Рішення № 136086327, 27.04.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2568/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними наказу та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_4 , у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.12.2025 року №378 (з основної діяльності) в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_4 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_4 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 ;

визнати протиправною бездіяльність Комісії з розгляду питань про надання відстрочки від мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов`язати розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2025 по суті з урахуванням правових висновків, викладених в судовому рішенні.

Адміністративний позов поданий за допомогою системи "Електронний суд".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.12.2025 військовозобов`язаний ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 (за місцем реєстрації за довідкою ВПО) із заявою (з додатками) про надання відстрочки від призову на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як чоловік, на утриманні якого перебувають троє дітей віком до 18 років. Заява була підписана особисто військовозобов`язаним ОСОБА_1 та скерована шляхом національного оператору АТ «Укрпошта», оскільки прибути до ТЦК та СП або Центру надання адміністративних послуг позивач не міг через сімейні обставини. Докази відправки листа за трекінгом 6500500219704 та його отримання відповідачем додаються. Відповідь на заяву позивачем не отримана. На адвокатський запит №01-03/21/26 від 22.01.2026 щодо результатів розгляду заяви позивача про оформлення відстрочки від мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідь не надав.

Вважаючи протиправною бездіяльність Комісії з розгляду питань про надання відстрочки від мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач звернувся до суду з даним позовом та стверджує, що має право на відстрочку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, оскільки має на утриманні троє дітей віком до 18 років та до заяви від 30.12.2025 був доданий вичерпний перелік документів, передбачений додатком 5 до Порядку №560. Так, у позові зазначено, що до складу сім`ї позивача входять дружина ОСОБА_2 (шлюб зареєстрований 06.07.2019 року, копія свідоцтва про шлюб додається), діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Двоє дітей ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) є спільними з нинішньою дружиною, ще одна ОСОБА_8 - дитина від попереднього шлюбу нинішньою дружини. Біологічний батько цієї дитини позбавлений батьківських прав на підставі заочного рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20.08.2024 по справі № 188/721/23 (копія рішення додається, додаток 7), яке набуло чинності 20.09.2024, довідка про що додається. Позивач з дружиною мають статус багатодітної родини, що підтверджується посвідченням багатодітної родини серії НОМЕР_6 від 06.03.2025, виданим Управлінням соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (копія додається). Проживання позивача з дітьми та дружиною за однією адресою доводиться довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Також у позові зазначено, що увечорі 30.12.2025 представники ІНФОРМАЦІЯ_3 мобілізували ОСОБА_1 та на підставі наказу №378 від 30.12.2025 позивача було зараховано до списків у НОМЕР_7 окремій бригаді морської піхоти імені ІНФОРМАЦІЯ_24 військової частини НОМЕР_4 , де позивач проходить службу на день подачі позову. 30.12.2025 позивач усно рапортував перед командуванням в/ч НОМЕР_4 про звільнення з військової служби на підставі абз. 5 пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Проте, рапорт позивача не був розглянутий, а оригіналі документів, що підтверджують підстави для звільнення з військової служби, у тому числі посвідчення багатодітної родини, були відібрані у позивача та передані до ІНФОРМАЦІЯ_9 , де наступного дня їх забрала дружина. 05.01.2026 підписаний позивачем письмовий рапорт жінка позивача скерувала засобами АТ «Укрпошта» на адресу військової частини НОМЕР_4 поштовим вкладенням № НОМЕР_8 , докази додаються. На підтвердження тієї обставини, що позивач не має заборгованості із сплати аліментів відповідачу надавався до рапорту та надається суду витяг з державного реєстру боржників. Рапорт отриманий військовою частиною 07.01.2026, проте відповідь позивачу не надана. З наведених підстав позивач просить зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_4 розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, з урахуванням висновків суду, якими встановити право ОСОБА_1 на звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону № 2232-XII.

Щодо відношення позивача до військової служби у позові зазначено, що записами військового квитка позивача підтверджується, що призовною комісією Щастинського району РВК Луганської області ОСОБА_1 зарахований в запас 20.02.2009 року за п. 1 ст. 18 Закон № 2232-XII.

Ухвалою суду від 06.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Також цією ухвалою суд витребував копії доказів по справі, а саме:

від ІНФОРМАЦІЯ_3 наказ від 30.12.2025 про призов на військову службу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; всі прийняті накази щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

від ІНФОРМАЦІЯ_4 рішення щодо розгляду заяви про надання/відмову в наданні відстрочки ОСОБА_1 , поданої 30.12.2025 року;

від військової частини НОМЕР_4 належним чином засвідчені копії наказів про зарахування позивача до списків особового складу військової частини, а також рішення щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , поданого 05.01.2026 року з доказами отримання цього рапорту.

02.03.2026 року засобами поштового зв`язку від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву з додатками витребуваних судом доказів.

Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.

Як зазначає відповідач, з початку повномасштабного вторгнення та періоду збройної агресії російської федерації на території України з 24.02.2022, позивач жодного разу (окрім надсилання документів поштою 30.12.2025) не звертався за оформленням та не оформлював відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

При цьому, відповідач зауважив, що постановою КМУ від 24 жовтня 2025 р. № 1364 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 16 травня 2024 р. № 560, зокрема передбачено подання заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг. На теперішній час, згідно пункту 58 Порядку №560 (в новій редакції від 28.10.2025 року) за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Отже, позивачу було необхідно особисто прибути до будь-якого Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради для подання заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з документами, що підтверджують право на відстрочку, або копіями таких документів, засвідченими в установленому порядку, які зазначені у переліку згідно з додатком 5. Тому, як стверджує відповідач, заява, направлена засобами поштового зв`язку з порушенням порядку та процедури її подання без особистого прибуття військовозобов`язаного разом з військово-обліковим документом, не підлягала передачі на комісію ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Щодо призову позивача на військову службу відповідач пояснював, що позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_12 до 30.12.2025 року (зняття позивача з обліку у зв`язку з призовом на військову службу по мобілізації). Позаштатною військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 30.12.2025 року ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби у воєнний час під час загальної мобілізації. Будь-якої інформації щодо наявності в нього права на відстрочку військовозобов`язаний не надав. Перевіркою відомостей щодо нього у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що відстрочку зазначений громадянин не оформлював та на теперішній час не має. Отже, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 №2613 від 30.12.2025 ОСОБА_1 призваний на військову службу і направлений для її проходження до військової частини НОМЕР_4 . Відповідач наполягав на тому, що з питанням оформлення відстрочки станом на день призову позивач у встановленому порядку не звертався та підлягав призову.

Також відповідач у відзиві клопотав про поновлення строку на подання відзиву, посилаючись на те, що справа розглядається в період дії воєнного стану, зокрема повітряні атаки ворога направлені на знищення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по всій України, розосередження особового складу по різним локаціям на території м. Одеси та велике навантаження документообігу, пов`язане із воєнним станом та загальною мобілізацією, суттєво ускладнює військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_3 дотримання процесуальних строків.

Ухвалою суду від 27.04.2026 року клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву у справі № 420/2568/26 - задоволено, визнано поважними причини пропуску та поновлено строк на подання відзиву на позовну заяву у справі №420/2568/26. Прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, поданий 02.03.2026 року.

02.03.2026 року до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_4 , поданий за допомогою системи "Електронний суд", з додатками витребуваних судом доказів.

Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.

У відзиві зазначено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 30.12.2025 № 378 позивач, який призваний на військову службу за мобілізацією та прибув з ІНФОРМАЦІЯ_3 , 30.12.2025 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 30.12.2025 №303-РС позивача призначено на посаду водієм-електриком відділення управління взводу безпілотних наземних комплексів батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_4 . Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 30.12.2025 № 378, позивач 30.12.2025 прийняв справи та посаду та приступив до виконання службових обов`язків. У подальшому, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 05.01.2026 № 5, позивач з 05.01.2026 вибув до військової частини НОМЕР_9 ( АДРЕСА_5 ).

Щодо рапорту про звільнення з військової служби відповідач повідомив, що позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_4 з приводу його звільнення з військової служби за мобілізацією на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) з рапортом від 05.01.2026 (вх. №90/2/181 від 21.01.2026), письмова відповідь на який 12.02.2026 вих. № 182/2/385 направлена на адресу, зазначену на поштовому відправленні, з яким надійшов рапорт від 05.01.2026. Даним листом позивачеві відмовлено у звільненні з військової служби за пунктом «г» пункту 2 частині 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Відповідач стверджує, що рапорт від 05.01.2026 поданий в порушення статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 111 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України без додержання порядку підпорядкованості, який надійшов на адресу командира військової частини НОМЕР_4 без погодження безпосереднього командира підрозділу, в якому позивач проходить військову службу та його прямих командирів (начальників). Зазначає, що військовослужбовець зі службових та особистих питань повинен звертатися до безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Також відповідач зазначив, що чинним законодавством не передбачено подання рапорту від представника військовослужбовця. Проте поштове відправлення надійшло на адресу військової частини НОМЕР_4 від представника позивача - Сластнікової Ганни Олександрівни (що не заперечується нею у позовній заяві), ймовірно представник позивача підписує документи від імені свого клієнта без підтвердження наявних у неї повноважень на це, враховуючи той факт, що на момент направлення рапорту від заявника, в особі позивача, станом на 05.01.2026 позивач перебував у відрядженні до військової частини НОМЕР_9 ( АДРЕСА_5 ).

По суті рапорту про звільнення з військової служби відповідач повідомив, що з документів, долучених до рапорту від 05.01.2026 встановлено, що позивач є батьком двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Дружина Позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_10 від 06.07.2019, від попереднього шлюбу має одну дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Згідно заочного рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20.08.2024 №188/721/23, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , позбавлений батьківських прав по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Однак, абзац другий частини другої статті 166 Сімейного кодексу України визначає, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Рапорт позивача, поданий ним на звільнення з військової служби, як і сама позовна заява, не містять жодних відомостей щодо утримання ОСОБА_3 , який міг бути визначений за домовленістю між батьками. Також, відсутні відомості про наявність рішень суду про призначення аліментів на утримання ОСОБА_3 , про визнання позивача усиновлювачем ОСОБА_3 . Отже, на переконання відповідача, відсутні докази на підтвердження факту перебування на утриманні позивача ОСОБА_3 . Як наслідок, не підтверджено наявність підстав для звільнення з військової служби за мобілізацією на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.

Також відповідач у відзиві клопотав про визнання поважними причин пропуску строку подання відзиву.

Ухвалою суду від 27.04.2026 року клопотання представника військової частини НОМЕР_4 про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву у справі № 420/2568/26 - задоволено, визнано поважними причини пропуску та поновлено строк на подання відзиву на позовну заяву у справі №420/2568/26. Прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, поданий 02.03.2026 року.

16.04.2026 року представником позивача подані додаткові пояснення по справі.

Згідно наданих пояснень представник позивача зазначила, що листом від 12.02.2026 за вих №182/2/385 відмовлено у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби. Правовою підставою для відмови в задоволенні рапорту є недотримання позивачем, на думку командира військової частини НОМЕР_4 , підпункту 28) пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170, а саме відсутність довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством. Інших підстав для відмови в задоволенні рапорту лист від 12.02.2026 за вих №182/2/385 не містить. Однак, як стверджується у поясненнях, позивачем подана інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовослужбовця за категорією стягнення аліментів. Також зауважено, що позиція військової частини НОМЕР_4 , викладена письмово у відзиві на позовну заяву, не узгоджується з листом від 12.02.2026 за вих №182/2/385, яким надано відповідь по суті рапорту, тоді як у відзиві зазначено, що рапорт поданий з порушенням порядку, тому не підлягає розгляду по суті.

Щодо порядку подання рапорту зазначено, що рапорт подано відповідно до абз. 2 пункту 8 розділу ІІІ. Наказу Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531, яким встановлено, що у разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу. Отже, спосіб подачі рапорту був обраний позивачем вірно.

Щодо доводів відзиву ІНФОРМАЦІЯ_3 з питань розгляду заяви позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Представником позивача зазначено, що вирішальне значення має не наявність оформленої належним чином відстрочки від мобілізації, а наявність таких підстав у особи, яка перевіряється посадовими особами ТЦК. ТЦК має обов`язок перевіряти наявність підстав для відстрочки. Якщо документи були отримані (нарочно або поштою), ігнорування їх та миттєвий призов у той самий день (30.12.2025) може свідчити про передчасність призову та протиправну бездіяльність відповідачів. Придатність до військової служби не зумовлює негайний призов без вручення повісток, перевірки підстав для відстрочки. Такі мають передувати мобілізації. Незаконність дій ТЦК (призов особи, яка має право на відстрочку) тягне за собою незаконність подальшого зарахування до списків особового складу частини.

20.04.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, на підтвердження того, що позивач здійснює утримання дітей віком до 18 років, зокрема ОСОБА_3 .

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.

Від відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 відзив на позовну заяву не надійшов.

Також вказаним відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 06.02.2026 року в частині витребування доказів.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 12.02.2026 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно приписів ч. 9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, з огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , був призваний на військову службу по мобілізації, відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022, ІНФОРМАЦІЯ_15 та наказом від 30.12.2025 року №378 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_11 .

Згідно облікової картки до військового квитка, позивач 20.02.2009 року взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_16 на підставі абз. 11 п. 2 ч. 1 ст. 37; 17.12.2025 року взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_17 на підставі абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 37; 30.12.2025 року взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_18 на підставі абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 37.

30.12.2025 року знятий з військового обліку у зв`язку з мобілізацією на підставі абз. 3 п. 2 ч. 5 ст. 37.

30.12.2025 року позивач визнаний придатним до військової служби медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_18 .

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.12.2025 року №2613 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, відповідно до поіменного списку № м/1003 від 30.12.2025 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_4 : рекрута ОСОБА_1 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 30.12.2025 року №378, Солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, відповідно до Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 69/2022, призначеного на посаду за штатом воєнного часу матросом резерву запасного взводу 33 запасної роти військової частини НОМЕР_4 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 30 грудня 2025 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення за морською нормою № 3 (сніданок) з 31 грудня 2025 року і вважати таким, що з 30 грудня 2025 року перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 ; посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 05.01.2026 року №5, солдат ОСОБА_1 , водій-електрик відділення управління взводу безпілотних наземних комплексів батальйону морської піхоти, вибув з пункту постійної дислокації до військової частини НОМЕР_9 АДРЕСА_5 5 січня 2026 року.

Не погоджуючись з наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.12.2025 року №378 (з основної діяльності) в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_4 , позивач звернувся до суду з даним позовом, стверджуючи, що він не підлягав призову відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, оскільки має на утриманні троє дітей віком до 18 років.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що 30.12.2025 року ОСОБА_1 направив зобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву від 30.12.2025 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 3 частини першої ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У заяві зазначено, що вона подається з наступними додатками (в сканованих копіях):

1. Паспорт військовозобов`язаного.

2. Довідка ВПО військовозобов`язаного.

3. Свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше).

4 Рішення суду про позбавлення батьківських прав батька.

5. Висновок Київської районної адміністрації від 26.04.2023 №348/01-11.

6. Посвідчення багатодітної родини №01-488 від 31.10.2024.

7 Свідоцтва про народження дітей - 3 од.

8. Довідки ВПО інших членів родини.

9. Довідка ОК-5 про відсутність доходів у дружини.

10. Інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) стягнення аліментів".

Відповідь позивач просив надати на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_19 .

На підтвердження направлення заяви з додатками разом із позовною заявою до суду подано копію опису вкладення поштового відправлення, накладної та фіскального чеку АТ «УКРПОШТА» трек номер 6500500219704 від 30.12.2025 року.

Як зазначено у позові, відповідь на заяву про надання відстрочки від мобілізації позивачем не отримана. На адвокатський запит №01-03/21/26 від 22.01.2026 щодо результатів розгляду заяви позивача про оформлення відстрочки від мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідь також не надав.

Позивач оскаржує бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо розгляду заяви про надання відстрочки від мобілізації від 30.12.2025 року та просить суд зобов`язати відповідача розглянути заяву від 30.12.2025 по суті.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що 05.01.2026 року позивачем направлено зобами поштового зв`язку Рапорт командиру НОМЕР_7 окремої бригади морської піхоти імені ІНФОРМАЦІЯ_24 військової частини НОМЕР_4 з проханням звільнити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 1 абзацу п`ятого пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. У рапорті вказано, що наявність на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років підтверджують документи, що додаються (в тому числі в нотаріально завірених копіях). На підтвердження відсутності заборгованості по аліментах надано витяг з Єдиного державного реєстру боржників. Бажання проходити службу у складі Збройних Сил України я не маю.

У Рапорті зазначено, що він подається з наступними додатками (в завірених копіях):

1. Паспорт солдата ОСОБА_1 - нотаріально завірена копія на 3 арк.

2. РНОКПП солдата ОСОБА_1 - нотаріально завірена копія на 1 арк.

3. Паспорт дружини солдата ОСОБА_1 - нотаріально завірена копія на 3 арк.

4. РНОКНП дружини солдата ОСОБА_1 - нотаріально завірена копія на 1 арк.

5. Довідки ВПО військовослужбовця та членів його сім`ї - 5 од.

6. Посвідчення багатодітної родини нотаріально завірена копія на 1 арк.

7. Свідоцтво про шлюб нотаріально завірена копія на 1 арк.

8. Свідоцтва про народження дітей нотаріально завірена копія на 3 арк.

9. Копія судового рішення про позбавлення батьківських прав по справі №188/721/23 з довідкою про набуття чинності на 7 арк.

10. Висновок Київської районної адміністрації м. Одеса від 26.04.2023 №348/01-11 на 3 арк.

11. Повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу / укладення гіг-контракта ОСОБА_1 з квитанцією про звітування перед податковою службою на 2 арк.

12. Статут роботодавця на 13 арк.

13. Витяг з реєстру платників податку роботодавця 1 арк.

14. Виписка з ЄДР на роботодавця 2 арк.

15. Довідка ОК-5 на дружину солдата ОСОБА_1 4 арк.

16. Витяг з Єдиного державного реєстру боржників на 1 арк.

Відповідь на рапорт позивач просив скерувати на адресу: ІНФОРМАЦІЯ_19 .

На підтвердження направлення рапорту з додатками разом із позовною заявою до суду подано копію опису вкладення поштового відправлення, накладної та фіскального чеку АТ «УКРПОШТА» трек номер 6500500214753 від 05.01.2026 року.

Рапорт позивача від 05.01.2026 року отриманий та зареєстрований у військовій частині НОМЕР_4 за вх. №90/2/181 21.01.2026 року, що підтверджується штампом про реєстрацію вхідної кореспонденції на копії примірнику рапорту, наданої військовою частиною НОМЕР_4 разом із відзивом на позовну заяву.

При цьому, додатки до рапорту від 05.01.2026 року також надані відповідачем до суду разом із самим рапортом, що підтверджує їх наявність та подання разом з рапортом. Зокрема, інформація з Єдиного реєстру боржників, сформована станом на 30.12.2025 19:14 год. за параметрами запиту: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 . Результат: За вказаними параметрами запиту в Єдиному реєстрі боржників інформація відсутня.

За результатами розгляду Рапорту про звільнення від 05.01.2026 року, який надійшов засобами поштового зв`язку та зареєстрований вх. №90/2/181 від 21.01.2026 року, листом командира військової частини НОМЕР_4 від 12.02.2026 року №182/2/385 позивачу повідомлено, що підстави для звільнення з військової служби за мобілізацією під час дії воєнного стану не встановлено. Зазначено, що в ході вивчення долучених до рапорту копій документів встановлено, що відсутні наступні документи: довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.

Також у відповіді зазначено, що відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Після надання довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством, командуванням військової частини НОМЕР_4 буде реалізований наказ на звільнення на солдата ОСОБА_11 .

Звернувши до суду з даним позовом позивач просить зобов`язати військову частину НОМЕР_4 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 .

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону №3543-ХІІ, громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 6 ст. 22 Закону №3543-ХІІ, у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9-1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають право на здійснення (у період проведення мобілізації (крім цільової) заходів з перевірки військово-облікових документів громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

Згідно з пунктом 11 Положення № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема:

здійснюють взяття громадян України на військовий облік призовників;

розподіляють призовників під час їх взяття на військовий облік призовників і направлення для проходження базової військової служби за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями;

здійснюють формування команд призовників для організованого їх відправлення на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя;

організовують з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов`язаних і резервістів;

оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних; ін.

Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.

Згідно обставин справи, 30.12.2025 року ОСОБА_1 направив зобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву від 30.12.2025 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 3 частини першої ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На підтвердження направлення заяви з додатками разом із позовною заявою до суду подано копію опису вкладення поштового відправлення, накладної та фіскального чеку АТ «УКРПОШТА» трек номер 6500500219704 від 30.12.2025 року.

Як зазначено у позові, відповідь на заяву про надання відстрочки від мобілізації позивачем не отримана. На адвокатський запит №01-03/21/26 від 22.01.2026 щодо результатів розгляду заяви позивача про оформлення відстрочки від мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідь також не надав.

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про військовий обов`язок і військову службу" та цим Порядком.

Згідно з пунктом 3 Порядку №560, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно пункту 6 Порядку №560, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Відповідно до пунктів 49-51 Порядку №560, у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники).

Перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися:

у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України - представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби;

за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейськими.

Аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що у період проведення мобілізації громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які (органи ТЦК) забезпечують проведення мобілізації.

У свою чергу, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Пунктом 56 Порядку № 560 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

У відповідності з пунктом 57 Порядку № 560, для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Пунктом 58 Порядку № 560 (в редакції Постанов КМ № 1558 від 31.12.2024, № 1364 від 24.10.2025 - застосовується з 1 листопада 2025 року) передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного:

прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);

дату народження;

адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування);

адресу електронної пошти;

контактний номер телефону.

Військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів подають заяву про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації за формою згідно з додатком 4 особисто на ім`я голови комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі за місцем перебування на військовому обліку.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2979), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2025 р. № 1364.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

Згідно пп. 1 п. 1 Додатку 5 до Порядку № 560 «ПЕРЕЛІК

документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"», для категорії осіб, які мають право на відстрочку відповідно до п. 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" «жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці» документами, що підтверджують право на відстрочку є «свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше);

рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.».

Відповідно до п. 60 Порядку № 560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, сукупний аналіз наведених норм права доводить, що заяви з питання надання відстрочки від призову на військову службу та додані до неї документи належать обов`язковому розгляду комісією протягом семи днів з дати надходження. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що у даному позові позивач одночасно оскаржує бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо розгляду заяви про надання відстрочки від мобілізації від 30.12.2025 року та просить зобов`язати військову частину НОМЕР_4 прийняти рішення про звільнення з військової служби.

Судом встановлено, що позивач 30.12.2025 року був призваний на військову службу по мобілізації, відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022, ІНФОРМАЦІЯ_15 .

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.12.2025 року №2613 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України №65/2022 "Про загальну мобілізацію" (зі змінами), відповідно до поіменного списку № м/1003 від 30.12.2025 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_4 : рекрута ОСОБА_1 .

Отже, 30.12.2025 року змінився правовий статус позивача з військовозобов`язаного на військовослужбовця.

Таким чином, з дати призову на позивача не розповсюджуються положення пункту 3 частини першої ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а його правовий статус визначається Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Стаття 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає початок, призупинення, продовження і закінчення проходження військової служби. Час та місце виконання обов`язків військової служби.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Як встановлено судом, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.12.2025 року №2613 позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_4 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 30.12.2025 року №378, позивача зараховано до списків особового складу частини з 30 грудня 2025 року.

Отже, оскільки з 30 грудня 2025 року позивач є військовослужбовцем та його правовий статус визначений Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», то питання щодо розгляду заяви про надання відстрочки від мобілізації від 30.12.2025 року не підлягає судовому розгляду, оскільки не відновлює попередній правовий статус та не впливає на права позивача.

Відтак, позовні вимоги, якими позивач просить визнати протиправною бездіяльність Комісії з розгляду питань про надання відстрочки від мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов`язати розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2025 по суті, не підлягають задоволенню.

Також суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині оскарження наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.12.2025 року №378 (з основної діяльності) в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_4 .

Перш за все суд зазначає, що позивач призваний на військову службу наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.12.2025 року №2613, а не від 30.12.2025 року №378.

Як зазначено вище, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.12.2025 року №2613 позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_4 .

Згідно з пп. 1 пункту 30 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 14 жовтня 2024 року № 687), виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.

При цьому, пунктом 32 Інструкції №280 передбачено, що підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 30.12.2025 року №378, позивача зараховано до списків особового складу частини з 30 грудня 2025 року.

Разом із тим, вирішуючи цей спір суд виходить із того, що позивачем не обґрунтовано та не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у нього на момент призову на військову службу (30.12.2025 року) діючої відстрочки від призову на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII або з інших, передбачених законом підстав.

За таких обставин доводи сторони позивача про те, що позивач не підлягав призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII у даному випадку є необґрунтованими.

Крім того, з дати призову (30.12.2025 року) на позивача не розповсюджуються положення п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а його правовий статус визначається Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Оскільки позивач був призваний на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану, то він втратив статус військовозобов`язаної особи і набув статусу військовослужбовця.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 року у справі №200/4189/22 вказав, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Інших підстав для звільнення позивача від призову у позовній заяві не наведено, відповідно відсутні й підстави, які свідчать про неправомірність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.12.2025 року №2613 в частині призову ОСОБА_1 та направлення для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_4 .

Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Слід також зазначити, що наказ про призов на військову службу під час мобілізації є індивідуальним правовим актом, який вичерпав свою дію фактом призову позивача на військову службу та зарахування останнього до складу військової частини.

Пунктом 19 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 зазначено про те, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Відтак, враховуючи, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.12.2025 року №2613 про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , вже реалізований, а тому його скасування не матиме наслідком звільнення позивача із військової служби.

Також суд відхиляє доводи представник позивача, що відповідачем ( ІНФОРМАЦІЯ_20 ) проігноровано факт подання позивачем заяви про відстрочку. Суд зазначає, що заява про відстрочку подана засобами поштового зв`язку 30.12.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_21 , при цьому призов позивача здійснений 30.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_20 .

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_4 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 .

Вирішуючи спірні правовідносини у цій частині, суд зазначає, що підстави звільнення військовослужбовців з військової служби, у т.ч. тих, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, передбачені ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

При цьому, процедура звільнення передбачає подання рапорту та документів, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до ч. 7 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Так, пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України №1153/2008 від 10.12.2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Суд відмічає, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Згідно з пунктом 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Тобто, право військовослужбовця на реалізацію свого права зазначеному у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов`язком відреагувати на рапорт.

З системного аналізу вказаних норм права слідує, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.

При цьому, в умовах дії воєнного стану немає заборон на розгляд рапорту про звільнення з військової служби.

Згідно матеріалів справи, 05.01.2026 року позивачем направлено зобами поштового зв`язку Рапорт командиру НОМЕР_7 окремої бригади морської піхоти імені ІНФОРМАЦІЯ_24 військової частини НОМЕР_4 з проханням звільнити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 1 та абзацу п`ятого пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Відповідно до п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

За результатами розгляду Рапорту про звільнення від 05.01.2026 року, листом командира військової частини НОМЕР_4 від 12.02.2026 року №182/2/385 позивачу повідомлено, що підстави для звільнення з військової служби за мобілізацією під час дії воєнного стану не встановлено. Зазначено, що в ході вивчення долучених до рапорту копій документів встановлено, що відсутні наступні документи: довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.

Також у відповіді зазначено, що відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Після надання довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством, командуванням військової частини НОМЕР_4 буде реалізований наказ на звільнення на солдата ОСОБА_11 .

Щодо правомірності підстав цієї відмови.

Згідно обставин справи, позивач - ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_2 , укладеному 06.07.2019 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10 . Подружжя є батьками спільних дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_12 та серії НОМЕР_13 . Також подружжя виховує доньку дружини позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач з дружиною мають статус багатодітної родини, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 від 06.03.2025, виданим Управлінням соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, до якого вписані діти подружжя: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

У матеріалах справи наявні докази позбавлений батьківських прав батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Заочним рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20.08.2024 по справі № 188/721/23, яке набуло чинності 20.09.2024, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_10 про позбавлення батьківських прав. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_14 у відношенні малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

26.04.2023 року Київською районною адміністрацією Одеської міської ради складений Висновок «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , y відношенні малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_23 ».

На підтвердження проживання позивача з дітьми та дружиною за однією адресою стороною позивача надано копії довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а саме: від 19.05.2017 №0000212316, видану на ім`я ОСОБА_1 , від 16.05.2017 №0000208300, видану на ім`я ОСОБА_2 , від 16.05.2017 №0000208311, видану на ім`я ОСОБА_4 , від 16.05.2017 №5106-208309, видану на ім`я ОСОБА_3 , від 27.02.2025 №5106-5003620023, видану на ім`я ОСОБА_5 .

Відповідно до пункту 14.10 Розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період» Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Згідно підпункту 13 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 «ПЕРЕЛІК документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» передбачає, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану), подаються такі документи:

копія свідоцтва про народження кожної дитини із зазначенням батьківства (материнства) військовослужбовця та / або рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовослужбовця (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовослужбовця виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності);

один з таких документів: копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше), або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копія рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копію письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні, або копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та копії документів, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (копія свідоцтва про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин; копія рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; копія висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; копія рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовослужбовця за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби та їх реєстрації в установленому порядку;

Отже, для звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 та абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» необхідними документами є:

свідоцтва про народження дітей із зазначенням батьківства (материнства) особи або рішення суду про встановлення факту батьківства (материнства) особи та/або документи, на підставі яких у військовослужбовця виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності);

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше), або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем;

документи на підтвердження відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Матеріалами справи підтверджується, що рапорт про звільнення з військової служби від 05.01.2026 року поданий з наступними додатками (в завірених копіях):

1. Паспорт солдата ОСОБА_1 - нотаріально завірена копія на 3 арк.

2. РНОКПП солдата ОСОБА_1 - нотаріально завірена копія на 1 арк.

3. Паспорт дружини солдата ОСОБА_1 - нотаріально завірена копія на 3 арк.

4. РНОКНП дружини солдата ОСОБА_1 - нотаріально завірена копія на 1 арк.

5. Довідки ВПО військовослужбовця та членів його сім`ї - 5 од.

6. Посвідчення багатодітної родини нотаріально завірена копія на 1 арк.

7. Свідоцтво про шлюб нотаріально завірена копія на 1 арк.

8. Свідоцтва про народження дітей нотаріально завірена копія на 3 арк.

9. Копія судового рішення про позбавлення батьківських прав по справі №188/721/23 з довідкою про набуття чинності на 7 арк.

10. Висновок Київської районної адміністрації м. Одеса від 26.04.2023 №348/01-11 на 3 арк.

11. Повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу / укладення гіг-контракта ОСОБА_1 з квитанцією про звітування перед податковою службою на 2 арк.

12. Статут роботодавця на 13 арк.

13. Витяг з реєстру платників податку роботодавця 1 арк.

14. Виписка з ЄДР на роботодавця 2 арк.

15. Довідка ОК-5 на дружину солдата ОСОБА_1 4 арк.

16. Витяг з Єдиного державного реєстру боржників на 1 арк.

У відповіді командира військової частини НОМЕР_4 від 12.02.2026 року №182/2/385 зазначено, що в ході вивчення долучених до рапорту копій документів встановлено, що відсутні наступні документи: довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.

Також у відповіді зазначено, що після надання довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством, командуванням військової частини НОМЕР_4 буде реалізований наказ на звільнення на солдата ОСОБА_11 .

Інших підстав відмови задоволення рапорту відповідачем в листі від 12.02.2026 року №182/2/385 не зазначено.

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи суд зазначає, що у додатках до рапорту від 05.01.2026 року поданий Витяг з Єдиного державного реєстру боржників.

Судом встановлено, що інформація з Єдиного реєстру боржників, сформована станом на 30.12.2025 19:14 год. за параметрами запиту: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 . Результат: За вказаними параметрами запиту в Єдиному реєстрі боржників інформація відсутня.

Отже, позивач не має зобов`язань по сплаті аліментів, що доводиться інформацією з Єдиного реєстру боржників.

Суд зауважує, що абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не визначено форми документу на підтвердження відсутності заборгованості із сплати аліментів.

Також суд звертає увагу на те, що до підпункту 13 пункту 5 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 внесені зміни Наказом Міністерства оборони № 554 від 19.08.2025, що набув чинності 10.10.2025 року.

Після внесення змін абзац четвертий підпункту 13 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 в редакції Наказу Міністерства оборони № 554 від 19.08.2025 передбачає, що документом на підтвердження відсутності заборгованості із сплати аліментів є інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовослужбовця за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби та їх реєстрації в установленому порядку.

Що стосується надання «довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством», то наявність такої довідки було передбачено підпунктом 13 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 до внесення змін Наказом Міністерства оборони № 554 від 19.08.2025, що набув чинності 10.10.2025 року.

Враховуючи, що рапорт позивача поданий 05.01.2026 року, то наявність «довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством» чинним підпунктом 13 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 не передбачено.

Отже, рапорт позивача від 05.01.2026 року про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 та абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поданий з переліком необхідних документів.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що надана позивачу листом командира військової частини НОМЕР_4 від 12.02.2026 року №182/2/385 відповідь про відсутність підстав для звільнення з військової служби за мобілізацією під час дії воєнного стану, у зв`язку з відсутністю довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством, є протиправною.

З огляду на зазначене, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним зобов`язати військову частину НОМЕР_4 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05.01.2026 року про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 та абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням висновків суду у даній справі.

При цьому, висновок суду у даному випадку полягає у тому, що рапорт позивача від 05.01.2026 року про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 та абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поданий з передбаченими чинними нормами документами.

Щодо виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 , позовні вимоги є передчасними.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують.

При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вимогами ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позов задоволений частково в частині позовних вимог до військової частини НОМЕР_4 , розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 1064,96 грн., де 1064,96 грн. - ставка судового збору сплачена позивачем за одну вимогу немайнового характеру (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, оскільки позов поданий в електронній формі).

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними наказу та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_4 , надану листом від 12.02.2026 року №182/2/385 на рапорт ОСОБА_1 від 05.01.2026 року про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 та абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_4 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05.01.2026 року про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 та абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук