прийняття.

Частиною 1 3 статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Підсумовуючи викладене, суд ще раз відзначає, що здійснюючи судовий контроль щодо правомірності дій працівників поліції, суд має досліджувати належні та допустимі докази вчинення правопорушення. А належними та допустимими доказами є такі, що містяться у матеріалах адміністративної справи, та зібрані до моменту її розгляду працівником поліції.

Проте факт правопорушення не було підтверджено належними та допустимими доказами, до моменту винесення спірної постанови.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю з вищенаведених підстав, що відповідає повноваженням суду передбаченим п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України та положенням п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись статтями 18, 19, 121, 241-246, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1928879 від 01.12.2025, складену інспектором Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Чухнюк Д.В., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 );

Представник позивача: Шеремет Галина Анатоліївна, РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Гайсинського відділу національної поліції ГУНП у Вінницькій області (місцезнаходження: м. Кайсин, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ: 40108672);

Суддя Кривешко Ірина Володимирівна