Рішення № 136082380, 29.04.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/209/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої-судді: Губіш О.А.

з участю:

секретаря: Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС», в особі представника Паладич Аліни Олександрівни, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС», в особі представника Паладич А.О., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за кредитним договором №1959879 від 16.12.2024 на загальну суму 138 399,99 грн, судові витрати 2662, 40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 16 грудня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит», (надалі Первісний кредитор), та відповідачем укладено Договір №1959879 про надання споживчого кредиту. Згідно умов цього договору, сума кредиту складає 40 000 гривень, строк договору 360 днів: із 16.12.2024 року або 17.12.2024, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів за ставкою 1 % в день. На виконання зазначеного договору відповідачу, були перераховані грошові кошти у сумі 40 000 гривень. ОСОБА_1 , в свою чергу, не виконав в повному обсязі обов`язків щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами, внаслідок чого порушив умови зобов`язання.

В подальшому, 28.07.2025, внаслідок укладення Договору факторингу №01.02-25/25, право вимоги за договором №1959879 від 16.12.2024, перейшло до позивача, як нового кредитора. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №1959879 від 16.12.2024 в загальному розмірі 138 999,99 гривень, з яких: 39999,99 грн сума заборгованості за основним боргом; 78400 грн сума заборгованості за відсотками, 20000,00 пеня.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

Як слідує з наявного в матеріалах справи поштового повідомлення, позовна заява з додатками, ухвала суду про відкриття провадження, направлені відповідачу за місцем реєстрації повернулись до суду без вручення з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». Що в свою чергу, згідно ст. 128 ЦПК України, дає суду підстави дійти висновку про належне сповіщення відповідачки про надходження позову та відкриття провадження у справі, та узгоджується з висновками ВС, викладеними у Постановах ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17).

Крім того, з метою недопущення порушення прав та законних інтересів відповідача, такий про надходження позову та відкриття провадження у справі повідомлявся 25 березня 2026 року через офіційний веб - сайт суду.

На момент розгляду справи судом відповідачем відзиву на позов, будь-яких заяв, клопотань подано не було.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16 грудня 2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 через інформаційно-телекомунікаційну систему укладено електронний договір №1959879 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Е836». За умовами кредитного договору ОСОБА_1 , строком на 360 днів, отримав від ТОВ «Селфі Кредит» кредит сумі 40000 грн, шляхом перерахування коштів на його картку № НОМЕР_1 , зі сплатою стандартної процентної ставки в розмірі 1% від суми кредиту за кожний день користування ним.

Сторони погодили Графік платежів, який є додатком №1 до договору, та відповідно до якого проценти за весь строк користування кредитом становлять 144000,00 гривень за весь строк кредитування.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е836.

Позивачем надано паспорт споживчого кредиту, якій містить умови кредитування.

Відповідно до довідки ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250730-2613 від 30.07.2025 18:27:31, згідно Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 2024-04-01, 16.12.2024 року було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта номер НОМЕР_3 кошти в сумі 40000.00 грн.

ТОВ «СЕЛФІ ФІНАНС» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» 28.07.2025 уклали договір факторингу № 01.02-25/25, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до пункту 3.1.3 договору, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за договорами позики.

Позивачем надано платіжну інструкцію № 10132 від 30.07.2025 про перерахунок позивачем ТОВ "СВЕА ФІНАНС" 2610244,77 грн за договором факторингу.

Відповідно до розрахунку ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», заборгованість ОСОБА_1 за Договором позики №1959879 від 16.12.2024 становить 138 399,99 грн., з яких заборгованість за основним боргом 39999,99 грн, заборгованість по відсотках 78400,00 грн та пеня 20000 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до Реєстру боржників, який є додатком до договору факторингу № 01.02-25/25, право вимоги заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики №1959879, яка станом на дату відступлення склала 138 399,99 грн перейшло до позивача.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оцінивши всі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують укладення між первісними кредиторами та позичальником кредитних договорів.

Однак, як встановлено судом, відповідно до п. 2.1 Договору про споживчий кредит №1959879 від 16.12.2024 року, кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Отже, виходячи з наведених умов договорів, передумовою надання кредиту, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта є його заява із зазначенням банківського карткового рахунку, на який товариство має перерахувати необхідні позичальнику кошти.

Позивач надав, інформаційний лист, згідно якого ТОВ «ПЕЙТЕК» між Товариством та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 2024-04-01. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»: на суму 40000.00 грн, дана обставина підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до якого номер транзакції в системі - 23f859cd-4f30-43e4-ad68-cf1e68e99bfb 16.12.2024 року було здійснено зарахування на картку, ЕПЗ 4441111141677223. Однак, позивачем не надано інформації щодо перерахування коштів саме ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №1959879, та інформації що дана банківська картка НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 .

У свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до ч. 2ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі № 755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Разом із тим, суд вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів відповідачу.

У свою чергу, слід зазначити, що обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до вимог ч.ч. 3, 4ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1ст. 80 ЦПК України).

У відповідності до вимогст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Додані до позовної заяви роздруковані розрахунки заборгованості за договорами, не є належними доказами надання відповідачу кредитних коштів, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.05.2020 року по справі №219/1704/17.

Окрім цього, матеріали справи не містять доказів належності банківського рахунку, який зазначений у договорах, безпосередньо відповідачу, що позбавляє суд перевірити не тільки факт перерахування коштів на відповідні рахунки, зазначені у договорах або у заявах про надання кредиту, а також встановити кінцевого отримувача коштів за укладеними договорами.

Що стосується переуступки прав вимоги за вказаними вище кредитними договорами судом встановлено наступне.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Судом встановлено, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» 28.07.2025 уклали договір факторингу № 01.02-25/25, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до Реєстру боржників, який є додатком до договору факторингу № 01.02-25/25, право вимоги заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики №1959879, яка станом на дату відступлення склала 138 399,99 грн перейшло до позивача. Оскільки Реєстр Боржників до Договору Факторингу є досить об`ємним документом і містить дані щодо кількох тисяч позичальників, на підтвердження вищенаведеного надали копію власне Договору факторингу, копію першої і останньої сторінки Реєстру Боржників до договору факторингу (зазначаючи про наявність оригіналу відповідного Реєстру Боржників у Позивача) і копію Витягу з Реєстру Боржників, який містить дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за договором № 1959879.

Оцінивши всі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором №1959879 від 16.12.2024 від первісних кредиторів до позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки в долучених реєстрах боржників до договору факторингу № 01.02-25/25, укладеного між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» 28.07.2025, відсутні відомості про боржника ОСОБА_1 , а долучені витяги з реєстрів боржників вказаних вище договорів факторингу є односторонніми документами, складеними позивачем та не містять печатки та підпису первісних кредиторів і відрізняються за формою від Реєстру прав вимог.

З наведеного вбачається, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу до нього права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що є його процесуальним обов`язком.

Посилання позивача на те, що додатки 1 (Реєстри Боржників) до відповідних Договорів факторингу є досить об`ємними документами і містять дані щодо кількох тисяч позичальників, відтак на підтвердження вищенаведеного позивач надає копії Договорів факторингу і копії Витягів з Додатків 1, які містять дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1959879 від 16.12.2024, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не додано сторінки з реєстру боржників саме з відомостями про боржника ОСОБА_1 , його порядковим номером в реєстрі, тощо, а долучені витяги з реєстрів боржників викликають сумніви у суду щодо переуступки прав вимоги саме до боржника ОСОБА_1 .

Таким чином, суд доходить висновку, що належних та допустимих доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові щодо факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов вищенаведеного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, належності банківських рахунків, підтвердження права вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами матеріали справи не містять, а тому в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.4,5,13,81,89,133, 141, 259,263,265,268,280-284, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», в особі представника- Паладич Аліни Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

СУДДЯ: