Рішення № 136101032, 28.04.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/423/2026 Справа № 490/4872/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А.,

при секретарі Могила Д.І., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївська міська рада , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач в червні 2025 року звернувся до суду з позовом до відповідача Миколаївська міська рада про визнання права власності на квартиру, в якому просив визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Зазначає, що він є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , останнє місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкове майно - квартира АДРЕСА_2 . Квартира приватизована відповідно до Закона України «про приватизацію державного житлового фонду» і видане свідоцтво про право власності від 26 лютого 2009 р. на її 1/2 частку . У 2020 році помирає власник 1/2 частки квартира АДРЕСА_3 ОСОБА_4 . ОСОБА_3 оформив спадщину на 1/2 частку цієї квартири. Другий спадкоємець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Своє право спадкоємця на квартира АДРЕСА_2 він належним чином оформити не може у звязку з втратою правовстановлюючих документів на віще вказане спадкове майно . Позивач письмово звертався до управління комунального майна м. Миколаєва Миколаївської міської ради, питанням видачи дублікату правовстановлюючого документу. Але у видачі дублікату позивачу було відмовлено на підставі того, що власником квартири АДРЕСА_2 є померла особа - ОСОБА_3 На письмову заяву КП «ММБТІ» надало копію втраченого правовстановлюючого документу

На підставі з ст. 392 ЦК України просив задовольнити позов.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 25.06.2025 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 11.09.2025 року витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області, належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , або в разі їх відсутності - надати відомості зі Спадкового реєстру щодо наявності заведених спадкових справ після вказаних осіб.

11.07.2025 року на адресу суду від представника Миколаївської міської ради надійшли письмові пояснення, в яких просять винести рішення по справі відповідно до чинного законодавства України. Зазначають, що юридичним департаментом Миколаївської міської ради будо направлено відповідне звернення до Управління комунального майна Миколаївської міської ради щодо того, чи перебуває спірне майно у власності Миколаївської міської територіальної громади, та щодо того, чи передавалось майно у право приватної власності в порядку приватизації . Так, згідно отриманої інформації та документів від Управління комунального майна Миколаївської міської ради: Розпорядженням органу приватизації, кв. АДРЕСА_2 було надано в приватизацію наймачу ОСОБА_3 та членам його сім`ї. Довідка про склад сім`ї наймача надається. Згідно свідоцтва про право власності на житло від 26.02.2009, квартира по вищезазначеній адресі належить ОСОБА_3 та членам його сім`ї. Також, листом Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 07.06.2024 № 8609/10.01-08/10/2/24 до ОСОБА_1 , надано інформацію, що оскільки власником кв. АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 , то видача дубліката свідоцтва про право власності є неможлива.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 09.12.2025 року залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце мешкання : АДРЕСА_4 .

Ухвалою суду від 04 лютого 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, просив про задоволення позову.

Представник відповідача надав заяяву про розгляд справи за їх відстуності,

Третя особа у судове засідання не з`явилась. Про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. Заяв та клопотань, які перешкоджають розгляду подано не було.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).

Суд, ураховуючи належне повідомлення усіх учасників справи, відсутність клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, заяву позивача , дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність інших учасників справи відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України.

Як вбачається з копії спадкової справи № 56/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , в установлений 6-ти місячний строк до приватного нотаріуса звернувся з заявою про прийняття спадщини його син ОСОБА_1 . Зазначив, що інші спадкоємці , передбачені ст. 1161 ЦК України, відсутні.

На час смерті спадкодавець був зареєстрований за адресою. АДРЕСА_1 .

Розпорядженням органу приватизації, кв. АДРЕСА_2 було надано в приватизацію наймачу ОСОБА_3 та членам його сім`ї ОСОБА_4 . Згідно свідоцтва про право власності на житло від 26.02.2009, квартира по вищезазначеній адресі належала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власнсоті по 1/2 частки за кожним.

Листом Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 07.06.2024 № 8609/10.01-08/10/2/24 до ОСОБА_1 , надано інформацію, що оскільки власником кв. АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 , то видача дубліката свідоцтва про право власності є неможлива.

Жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 набув у власність іншу !/2 частку спірної квратири , власником якої згідно наданого правовстанволювального документу є ОСОБА_4 - суду не надав і рпро витребування таких документів перед судом не клопотав.

Відсутність будь-яких даних про особу іншого співвласника спірної квартири унеможливлює для суду витребування цих доказів в порядку ч.7 ст. 81 ЦПК України.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , яка є донькою спадкодавця та рідною сестрою позивача.

Як вбачається з копії спадкової справи № 99/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , в установлений 6-ти місячний строк до приватного нотаріуса звернулася з заявою про прийняття спадщини її донька ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини у справі стосуються набуття права власності у порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_2 в цілому після смерті батька.

По-перше, суд звертає увагу, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що спадкоємець набув право власності на іншу 1/2 частину спірної квартири, тоді як підставою позову є виключно ст. 392 ЦК України, а саме в зв`язку з втратою правовстановлювального документу, яким в своє чергу є Свідоцтво про право власності на житло від 26.02.2009, згідно якого спадкодавцю належить на праві власності лише 1/2 частка цієї квартири.

Таким чином, позивач не довів того, що спадкодавцю на праві власності належала вся квратира АДРЕСА_2 .

За такого, вимоги позову про визнання права власності за позивачем на всю квартиру не підлягають до задоволення за недоведеністю.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Отже, правом на отримання спадщини наділені особи, визначені цивільним законодавством чи заповітом, які дотримались процедури отримання такої спадщини.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 752/3435/16, від 29.06.2022 у справі № 175/772/16-ц, від 27.07.2023 у справі № 296/8061/19 та інших.

З наведеного висновку вбачається, суд визначив належне коло відповідачів у справах про спадкування у залежності від наявності або ж відсутності інших спадкоємців (відмови, усунення від спадщини тощо). Так, у першому випадку належним відповідачем буде інший спадкоємиць (спадкоємці), а в другому орган місцевого самоврядування.

Відповідно ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

З матеріалів справи вбачається, що інший спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_3 - його донька ОСОБА_6 померла до спливу строку на прийняття спадшини після смерті батька, отже її донька може мати право на спадкування в порядку спадкової трансмісії після смерті дідуся.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

У постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

ВС підкреслив, що у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Також ВС зазначив, що у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Позивач вважав, що саме Миколаївська міська рада є належним відповідачем у справі, просив суд одразу при подачі позову розглядати справу за його відсутності, будучи підключений до системи Електронний Суд , був обізнаний про залучення судом третьої особи - спадкоємиці померлої сестри, проте жодних клопотань до суду не заявляв .

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача або не до усього складу належних відповідачів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідними вимогами до належного відповідача (відповідачів).

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України, у зв`язку з чим залишає судові витрати (судовий збір) за позивачем.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру - відмовити .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Гуденко