Постанова № 13610645, 09.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 листопада 2010 року           11:05           № 2а-2815/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомСпортивного комплексу Управління по фізичній культурі та спорту Київської міської державної адміністрації

до Контрольно-ревізійного управління в м.Києві

провизнання протиправною вимоги від 01.07.2008р. №26-04-14/4534.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Уточнені позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідачем неправомірно пред’явлено вимогу про повернення до місцевого бюджету частки фактично одержаної плати за надання в оренду майна на загальну суму 95430 грн. При цьому посилається на рішення Київської міської ради від 28.12.2004 року №1050/2460 та від 27.12.2005 року №621/3082. В обґрунтування своєї позиції також звертає увагу на приписи п.19 рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2006 рік», де визначені обмеження щодо відрахування 50% надходжень за оренду комунального майна. Вказує на помилковість здійснених ревізорами КРУ розрахунків.

Відповідач у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує та вважає вимоги Позивача необґрунтованими. При цьому посилається на положення п. 9 додатку №13 до рішення Київської міської ради від 28.12.2004 року №1050/2460 «Про бюджет міста Києва на 2005 рік», п. 19, п. 7 додатку №15 до рішення Київської міської ради від 27.12.2005 року №631/3082 «Про бюджет міста Києва на 2006 рік», якими передбачено обов’язок Позивача перераховувати до загального фонду міського бюджету м. Києва 50% надходжень за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Вказує на порушення Позивачем порядку укладення договорів оренди майна, що є об’єктом комунальної власності.

Крім того, зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2009 року були задоволені позовні вимоги КРУ в м. Києві про зобов’язання СК Управління по фізичній культурі та спорту КМДА виконати приписи оскаржуваної вимоги. Звертає увагу суду, що вказана постанова Позивачем оскаржена не була.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Спортивний комплекс Управління по фізичній культурі і спорту зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 26.01.1992 року та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи № 03768026. Видом діяльності за КВЕД є інша діяльність у сфері спорту.

Контрольно-ревізійним управлінням в м. Києві відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи КРУ на ІІ квартал 2008 року, направлень від 08.05.08 р. №№ 830, 831 проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 01.01.2005 по 01.05.2008 рр.

В ході ревізії встановлено, зокрема, що «за період з 01.01.05 по 01.01.07 на рахунок Комплексу надійшло коштів від надання в строкове платне користування майна на загальну суму 190867,8грн. (без ПДВ та вартості експлуатаційних послуг) (в т.ч. в 2005 році –162243,99грн. та в 2006 році –28623,81 грн.) (без врахування податку на додану вартість та експлуатаційних витрат), що підтверджується банківськими виписками.

При цьому в порушення вимог п. 9 додатку №13 до рішення VIII сесії IV скликання Київської міської ради від 28.12.04 №1050/2460 «Про бюджет міста Києва на 2005 рік», п.19, п.7 додатку №15 до рішення ХІ сесії IV скликання Київської міської ради від 27.12.05 №631/3082 «Про бюджет міста Києва на 2006 рік», Комплексом не перераховувались до загального фонду міського бюджету міста Києва 50% надходжень за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, що призвело до недоотримання місцевим бюджетом коштів в загальній сумі 95433,90грн…».

Дані порушення зафіксовані в акті ревізії від 04.06.2008 року № 04-30/594 (далі –акт ревізії), на підставі якого пред’явлено та направлено Позивачу вимогу від 01.07.2008 року №26-04-14/4534 (далі –оскаржувана вимога).

Позивачем 13.06.2008 року листом № 51 було направлено Відповідачу заперечення на акт ревізії, які останнім прийняті не були.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону про ДКРС головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Пунктом 7 ст.10 вказаного закону надано право Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідальними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Оцінюючи обставини, на які посилається Позивач як на підстави для скасування оскаржуваної вимоги щодо повернення до місцевого бюджету належної частки фактично одержаної плати за надання в оренду майна на загальну суму 95,43 тис. грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно пп. 5.2 п. 5 Статуту Спортивного комплексу управління по фізичній культурі і спорту, затвердженого розпорядженням КМДА від 30.06.1998 року №1368, майно Позивача є міською комунальною власністю і закріплене за ним на праві повного господарського відання. Комплекс володіє, користується та розпоряджається майном, вчиняє за нього будь-які дії, передбачені чинним законодавством та цим Статутом.

