Рішення № 136105288, 21.04.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/644/26

№2/930/851/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що 08.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 541795-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 08.06.2025 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 541795-КС-001 про надання кредиту.

08.06.2025 року ОСОБА_1 прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 541795-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.

Зі свого боку ТОВ «БІЗПОЗИКА» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8953 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 08.06.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 541795-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (яку позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

З огляду на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 15.02.2026 року утворилася заборгованість за Договором № 541795-КС-001 про надання кредиту в розмірі 25 600,00 грн, що складається з:

суми прострочених платежів за тілом кредиту - 8 000,00 грн;

суми прострочених платежів за процентами - 12 000,00 грн;

суми заборгованості за штрафами - 0,00 грн;

суми заборгованості за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України - 4 000,00 грн;

суми прострочених платежів за комісією - 1 600,00 грн.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Ухвалою суду від 25.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 21.04.2026 року.

Згідно позовної заяви представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі.

До суду 30.03.2026 року засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , у якому він зазначив, що позов визнає частково, а саме - у розмірі тіла кредиту 8 000 грн. Разом із тим відповідач ОСОБА_1 зазначив, що є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України та має статус учасника бойових дій, що підтверджується довідкою за формою № 5 (про проходження служби), копією військового квитка, а також копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , виданого 29.05.2025. Враховуючи, що військовослужбовець не звільнений із військової служби в запас або у відставку, не загинув (не помер), не визнаний судом безвісно відсутнім або не оголошений померлим, такий військовослужбовець вважається таким, що проходить військову службу, а отже, на нього поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Розгляд справи просить здійснювати за його відсутності.

30.03.2026 року до суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від представника позивача, у якій зазначено, що сторона відповідача не надала суду жодних належних, допустимих і достатніх доказів того, що відповідач у справі проходив військову службу протягом строку дії кредитного договору, а саме з 08.06.2025 по 23.11.2025, що могло б бути правовою підставою для застосування положень частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо ненарахування процентів військовослужбовцям. Сам по собі факт перебування відповідача на військовій службі до укладення кредитного договору не свідчить про те, що він проходив військову службу протягом усього строку дії цього договору. Представник позивача також зазначає, що відповідач міг бути звільнений із військової служби, зокрема у зв`язку з пораненням (оскільки стороною відповідача надано докази участі відповідача у бойових діях до укладення кредитного договору), у зв`язку з чим він міг втратити право на пільги, передбачені для діючих військовослужбовців відповідно до зазначеного Закону. Отже, саме сторона відповідача повинна була надати суду належні, допустимі та достатні докази проходження відповідачем військової служби протягом строку дії кредитного договору як підстави для застосування частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо ненарахування процентів, однак таких доказів надано не було.

До суду 01.04.2026 року засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він зазначив, що є чинним військовослужбовцем та учасником бойових дій, що підтверджується відповідними доказами, поданими до суду, а відтак на нього поширюються гарантії, встановлені законом. У зв`язку з цим відповідач вважає, що нарахування позивачем процентів, штрафних санкцій та пені є протиправним і таким, що суперечить вимогам законодавства, а тому не може бути покладене в основу визначення розміру заборгованості. Окремо відповідач звернув увагу суду на те, що питання правильності визначення розміру заборгованості було предметом його звернення до позивача в досудовому порядку, про що зазначалося у відзиві на позовну заяву. Позивачем вживалися заходи для врегулювання спору мирним шляхом та приведення розміру заборгованості у відповідність до вимог законодавства, однак згоди між сторонами досягнуто не було, що і стало підставою для виникнення цього спору. Крім того, разом із запереченнями відповідач подав додатковий доказ, а саме довідку за формою № 5, видану за № 1184/480 від 21.01.2026, яка підтверджує, що відповідач перебував на військовій службі у період дії кредитного договору та продовжує перебувати на військовій службі станом на час подання цих заперечень. Водночас відповідач зазначив, що зміна виду військової служби не впливає на втрату ним права на застосування положень статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки статус учасника бойових дій він отримав 29.05.2025, тобто до укладення кредитного договору.

02.04.2026 року та 07.04.2026 року до суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшли письмові пояснення у справі від представника позивача, у яких зазначено, що сторона відповідача просить суд долучити до матеріалів справи нові докази, однак подає їх із порушенням порядку та строків, встановлених ЦПК України, не обґрунтувавши причин пропуску таких строків, у зв`язку з чим просить суд не брати їх до уваги.

Згідно з вимогами частини другої статті 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог ЦПК України, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 08.06.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 541795-КС-001 про надання кредиту в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями із застосуванням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Факт укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами та сторонами не заперечується.

Судом також встановлено, що строк дії кредитного договору визначено до 23.11.2025 року, що охоплює період виникнення та виконання зобов`язань сторін.

Таким чином, саме період з 08.06.2025 року по 23.11.2025 року є періодом дії договірних правовідносин між сторонами.

Отже, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, у межах яких відповідач зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 626, 628 ЦК України).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно із абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Натомість, позичальник свої обов`язки за вказаним договором належним чином не виконав, не повернув отримані кошти та проценти за користування кредитом, через що виникла заборгованість за кредитом.

Враховуючи, що строк дії договору встановлено до 23.11.2025 року, момент прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення кредиту виникає з 24.11.2025 року.

Саме з цієї дати, у разі невиконання зобов`язання, боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні статті 612 ЦК України.

Позивачем заявлено до стягнення 25 600,00 грн, що складається з:

8 000,00 грн - тіло кредиту

12 000,00 грн - проценти

1 600,00 грн - комісія

4 000,00 грн - нарахування за ст. 625 ЦК України

0,00 грн - штрафні санкції

Суд перевірив поданий розрахунок та встановив, що він базується на умовах договору, однак не враховує дію спеціальних гарантій, передбачених законодавством щодо військовослужбовців, а також імперативні обмеження щодо нарахування процентів і санкцій у відповідний період.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтями 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідачем на підтвердження факту проходження військової служби надано копію військового квитка серії НОМЕР_4 , з якого вбачається, що 21.03.2022 року він був призваний на військову службу до Збройних Сил України та проходить службу у військовій частині НОМЕР_5 на посаді провідного бухгалтера фінансово-економічної служби згідно з наказом № 237 від 31.10.2022 року. Відмітки про звільнення відповідача з військової служби у поданому військовому квитку відсутні.

Крім того, до матеріалів справи долучено довідку за формою № 5 від 21.01.2026 року, відповідно до якої старший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 21.03.2022 № 7 та проходить військову службу по даний час.

Також подано довідку № 102 від 29.03.2025 року, яка підтверджує безпосередню участь відповідача у заходах із забезпечення оборони України в умовах збройної агресії російської федерації.

Оцінюючи вказані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони є взаємопов`язаними, послідовними та такими, що підтверджують безперервний характер проходження відповідачем військової служби, а також його фактичну участь у заходах із оборони держави.

За відсутності будь-яких доказів припинення військової служби або розірвання контракту, суд виходить із того, що відповідач у спірний період мав статус військовослужбовця, а отже, на нього поширюються гарантії, встановлені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зазначена норма є спеціальною щодо загальних норм цивільного законодавства та підлягає пріоритетному застосуванню у разі її відповідності фактичним обставинам справи.

Суд враховує, що стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Водночас у разі застосування спеціального закону, який встановлює особливі гарантії для військовослужбовців, нарахування додаткових платежів за користування кредитом у відповідний період обмежується імперативною нормою цього закону.

Отже, заявлені позивачем нарахування за ст. 625 ЦК України не підлягають врахуванню у складі заборгованості в частині, що охоплюється дією спеціальних гарантій.

Оцінивши подані докази у їх сукупності, суд встановив, що відповідач має статус військовослужбовця, який підтверджується належними та допустимими доказами, а позивачем не доведено протилежного.

Вказані обставини є достатніми для висновку про застосування до правовідносин сторін положень частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Разом із тим зазначена норма не звільняє боржника від обов`язку повернення основної суми кредиту.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню:

у частині стягнення основної суми боргу (тіла кредиту) - 8 000,00 грн

у частині стягнення процентів, комісій, штрафних санкцій та інших нарахувань - у задоволенні позову відмовити як таких, що не підлягають нарахуванню у зв`язку з дією спеціальних гарантій, встановлених законом для військовослужбовців.

При цьому, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги заявлені у розмірі 25 600,00 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 8 000,00 грн, що становить 31,25 % від загальної ціни позову.

Розмір судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, становить 2 662,40 грн.

Враховуючи пропорцію задоволених позовних вимог, на відповідача підлягає покладенню частина судового збору, яка визначається шляхом множення загальної суми судового збору на частку задоволених вимог, а саме: 2 662,40 грн ? 31,25 % = 831,99 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 831,99 грн, тоді як решта витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 830,41 грн покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 223, 229, 247, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 512, 526, 541, 549, 610, 612, 1049-1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 541795-КС-001 про надання кредиту від 08.06.2025 року, у сумі 8 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) - 831,99 грн. суми витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко