Постанова № 13610627, 17.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2010 року 13:55 № 2а-6793/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002641705/0 від 21.08.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що висновки ДПІ у Соломянському районі м. Києва щодо заниження утримання податку на доходи фізичних осіб-нерезидентів не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються поданими ним документами. Зазначає, що оскільки вказані особи перебувають в Україні більш ніж 184 дні, Позивач має право утримувати податок з їхніх доходів за ставкою 15%. При цьому посилається на приписи ст. ст. 1, 3, 7, 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та ст. 1 Закону України «Про оплату праці».

Відповідач у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує та вважає вимоги Позивача необґрунтованими. Звертає увагу суду на порушення ТОВ «Альянс Холдинг»пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п. 7.3 ст. 7, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого останнім було занижено розмір податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 150836,67 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг», відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №132471, зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.06.2006 року, присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи №34430873. У звязку зі зміною місцезнаходження юридичної особи свідоцтво було замінене 21.09.2007 року.

Згідно наданої довідки серії АА № 204374 з ЄДРПОУ видами діяльності Позивача за КВЕД є: оптова торгівля пальним; роздрібна торгівля пальним; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; інше фінансове посередництво; діяльність агентств нерухомості.

Державною податкової інспекцією у Соломянському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.06.2006 року по 31.03.2009 року.

При проведенні перевірки податковими інспекторами встановлено, що на підприємстві працевлаштовані іноземці: ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, громадянин Росії; ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, громадянин Польщі; ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, громадянка Росії, ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, громадянка Росії; ОСОБА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, громадянин Литви, ОСОБА_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, громадянин Болгарії, доходи яких оподатковувались за ставкою 15%.

В ході проведення перевірки службові особи податкової інспекції прийшли до висновку про те, що Позивачем порушено норми чинного податкового законодавства України, зокрема, пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п. 7.3 ст. 7, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 150836,67грн., у тому числі по періодах: 2007 рік у сумі 24292,95грн.; 2008 рік у сумі 124838,97грн.; 1-ий квартал 2009 року у сумі 1704,75грн. Вказані порушення зафіксовані в акті від 10.08.2009 року № 9577/23-02-34430873 (далі акт перевірки).

На підставі вказаного акту Відповідачем винесене та направлене Позивачу податкове повідомлення-рішення від 21.08.2009 року № 0002641705/0 на загальну суму 452510,01грн., у тому числі за основним платежем 150836,67 грн. та за штрафними санкціями 301 673,34грн.

Заслухавши пояснення повноважних представників позивача, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Основні засади та принципи, платників податків та обєкт оподаткування, ставку податку та порядок його сплати регулюються Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі Закон).

Відповідно до пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Згідно пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Приписи п. 7.1 ст. 7 Закону визначають ставку податку з доходів фізичних осіб на рівні 15 відсотків від обєкта оподаткування, крім випадків, визначених у пункті 7.2 7.4 цієї статті.

Пунктом 7.3 ст. 7 Закону визначено, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від обєкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 цього Закону.

Положеннями пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону визначено, що фізичною особою резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України. Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України. Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права. Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Приписи ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України визначають, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»постійне місце проживання це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обовязків або зобовязань за договором (контрактом).

Положення статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»визначають постійне місце проживання як місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обовязків або зобовязань за договором (контрактом).

Як вбачається з матеріалів справи, представник Позивача наполягав на тому, що працівники-іноземці підприємства є нерезидентами в розумінні положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», вказуючи, що вищезазначені особи є громадянами інших держав та працюють на підприємстві за контрактом, тобто їх проживання в Україні є наслідком виконання ними зобовязань за договором (контрактом).

Проте, суд звертає увагу, що Позивачем не надано доказів на підтвердження постійного перебування його працівників-іноземців на території України протягом дії договорів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неможливість визнання постійним місцем проживання вказаних осіб територію України, оскільки вони являються громадянами інших держав, а в Україні працюють за контрактом, з метою виконання зобовязань за договором.

Крім іншого, судом враховується, що Позивачем не подано доказів того, що вищезазначені працівники не мають постійного місця проживання на території інших держав, мають намір проживати на території України в подальшому, не обмежуючи таке проживання певною метою. Також не було надано доказів щодо терміну перебування вказаних працівників на території України та знаходження на території України членів їхніх сімей.

Береться до уваги і те, що згідно п.7.5 трудових договорів (наявні у матеріалах справи) укладених між Позивачем та іноземцями, перелік яких наведений вище, компанія (Позивач) забезпечує працівникові проїзд в країну постійного проживання не більше ніж 2 (два) рази на місяць та проїзд до країни постійного проживання із України після закінчення трудових відносин Працівника. Тобто, це пункт вказує на те, що Україна не являється постійним місцем проживання цих осіб.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що працівники товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг»ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 є нерезидентами, а тому, згідно положень п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», їхні доходи повинні оподатковуватись у розмірі подвійної ставки податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте Відповідачем правомірно, без порушень приписів чинного законодавства, а тому не підлягає визнанню нечинним.

Завдання адміністративного судочинства визначені ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом враховується, що Відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А. Степанюк