Постанова № 13610261, 26.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2011 р. № 2-а- 10680/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Бондаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особипідприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомленьрішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особапідприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати податкові повідомленнярішення 22.02.2010 року №0000571701/0, від 19.03.2010 року №0000571701/1 у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на незаконність спірних рішень, невідповідність висновків, які викладені в акті перевірки, фактичним обставинам у справі та нормам чинного законодавства України. Позивач наполягає на реальності укладених договорів між ФО-П ОСОБА_1 та контрагентами: ПП "Техпостачання" та ПП "МПК", посилаючись на первинні документи (видаткові та податкові накладні, банківські документи про сплату). Висновки перевіряючих про віднесення у 2007 р. до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по отриманих від вказаних постачальників паливно-мастильних матеріалів та послуг з перевезення ПММ вважає неправильними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки суми податку на додану вартість не включав до реєстрів отриманих податкових накладних та не включав до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ. Позивач вважає, що правових підстав для проведення повторної перевірки витребуваних документів, які вже були перевірені під час планової документальної перевірки, у відповідача не має, їх не передбачено і п.6 ч.1 та п.1 ст.11.1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", на який посилалась ДПІ у своїх листах та у акті перевірки.

Відповідач, ДПІ у Зміївському районі Харківської області, позов не визнав, посилаючись у запереченні на дані невиїзної документальної перевірки (акт від 25.01.2010 р. №29/17-0-25/НОМЕР_1), на дані виїзної позапланової перевірки (акт від 02.03.2009 р. №292/17-0-25/НОМЕР_1).

В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що згідно до наданих відповідей із ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, по контрагенту позивача ПП "Техпостачання" (код ЄДРПОУ 32547604) порушено провадження про банкрутство та ухвалою господарського суду по справі №Б29/177/04 від 15.11.04 р. визнано банкрутом згідно ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника", свідоцтво платника ПДВ №4015114 від 10.07.2003 р. анульовано 25.11.2004 р., по контрагенту позивача ПП "МПК" (код ЄДРПОУ 32627485) на дату подання інформації обліковується за станом 21 - "Ліквідаційна процедура за рішенням суду", свідоцтво платника ПДВ №4197582 від 25.09.2003 р. анульовано 21.03.2006 р. Відповідач стверджує, що угоди, укладені із вказаними контрагентами є нікчемними та ФО-П ОСОБА_1 в порушення п.п.7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР неправомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у 2007 році на загальну суму 107478,01 грн.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення як незаконні та необґрунтовані та задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував і просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи адміністративного позову, письмові пояснення позивача та заперечення проти них, дослідивши наявні по справі докази, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Зміївською районною державною адміністрацією. Свідоцтво про державну реєстрацію від 23.03.2001 р., номер запису про включення відомостей про фізичну особу підприємця до ЄДР - №04059639Ф00100762 віл 23.03.2001 р., на податковому обліку в ДПІ у Зміївському районі перебуває з 27.03.2001 р.

25 січня 2010 р. ДПІ у Зміївському районі Харківської області проведено невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1, про що складено Акт про результати невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість від 25 січня 2010 р. №29/17-0-25/НОМЕР_1. Перевірка проведена за період з 25.01.2007 р. по 30.11.2007 р.

Відповідачем на підставі Акту від 25.01.2010 р. №29/17-0-25/НОМЕР_1 винесено податкове повідомлення-рішення від 22.02.2010 р. №0000571701/0, згідно якого позивачу на підставі п.п. “б” п.п.4.2.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 161217,01 грн., у тому числі за основним платежем 107478,01 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 53739,0 грн., у звязку з порушенням платником податків підпункту п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податкове повідомлення-рішення від 22.02.2010 р. №0000571701/0 було оскаржене позивачем в адміністративному порядку у відповідності до п.п.5.2.2 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Після адміністративного оскарження позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 19.03.2010 р. №0000571701/1, згідно якого сума податкового зобовязання не змінилася при адміністративному оскарженні.

Судом встановлено, що державною податковою інспекцією у Зміївському районі на адресу позивача були направлені листи №4319/10/17-053 від 06.11.2009 р. та №4775/10/17-053 від 08.12.2009 р., відповідно до яких податкова інспекція просила надати документи стосовно господарських взаємовідносин з ПП «Окситек», ПП «Техпостачання»та ПП «МПК»за період з 01.07.2006 р. по 30.11.2007 р. , зокрема: реєстри отриманих та виданих податкових накладних, книгу обліку доходів та витрат, податкові накладні, прибуткові накладні, договори за вказаний період, банківські виписки, розрахункові документи, документи на транспортування продукції.

Позивачем було направлено на вказані листи відповіді від 12.11.2009 р. та від 10.12.2009 р., відповідно до яких позивач зазначав, що за вказаний період всі перелічені документи були надані фахівцям ДПІ при проведенні планової документальної перевірки, про що було складено Акт перевірки від 02.03.2009 р. №292/17-0-25/НОМЕР_1. Перевірка проведена за період з 01.07.2007 по 30.09.2008 р.

Відповідачем 25 січня 2010 р. була проведена перевірка та, як зазначено в акті перевірки, перевірка проведена на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Проте даним пунктом Закону передбачено права органу державної податкової служби, а не підстави для проведення перевірок

На аркуші 1 Акту перевірки зазначено, що перевірку проведено з відома та в присутності ФО-П ОСОБА_1 Дані висновки не відповідають дійсності, оскільки у своїх листах позивач повідомляв про відсутність правових підстав для проведення перевірки та підприємець не надав витребувані документи для проведення перевірки та не був присутній під час її проведення, тому і акт перевірки отримав поштою.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 25.01.2007 р. по 30.11.2007 р. вже було перевірено фахівцями ДПІ та висновки перевірки відображені в акті перевірки від 02.03.2009 р. №292/17-0-25/НОМЕР_1. Донараховані суми ПДВ по акту перевірки сплачені до бюджету в повному обсязі. Проте даний акт перевірки не містить інформації про спірні податкові накладні, відповідно до яких ДПІ у Зміївському районі зменшено податковий кредит, задекларований підприємцем за липень-листопад 2007 р. на загальну суму 107478,01 грн.

На час спірних правовідносин позивач мав Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 06.03.2003 №НОМЕР_2, яке було анульовано 31.12.2008 р. відповідно до поданої платником заяви.

Зменшуючи суму податкового кредиту в акті перевірки від 02.03.2009 р. №292/17-0-25/НОМЕР_1 відповідач посилається на дані податкових декларацій з ПДВ та надані запити до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська. При цьому зовсім не були досліджені такі документи, як договори, податкові накладні, накладні на отримання товарів, документи про сплату за отримані товари та реєстри отриманих податкових накладних.

Надані позивачем до матеріалів справи вищевказані документи спростовують висновки акту перевірки.

В судовому засіданні встановлено, що у 2007 році між позивачем та ПП «МПК», ПП «Техпостачання»були укладені договори про постачання паливно-мастильних матеріалів та послуг з перевезення ПММ.

Фактичне виконання договорів підтверджується первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними, банківськими квитанціями про сплату). Проте, отримані від ПП «МПК», ПП «Техпостачання»податкові накладні не були включені до реєстрів отриманих податкових накладних та не були включені до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, лише у реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2007 р. частково включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 12703,00 грн. по податковій накладній №75/10/2007 від 01.10.2007 р., отриманій від ПП «МПК». В цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ПП «МПК»(код ЄДРПОУ 32627485) відповідно інформації від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська обліковується за станом 21 «Ліквідаційна процедура за рішенням суду», свідоцтво платника ПДВ №4197582 від 25.09.2003 р. анульовано 21.03.2006 р. Тобто на час спірних правовідносин вказаний контрагент не був платником податку на додану вартість та не мав права виписувати податкову накладну, а тому позивач не повинен був відносити суму ПДВ у розмірі 12703,00 грн. до складу податкового кредиту за жовтень 2007 р.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 р. із змінами та доповненнями, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку , передбаченому ст.9 цього Закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність визначеної відповідачем суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 19054,50 грн., у тому числі за основним платежем 12703,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6351,50 грн.

Решта позовних вимог підлягають задоволенню, оскільки висновки акту перевірки спростовуються наданими до матеріалів справи податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних та податковими деклараціями з ПДВ за липень-листопад 2007 р. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення взаємоповязані між собою, відповідно, часткове скасування одного рішення автоматично породжує підстави для часткового скасування другого.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та за ознаками ст.3 КАС України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, суд доходить висновку, що винесені податкові повідомлення-рішення частково порушують права і інтереси позивача, а тому підлягають частковому скасуванню.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особипідприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомленьрішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області №0000571701/0 від 22.02.2010 року та №0000571701/1 від 19.03.2010 року в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 142162,51 грн., у тому числі за основним платежем 94775,01 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47387,50 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 02 лютого 2011 року.

Суддя Котеньов О.Г.