Рішення № 136101031, 29.04.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/7312/25

н\п 2/490/706/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання правочину дійсним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товарна біржа «Нерухомість Південь»,

ВСТАНОВИВ:

04.09.2025 року позивачі звернулися до суду з даним позовом, в якому просили визнати дійсним укладений між сторонами Договір міни нерухомого майна від 22.10.1996 року за №358, посвідчений біржею «Нерухомість-Південь».

В обґрунтування вимог позивачі посилаються на те, що 22 жовтня 1996 року між відповідачами та позивачами було укладено договір міни нерухомого майна №358 на квартиру АДРЕСА_1 , з однієї сторони та квартиру АДРЕСА_2 , з іншої сторони.

Договір було укладено на Товарній біржі "Нерухомість-Південь", повністю виконаний, відповідачами була звільнена зазначена квартира, передані ключі, жоднгих запреречень та зауважень ніхто зі сторін правочину не висловлював.

Вищевказаний договір міни не був посвідчений нотаріально, тому позивачі, як власники, не можуть розпорядитися належним їм майном і таким чином вимушені звернутися до суду за захистом та відновленням своїх прав, шляхом визнання договору міни нерухомого майна дійсним.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою судді від 09.09.2025 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Розпорядженням керівника апарату суду від 03.02.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з поданням суддею Черенковою Н.П. заяви про відставку та відрахування її зі штату суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 05.02.2026 року прийнято до свого провадження цивільну справу №490/7312/25, позовну заяву залишено без руху та надано позивачам п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали, шляхом сплати судового збору.

12.02.2026 року позивачами недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою судді від 13.02.2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання правочину дійсним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товарна біржа «Нерухомість Південь». Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

27.04.2026 року представник позивачів подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивачів та представника позивачів, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Підстави для ухвалення заочного рішення передбачені статтею 280 ЦПК України відсутні (в матеріалах справи відсутня згода позивачів для такого вирішення справи).

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

Згідно договору міни нерухомого майна №358, зареєстрованого на Товарній біржі "Нерухомість-Південь" 22.10.1996 року, ОСОБА_1 , який діяв від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , яка діяла від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 обміняли належну їм квартиру АДРЕСА_2 на належну ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , яка діяла від свого імені та від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_11 , квартиру АДРЕСА_1 .

В результаті обміну квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 .

З довідки КП ММБТІ №2-6043 від 13.08.2025 року вбачається, що згідно паперових носіїв інформації інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_3 станом на 28.12.2012 року право власності на зазначену нерухомість зареєстровано: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на підставі договору міни від 22.10.1996 року №358 виданого товарною біржею "Нерухомість-Південь" та зареєстрованого в КП "ММБТІ" 25.10.1996р. №17947.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зіст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 241 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договоромміни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше.

Відповідно до ст. 242 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Відповідно до ст. 47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Зі змісту договору міни від 22.10.1996 року №358 вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Товарній Біржі та подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Договір міни від 22.10.1996 року №358 було складено та зареєстровано на товарній біржі "Нерухомість-Південь".

Закон України «Про товарну біржу" в редакції, діючий на час укладення договору міниу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з обміну товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржи та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції Закону України «Про товарну біржу», що діяла на час укладення договору міни від 22.10.1996 року №358, не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржи.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору міни нерухомого майна від 22.10.1996 року №358.

Водночас зазначений договір міни у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

Крім того згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору міни та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання дійсним договору міни нерухомого майна від 22.10.1996 року за №358, складеного та зареєстрованого на товарній біржі «Нерухомість-Південь»

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товарна біржа «Нерухомість Південь» (код ЄДРПОУ: 23623092, адреса: 54000, м. Миколаїв, вул. Генерала Олекси Алмазова, буд. 12-Б, кв. 44) про визнання правочину дійсним, задовольнити.

Визнати дійсним договір міни нерухомого майна №358, зареєстрований на Товарній біржі "Нерухомість-Південь" 22.10.1996 року, згідно якого ОСОБА_1 , який діяв від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , яка діяла від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 обміняли належну їм квартиру АДРЕСА_2 на належну ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , яка діяла від свого імені та від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_11 , квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Саламатін О.В.