Рішення № 136100560, 29.04.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/925/25

2/467/21/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29.04.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник позивача посилався на те, що 25 серпня 2021 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 98049116000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил.

Підписуючи кредитний договір позичальник погодився із викладеними в правилах (договірних умовах) споживчого кредитування АТ «Укрсиббанк» із можливістю відкриття розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені для ознайомлення на офіційному сайті банку та інформаційних стендах у приміщеннях установ банку, та оприлюднених в газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09 червня 2017 року. Правила після підписання сторонами договору, стають його невід`ємною частиною. Підписи сторін під цим договором, вважаються одночасно підписами під правилами.

Сума кредиту за договором становить 299900 грн. та надається позичальнику для особистих потреб, а саме на споживчі цілі.

Позичальник зобов`язався повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до графіка платежів, що викладено у додатку № 1 до договору.

Проте, відповідачем кредитні зобов`язання не виконано належним чином.

14 квітня 2024 року згідно умов договору факторингу № 271, ВТ «Укрсиббанк» відступило право вимоги за кредитним договором № 98049116000 від 25 серпня 2021 року на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт».

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 418729,60 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 266980,20 грн.; заборгованість за комісійними винагородами - 151749,40 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач через свого представника просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 418729,60 грн., судовий збір у розмірі 5024,72 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

27 січня 2026 року ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про його дату, час і місце повідомлялась належно кожного разу, причин неявки не вказав, згідно поданої ним заяви просив суд слухання справи провести за відсутності представника позивача, одночасно з цим вказав на відсутність заперечень щодо заочного порядку розгляду справи.

Відповідач до суду не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за останньою відомою адресою реєстрації (проживання) та публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

При цьому, відповідач причин своєї неявки до суду не вказував, будь-яких заяв, у тому числі й заяв по суті справи, не направляв, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належно в силу положень ч. 9 ст. 10, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у зв`язку із чим суд вважає наявними одночасно існування усіх передумов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, і необхідних для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте, на розгляд справи свого представника не направив, причин його неявки не вказав, відзив на позов не подав, у той час, як позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

За такого, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Судом встановлено, що 25 серпня 2021 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 98049116000.

За умовами п. 1.1. вказаного договору, підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщенні для знайомлення на сайті банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09 червня 2017 року (із усіма змінами і доповненнями): умовами надання споживчого кредиту позичальнику, його обслуговування і погашення; умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків.

Правила після підписання сторонами договору, стають його невід`ємною частиною (п. 1.2 договору).

За умовами вказаного договору, сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та Правил.

Так, відповідно до п. 3.1 договору сума кредиту за договором становить 299900 грн., яка надається без застави.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме: в сумі 299500 грн. на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, до якого випущено платіжну картку; в сумі 400 грн. на оплату страхового платежу відповідно до умов добровільного страхування позичальника, шляхом перерахування з позичкового рахунку позичальника на рахунок страхової компанії.

Відповідно о умов п. 3.5 договору позичальник зобов`язався повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до графіка платежів, що викладений у додатку № 1 до договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернутий не пізніше 25 серпня 2026 року.

Умовами вказаного договору також визначено розмір ануїтетного платежу, який становить 11897 грн. та періодичність його здійснення, а також розмір процентної ставки за договором, який становить 0,00001% річних (п. 3.6-3.8 договору).

При цьому за умовами п. 3.9 договору, за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7,00001% річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення до моменту погашення такої заборгованості.

Пунктом 3.11 договору також передбачено, що позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Підписанням цього договору позичальник, серед іншого, засвідчив, що: він ознайомлений з Правилами та тарифами, які розміщені для ознайомлення на сайті банку; ознайомлений зі змістом нормативно-правових актів України, що регулюють порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах; отримав від банку інформацію про умови кредитування згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України «Про споживче кредитування»; він ознайомлений і погоджується з умовами усіх додатків о договору; ним отримано примірник цього договору.

Договір укладено в електронному вигляді за допомогою системи Ukrsib online та підписано позичальником електронним підписом, що має своє відображення у витязі з системи банку щодо підтвердження факту підписання договору електронним підписом фізичної особи-клієнта АТ «Укрсиббанк».

Так, відповідно до вказаного витягу, договір про надання споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 25 серпня 2021 року електронним підписом шляхом введення коду підтвердження ОТР 55525.

Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту містить перелік комісій, які можуть застосовуватись під час дії вказаного договору, їх розмір та порядок сплати та умови нарахування.

Крім того, додаток до договору про надання споживчого кредиту містить графік платежів, в якому визначено періоди здійснення платежів за кредитом, суми таких платежів із зазначенням їх складових.

Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, із зазначенням дат платежів та сум таки платежів, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти також викладено у паспорті споживчого кредиту.

Крім того, ОСОБА_1 , шляхом підписання заяви-приєднання № 05/50/03/01/1000/1367704 від 25 серпня 2021 року до договору добровільного страхування позичальника (договір приєднання), здійснив страхування свого життя та здоров`я зі встановленням страхової суми за цим договором в розмірі 299900 грн. Разом з цим, страховий платіж за вказаним договором страхування становить 400 грн., який відповідно до п 3.3 договору про надання споживчого кредиту, укладеного з ОСОБА_1 , здійснюється шляхом перерахування з позичкового рахунку позичальника на рахунок страхової компанії.

Судом також досліджено виписку за кредитним договором № 98049116000 за період з 25 серпня 2021 року по 16 квітня 2024 року, а також розрахунок заборгованості за вказаний період, у яких відображено здійснення нарахувань за договором про надання споживчого кредиту, підсумкову суму таких нарахувань на кінець періоду розрахунку, з зазначенням складових таких нарахувань, а також внесення відповідачем грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за договором та їх розподіл банком між складовими заборгованості.

Як вбачається з вказаної виписки за кредитним договором, ОСОБА_2 в період з 27 вересня 2021 року по 25 січня 2023 року включно здійснював часткове погашення заборгованості за наданим кредитом на загальну суму 27408,30 грн., які банком в свою чергу зараховано в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 32919,80 грн. та погашення комісії в розмірі 34488,50 грн.

Таким чином, дії ОСОБА_1 з часткової сплати боргу свідчать про визнанням ним обов`язку щодо повернення кредиту, який виник з договору про надання споживчого кредиту № 98049116000 від 25 серпня 2021 року.

Також встановлено, що 17 квітня 2024 року між АТ «Укрсиббанк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (фактор) укладено договір факторингу № 271 за умовами якого клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первісних договорів, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 271 від 17 квітня 2024 року АТ «Укрсиббанк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 98049116000 в сумі 418729,60 грн., з яких: 266980,70 грн. - заборгованість за основним боргом; 151749,40 грн. - заборгованість за комісіями.

Крім того, суд робить висновок про те, що умови договору факторингу були виконані обома сторонами з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції № 401 від 17 квітня 2024 року, де призначенням платежу є оплата згідно договору факторингу № 271 від 17 квітня 2024 року.

Тим самим суд встановив, що ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 98049116000 від 25 серпня 2021 року.

У відповідності до досудової вимоги від 18 липня 2024 року ОСОБА_1 поінформовано про відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», розмір заборгованості за кредитним договором та необхідність сплати боргу у строк до 31 серпня 2024 року.

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Укрсиббанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище, саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення договору між АТ «Укрсиббанк» та відповідачем, факт надання відповідачу кредитних коштів.

Таким чином, позивачем доведений факт належного виконання ним договірних зобов`язань щодо надання коштів кредиту у розмірі та строки, передбачені умовами договору.

Як вбачається з виписки за кредитним договором № 98049116000 від 25 серпня 2021 року, відповідачем в період з 27 вересня 2021 року по 25 січня 2023 року включно здійснено внесення грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 67408,30 грн., що за своїм розміром є явно меншим від суми зобов`язань відповідача за вказаним договором.

За такого, доказів виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань у повному обсязі матеріали справи не містять.

В свою чергу, відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подавав, будь-яких доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору суду не подав, а також своїм правом на подання доказів на підтвердження належного виконання умов кредитного договору не скористався, розміру заборгованості не спростував.

За такого, судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору мало місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором.

Однак, щодо стягнення комісії за управління кредитом, суд зазначає наступне.

Позивачем, серед іншого, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача комісії за управління кредитом.

За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язаної з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.

В свою чергу, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Судом встановлено, що п. 3.1 договору про надання споживчого кредиту передбачено, що позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Проте у наявному у матеріалах справи договорі про надання споживчого кредиту та додатку до нього не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з нарахуванням комісії за управління кредитом, та у додатку № 1 до цього договору визначено лише розмір такої комісії.

Договором про надання споживчого кредиту передбачено, що підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків.

Однак, позивачем до позовної заяви не додано копію вказаних правил, актуальних на день укладення договору про надання споживчого кредиту, а тому суд позбавлений можливості встановити, чи такі Правила містять у собі положення щодо комісії за управління кредитом, порядку її нарахування та переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням і поверненням кредиту (управлінням кредитом).

Зважаючи на послання позивача на те, що такі Правила опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09 червня 2017 року, суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказівсудом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому судом не встановлено обставин, які б могли свідчити про наявність сумнівів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав, а збирання доказів у вказаній категорії справ з ініціативи суду нормами ЦПК України не передбачено.

Таким чином, доказів, які б підтверджували вчинення кредитодавцем будь-яких фактичних чи юридично значимих дій, за які могла бути нарахована зазначена комісія, позивачем до матеріалів справи не подано.

Ураховуючи, що первісним кредитором не зазначено та позивачем не надано доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору про надання споживчого кредиту, то положення такого договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 року в справі № 216/7637/21.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду від 08.02.2023 року у справі № 359/12165/14-ц).

Із урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією за управління кредитом задоволенню не підлягають.

Таким чином, при визначенні розміру заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача суд виходив з такого.

Оскільки, суд дійшов висновку про нікчемність положень договору про надання споживчого кредиту в частині сплати комісії та з урахуванням внесення відповідачем грошових коштів, які було зараховано АТ «Укрсиббанк» в рахунок погашення заборгованості за комісією в розмірі 34488,50 грн., суд приходить до висновку про те, що вказана сума грошових коштів має бути зарахована в рахунок погашення основного зобов`язання за договором.

За такого, з урахуванням внесених ОСОБА_1 , грошових коштів, які зараховано АТ «Укрсиббанк» в рахунок погашення заборгованості за комісією, розмір заборгованості останнього за договором про надання споживчого кредиту складає 232491,70 грн. (266980,20 (заборгованість за тілом кредиту) - 34488,50 грн. (грошові кошти сплачені відповідачем первісному кредитору та зараховані в рахунок погашення заборгованості по комісії), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенні у вищезазначеному розмірі.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо питання розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового зборута витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема й витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2788,06 грн. судового збору, що становить 55,52 відсотків.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується правилами ст. 137 ЦПК України і вважає, що розмір цих витрат належно доведений і обґрунтований, оскільки в матеріалах справи наявний договір № 49648956 про надання правової допомоги від 22 січня 2025 року; додаткова угода № 98049116000 від 01 липня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 22 січня 2025 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А.В. від 01 липня 2025 року; акт № 98049116000 від 01 липня 2025 року про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги (виконаних робіт, наданих послуг), з зазначенням витраченого часу та вартості таких робіт; документи, що підтверджують надання професійної правової допомоги адвокатом; відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат та недоведеність їх не співмірності, в зв`язку з чим з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5552 грн.

З цих підстав, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265,280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 98049116000 від 25 серпня 2021 року в розмірі 232491 (двісті тридцять дві тисячі чотириста дев`яносто одна) грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5552 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» судовий збір у розмірі 2788 (дві тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн. 06 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (ЄДРПОУ 41153878, 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17-Б);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ірина Явіца