Рішення № 136081075, 29.04.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №936/123/26

Провадження №2/936/91/2026

29.04.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., за участю секретаря судового засідання Пензештадлер І.І., представника позивача Альховської І.Б., представника відповідача ОСОБА_1 , які брали участь у судовому засіданні в режимі відеконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

28.01.2026 до Воловецького районного суду Закарпатської області надійшов вищезазначений позов.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилається на те, що 28.10.2021 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_2 укладено Заяву-анкету №002/12270352-SP щодо приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank (надалі - Кредитний договір). Відповідно до умов договору позивачем відкрито поточний рахунок у національній валюті України на ім?я - ОСОБА_2 та надано послугу кредитування рахунку, встановлено ліміт кредитування рахунку з межах максимальної суми загального ліміту кредитування рахунку, що встановлений в Тарифах та складає 100 000 гривень, з урахуванням умов визначених в Публічній пропозиції. В подальшому відповідачка перестала виконувати умови кредитного договору повній мірі, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на 30.09.2025 становить 76374,96 грн, в т.ч.: строкова заборгованість по основному боргу, 0 грн; заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 29728,47 грн.; строкова заборгованість по процентах, 0 грн; заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) - 46646,49 грн.; строкова заборгованість по комісії, 0 грн;-заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена)- 0 грн.

Таким чином, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за Кредитним договором №002/12270352-SP від 28.10.2021 року, що станом на 30.09.2025 року складає: 76374,96 грн., а також судові витрати.

Ухвалою судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 29.01.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

27.02.2026 судом постановлено ухвали про проведення судового розгляду в режимі відеконференції з участю представника позивача та представника відповідача.

02.03.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається невизнання позову в повному обсязі.

Відповіді на відзив від представника позивача в строк встановлений судом до суду не надходило.

Представник позивача АТ "ТАСКОМБАНК" у судовому засіданні позов підтримала з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача Герасимовська Н.М. заперечила проти задоволення позову та зазначила, що посилання позивача на укладення між сторонами 28.10.2021 року кредитного договору в електронній формі через мобільний застосунок «SPORTBANK» саме по собі не підтверджує факту належного укладення правочину.

Відповідач вказує, що відповідно до вимог Законів України «Про споживче кредитування» та «Про електронну комерцію» позивач зобов`язаний довести факт укладення договору, зокрема шляхом підтвердження акцепту оферти, використання електронного підпису або одноразового ідентифікатора, а також надання примірника кредитного договору. Проте таких доказів до матеріалів справи не додано.

Зокрема, відповідач звертає увагу, що договір № 002/12270352-SP від 28.10.2021 року, на який посилається позивач, до позовної заяви не додано. Натомість позивачем подано анкети-заяви від 06.11.2020 року у вигляді, що не дозволяє встановити їх зміст та істотні умови.

Крім того, відповідач заперечує факт отримання грошових коштів за вказаним договором, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів їх фактичного перерахування та отримання відповідачем.

Таким чином, на думку відповідача, позивач не довів належними та допустимими доказами ані факту укладення кредитного договору, ані факту виникнення зобов`язань за ним, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов такого висновку.

Суд встановив наступні обставини справи.

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача посилається на те, що 28.10.2021 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_2 укладено Заяву-анкету №002/12270352-SP щодо приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank (надалі - Кредитний договір). Відповідно до умов договору позивачем відкрито поточний рахунок у національній валюті України на ім?я - ОСОБА_2 та надано послугу кредитування рахунку, встановлено ліміт кредитування рахунку з межах максимальної суми загального ліміту кредитування рахунку, що встановлений в Тарифах та складає 100 000 гривень, з урахуванням умов визначених в Публічній пропозиції. В подальшому відповідачка перестала виконувати умови кредитного договору повній мірі, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на 30.09.2025 становить 76374,96 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд констатує, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких можна з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Зокрема, позивачем не надано копії Кредитного договору №002/12270352-SP від 28.10.2021, у зв`язку з чим неможливо встановити наявність між сторонами договірних відносин, та факт порушення відповідачем істотних умов договору і яких саме.

Твердження представника позивача про те, що Кредитний договір №002/12270352-SP від 28.10.2021 між АТ "ТАСКОМБАНК" та ОСОБА_2 складає: Заява-анкета №002/12270352-SP від 28.10.2021 щодо приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг, Тарифи та Умови- також не підтверджено доказами, оскільки з доказів, на які посилається представник позивача, в матеріалах справи наявна лише нечитабельна копія Заяви- анкети від 06.11.2020 року, а не від 28.10.2021.

Крім цього, з повідомлення- вимоги АТ "ТАСКОМБАНК", адресованої відповідачу, вбачається, що позивач вимагає дострокового повернення кредиту в розмірі 76374, 96 гривень за кредитним договором №002/12270352-SP, укладеного 28.10.2021 між АТ "ТАСКОМБАНК" та ОСОБА_2 , за умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 30000 гривень строком кредитування до 27.10.2024 року.

В той же час, в позовній заяві представник позивача зазначає, що за вказаним кредитним договором надавався кредит в сумі 100 000 гривень.

Тобто, позивачем не надано належних та допустимих доказів (первинних документів) укладення Кредитного договору, виконання грошового зобов`язання АТ "ТАСКОМБАНК", невиконання умов договору відповідачем.

Позивач надав суду виписку по особовим рахункам клієнта ОСОБА_2 по кредитному договору №002/12270352-SP, яка не містить підпису уповноваженої особи позивача та розрахунок заборгованості станом на 30.09.2025 також без підпису виконавця, у якому лише вказано про наявність заборгованості за кредитним договором№002/12270352-SP.

Суд констатує, що виписка та розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити факт укладення кредитного договору, його істотні умови, права та обов`язки сторін правочину, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит та в якій сумі, з огляду на відсутність в матеріалах справи самого кредитного договору №002/12270352-SP від 28.10.2021.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Таким чином, позивач АТ "ТАСКОМБАНК" не довів позовні вимоги, що є його, а не відповідача, процесуальним обов`язком у розумінні статті 12, 13, 81 ЦПК України. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18.

Згідно з частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При оцінці аргументів сторін суд також враховує практику ЄСПЛ, зокрема справу «Серявін та інші проти України» рішення від 10 лютого 2010 року, справу «Проніна проти України», рішення від 18 липня 2006 року, в яких Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких умов в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту укладення кредитного договору між сторонами, як наслідок- наявності між ними договірних зобов`язань, не доведено факту надання відповідачу кредитних коштів (та в якій сумі) за кредитним договором №002/12270352-SP від 28.10.2021, а також відповідно і користування ними та порушення умов договору.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню за недоведеністю позовних вимог.

У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК", місцезнаходження: м.Київ, вул.С.Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443;

відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: Софілканич О.А.