Положення пункту 5.4 Статуту надають право Позивачу за згодою власника надавати чи передавати іншим організаціям, підприємствам, установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування рухоме та нерухоме майно, а також списувати його з балансу.

Отже, зі змісту Статуту випливає, що СК Управління по фізичній культурі та спорту зобов’язано отримати згоду власника майна лише у випадку здачі в оренду або надання в тимчасове безоплатне користування рухомого та нерухомого майна. У всіх інших випадках, у тому числі при наданні послуг з використанням комунального майна, обов’язку Позивача отримати згоду власника не передбачено.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна»від 10 квітня 1992 року N 2269-XII (далі –Закон про оренду).

Згідно ч. 1 ст. 2 вказаного закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Приписи ч. 1 ст. 10 Закону про оренду визначають, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем з Головним управлінням по фізичній культурі та спорту КМДА та іншими контрагентами укладалися договори №35 від 02.01.2005р., №221 від 17.05.2005р., №236 від 27.05.05р., №61 від 20.08.2005р., №52 від 08.01.2005р., №293 від 21.06.2005р., №312 від 07.07.2005р., №15 від 05.01.2006р., № б/н від 25.05.05р., №296 від 21.06.2005р., № б/н від 03.05.2006р., № б/н від 11.05.2006р., №232 від 18.05.2006р., предметом яких було, зокрема, надання послуг з перевезення учасників спортивних змагань, обладнання та інвентаря з метою забезпечення організаційно-масових заходів; надання дистанції; радіофікація місця фінішу та забезпечення катерами.

Тобто, послуги за вказаними договорами надавалися Позивачем на виконання його завдань, передбачених, зокрема, пп. 2.4 п. 2 Статуту, а саме матеріально-технічне забезпечення проведення спортивних змагань, навчально-тренувальних зборів збірних команд та забезпечення їх участі у змаганнях.

Зі змісту зазначених договорів не вбачається наявність всіх істотних умов договору оренди, як того вимагає ст. 10 Закону про оренду. Враховуючи викладені обставини суд вважає, що зазначені договори не є договорами про надання оренди комунального майна, у розумінні Закону про оренду, а укладались Позивачем з метою документального оформлення забезпечення організаційно-масових заходів, а саме: проведення спортивних змагань та навчально-тренувальних зборів.

Отже, що свідчить про відсутність укладених Позивачем договорів оренди комунального майна.

Крім того, зазначені договори у встановленому законом порядку не визнані недійсними, а тому, враховуючи приписи ст. 204 ЦК України, яка визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а тому мали бути виконані сторонами відповідно до встановлених умов.

Твердження Відповідача про порушення Позивачем вимог п. 9 додатку №13 до рішення КМР від 28 грудня 2004 року №1050/2460 «Про бюджет міста Києва на 2005 рік»та п. 19, п. 7додатку 15 до рішення КМР від 27 грудня 2005 року №631/3082 «Про бюджет міста Києва на 2006 рік», судом також оцінюється критично виходячи з наступного.

Зазначені пункти встановлюють, що 50 % надходжень за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (за виключенням витрат на експлуатацію цього майна), зараховуються до загального фонду міського бюджету міста Києва.

У матеріалах справи наявні калькуляції експлуатаційних витрат, згідно яких витрати на експлуатацію цього майна дорівнювали тим надходженням, які Позивач отримав від надання послуг з організації та забезпечення змагань. Отже, у СК управління по фізичній культурі та спорту КМДА, навіть у випадку здачі в оренду зазначеного вище майна, не виникло обов’язку щодо сплати 50 % надходжень, оскільки останнє отримувало плату, до якої входили лише витрати на експлуатацію цього майна.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування вимоги Контрольно-ревізійного управління в м. Києві, що викладена у листі №26-04-14/4534 від 01.07.2008 року щодо перерахування до місцевого бюджету належної частки фактично одержаної плати за надання в оренду майна на загальну суму 95,43 тис. грн.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи Позивача, Відповідач суду не надав.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправною та скасувати вимогу Контрольно-ревізійного управління в м. Києві, що викладена у листі №26-04-14/4534 від 01.07.2008 року щодо перерахування до місцевого бюджету належної частки фактично одержаної плати за надання в оренду майна на загальну суму 95,43 тис. грн. (дев’яносто п’ять тисяч чотириста тридцять гривень).

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                               А. Степанюк