Рішення № 136101363, 27.04.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 587/296/26

Номер провадження 2/585/720/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання Зубко К.В.,

Справа № 587/296/26, провадження № 2/585/720/26

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача: Пархомчук Сергій Валерійович, який діє на підставі довіреності від 29.12.2025.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшов позов ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що 09.01.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 104351 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Сума виданого кредиту: 2000,00 грн. Дата надання кредиту: 09.01.2020 року Строк кредиту : 14 днів Валюта кредиту: UAH Відсоткова ставка 2 % (процентів) на добу.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 24.11.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 10240,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 2000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 8240,00 грн.

ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача, який добровільно заборгованість не сплачує, що стало підставою звернення до суду з позовом. Просить в судовому порядку стягнути з відповідача заборгованість у вказаному розмірі, сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 хв. та 10500 грн. витрат на правничу допомогу.

10 червня 2025 року надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити у зв`язку із закінченням строків позовної давності. Крім цього відповідач зазначає, що позивачем заявлена до суду сума боргу за відсотками нарахована поза межами строку дії договору, визнає лише заборгованість у розмірі 2560 грн., з якої 2000 грн. тіло кредиту і 560 грн. відсотки за користування ним нараховані за 14 днів. Також просить про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає, що заявлена сума 10500 грн. непропорційна до ціни позову, зазначені витрати не доведені і підлягають зменшенню до 500 грн.

У відповіді на відзив представник позивача щодо нарахування відсотків після 22.01.2020 вказує на те, що відповідно п.2.3. за цим Договором, Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Таким чином, Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення Відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню. Просить позовні вимоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

29.05.2025 судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.55).

У відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Клопотання будь-якої зі сторін про інший порядок розгляду справи суду не надходило.

Процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

09.01.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 104351 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Сума виданого кредиту: 2000,00 грн Дата надання кредиту: 09.01.2020 року Строк кредиту : 14 днів Валюта кредиту: UAH Відсоткова ставка 2 % (процентів) на добу (а.с.48-49).

Згідно Додатку №1 до указаного Договору сторонами погоджений Графік розрахунків, з якого 2000 грн. сума кредиту, 560 грн. % за користування кредитом, до оплати 2560 грн. (а.с.50).

Перед укладанням Договору позичальник пройшов ідентифікацію та отримав одноразовий ідентифікатор на номер мобільного телефону (а.с.51).

Згідно інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті торговця через платіжний сервіс була проведена успішна транзакція в сумі 2000 грн. на картку № НОМЕР_1 (опис видача кредита) (а.с.52).

У виписці з особового рахунку за кредитним договором №104351 ( ОСОБА_1 ) вказаний розмір боргу в сумі 10240 грн.. з якої 2000 грн. тіло кредиту, 8240 грн. відсотки за користування ним (а.с.52а).

Позивач набув права грошової вимоги до відповідача, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами (а.с.53-59).

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як свідчить зміст ч. 3, 5, 6, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотиви суду.

Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Щодо застосування строку позовної давності.

Законодавство України (стаття 257 ЦК України) встановлює загальний строк позовної давності в три роки.

Це означає, що кредитор має право звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу протягом трьох років з моменту порушення зобов`язання.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу, перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після того, як особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. У контексті кредитної заборгованості це означає, що строк починає відраховуватися з моменту прострочення сплати кредиту.

У разі укладення договору факторингу, коли право вимоги за кредитом переходить до фактора, строк позовної давності продовжує перебіг з моменту, коли первісний кредитор дізнався або міг дізнатися про порушення зобов`язання. Фактор, як новий кредитор, має право стягувати заборгованість у межах трирічного строку з моменту, коли первісний кредитор дізнався про прострочення.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово підтверджував, що договір факторингу не змінює загального строку позовної давності у три роки для стягнення кредитної заборгованості, а лише переносить право вимоги на нового кредитора (фактора).

Суд звертає увагу на те, що важливо визначити момент, коли первісний кредитор дізнався про порушення зобов`язання, оскільки саме з цього моменту починається перебіг строку позовної давності.

Згідно зі статтею 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Після переривання позовна давність починає відлік заново.

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30 червня 2023 року.

Також, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з військовою агресією проти України указом Президента від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»,затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ«Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України, крайнім з яких є указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.04.2025 № 235/2025, що затверджено Законом від 16.04.2025 № 4356-ІХ, який продовжує дію воєнного стану.

Отже, керуючись п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки карантин почався на території України від 12 березня 2020 року, а воєнний стан - від 24 лютого 2022 року, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану, які були скасовані 4 вересня 2025 року.

Спірний договір укладений відповідачем та первісним кредитором 09.01.2020, строком на 14 днів, до 22.01.2020, та саме з 22.01.2020 починає відлік строк позовної давності до відповідача, який порушив умови договору. З 12.03.2020 по 04.09.2025 строк позовної давності зупинявся. Договір факторингу №01-28/10/2021 між первісним кредитором та позивачем, на підставі якого до останнього перейшло право вимоги за спірним кредитним договором до відповідача, укладений 28.10.2021. Позивач звернувся до суду з позовом 28.01.2026.

Таким чином, з урахуванням ч.3 ст. 264 ЦК України, та вищевказаних норм законодавства, позивачем строк для звернення до суду не пропущено, з огляду на що в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності слід відмовити.

Судом встановлено, що 09.01.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 104351 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Сума виданого кредиту: 2000,00 грн Дата надання кредиту: 09.01.2020 року Строк кредиту : 14 днів Валюта кредиту: UAH Відсоткова ставка 2 % (процентів) на добу (а.с.48-49).

Згідно Додатку №1 до указаного Договору сторонами погоджений Графік розрахунків, з якого 2000 грн. сума кредиту, 560 грн. % за користування кредитом, до оплати 2560 грн. (а.с.50).

Доказів пролонгації Договору стороною позивача не додано.

Відповідач умов укладеного договору не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість, яка становить, за розрахунком сторони позивача, 10240 грн., з якої 2000 грн. тіло кредиту, 8240 грн. % за користування ним, який добровільно не сплачує.

Проте, суд не погоджується із заявленим до стягнення розміром заборгованості, оскільки вимога позивача в частині стягнення заборгованості з нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджується з нормами матеріального права.

Так, як указано вище, договір, укладений між первісним кредитором та відповідачем строковий , а саме, кредит надавався відповідачу на строк 14 днів, тобто до 22.01.2020.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений договором строк, що не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20, відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

За таких обставин, не повернення позичальником кредитних коштів у визначений договором строк, за відсутності активних дій відповідача, направлених на зміну кінцевої дати повернення кредиту, є неправомірною поведінкою боржника, а саме неповерненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 14-денного періоду кредитування проценти за користування кредитними коштами у розмірі, встановленому договором.

З урахуванням наведеного, є безпідставним нарахування відсотків за користування позикою поза межами 14 календарних днів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на закінчення строку дії указаного договору, розмір заборгованості становить 2000 грн. тіла кредиту та 560 грн. відсотки за користування ним, а всього 2560 грн.

Щодо судових витрат.

По даній справі ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заявляє до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10500 грн.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р.); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р).

Наведене також узгоджується й з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, де ВП ВС зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням вищенаведеного, слід виснувати, що не є обов`язковими для суду договірні зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Суд вважає, що супровід даної справи не потребував від адвоката вивчення великого обсягу фактичних даних, оскільки регулювання даної категорії справ здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа є малозначною (за ціною позову, за складністю) та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також необхідно взяти до уваги типовість та поширеність такої категорії справ (про стягнення заборгованості за кредитним договором), зокрема й ініційованих ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» у судах різних регіонів України (за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень), у зв`язку з чим підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

З огляду на зазначене, та враховуючи наявність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10500 грн. є явно завищеною і непропорційною до предмета спору та ціни позову.

З огляду на критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, слід зменшити з 10500 грн. до 2000 грн.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог: судовий збір у розмірі 665,60 грн. (2560 х 2662,40 : 10240) та 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу (2560 х 2000 : 10240).

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13,19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №104351 від 09.01.2020 у розмірі 2560 (дві тисячі п`ятсот шістдесят) грн.., 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору та 500 (п`ятсот) грн.. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ». адреса 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7 ЄДРПОУ 42228158.

Відповідач: ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова