Рішення № 136099519, 29.04.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/641/26

Номер провадження2/717/423/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2026 селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Телешмана О.В.,

з участю секретаря судового засідання Глібіщук М.Л.,

представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»» Руденко К.В. в судове засідання не з`явився;

відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Представниця відповідача Якубенко О.Ю. в судове засідання не з`явилася.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Процент»») звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»»:

1. Заборгованість у розмірі 27742 грн 50 коп процентів за кредитним договором № 24888 від 12.12.2024 року, 140000 гривень штрафу за порушення умов кредитного договору.

2. Судові витрати по справі у розмірі 2662,40 грн по сплаті судового збору та 10000 гривень витрат на правничу допомогу.

Розглянувши цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»» Руденко К.В. подав заяву, в якій просить розглядати справу в його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 викликався до суду в порядку встановленому ЦПК України.

Представниця відповідача Якубенко О.Ю. в судове засідання не з`явилася, проте у поданому до суду відзиві позов визнала частково в частині стягнення заборгованості по процентах в розмірі 27742,50 гривень. Також не визнає позов в частині стягнення боргу по штрафах, та стягнення судових витрат на правничу допомогу, яка є безпідставною, оскільки розмір цих витрат є явно необґрунтований та завищений, не відповідає рівню складності справи та принципам справедливості і пропорційності. Також представниця відповідача просить розглядати справу в її відсутності та відсутності відповідача.

Інші клопотання не надходили.

Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Судом встановлено, що 12.12.2024 року між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»» був укладений Кредитний договір №24888 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн, що підтверджується кредитним договором від 12.12.2024 року з додатками, листом акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» від 07.04.2026 року № КНО-07.8.5/5684 БТ з додатками виписками по рахунку відповідача за період з 12.12.2024 року по 17.12.2024 року та звітом про транзакції за вказаний період. Згідно з вказаним вище договором розмір процентів встановлений 1 % за один день. Згідно зазначеного вище договору строк кредитування становить 730 днів з періодичністю спали процентів кожні 15 днів. Проте, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та станом на 20.02.2026 року у відповідача утворилася заборгованість по сплаті процентів

Крім того, договір про надання кредиту, укладений між сторонами в електронній формі, містить електронний підпис відповідача та представника позивача, тому має силу договору, який укладений в письмовій формі й підписаний сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачем не надано доказів на підтвердження невідповідності умов договору про надання фінансового кредиту вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Викладене відповідає практиці ВС (постанова по справі № 524/5556/19). До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).

Отже, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов`язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто зобов`язання з приводу кредиту, позики.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, щодо оплати боргу у встановлений договором строк та не повернув позивачу 7000 гривень основної суми боргу, а також відповідно до умов договору позики позивачу нараховані проценти станом на 20.02.2026 року в розмірі 27742 гривні 50 копійок, а також відповідачу нараховано, штраф за порушення умов кредитного договору в розмірі 14000 гривень.

Згідно ч.1. ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Суд вважає, що позовні вимоги в частині сплати штрафу в розмірі 14000 гривень за кредитним договором не підлягають задоволенню, оскільки пунктом 18 Розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд вважає, що до даних правовідносин слід застосовувати норму пункту 18 Розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, як спеціальну норму права, яка діє на час воєнного стану, відповідно до якої позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а не положення Закону України «Про споживче кредитування» в частині можливості здійснювати нарахування неустойки.

Отже, суд вважає, що станом на 20.02.2026 року відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором від 12.12.2024 року № 24888, щодо оплати процентів та не сплатив позивачу борг по процентах в розмірі 27742 гривні 50 копійок.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов`язань за договором позики грошей, порушив свої зобов`язання по поверненню суми позики за цим договором.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Враховуючи наведені вище обставини та законодавство, яке регулює кредитні та зобов`язальні правовідносини, суд вважає, що позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково і з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість по процентах в розмірі 27742,50 грн.

Суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 14000 гривень неустойки слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.2, ч.3,4,6 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати позивача на правничу допомогу в даній справі склали 10000 гривень, що підтверджується договором про надання юридичних послуг. правничої допомоги №010/ від 01.07.2025 року, актом приймання передачі наданих послуг №103 до даного договору, довіреністю від 31.12.2025 року на ім`я ОСОБА_2 та платіжною інструкцією від 30.01.2026 року №4298.

Представниця відповідача заявила клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність та безпідставність.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд також вважає, що витрати позивача на правничу допомогу в даній справі, яка не є новою в правовому плані та не вимагає від адвоката значних витрат часу, як на підготовку позовної заяви з додатками так і представництво в суді, є частково обґрунтованими, тому суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи, що позов задоволено частково суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»» 1769,46 грн. судових витрат у вигляді судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509, 525, 526, 551, 599, 611, 612, 625, 629, 1046 1050, п.18 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України керуючись ст.ст.2-13,76-80,81,133,141,258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»» ( код ЄДРПОУ 41466388) 27742 (двадцять сім тисяч сімсот сорок дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок заборгованості по процентах за кредитним договором від 12.12.2024 року № 24888.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»» ( код ЄДРПОУ 41466388) 1769 (одну тисячу сімсот шістдесят дев`ять ) гривень 46 (сорок шість ) копійок судових витрат у вигляді судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень судових витрат на правничу допомогу.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача неустойки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 29.04.2026 року.

Суддя Телешман О.В.