Постанова № 13610549, 29.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2010 року 10:30 № 13/632

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сплендор"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Головного управління Державного казначейства України в м.Києві провизнання протиправним дії; визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001632310/10 від 21.07.08 р.; стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1550152,00 грн.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ ОСПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку Позивача, дії посадових осіб ДПІ у Святошинському районі м. Києва під час проведення невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень-листопад 2007 року, березень 2008 року є незаконними та протиправними, а висновки, які містяться в акті перевірки №137/23-40/22900322 від 21.07.2008 року є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Зазначає, що вказаний акт перевірки на юридичну або фактичну адресу місцезнаходження Позивача у встановленому чинним законодавством не направлявся, а також в ньому відсутнє обґрунтування виявлених порушень. На підставі викладеного вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001632310/10 від 21.07.2008 року підлягає скасуванню.

В обґрунтування своєї позиції про стягнення заборгованості з Державного бюджету посилається на приписи пп. 7.4 7.7 п.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які закріплюють обовязок субєкта владних повноважень повернути платнику податку бюджетне відшкодування.

Відповідач-1 у письмових запереченнях проти позову повідомив, що проти позову заперечує та вважає, що спірне рішення є обґрунтованим і прийнятим без порушення чинного законодавства. Зазначає про не підтвердженість Позивачем відповідними накладними сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та відсутність останнього за юридичною адресою.

Позиція Відповідача-2 полягає у тому, що чинним законодавством, зокрема, Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226, визначена процедура повернення коштів. Звертає увагу суду на те, що Позивач не звертався до нього з вимогою про повернення коштів, а тому Відповідач 2 не мав підстав для повернення коштів. Враховуючи викладене, просить суд у задоволенні позовних вимог до ГУ Державного казначейства України в м. Києві відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті Окружний адміністративний суд м. Києва -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сплендор»зареєстроване у Святошинській районній у місті Києві державній адміністрації 31.08.2000 року, ідентифікаційний код 22900322, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 073377.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності за КВЕД є: діяльність автомобільного вантажного транспорту; діяльність нерегулярного пасажирського транспорту; інші види оптової торгівлі; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; дослідження і розробки в галузі природничих наук; дослідження і розробки в галузі технічних наук. Відповідно до свідоцтва №36402419 від 31 травня 2006 року є платником податку на додану вартість. Юридичною адресою підприємства є: м. Київ, вул. Гната Юри, 9 кім.414.

Відповідачем-1 18.07.2008 року складено акт №83/1/23-40 про незнаходження підприємства за юридичною (фактичною) адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 67.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сплендор»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2007 року, березень 2008 року, за результатами якої складено акт №137/23-40/22900322 від 21.07.2008 року.

У вказаному акті зафіксовано порушення Позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі Закону про ПДВ), в результаті чого зменшено заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 1550152,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2007р. 17889,00грн.; травень 2007р. 102901,00 грн.; червень 2007р. 27480,00грн.; липень 2007р. 4179,00грн.; серпень 2007р. 34403,00грн.; вересень 2007р. 136471,00грн.; жовтень 2007р. 242200,00грн.; листопад 2007р. 2305,00грн.; березень 2008р. 982234,00грн.

Вказані недотримання вимог чинного законодавства ревізором встановлено та відображено в акті перевірки внаслідок того, що Позивач за юридичною адресою не знаходиться, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують суму дозволеного зобовязання до перевірки не надані та не можуть бути прийнятими до складу податкового зобовязання.

На підставі вказаних в акті перевірки висновків Відповідачем 1 винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1»№0001632310/0 від 21 липня 2008 року на загальну суму 1550 152,00 грн.

У ході розгляду даної справи судом було зясовано, що для всебічного, повного, та обєктивного розгляду справи необхідно зясувати обставини, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань.

Відповідно до ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України, для зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначив експертизу.

На вирішення експертизи було поставлено питання: чи підтверджуються нормативно та документально висновки Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, викладені в Акті перевірки № 137/23-04/22900322 від 21.07.2008 року про те, що ТОВ «Сплендор»документально не підтверджено заявлений до бюджетного відшкодування податковий кредит: за квітень 2007 року на суму 17889,00 грн.; за травень 2007 року на суму 102901,00 грн.; за червень 2007 року на суму 27480,00 грн.; за липень 2007 року на суму 4179,00грн.; за серпень 2007 року на суму 34403,00.; за вересень 2007 року на суму 136471,00 грн.; за жовтень 2007 року на суму 242200,00 грн.; за листопад 2007 року на суму 2305,00 грн.; за березень 2008 року на суму 982324,00 грн. Якщо підтверджується, то в яких сумах (за періодами)?

Експертиза була проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз та було складено Висновок № 5486/6852/10-19 судово-економічної експертизи від 31.08.10 р. в адміністративній справі №2а-13/632, який підписаний експертом Барабаш Р.В.

За результатами проведеної експертизи було зроблено висновок, що за результатами проведеного дослідження заявлене до бюджетного відшкодування податкового кредиту на загальну суму 1550152,00грн. документально та нормативно не підтверджено.

Заслухавши пояснення повноважних представників позивача, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Статтею 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»закріплені права органів державної податкової служби. В пункті 1 частини 1 передбачено право здійснювати, зокрема, планові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів…

В статті 11-1 вказаного Закону визначені підстави та порядок проведення планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). В стаття 11-2 передбачені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства було затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205). Даний Порядок був прийнятий у відповідності до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів. Як було встановлено судом та вбачається з акту перевірки від 21.07.08 р. № 137/23-40/22900322, Відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка Позивача з достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2007 року, березень 2008 року. Перевірка була проведена без відома та присутності директора підприємства у звязку з тим, що ТОВ «Сплендор» не знаходиться за вказаною в поданих до ДПІ податкових деклараціях з ПДВ: м. Київ, проспект Перемоги, 67-б. У своїй позовній заяві Позивач посилається на договір про співробітництво № 39/06-А-2 від 26.02.2008 року, укладеного з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП), яка також знаходиться за зазначеною вище адресою. Згідно цього Договору ФОП зобов'язується передавати ТОВ "Сплендер" поштову кореспонденцію, що надходить на адресу м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімн.414 та повідомляти останнього щодо всіх відвідувань як контрагентів так і контролюючих та інших органів. Зазначає, що договір на час перевірки був дійсний та оплачений відповідно до його умов. В матеріалах справи наявний лист відповідь від 20.11.08 р. вих. № 2/08 ФОП ОСОБА_2 яка повідомила Позивачу, що у період з 18 липня по 21 липня 2008 року жодних відвідувань за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к.414 з питань, які б стосувались наявності ТОВ «Сплендор» за цією адресою, його місцезнаходження, господарської діяльності тощо не було.

Більше того, Позивач подав суду акт та довідку Відповідача від 07.05.07 р. № 87/23-50/22900322 та від 15.05.07 р. № 166/23-50/22900322 відповідно, про результати виїзних планових та позапланових перевірок з яких вбачається, що попередні виїзні перевірки Позивача проводились за фактичною адресою останнього, а саме: м. Київ, вул. Бастіонна, 10, кВ. 18. Це свідчить про обізнаність та фактичну поінформованість податкового органу щодо фактичного місце розташування Позивача. Суд також враховує, що адреса, на яку посилається Відповідач в акті перевірки, а саме: місто Київ, проспект Перемоги, 67 була попередньою юридичною адресою підприємства. При умові, що остання юридична адреса щодо якої був складений акт про не знаходження (м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к.414) Відповідачу була відома, вбачається намагання останнього ввести суд в оману.

Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва було допущено порушення норм процесуального права, зокрема Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», які регулюють порядок проведення позапланових перевірок.

Суд також враховує, що зазначене процесуальне порушення, як наслідок, призвело до встановлення неправомірних висновків, які зафіксовані в акті перевірки від 21.07.08 р. № 137/23-40/22900322, на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Отже Відповідач позбавив Позивача передбаченого чинним законодавством права платника податків на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Береться також до уваги, що відповідно до приписів ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон 2181) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим), якщо її вручено особисто фізичній особі або її законному представнику чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Процесуальні дії податкового органу та його обовязки у випадку незнаходження платника податку за місцезнаходженням передбачені Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового та валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327.

Враховуючи те, що Позивачу не було вручено належним чином оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Відповідачем було також порушено норми Закону № 2181 та вказаного Порядку, затвердженого наказом ДПА України № 327.

Судом також враховується, що порядок відшкодування з Державного бюджету України платнику податку на додану вартість врегульовано приписами п.7.7 ст., ст.7 Закону про ПДВ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 02.07.1997 року № 209/72.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як встановлено судом, заборгованість по бюджетному відшкодуванню з ПДВ, що заявляється позивачем до стягнення за даним позовом, виникла у останнього за період діяльності з квітня 2007 року по листопад 2007року та за березень 2008року на загальну суму 1550152,00 гривень.

Причинами виникнення сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню із бюджету є перевищення податкового кредиту у порівнянні із податковим зобов'язанням, у тому числі і за рахунок експорту товару (труби сталеві для тепломереж; та водопостачання, що були у використанні) за межі митної території України, який відповідно до п.6.2. ст.6 Закону про ПДВ оподатковується за ставкою "0" відсотків до бази оподаткування.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону про ПДВ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню визначаються як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від"ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

У відповідності до вищенаведених норм Закону про ПДВ, загальна сума податку на додану вартість яка підлягала відшкодуванню та яка не була відшкодована Позивачу за наведений вище період у сумі склала 1550152 грн.

