Постанова № 13609734, 29.12.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2010 року м. Запоріжжя Справа № 2а-6298/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЯнюк О.С.,

при секретарі судового засідання Пекній Т.В.

за участю представників:

позивача - Гнідого О.В. (довіреність від 03.11.2010 №б/н);

відповідача Крошки В.В. (довіреність від 29.09.2010 №б/н);

Андросович Г.Є. (довіреність від 26.07.2010 №б/н);

Ганицької О.М. (довіреність від 02.09.2010 №б/н);

прокуратури Маркова І.О. (посвідчення від 11.08.2010 №80)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Запоріжзвязоксервіс», м.Запоріжжя

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про часткове визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Приватне акціонерне товариство «Запоріжзвязоксервіс» (далі ПАТ «ЗЗС», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі-суд) із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі СДПІ, відповідач), в якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправним та скасувати

податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 №0000180807/0 на суму 5756241,50грн.,

податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 №0000190807/0 на суму 3720915,00грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, і просили задовольнити їх у повному обсязі, та надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях. Зокрема вказують, що висновки відповідача про безпідставне завищення позивачем валових витрат по операціях з придбання ПАТ «ЗЗС» товарно-матеріальних цінностей та послуг у ТОВ «ВК О6», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «Торгівельна компанія «Ольвія», ТОВ «Цоколь», ТОВ «ТФ «Борістен» (далі-контрагенти) є неправомірним, оскільки позивач має всі необхідні документи (договори, податкові накладні, видаткові (прибуткові) накладні, прибуткові ордери, акти прийому-передачі, платіжні доручення, банківські виписки, які підтверджують факт сплати за придбанні товари та послуги), що підтверджують факт придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у вищезазначених контрагентів та їх використання у власній господарській діяльності. Крім того, зазначає, що позивачем виконано всі передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Так, при здійсненні господарських операцій між позивачем та його контрагентами останній виступав як покупець, сплатив податок у загальній сумі коштів (вартості товарів та послуг), перерахованій зазначеним контрагентам. Таким чином, виходячи із положень Закону України «Про податок на додану вартість», саме вказані контрагенти як продавці, були зобовязані здійснити утримання та внесення до бюджету відповідних сум податку, і несуть відповідальність за повноту та своєчасність сплати ПДВ до бюджету. Вважає, що неправомірність донарахування податкового зобовязання за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій. З урахуванням викладеного вважають спірні рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у наданих запереченнях від 06.09.2010 №9393/10/10-013, та просили у його задоволені відмовити. Зокрема зазначають, що під час планової перевірки було надіслано запити по контрагентах-постачальниках до відповідних податкових органів, на обліку в яких знаходяться зазначені контрагенти, для підтвердження взаємовідносин із ПАТ «ЗЗС». Згідно із відповідей, отриманих від податкових органів, а саме актів про результати перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів позивача, які мали правові відносини з позивачем, перевірками не встановлено відображення в податковому обліку вищезазначених контрагентів результатів господарських відносин з ПАТ «ЗЗС». Під час перевірки відповідними податковими органами не підтверджено наявність поставок товарів (робіт, послуг) від зазначених підприємств контрагентів позивача, що свідчить про те, що правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків. Вважає, що зазначені правочини відповідно до норм цивільного законодавства є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Ураховуючи те, що у зазначених підприємствах відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби, то операції здійсненні ними не є господарською діяльністю підприємства. З урахуванням викладеного, вважають, що спірні рішення є правомірними.

На підставі ст.ст.36-1, 37 Закону України «Про прокуратуру», ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) 23.09.2010 у розгляд справи в інтересах держави вступив прокурор Запорізької області (далі-прокурор). У судовому засіданні прокурор проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні поясненням відповідача.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, висновок судово-економічної експертизи, судом установлені наступні обставини.

Посадовими особами СДПІ проведена планова виїзна перевірка ПАТ «ЗЗС» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010.

За результатами перевірки СДПІ складений відповідний акт від 20.07.2010 №21/08-07/22116499 (далі - Акт), у якому зазначається, що перевіркою встановлені порушення, зокрема:

пп.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1, пп.8.3.1, 8.3.2 п.8.3 ст8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3207844,00грн., в тому числі по періодах: квартал 2008 року 304061,00грн.; півріччя 2008 року 545206,00грн. (ІІ квартал 241145,00грн.); три квартали 2008 року 828605,00грн. (за ІІІ квартал 283399,00грн.); 2008 рік 1122619,00грн. (за IV квартал 294014,00грн.); квартал 2009 року 554951,00грн.; півріччя 2009 року 824169,00грн. (за ІІ квартал 269218,00грн.); три квартали 2009 року 1166502,00грн. (за ІІІ квартал 342333,00грн.); 2009 рік 1462890,00грн. (за IV квартал 296388,00грн.); квартал 2010 року 622335,00грн.;

пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, п.4.2 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1, пп.7.3.6 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі-Закон №168/97), у результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.03.2010 на загальну суму 2481 357,00грн., у тому числі по періодах: за січень 2008 року 73797,00грн.; за лютий 2008 року 96144,00грн.; за березень 2008 року 92906,00грн.; за квітень 2008 року 71141,00грн.; за травень 2008 року 58530,00грн.; за червень 2008 року 58443,00грн.; за липень 2008 року 69622,00грн.; за серпень 2008 року 78129,00грн.; за вересень 2008 року 92692,00грн.; за жовтень 2008 року 110526,00грн.; за листопад 2008 року 58678,00грн.; за грудень 2008 року 126480,00грн.; за січень 2009 року 153302,00грн.; за лютий 2009 року 158695,00грн.; за березень 2009 року 158321,00грн.; за квітень 2009 року 80798,00грн.; за травень 2009 року 58258,00грн.; за червень 2009 року 72364,00грн.; за липень 2009 року 76433,00грн.; за серпень 2009 року 94591,00грн.; за вересень 2009 року 97264,00грн.; за жовтень 2009 року 76218,00грн.; за листопад 2009 року 93429,00грн.; за грудень 2009 року 69856,00грн.; за січень 2010 року 103066,00грн.; за лютий 2010 року 104734,00грн.; за березень 2010 року 98545,00грн.;

та завищення податку на додану вартість на суму 1605,00грн. за листопад 2008 року.

Листом від 22.07.2010 №0599/1 «Про надання пояснення» позивач поінформував відповідача про те, що ПАТ «ЗЗС» при проведенні розрахунку валових витрат та при внесені цифр до декларації допущено арифметичну помилку на суму 928745,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток у І кварталі 2010 року на суму 232186,00грн.

На підставі висновків Акта та виявлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення

від 30.07.2010 №0000180807/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання - усього 6104520,50грн., у тому числі за основним платежем 3207844,00, за штрафними (фінансовими) санкціями 2896676,50грн.;

від 30.07.2010 №0000190807/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання - усього 3722 035,50грн., у тому числі за основним платежем 2481 357,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1240 678,50грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями відповідача в частині нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 5756241,50грн. та з податку на додану вартість у розмірі 3720915,00грн. позивач звернувся до суду.

З метою повного та всебічного зясування обставин, що мають значення для справи та потребують спеціальних знань в галузі бухгалтерського обліку ухвалою суду від 08.09.2010 призначено судову економічну експертизу. Експертизою встановлено, зокрема: ПАТ «ЗЗС» фактично здійснювало господарські операції, тобто придбало товари (роботи, послуги), сплачувало їх вартість та їх використання у власній господарській діяльності за договорами, розрахунки за якими здійснювалися у період з 01.01.2008 до 31.03.2010, укладеними з ТОВ «Цоколь», ТОВ «ТЦ «ЮГ», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ВК 06», ТОВ «ТК «Ольвія», ТОВ «ТБ «Будмонтаж Запоріжжя», що підтверджується даними бухгалтерського обліку ПАТ «ЗЗС»; витрати, які були здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), придбаних за договорами із зазначеними вище контрагентами та включені Позивачем до складу валових витрат у період 01.01.08 до 31.03.10 підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та документами податкової звітності ПАТ «ЗЗС»; проведення господарських позивачем, за договорами з зазначеними вище контрагентами, та включення за вказаними операціями до податкового кредиту з податку на додану вартість сум на підставі виданих податкових накладних у період з 01.01.08 до 31.03.10 підтверджується первинними бухгалтерськими документами ПАТ «ЗЗС»; включення до податкового кредиту з податку на додану вартість сум за господарськими операціями, здійсненими за договорами, укладеними з зазначеними вище контрагентами підтверджується документами податкового обліку ПАТ «ЗЗС», оформленими у відповідності з вимогами чинного законодавства; проведення господарських операцій ПАТ «ЗЗС», здійснення ним господарських операцій у відповідності з умовами договорів з зазначеними вище контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами та даними бухгалтерського обліку ПАТ «ЗЗС»; первинні бухгалтерські документи ПАТ «ЗЗС», які були оформлені на підставі договорів з зазначеними вище контрагентами відповідають вимогам чинного законодавства України, на предмет наявності в них всіх обов'язкових реквізитів, передбачених Законом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляють) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охорони праці.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі-Закон №996-ХІV), встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та 2.16 зазначеного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Згідно із пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбудеться будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Із матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем віднесено до складу валових витрат та нарахований податковий кредит з ПДВ, складені контрагентами, з урахуванням основних вимог податкового законодавства.

Твердження відповідача про те, що первинні документи, видані відповідними контрагентами ПАТ «ЗЗС», не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту виконання робіт, а правочини є нікчемними суд вважає необґрунтованими та недоведеними з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України ); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203 ЦК України).

Згідно із ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Належних доказів, що вказують на недодержання позивачем та його контрагентами під час укладення відповідних договорів, вимог ст.203 ЦК України відповідачем суду не надано, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочинів є лише його припущенням.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності контрагентів (не знаходження за місцем реєстрації, порушення кримінальних справ на керівників підприємств, сплати ними податків тощо) відповідачем суду не надано.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Крім того, слід зазначити, що дату виникнення права платнику податку на податковий кредит регулюють лише положення п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, яким визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Тобто, податкова накладна є підставою для віднесення сум ПДВ для визначення податкового кредиту.

Ці обставини підтверджується тим, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагенти були включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Зазначений факт відповідачем спростовано не було. За таких обставин суд вважає, що підприємство не може нести відповідальність ні за несплату податків своїх контрагентів, ні за можливу недостовірність відомостей про них, ні за будь-які інші дії підприємств під час здійснення ними господарської діяльності, за умови необізнаності щодо них.

Таким чином, видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцями, що знаходились в Єдиному державному реєстрі, були зареєстровані платниками ПДВ, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніким не спростовано, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Крім того, оцінивши надані відповідачем докази, а саме:лист СДПІ від 09.07.2010 №7244/10/08-07 «Про надання інформації» адресованого КП «Водоканал» та відповідь на нього від 16.07.2010 №5124, лист ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 16.07.2010 №10053/011-06 щодо договірних відносин між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ПАТ «ЗЗС», лист концерну «Міські теплові мережі» від 19.07.2010 №3260/27 «Про надання інформації», пояснення працівників ПАТ «ЗЗС», лист КП «Водоканал» від 01.09.2010 №6525 «Стосовно надання інформації», лист Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 03.02.2006 №2-б, лист ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 05.01.2010 №151, лист Запорізького міського центру зайнятості від 23.12.2009 №524/10 про надання інформації щодо ОСОБА_1 листи ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 22.12.2009 №14800, від 29.12.2009 №15131, від 10.02.2010 №1688 щодо надання інформації про права власності на обєкти нерухомого майна, акти відповідності юридичної (фактичної) адреси фактичному місцезнаходженню субєкта підприємницької діяльності, пояснення працівників КП «Водоканал», ПАТ «Запоріжгаз», ВАТ «Запоріжжяобленерго», концерну «Міські теплові мережі», суд вважає, що вони не можуть бути виключними та такими, на підставі яких можливо зробити висновок, що позивачем порушено приписи податкового законодавства.

Твердження відповідача ґрунтуються виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду не надано.

Крім того, твердження відповідача про відсутність контрагентів позивача за місцем їх знаходження спростовуються відповідними довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.12.2010.

Із змісту вищевикладених приписів вбачається, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Проте доказів, що підтверджують відсутність зазначених підстав відповідачем суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач у відповідності до приписів податкового законодавства було сформовано валові витрати та податковий кредит у відповідних періодах, що також підтверджується і висновком судової економічної експертизи №8421.

З аналізу наведеного вбачається, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, є необґрунтованими, недоведеними та передчасними, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 №0000180807/0 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 5756241,50грн.

3.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 №0000190807/0 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3720915,00грн.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Запоріжзвязоксервіс» (код ЄДРПОУ 22116499) судовий збір у розмірі 3,40грн. (три грн.40коп.). Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на дану постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 10.01.2011.

СуддяО.С. Янюк