Ухвала суду № 136102908, 23.04.2026, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 761/40126/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Подільського районного суду м. Києва в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

та його захисників адвокатів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинуваченого - ОСОБА_12 ,

та його захисника - адвоката ОСОБА_13 ,

представників потерпілого АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

представника потерпілого АТ «Укрнафта» - ОСОБА_17 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду м. Києва клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_18 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72024000410000019 від 16.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч.5 ст.191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст.366 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України,

встановила:

За ухвалою колегії суддів Київського апеляційного суду від 09.10.2025 року подання голови Шевченківського районного суду міста Києва було задоволено. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №72024000410000019 від 16.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч.5 ст.191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст.366 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, у зв`язку із неможливістю автоматизованого розподілу судових справ між суддями відповідного суду, направлено до Подільського районного суду м. Києва.

Від прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_6 під вартою із визначенням застави у розмірі 333 000 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 1 108 224 000 грн.

Клопотання обґрунтоване тим, що прокурорами Офісу Генерального прокурора забезпечується підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні №72024000410000019 від 16.08.2024 відносно ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, а також ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, досудове розслідування у якому здійснювалося детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України.

Вказує, що існує два ризики, що передбачені ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду ( п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України) та незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні ( п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, ОСОБА_6 на думку сторони обвинувачення, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжких злочинів, може планувати втечу з метою уникнення від кримінальної відповідальності та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, переміщуватися по Україні та за її межі, оскільки має громадянство Держави Ізраїль. Відповідно до законодавства Держави Ізраїль є заборона видачі своїх громадян на запити компетентних органів іноземних держав. Отже, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може покинути територію України та опинитися на території іншої держави. Останній на утриманні неповнолітніх дітей немає, втратив громадянство України, що вказує на відсутність міцних та стійких соціальних зв`язків на території України. На підтвердження реальності існування зазначеного ризику, встановлені фактичні дані за результатами проведених у кримінальному провадженні №72024001310000040 від 08.08.2024 року негласних (розшукових) дій, які свідчать про наміри вжиття заходів наближеними до ОСОБА_6 особами на організацію звільнення обвинуваченого з-під варти з подальшим виїздом за межі України. Перебуваючи під вартою, ОСОБА_6 через підконтрольних осіб продовжує розпоряджатися активами ряду комерційних компаній як в Україні, так і за кордоном , які офіційно зареєстровані на інших (підставних) осіб. Щодо ризику впливу на свідків, то даний ризик є реальним, оскільки серед свідків є колишні та діючі співробітники банківської установи, існує ризик зміни ними показів в ході допиту судом.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити, просив також врахувати вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яка загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у вчиненні особливо тяжкого злочину, майновий стан та розмір майнової шкоди.

Представники потерпілого АТ КБ «ПриватБанк» адвокати ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , представник АТ «Укрнафта» ОСОБА_17 підтримали позицію сторони обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити, вказуючи на необгрунтованість обвинувачення та зазначених прокурором ризиків. Вказали, що строк перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою у даному кримінальному провадженні триває понад рік і сторона обвинувачення кожного наступного разу не довела наявність нових ризиків або збільшення ступеня вже існуючих ризиків, які могли б виправдати тривале позбавлення свободи. Стороною обвинувачення проігноровано обставину, що ОСОБА_6 з 09.05.2024 року в іншому кримінальному провадженні перебуває під вартою без права внесення застави. Щодо вказаного прокурором ризику переховування від суду, то прокурором не надано ухвалу слідчого судді про надання дозволу про використання матеріалів НСРД з іншого кримініального провадження, тому суд в даному випадку не має брати їх до уваги, окрім того особу, відносно якої здійснено НСРД, є адвокат, і вказані прокурором відомості містять адвокатську таємницю. Звертають увагу суду лише на існування двох вказаних прокурором ризиків, а не чотирьох як у попередньому клопотанні. Так, за весь час строку дії запобіжного заходу у виді застави ОСОБА_6 жодного разу не було порушено обов`язків, покладених на нього відповідною ухвалою. Всі процесуальні обов`язки виконувались належним чином. Більш того, невнесення застави пояснювалось об`єктивною неможливістю вчинити вказані дії з огляду на арешт майна, санкції РНБО, в тому числі і блокування активів. З 12.02.2025 року обвинувачений позбавлений можливості користуватися і розпоряжатися належним йому майном, грошовими коштами, майновими та немайновими правами, а отже з 12.02.2025 року відбулася зміна майнового стану обвинуваченого, і майновий стан стороною обвинувачення та судом враховано не було. Просять також врахувати незадовільний стан здоров`я, обвинувачений потребує постійної спеціалізованої медичної допомоги.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників судового засідання, колегія суддів дійшла наступного висновку.

У відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03.03.2026 року ОСОБА_6 змінено запобіжний захід на тримання під вартою із визначенням розміру застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно із ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан його здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи; репутацію; майновий стан.

Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред`явленого обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані органом досудового розслідування. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.

У зв`язку із цим суд надаватиме оцінку винятково питанню продовженню існування заявлених прокурором ризиків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

На думку суду, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч.4 ст. 95 КПК України).

Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, існує реальна можливість безпосереднього впливу обвинуваченого на свідків з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

З урахуванням наведеного, колегія суддів враховуючи обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, репутацію, майновий та сімейний стан, його вік та стан здоров`я, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, відомості про розмір збитків, приходить до висновку про визначення обвинуваченому ОСОБА_6 застави у розмірі 300 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 000 грн. у національній грошовій одиниці, із покладенням на обвинуваченого у разі внесення застави у вказаному розмірі, обов`язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 2 місяці.

Враховуючи викладене, актуальними залишаються ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків, а визначений судом розмір застави та низка покладених обов`язків здатні виконати роль стримуючого фактору для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в подальшому.

Керуючись ст. 177, 183, 314, 369 - 372, 395 КПК, колегія суддів

постановила:

Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_18 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів до 21 червня 2026 року включно.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі 300 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 000 грн. (дев`ятсот дев`яносто вісім мільйонів чотириста тисяч грн. 00 коп.), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 у разі внесення застави наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першим викликом;

2) не відлучатися із м. Києва без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування із свідками;

5) здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 21 червня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде складено і оголошено о 09 год. 50 хв. 28.04.2026 року.

Cудді Подільського

районного суду м. Києва ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3