Постанова № 13610263, 27.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 січня 2011 р. № 2-а- 13035/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бурхан А.С.,

представників сторін:

позивача - Мозгового М.В.,

відповідача - Марадіної Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Метспецсплав " до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Метспецсплав " звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова № 0000440700/0 від 29 вересня 2010 року про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 125928,12 грн., в тому числі за основним платежем -83952,08 грн. та штрафними (фінансовими)санкціями 41976,04 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання зявився та з позовними вимогами не погодився та пояснив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті № 8744/07-013/34955546 від 17.09.2010р. Просив у задоволенні позову ТОВ " Метспецсплав " відмовити з підстав викладених у акті перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова 17.09.2010 року було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ " Метспецсплав " з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за період - квітень 2010 року.

В ході даної перевірки відповідною стороною зафіксовані слідуючи порушення :

-п.п.7.2.3. п.7.2, п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями в результаті чого завищено податковий кредит за квітень 2010 року на загальну суму 1855151.32 грн.

-п. 4.1, п.4.2 ст.4 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями в результаті чого завищено податкові зобовязання за квітень 2010 року на загальну суму 1771199,24 грн.

Результати перевірки оформлено актом № 8744/07-013/34955546 від 17.09.2010р. В основу висновків про порушення ТОВ " Метспецсплав " вимог ЗУ «Про податок на додану вартість» відповідачем покладено дані, отримані з бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» за якою рахуються розбіжності за рахунок завищення податкового кредиту з контрагентам ПП "Ресурси". Декларацію контрагента підприємства за квітень 2010 року не визнано, як податкову звітність.

Відповідно до вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення: № 0000440700/0 від 29 вересня 2010 року про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 125928,12 грн., в тому числі за основним платежем -83952,08 грн. та штрафними (фінансовими)санкціями 41976,04 грн.

Суд не погоджується з вищевказаними рішеннями, виходячи з наступного.

У якості підстав, з яких податковий орган дійшов висновків про порушення ТОВ " Метспецсплав "вимог податкового законодавства у актах № 8744/07-013/34955546 від 17.09.2010р.відповідач зазначає програмне забезпечення «Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість».

Суд констатує, що аналіз норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» свідчить, що програмне забезпечення «Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що згадане програмне забезпечення не є у розумінні Закону N 996-ХІV та Наказу ДПА України № 327 від 10.08.05р., зареєстрованого в Мінюсті України за № 925/11205 доказом підтвердження наявності факту порушення вимог податкового законодавства.

12.03.2009 року між ПП «Ресурси» з однієї сторони та ТОВ " Метспецсплав " укладено договір купівлі продажу, згідно якого постачальником підприємства ТОВ " Метспецсплав " є Приватне підприємство «Ресурси».

У матеріалах справи містяться копії податкових накладних за операціями згідно договору ТОВ " Метспецсплав " з ПП «Ресурси» та копія даного договору. Також у судовому засіданні представником позивача надано оригінали товаро-транспортних накладних, підтверджуючих рух товару за даними операціями, журналу реєстрації доручень, підтверджуючого отримання товару довіреною особою позивача, після огляду яких копії вказаних документів були долучені до матеріалів справи. Також, представником позивача були надани виписки з банківських рахунків, щодо сплати позивачем за отриманий товар та копія акту позапланової виїзної перевірки ПП «Ресурси» від 24.01.2011р. який незважаючи на неприйняття декларації з ПДВ ПП "Ресурси" за квітень 2010 року, підтверджує його господарську діяльність в цей період.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” унормовано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно вимог підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Матеріалами справи встановлено, що податкові накладні вимогам Закону України “Про податок на додану вартість”відповідають, виписані підприємствами ПП «Ресурси»., що станом на момент спірних правовідносин є платниками ПДВ, під час здійснення операцій перебували на обліку в Органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилися в ЄДРПОУ, що відповідає вимогам підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону, де закріплено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом ДПІ у Московському районі м.Харкова № 8744/07-013/34955546 від 17.09.2010р., на підставі якого відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення не заперечуються та не спростовано.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз вимог Закону України "Про податок на додану вартість" дозволяє суду дійти висновку, що цей спеціальний Закон не передбачає обов'язок платника податків щодо перевірки сплати податку його контрагентами постачальниками, чи перевірки факту надання такими підприємствами податкової звітності. Також цей Закон не містить вимоги до покупця підтверджувати в будь-якій спосіб факт сплати ПДВ до бюджету продавцем (постачальником) або сплачувати цей податок ще раз, якщо він з будь-якої причини не був сплачений продавцем (постачальником) або іншими юридичними особами по ланцюгу від виробника.

Суд зазначає , що первинні бухгалтерські документи, що містяться у матеріалах справи відображають фінансово-господарську діяльність по контрагентам в повному обсязі.

Законами України "Про Державну податкову службу в Україні", "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість", не надано право податковим органам визнавати недійсними документи бухгалтерського обліку та податкові накладні. Таке виключне право чинним законодавством України надане лише суду.

Окремо суд зазначає, що згідно вимог п.4 ст.91 Цивільного Кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно із ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

З урахуванням зокрема тієї обставини, що на момент здійснення господарських операцій, продавці товарів, робіт, послуг знаходилися в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є цілком законним та обґрунтованим.

Подальше ненадання такими підприємствами контрагентами податкової звітності, чи не визнання її податковим органом, як такої, саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Закон України “Про податок на додану вартість” не містить відповідних норм, які б зобовязували замовника товарів, робіт, послуг слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку виконавця робіт чи постачальника товарів.

З аналізу положення вище зазначених законодавчих та нормативно правових актів вбачається, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Зазначене дозволяє дійти висновку, що само по собі неподання податкової звітності, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.

Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіркою виконання цих вимог норми процесуального закону з боку відповідача, дотримання вимог щодо обґрунтованості висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень встановлено не виконання відповідачем п.п. 1, 3-6, 9 зазначеної норми.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Метспецсплав " до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова № 0000440700/0 від 29 вересня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена 31 січня 2011 року.

Суддя Панов М.М.