Рішення № 136085764, 29.04.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 640/5504/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЕНЕРГОПРОД» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЕНЕРГОПРОД» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якому просить:

-визнати дії Державної служби України з безпеки на транспорті протиправними та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №326197 від 28.12.2021.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.01.2022 засобами поштового зв`язку ТОВ «АГРОЕНЕРГОПРОД» отримано Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №326197 від 28.12.2021 на підставі Акту №325006 від 14.11.2021, який було складено Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Херсонська область.

Копія Акту №325006 від 14.11.2021 надіслана Північним межрегіональним управлінням Укртрансбезпеки без інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що є грубим порушенням Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879.

В порушення Порядку до Акту та Постанови не додано документи, які отримуються за результатами ГВК: 1. чек зважування із цифровими показниками вагових параметрів; 2. довідка про результати габаритно-вагового контролю; 3. акт про перевищення нормативних вагових параметрів; 4. акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт; 5. розрахунок плати за проїзд автомобільними дорогами.

В Акті №325006 зазначається що ГВК був проведений, але жодних документів про здійснення такого контролю не зазначається.

Позивач зазначив, що в постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №326197 від 28.12.2021 ТОВ «АГРОЕНЕРГОПРОД» інкримінується порушення перевищення норм ГВК, за що передбачена відповідальність абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Однак, із змісту вказаної норми вбачається що відповідальність передбачена за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Одночасно, за відсутності документів, що підтверджують проведення належним чином оформленого ГВК, факт перевищення норм встановлених Законом є недоведеним, постанова протиправною.

Таким чином, оскаржувана Постанова вже є неправомірною в розумінні процесуального оформлення та супроводження, та підлягає скасуванню.

Із змісту Акту №325006 від 14.11.2021 вбачається, що головним спеціалістом ВДК Кравець О.В. на 203 км. + 500 м о/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 14.11.2021 здійснена перевірка транспортного засобу SCANIA BC3054AO під керуванням ОСОБА_1 та виявлено навантаження на одиночну вісь з показником 12 450,00 кг при нормативному навантаженні 11 000,00 кг.

Водій ОСОБА_1 повідомляв позивача про здійснення вагового контролю, однак за наслідками такого контролю, жодних документів складено не було, водію не вручались, позивачу не надсилались.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою та Актом №325006 від 14.11.2021 позивач в межах 10-ти денного строку, передбаченого на оскарження постанови, надіслав відповідачу засобами поштового зв`язку Скаргу №19/01-1 від 19.01.2022. Відправлення доставлено відповідачу 24.01.2022.

Зокрема, в скарзі визначена вимога надати скаржнику всі наявні документи щодо здійснення габаритно-вагового контролю проведеного 14.11.2021.

31.01.2022 відповідачем надісланий лист №735/36/15-22 від 27.01.2022 підписаний КЕП Голови УКРТРАНСБЕЗПЕКИ Євгеном ЗБОРОВСЬКИМ о 23 годині 50 хвилин без жодних документів по справі.

Саме підписання КЕП о 23-50 свідчить про вчинення неправомірних дій, а саме імітація виконання посадових обов`язків не в робочий час, що також є суттєвим порушенням в діях відповідача.

Означеним листом створеним з процесуальним порушенням, позивачу відмовлено в розгляді скарги з мотивів пропуску строків на оскарження, що також не відповідає дійсності, а самі протиправні дії протирічать Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 №1567.

Водій ОСОБА_1 , а також позивач не отримали жодного документу, що підтвердив би результати зважування автотранспорту та підтвердили чи спростували факт перевищення габаритно-вагових норм.

За відсутності таких документів, позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною в зв`язку з наявністю системних порушень відповідачем своїх процесуальних обов`язків визначених Законами та підзаконними актами.

