Постанова № 13610497, 28.01.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2011 року Справа № 2а/2370/34/2011

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

при секретарі Кириченко Н.В.,

за участю: представників позивача Олексійчук В.В. (за посадою), Білого М.М. (за дорученням), представників відповідача Кавуна В.В. та Дудник Т.М. (за довіреностями), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал»до державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал»до державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Свій позов позивач мотивує тим, що працівниками державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області була проведена планова виїзна перевірка фінансовогосподарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складений акт №1142/23-009/22807944 від 15 грудня 2010 року. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2010 року №0000542310/0 та від 27 грудня 2010 року №0000552310/0. Спірні податкові повідомлення рішення №0000542310/0 від 27.12.2010 року та №0000552310/0 від 27.12.2010 року позивач вважає протиправнимм, такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні та тлумаченні відповідачем норм податкового та цивільного законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти адміністративного позову, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов, та просили в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

На підставі направлення, виданого державною податковою інспекцією у Городищенському районі Черкаської області, працівниками державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області була проведена планова виїзна перевірка фінансовогосподарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складений акт №1142/23-009/22807944 від 15 грудня 2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки, згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами»та згідно ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2010 року №0000542310/0, у якому вказано, що на підставі акта перевірки №001142/23-009/22807944 від 15.12.2010 року встановлено порушення п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97 від 22.05.1997р. та п.п.17.1.3 ст.17 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181, у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств 219461,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 153271,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 66190,00 грн.

Крім того, на підставі вказаного акту перевірки, згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2010 року №0000552310/0, у якому вказано, що на підставі акта перевірки №001142/23-009/22807944 від 15.12.2010 року встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. та п.п.17.1.3 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181, у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість 183924,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 122616,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 61308,00 грн.

Обставини вказаних в спірних податкових повідомленнях-рішеннях порушень описані в акті перевірки у розділі 3.1 «Податок на прибуток»та розділі 3.2 «Податок на додану вартість».

Визначаючи податкові зобовязання, відповідач вказав, що враховуючи матеріали документальної невиїзної перевірки ПП «Торгкомерс 2009», проведеної відділом податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контрою юридичних осіб ДПІ у м. Черкаси, за результатами якої визнано нікчемними правочини між ПП «Тогкомерс 2009» та ТОВ «Кристал»встановлено, що ТОВ «Кристал»на порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 22.05.1997 року №283/97 ВР безпідставно сформовані валові витрати по операціях з придбання товару в ПП «Торгкомерс 2009»в сумі 320833 грн. 00 коп., в тому числі в IV кварталі 2009 року на суму 320833,00 грн. ПП «Торкомерс 2009»безпідставно сформовані податкові зобовязання за рахунок видаткових накладних, виписаних на продаж товарів на адресу ТОВ «Кристал»на загальну суму 320833 грн. 00 коп., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження валових витрат, оскільки ці накладні не мають статусу юридично значимих.

Крім того, відповідачем в акті перевірки також зазначено, що враховуючи матеріали планової документальної перевірки СПД ФО ОСОБА_5 проведеної відділом контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Черкаси, за результатами якої визнано нікчемними правочини між СПД ФО ОСОБА_5 та ТОВ «Кристал»встановлено, що ТОВ «Кристал»на порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 22.05.1997 року №283/97 ВР безпідставно сформовані валові витрати по операціях з придбання товару в СПД ФО ОСОБА_5 в сумі 221333 грн. 00 коп., в тому числі в IV кварталі 2009 року на суму 292249 грн. 00 коп., ІІ квартал 2010 року в сумі 208916 грн. 00 коп. СПД ФО ОСОБА_5 безпідставно сформовані податкові зобовязання за рахунок видаткових накладних, виписаних на продаж товарів на адресу ТОВ «Кристал»на загальну суму 221333 грн. 00 коп., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження валових витрат, оскільки ці накладні не мають статусу юридично значимих.

З наявних матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Торгкомерс 2009»було укладено договір поставки №СФ-1315/09, на виконання умов якого ПП «Торгкомерс 2009»реалізувало позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 320833,33 грн. без ПДВ, які були отримані на підставі видаткових накладних №РН1315 від 30.10.2009 року, №РН1330 від 01.11.2009 року, №СФ1687 від 01.12.2009 року та отриманих податкових накладних №1315 від 30.10.2009 року, №1330 від 01.11.2009 року, №1687 від 01.12.2009 року.

Також між позивачем та СПД ФО ОСОБА_5 було укладено договір №536/12 від 15.12.2009 року, на виконання умов якого СПД ФО ОСОБА_5 реалізувала позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 292249 грн. 72 коп. без ПДВ, які були отримані на підставі видаткових накладних №РН2535 від 21.12.2009 року, №РН1222 від 26.05.2010 року, №РН1243 від 29.05.2010 року та отриманих податкових накладних №2535 від 21.12.2009 року, №1222 від 26.05.2010 року, №1243 від 29.05.2010 року.

В судовому засіданні встановлено, що позивач повністю розрахувався за отримані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується відповідними квитанціями до видаткових касових ордерів.

При цьому вищевказані розрахункові, бухгалтерські та податкові документи мають всі необхідні реквізити та складені відповідно до вимог чинного законодавства України. Субєкти господарювання, які реалізовували позивачу товарно-матеріальні цінності зареєстровані в установленому законом порядку, їх державна реєстрація не скасована.

Щодо твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами ПП «Тогкомерс 2009»і СПД ФО ОСОБА_5, то слід відмітити, що згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними» судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст. 219 ЦК України, ч.1 ст.220 ЦК України, ч.1 ст.224 ЦК України) та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Тому є безпідставними твердження відповідача що вищевказані правочини не спричиняють настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що ПП «Торгкомерс 2009»безпідставно сформовано податкові зобовязання у періоді, що перерахувався за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців на загальну суму 13685009 грн. 00 коп., в тому числі по виписаних податкових накладних по розрахунках з ТОВ «Кристал»на суму податку на додану вартість 64166 грн. 47 коп., які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобовязань, оскільки ці податкові накладні не мають статуту юридично значимих, чим порушено вимоги п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р.

Крім того, відповідачем в акті перевірки зазначено, що СПД ФО ОСОБА_5 безпідставно сформовано податкові зобовязання у періоді, що перевірявся за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців на загальну суму 11275315 грн. 00 коп., в тому числі по виписаних податкових накладних по розрахунках з ТОВ «Кристал»на суму податку на додану вартість 58449 грн. 67 коп., які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобовязань, оскільки ці податкові накладні не мають статуту юридично значимих, чим порушено вимоги п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. (надалі за текстом Закон №168/97-В.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ВР Закону №168/97 зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 4 ВР Закону №168/97 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., який діяв на той час, при формуванні податкового кредиту з огляду на те, що суми податку, сплаченого у відповідному звітному періоді, в звязку з придбанням товарів, віднесені до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами позивача, які є платниками податку на додану вартість, а видані ними податкові накладні містять всі необхідні реквізити, які були передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем здійснена оплата вартості товару в повному обсязі і зазначені обставини не спростовані відповідачем. П.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Таким чином, до складу податкового кредиту звітних періодів були віднесені суми податку, сплачені позивачем в ціні товару при їх придбанні у ПП «Торгкомерс 2009»та СПД ФО ОСОБА_5 При цьому позивач мав підстави включити витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Абзацом 1 п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як зазначено у акті перевірки відповідачем встановлено, що ПП «Торгкомерс 2009»зареєстроване у виконачому комітеті Черкаської міської ради 22.01.2009 р. свідоцтво про державну реєстрацію від 22.01.2009 р. № 10261020000009764, код ЄДРПОУ 36299933, засновником та директором даного підприємства є ОСОБА_6.

Крім того, у акті перевірки відповідачем встановлено, що СПД ФО ОСОБА_5 зареєстрована виконавчим комітетом Черкаської міської ради 22.12.2004 р. свідоцтво про державну реєстрацію від 29.11.2004 р. № НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15 травня 2003 року №755-ІV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За таких обставин позивач не може нести юридичної відповідальності за можливу недостовірність відомостей про контрагента, які внесені до Єдиного державного реєстру, та мають перевірятися виключно контролюючими органами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові накладні, отримані позивачем від ПП «Торгкомерс 2009»та СПД ФО ОСОБА_5 є підставою для відображення ТОВ «Кристал»податкового кредиту у відповідності з вимогами Порядку №166.

При цьому суд зауважує, що Закон про ПДВ не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів (у тому числі з причин невідображення ними податкових зобовязань).

Тому посилання представника відповідача на факти невідображення в податковій звітності суми податкових зобовязань з ПДВ та несплати контрагентом позивача суми податкових зобов”язань з ПДВ до бюджету немає жодного відношення до права ТОВ “Кристал ” на одержання податкового кредиту з ПДВ та як наслідок заявлення бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до норм Закону України “Про систему оподаткування” від 18.02.1997 року № 77/97-ВР за будь-яким із сторін правочину не передбачено зобовязання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину.

Право на податковий кредит з ПДВ повязане виключно зі сплатою платником податків ПДВ в ціні придбаних товарів з метою їх подальшого використання у господарській діяльності платника податків.

До матеріалів справи надано: видаткова накладна № РН-1315 від 30.10.2009 р., податкова накладна № 1315 від 30.10.2009 р., видаткова накладна № РН-1330 від 01.11.2009 р., податкова накладна № 1330 від 01.11.2009 р., видаткова накладна № РН-1687 від 01.12.2009 р., податкова накладна № 1687 від 01.12.2009 р., податкова накладна № 2535 від 21.12.2009 р., видаткова накладна № РН01222 від 26.05.2010 р., податкова накладна № 1222 від 26.05.2010 р., податкова накладна № 1243 від 29.05.2010 р. та квитанції до прибуткових касових ордерів.

Поряд з цим в акті позапланової перевірки не заперечується факт сплати позивачем ПДВ в ціні придбаного товару на рахунок постачальника та немає жодного посилання про нікчемність правочину.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України викладеної в довідці від 20.10.2006 р. “Про вивчення та узагальнення судової практики ВАСУ про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету” вказано що: “для відшкодування податку на додану вартість Закон не передбачає обов”язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов”язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту”.

Суд зазначає, що однією з умов для отримання права на податковий кредит з ПДВ є фактичне здійснення господарських операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР в якій зазначено, що наявність реальної господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно абз. 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Суд критично оцінює пояснення представника відповідача щодо невідповідності підпису на податкових накладних ОСОБА_6 в звязку з тим, що перед назвою посади стоїть знак «/»адже жодних доказів щодо невідповідності саме підпису ОСОБА_6 на накладних відповідачем не надано до матеріалів справи.

Однак, суд зауважує, що відповідачем не надано жодного належного доказу того, що надані позивачем документи не відповідають фактичним обставинам або ж є підробленими з метою незаконного отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Стосовно пояснень представника відповідача про нікчемність правочину суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як свідчать обставини справи, відповідачем самостійно визначено нікчемною угоду, укладену між позивачем та контрагентами ПП «Торгкомерс-2009»та СПД ФО ОСОБА_5, у звязку з чим винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини справи та досліджені в судовому засіданні письмові докази, вважає вказаний висновок відповідача безпідставним.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсний є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 Цивільного кодексу України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 Цивільного кодексу України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто, спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов”язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб”єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст.71 КАС України він як суб”єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) правочинів між ПП «Торгкомерс-2009»та СПД ФО ОСОБА_5, позиція представника відповідача про те, що угода очевидно суперечить інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання правочину таким.

А тому суд зазначає, що ТОВ “Кристал”, ПП «Торгкомерс-2009»та СПД ФО ОСОБА_5 належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Крім того, позивач в повному обсязі перерахував суми ПДВ за придбані у ПП «Торгкомерс»та СПД ФО ОСОБА_5

В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено наступне:

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В розумінні ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Зі змісту ст. ст. 207, 208, 228 ЦК України випливає, що визначальною умовою встановлення факту нікчемності правочину є укладення угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

У матеріалах справи відсутній доказ щодо вчинення посадовими особами позивача та/або ПП «Торгкомерс-2009»та СПД ФО ОСОБА_5 протиправних дій, спрямованих на порушення публічного порядку, доказів існування та форми прояву мети завідомо суперечної інтересам держави й суспільства, не встановлено форми вини позивача при укладенні з контрагентами контракту, а відтак доводи представника відповідача щодо нікчемності правочину є необгрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки відповідача стосовно нікчемності правочину не підтверджені жодними належними доказами і носять характер суб”єктивних припущень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав заниження позивачем податку на додану вартість, у зв”язку з чим податкові повідомлення-рішення від 27.12.2010 р. мають бути визнані нечинними та скасованими.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підставі для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області від 27.12.2010 року № 0000542310/0.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області від 27.12.2010 року № 0000552310/0.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал» (19500, Черкаська область, м. Городище, вул. Героїв Чорнобиля, 157, кв. 53, код ЄДРПОУ 22807944) судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 01.02.2011 р.

Суддя В.А. Гайдаш