В матеріалах справи наявні відповідні документи (податкові накладні, вантажно-митні декларації, податкові декларації з податку на додану вартість тощо) які відображають факти здійснення Позивачем господарських операцій, відповідають порядку їх укладання, передбаченого чинним законодавством, та містять всі необхідні реквізити.

Судом також враховується, що відповідно до пп.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ Позивачем заявлено до бюджетного відшкодування тільки та частина відємного значення ПДВ, що була фактично сплачена Позивачем своїм контрагентам - постачальникам товарів у попередніх податкових періодах. В матеріалах справи також наявні копії всіх банківських виписок, якими засвідчено факт здійснення останнім оплати за товар.

Позивач зазначає, що на виконання приписів пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ позивач одночасно з податковою декларацією він надавав до податкового органу: розрахунок бюджетного відшкодування; заяву про повернення суми бюджетного відшкодування; оригінали пятих основних аркушів всіх вантажних митних декларацій з експортних операцій, що були здійснені у звітному податковому періоді. У кожній податковій декларації Позивачем було зазначено про своє рішення щодо зарахування належної йому суми відшкодування з податку на додану вартість шляхом перерахування на його рахунок в установі банку.

Отже Позивачем було дотримано всі процедурні вимоги чинного законодавства України щодо порядку та строків заявлення суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування та надання податковому органу відповідних документів.

Обовязок субєкта владних повноважень повернути платнику податку бюджетне відшкодування закріплено у пп. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню. Також, згідно норм Закону про ПДВ, платник податку наділений правом після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.

За вказаним Законом, право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться у залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок, чи ні.

Така думка суду кореспондується з приписами п.4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.1997 р. № 209/72 (у редакції від 21.05.2001 № 200/86), а саме: відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів, або за рішенням суду.

Крім того суд враховує, що заявлення позовних вимог про зобовязання податкового органу подати до органів казначейства висновку про суми відшкодування ПДВ не відповідає матеріально-правовим способам захисту порушеного права, оскільки закон не відносить платників податку до субєктів відносин, що виникають з приводу надання та отримання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість, тому що такий висновок надається податковим органом органу державного казначейства, а не платнику податку.

Таким чином Головне управління Державного казначейства України у м. Києві є належним відповідачем у даній справі за позовною вимогою щодо стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підстав в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 0001632310/10 від 21.07.08 р. а також стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в м. Києві, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сплендор»бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1550152,00 грн.

У частині позовних вимог щодо стягнення з ДПІ у Святошинському районі м. Києва на користь ТОВ «Сплендор»1706,80 грн. судового збору суд відмовляє виходячи з наступного.

Статтею 94 КАС України передбачений розподіл судовий витрат. Так, згідно частини першої, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В матеріалах справи наявні оригінали платіжних доручень №№ 377, 378, 379 від 17.12.2008 р. відповідно до яких ТОВ «Сплендор»сплатило 3, 40 грн., 3,40 грн. та 1700,00 грн. судового збору за подачу адміністративного позову до ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва про визнання протиправних дій, визнання недійсним повідомлення-рішення та до Головного управління казначейства про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ.

В судовому засіданні 29.10.2010 р. повноважний представник Головного управління Державного казначейства України у м. Києві усно повідомила, що судовий збір сплачений на розрахунковий рахунок у ГУДК України у м. Києві зараховується до місцевого бюджету м. Києва, а тому стягувати його слід також з місцевого бюджету.

Враховуючи приписи ст. 94 КАС України та наведені обставини суд вважає за належне стягнути 1706,80 грн. сплаченого Позивачем судового збору не з ДПІ у Святошинському районі м. Києва, а з місцевого бюджету м. Києва.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 86, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва №0001632310/10 від 21.07.2008р.

3.Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в м. Києві, (м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сплендор»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімн. 414, пот/рах. №26004095455601 в філії «Центральне Регіональне Управління»ВАТ банку «Фінанси та Кредит», м. Київ, МФО 300937, код ЄДРПОУ 22900322) бюджету заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1550152,00грн. (один мільйон пятсот пятдесят тисяч сто пятдесят дві гривні).

4.Стягнути з Місцевого бюджету міста Києва (ГУДК України у м. Києві, код банку 820019, р/р 31411537700007) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сплендор»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімн. 414, пот/рах. №26004095455601 в філії «Центральне Регіональне Управління»ВАТ банку «Фінанси та Кредит», м. Київ, МФО 300937, код ЄДРПОУ 22900322) 1706,80грн. (одна тисяча сімсот шість гривень 80 коп.).

5.В решті позову відмовити.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 24.11.10 р.