Рішення № 136107519, 29.04.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1869/26

пр.№ 2/464/1871/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,

секретар судових засідань БРИНОШ А.Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ФК «Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором №25429909 від 15 листопада 2021 року у розмірі 18700 грн. та понесені судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

Позов мотивує тим, що 15 листопада 2021 року між ТОВ «ФК`Ірбіс» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №25429909, шляхом обміну електронними повідомленнями. Зазначений договір підписано у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом відповідача з використанням одноразового ідентифікатора, на номер телефону (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. За умовами зазначеного договору відповідачу було надано кредит шляхом перерахування на картковий рахунок коштів у сумі 5500 грн. ТОВ «ФК`Ірбіс» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5500 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника (відповідача), яку він вказав при заповненні анкетних даних. 01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК`Ірбіс» та ТОВ «ФК`Позика» укладений договір факторингу №01092025/1. Згідно даного договору факторингу 01 вересня 2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №25429909 від 15 листопада 2021 року. Однак відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість сумі 18700 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 5500 грн., заборгованості за відсотками 13200 грн. За таких обставин позивач просить стягнути на його користь із відповідача зазначену суму кредитної заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, одночасно із позовними вимогами просить про розгляд справи за відсутності представника, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задоволити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання шляхом скерування повістки на адресу проживання, причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

23 березня 2026 року ухвалою суду дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 15 квітня 2026 року.

Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 29 квітня 2026 року, у зв`язку з неявкою відповідача.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15 листопада 2021 року між ТОВ «ФК`Ірбіс» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання фінансового кредиту №25429909, шляхом обміну електронними повідомленнями.

Зазначений договір підписано у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електроннукомерцію», електронним підписом відповідача з використанням одноразового ідентифікатора, на номер телефону (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.

За умовами зазначеного договору відповідачу було надано кредит шляхом перерахування на картковий рахунок коштів у сумі 5500 грн.

ТОВ «ФК`Ірбіс» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5500 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника (відповідача), яку він вказав при заповненні анкетних даних, що підтверджується листом сервісу онлайн платежів ipay.ua.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК`Ірбіс» та ТОВ «ФК`Позика» відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу №01092025/1.

Згідно даного договору факторингу 01 вересня 2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №25429909 від 15 листопада 2021 року.

Відповідно до договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «Позика» є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 18700 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5500 грн.; заборгованість за відсотками становить 13200 грн.

Відповідач добровільно заборгованість в сумі 18700 грн. не погашає. З будь-якими заявами відповідач до позивача не звертався, причин прострочення зобов`язання не пояснював.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, в ч.1 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Як регламентовано ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно до ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступлення права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Саме по собі неотримання повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора.

В силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Положенням ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правовідносини, встановлені договором, або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором (ст.625 ЦК України).

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань порушено майнові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №25429909 від 15 листопада 2021 року у загальній сумі 18700 грн.

В силу вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування вимог позивача.

За таких обставин, враховуючи умови кредитного договору, суд приходить до висновку, що позов необхідно задоволити в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Крім того, за змістом ч.ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09 вересня 2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності; розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

На підтвердження вказаних витрат позивачем суду надано: копію договору про надання правової допомоги №39493634 від 02 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «ФК «Позика» та ФОП ОСОБА_3 ; додаткову угоду №25429909 до договору про надання правової допомоги від 16 лютого 2026 року, детальний опис робат (наданих послуг) виконаних ОСОБА_3 , акт надання послуг на підтвердження факту надання правничої допомоги від 16 лютого 2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, ціну позову, тривалість витраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч.3 ст.141 ЦПК України, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, в сумі 5500 грн. необхідно зменшити до 1500 грн., а тому зазначену суму необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.12, 81, 137, 141, 263-265, 273, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» задоволити.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», ЄДРПОУ 39493634, IBAN: НОМЕР_2 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО 380634, заборгованість за кредитним договором №25429909 від 15 листопада 2021 року у розмірі 18700 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн. та 2662 грн. 40 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК