Рішення № 136080868, 28.04.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/549/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Берегове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 , звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовом до Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що упродовж 1993-1999 років позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 . Під час 28.10.1998 йому було надано ордер на квартиру АДРЕСА_2 . Згодом, у 2008 році він розпочав процес приватизації даної квартири, що підтверджується квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління №55 від 15.02.2008.

У цей час на підставі рішення виконкому Берегівської міської ради №464 від

30.07.2008 я отримав дозвіл на завершення самочинно розпочатої реконструкції згаданої

квартири.

Рішенням виконкому Берегівської міської ради №783 від 28.11.2008 затверджено акт

Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлової квартири.

Згодом, у 2009 році він завершив приватизацію квартири та отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, тобто на згадану квартиру, що доказується довідкою КП «Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської районної ради» №252 від

18.08.2009.

Вказане також підтверджується листом

ІНФОРМАЦІЯ_2 №06.1.3/10112-25-вих від 05.06.2025.

Віднайти оригінал згаданого свідоцтва на даний час не може, тому єдиним шляхом є

звернення до суду з позовною заявою.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області про визнання права власності та призначено до підготовчого судового засідання.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився. При цьому, згідно поданої заяви просив провести розгляд справи без його участі.

Представник Берегівської міської ради Закарпатської області в підготовче судове засідання не з`явився. При цьому, подав заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання фіксування технічними засобами не здійснювалося на підставі приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради №464 від 30.07.2008 року позивачу надано дозвіл на завершення самочинно розпочатої реконструкції квартири АДРЕСА_2 .

На підставі вказаного рішення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області 19.11.2008 року видано дозвіл № НОМЕР_3 на виконання будівельних робіт по завершенню самочинно розпочатої реконструкції зазначеної квартири.

З матеріалів справи вбачається, що квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління листом №55 від 15.02.2008 року не заперечував проти приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області №783 від 28.11.2008 року затверджено акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом житлової квартири по АДРЕСА_1 , загальною площею 56,82 кв.м., та вирішено оформити право комунальної власності на вказану квартиру в цілому за квартиронаймачем ОСОБА_1 . Комунальному підприємству «Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської районної ради» доручено провести реєстрацію квартири відповідно до цього рішення.

З довідки КП «Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської районної ради» №252 від 18.08.2009 року встановлено, що квартиру АДРЕСА_2 було приватизовано 18.08.2009 року та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_1 в цілому.

Водночас позивач зазначає, що оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно на даний час втрачено, у зв`язку з чим він позбавлений можливості належним чином підтвердити та реалізувати своє право власності на квартиру позасудовим шляхом. Саме тому позивач просить суд визнати за ним право власності на вказану квартиру.

Вартість спірного майна підтверджується висновком про вартість майна, відповідно до якого ринкова вартість квартири станом на 02.09.2025 року становить 680 600 гривень.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною першою ст. 319 ЦК України, передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та інших юридичних фактів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналіз наведеної норми свідчить, що позов про визнання права власності може бути заявлений не лише тоді, коли інша особа прямо заперечує право власності позивача, але й тоді, коли власник втратив правовстановлюючий документ і внаслідок цього не може належним чином підтвердити своє право, реалізувати його або здійснити державну реєстрацію відповідного права.

З матеріалів справи встановлено логічний, послідовний та документально підтверджений ланцюг набуття позивачем права на спірне нерухоме майно.

Особливе значення для вирішення спору має довідка КП «Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської районної ради» №252 від 18.08.2009 року, оскільки вона містить пряме підтвердження факту приватизації квартири та видачі свідоцтва про право власності саме на ім`я ОСОБА_1 . Тобто цей документ підтверджує не лише користування квартирою, а саме факт оформлення права власності позивача на спірне майно.

Суд також враховує, що надані позивачем документи між собою узгоджуються, стосуються одного й того самого об`єкта нерухомості квартири АДРЕСА_2 , містять ідентифікуючі відомості про позивача та не містять істотних суперечностей, які б ставили під сумнів належність спірного майна позивачу.

Відсутність у позивача оригіналу свідоцтва про право власності сама по собі не може бути підставою для заперечення або невизнання його права власності, якщо факт набуття такого права підтверджується іншими належними та допустимими доказами.

Суд виходить із того, що право власності позивача на квартиру виникло раніше, у встановленому законом порядку, а звернення до суду з цим позовом зумовлене саме необхідністю захисту та підтвердження такого права у зв`язку із втратою документа, який його посвідчує.

З огляду на положення ст. 392 ЦК України, саме судове рішення про визнання права власності у цій справі є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, оскільки дозволяє усунути правову невизначеність щодо належності майна та забезпечити можливість подальшої державної реєстрації права власності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Ч.1 ст. 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст. 82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що заявлений позов є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, відповідає обраному способу захисту та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1225, 1268, 1296 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 141, 263265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в цілому на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 56, 9 кв.м., в тому числі житловою 29,4 кв.м. та допоміжною (підсобною) 24, 0 кв.м..

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження у випадку, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Іван ІЛЬТЬО