На підставі викладеного, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року прийнято справу №640/5504/22 до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали надіслати суду через підсистему "Електронний суд" відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів. Витребувано від Державної служби України з безпеки на транспорті матеріали згідно Акту №325006 від 14.11.2021 та постанову №326197 від 28.12.2021.

Відповідачем на виконання вищевказаної ухвали суду надіслано через підсистему "Електронний суд" відзив, в якому зазначено, що 14.11.2021 посадовою особою Укртрансбезпеки Кравцем Я.В. на підставі направлення на рейдову перевірку №012532 та тижневого графіка перевірок проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ТОВ «Агроенергопрод».

Водій надав для перевірки посвідчення водія НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 , СХВ 158629, ТТН №017223 від 14.11.2021.

Під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ Сканія, реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом Вількокс, реєстраційний номер НОМЕР_4 , перевозився вантаж з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а саме: навантаження на другу одиночну вісь становило 12450 кг при допустимих 11500 кг.

Станом на момент розгляду справи у суді, у матеріалах дійсно відсутні талон зважування та довідка, оскільки є втраченими в результаті воєнних дій та тимчасової окупації м. Херсон.

Місцем складення документів щодо рейдової перевірки є м. Херсон (зазначено як у Акті №325006, так і в Акті №0070762). Відтак, матеріали перевірки зберігались у Південному міжрегіональному управлінні Укртрансбезпеки (Херсонська обл). Однак, у зв`язку із тимчасовою окупацією Херсона та бойовими діями, частина матеріалів перевірок була втраченою, серед них і довідка та талон про зважування, складені за результатами габаритно-вагового контролю 14.11.2012 за Актом №325006. Таким чином, оскільки адреса, за якою знаходиться територіальний орган Укртрансбезпеки у Херсонській області (місто Херсон, що належить до Херсонської міської територіальної громади, внесеної до переліку Наказу №309), який знаходиться на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, то втрата деяких матеріалів перевірки не свідчить про протиправні дії Укртранбезпеки, що також має бути враховано судом.

Проте, відсутність довідки та талону про зважування на даний момент також не свідчить про нескладення таких документів взагалі та не спростовує факту перевищення ГВК ТОВ «Агроенергопрод».

За результатами зважування автоматично формується талон про зважування, дані з якого вносяться як до Довідки про результати габаритно-вагового контролю, так і до Акту про перевищення нормативних вагових параметрів. В даній справі Акт про перевищення нормативних вагових параметрів складений за №0070762 та додається. При дослідженні вказаних документів вбачається, що їх реквізити, особливо в частині самих габаритно-вагових параметрів збігаються (тобто є наявними в обидвох документах).

Відтак, факт перевищення вагових параметрів ТЗ ТОВ «Агроенергопрод» підтверджується Актом №0070762, з яким ознайомлений і правильність внесення даних до якого підтвердив водій перевізника ОСОБА_1 особисто під підпис.

Відповідач також вказав, що габаритно ваговий контроль ТЗ Сканія, реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом Вількокс, реєстраційний номер НОМЕР_4 проводився у пункті габаритного вагового контролю із використанням справної ваги.

З приводу посилання позивача на те, що матеріали перевірки не містять інформації про засіб вимірювальної техніки, яким проводилось зважування, зазначив, що реквізити Акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом - затверджені додатком №3 до Порядку №1567. Зазначений документ складений за встановленими формами, затвердженими реквізитами яких не передбачено внесення (відображення) будь якої інформації щодо засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого здійснювався габаритно ваговий контроль.

Неправдивим є також твердження позивача про те, що матеріали перевірки не містять інформацію про місце перевірки, адже і в Акті №325006, і в Акті №0070762 наявна інформація щодо місця перевірки в тій формі, в якій вона вимагається ділянка дороги 203 км +500 м. а/д М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ». Зазначене повністю спростовує твердження позивача про зворотнє та нівелює спроби позивача ввести в оману суд щодо повноти матеріалів складених чи отриманих в результаті перевірки.

Крім того, щодо доводів позивача про те, що за результатами вагового контролю жодних документів складено не було, водію не вручалась зауважив, що вказане не відповідає дійсності, оскільки Акт №325006 та Акт №007062 містять пояснення та особистий підпис водія ОСОБА_2 , що було б неможливим у випадку їх не складення.

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 29.04.2026 продовжено відповідачу строк на подачу відзиву.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЕНЕРГОПРОД», код ЄДРПОУ 43851414, місцезнаходження 01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 33, прим. 16, основний вид діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Херсонська область прийнято направлення на рейдову перевірку №012532 від 08.11.2021 на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок усіх форм власності та видів діяльності, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

14.11.2021 головним спеціалістом Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Кравцом Я.В. на 203 км. + 500м на автошляху М-14 Одеса-Мелітополь Новоазовськ здійснено перевірку належного ТОВ фірма "АГРОЕНЕРГОПРОД" транспортного засобу SCANIA, номерний знак НОМЕР_3 , в парі з напівпричепом марки Вількокс, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами перевірки головним спеціалістом Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт від 14.11.2021 №325006 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт від 14.11.2021 №0070762 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Під час перевірки виявлено порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме: перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових параметрів, навантаження на другу одиночну вісь становило 12 450 кг при допустимих 11000 кг, з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 13,2%, - відповідальність за які передбачена абз. 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% але не більше 20% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Згідно з актом від 14.11.2021 №0070762 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, місце проведення габаритно-вагового контролю - на 203 км. + 500м на автошляху М-14 Одеса-Мелітополь Новоазовськ, повна маса автомобіля: нормативно допустима - 40 т, фактична 38,630 т; осьові навантаження: нормативно допустиме 11,0/11,0/22,0 фактичне: 7,400/12,450/18,800.

Сторонами суду не надано довідку про результати габаритно-вагового контролю та чек зважування із цифровими показниками вагових параметрів.

28.12.2021 Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №326197, якою стягнуто з "ТОВ АГРОЕНЕРГОПРОД" адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №326197 від 28.12.2021 протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (в редакції, чинною станом на виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 за № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Так, Укртрансбезпека відповідно до підпунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Державній службі України з безпеки на транспорті в особі її відділів державного нагляду (контролю) в областях надано право здійснювати державний контроль за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2 Порядку №1567).

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку №1567).

Приписами пункту 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, поряд з іншим: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Також пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

За змістом пункту 22 Порядку №1567 у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

При цьому, згідно з абз. 3 п. 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджений постановою КМУ Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі за текстом - Порядок № 879).

Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку № 879 передбачено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Крім того, за п. 20-3 цього Порядку, під час вимірювання габаритних параметрів, загальної маси, навантаження на одиночну вісь, здвоєні осі, строєні осі враховуються вимоги опису до свідоцтва про затвердження типу засобу вимірювання, інструкції з експлуатації відповідного вагового обладнання та обов`язкові метрологічні вимоги, визначені законодавством параметрами, правилами, нормами та нормативами.

Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачою відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - засоби вимірювальної техніки), коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов`язаних з вимірюваннями закріплені у Технічному регламенті законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМ України від 13.01.2016 № 94 (далі - Технічний регламент).

Відповідно до пункту 2 вказаного акту, дія цього Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку 1.

У Додатку 1 Технічного регламенту закріплений перелік засобів вимірювальної техніки, призначених для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, на які поширюється дія Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, зокрема у п. 52 закріплено прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь.

Згідно з пунктом 10 Технічного регламенту засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію тільки у разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Верховний Суд у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16 та від 09.08.2019 у справі №817/1051/16 зазначив, що свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки свідчить, що цей засіб може використовуватись.

До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №1560/М від 25.08.2021, що свідчить про відповідність приладу вимогам ДСТУ EN 45501:2017 для зважування транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь.

При цьому, у документах, складених за результатами зважування, та наявними у матеріалах справи не вказано, яким саме пристроєм проведено вимірювання, коли він пройшов повірку та чи сертифікований для здійснення такої діяльності. Технічний прилад за допомогою якого було проведено зважування транспортного засобу позивача достовірно встановити неможливо. Надані відповідачем документи на підтвердження повірки пристрою для зважування не доводять, що саме цей прилад для зважування транспортних засобів у русі, Ваги автомобільні тензометричні поосьового зважування САВПВ -20, використовувався для зважування транспортного засобу позивача.

Окрім того, згідно пункту 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Однак, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю відповідачем не було надано ані позивачу під час проведення рейдової перевірки, ані суду під час розгляду справи.

Також відповідачем не надано чеку зважування із числовими показниками вагових параметрів, що позбавляє суд можливості дати оцінку правомірності та достовірності проведеного зважування.

Зазначення показників осьових навантажень лише в акті від 14.11.2021 №0070762 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, суд не може порахувати як належний та допустимий доказ, що підтверджує правопорушення з боку позивача, оскільки діюче законодавство чітко встановлює перелік документів, які має видати посадова особа Укртрансбепеки при здійсненні габаритно-вагового контролю.

Статтею 74 КАС України врегульоване питання допустимості доказів, за змістом якої суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки саме на відповідача покладено обов`язок щодо доказування правомірності його рішення та дій, тому суд констатує, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено склад правопорушення, за яке застосовано адміністративно-господарський штраф щодо позивача.

Як наслідок, постанова від 28.12.2021 №326197 про стягнення адміністративно-господарського штрафу є протиправною та має бути скасована.

Доводи відповідача про те, що вказані документи втрачені під час окупації міста Херсону, суд вважає неприйнятними, оскільки першочергово вказані документи мали бути обов`язково вручені позивачу під час проведення рейдової перевірки, яка за часом була проведена до повномасштабного вторгнення.

А крім того, судом встановлено, що 20.01.2022 позивач направив скаргу до відповідача на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №326197 від 28.12.2021, в якій серед іншого просив надати йому всі матеріали, що стосуються справи про адміністративне правопорушення сформованого по Акту №325006 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.11.2021.

Однак, за результатами розгляду скарги від 27.01.2022 (до повномасштабного вторгнення) такі матеріали позивачу надані не були.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Підсумовуючи вищевикладене суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За правилами частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, витрат пов`язаних з проведенням експертизи.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 6, 7 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав попередній орієнтовний розрахунок судових витрат.

В матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги та доказ фактичної сплати позивачем послуг з професійної правничої допомоги (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Крім того, у наданих представником позивача до матеріалів справи документах не відображено, кількості витраченого адвокатом на виконання робіт (надання послуг) часу (годин), вартості години за певний вид послуги, детального опису робіт проведених адвокатом (наданих послуг), позивачем не конкретизовано та необґрунтовано витрачений час на правничу допомогу, не деталізовано, які роботи проведені адвокатом в рамках надання послуг.

Суд зазначає, що вимога подання детального опису є обов`язковою і пов`язана з тим, що розмір гонорару та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, не є тотожними. Особа може сплатити адвокату в якості гонорару будь-яку суму, але відшкодуванню за нормами КАС України підлягають лише ті витрати на професійну правничу допомогу, які доведені належними доказами, зокрема детальним описом робіт (наданих послуг).

Оскільки представником позивача не дотримано вимог частини четвертої статті 134 КАС України, підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу наразі відсутні.

Щодо відшкодування судових витрат по сплаті судового збору, то при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн (квитанція ID 4675 - 5876 - 1223 4256 від 10.02.2022), а тому підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЕНЕРГОПРОД» (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 33, прим. 16; код ЄДРПОУ 43851414) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд.51; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання дій протиправними та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №326197 від 28.12.2021 у сумі 17000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЕНЕРГОПРОД" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова