Рішення № 136080855, 23.04.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/807/26

Провадження № 2/243/636/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Соловйова О.О.,

за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Здєльник Сергій Івановича, до ОСОБА_2 , треті особ и, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Міністерство оборони України про усунення відповідача від права на отримання одноразової грошової допомоги

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Здєльник Сергій Івановича, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заяв: ОСОБА_3 , Міністерство оборони України про усунення відповідача від права на отримання одноразової грошової допомоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.08.1988 року між позивачем та відповідачем, ОСОБА_2 , було укладено шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син, ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька, ОСОБА_5 .

22.11.1994 року шлюб між позивачем та відповідачем був розірваний. Після розірвання шлюбу відповідач залишив позивача разом із дітьми у м. Лозова, Харківської області, та виїхав проживати у АДРЕСА_1 .

Одночасно з цим відповідач відмовився утримувати дітей, не піклувався про стан їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, про створення належних умов для розвитку їх природних здібностей, тому позивач вимушена була звернутися до суду, з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей: сина ОСОБА_6 та доньки ОСОБА_7 .

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області (справа №2 1812-2004) було стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь позивача, на утримання дітей в розмірі 1/3 заробітку відповідача, з 2 березня 2001 року до їх повноліття.

08.11.2004 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області був виданий виконавчий лист №2-1812, наданий позивачем до примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції, за місцем проживання боржника, на підставі чого було відкрите виконавче провадження №8908433 щодо примусового виконання судового рішення у справі №2-1812-2004.

Враховуючи, що відповідач з 01.01.2005 р. по 01.06.2006 р. не сплачував аліменти на дітей, що підтверджується довідкою ВДВС Слов`янського міськрайонного управління юстиції №23-19 від 05.07.2005 року, позивач звернулася із заявою про притягнення відповідача (боржника) до кримінальної відповідальності за ст. 164 КК України, за несплату аліментів.

Листом від 21.03.2005 року №23-19 ВДВС Слов`янського міськрайонного управління юстиції надала у Слов`янський відділ УМВС України у Донецькій області матеріали виконавчого провадження на злісного неплатника аліментів ОСОБА_2 для подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 164 КК України. Заборгованість за аліментами на той час складала 29 місяців. Після проведення слідства справу було передано до Слов`янського міського суду Донецької області, де 11.05.2005 року було ухвалено вирок відносно ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого статтею 164 ч. 1 КК України, яким останнього було засуджено до 1 року обмеження волі. Початок відбуття покарання 09.06.2005 року, звільнений 27.01.2006 року згідно ст. 81 КК України.

На період відбуття ОСОБА_2 покарання за вироком суду виконавчий лист про стягнення аліментів з боржника був направлений 30.06.2005 року за вих. №23-19 ВДВС Слов`янського міськрайонного управління юстиції до ВДВС Єнакіївського міського управління юстиції, за місцем відбуття покарання у центрі обмеження волі при Єнакіївській виправній колонії №52 Донецької області.

На дату передачі виконавчого листа (30.06.2005 року) заборгованість за аліментами складала 4659 грн.

31.10.2008 року ВДВС Слов`янського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №8908433, у зв`язку з закінченням строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, а саме: набуття дітьми повноліття.

Згідно листа №5-834 від 31.10.2008 року ВДВС Слов`янського міськрайонного управління юстиції станом на дату закінчення виконавчого провадження №8908433 сума заборгованості зі сплати аліментів зросла до 8851 грн, яка не сплачена до теперішнього часу, тобто навіть після відбуття покарання за статтею 164 ч. 1 КК України ОСОБА_2 не став на шлях виправлення, а продовжив порушувати чинне законодавство та злісно ухилятися від сплати аліментів.

23.01.2024 року син позивача та відповідача, ОСОБА_4 , був мобілізований до лав ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

У вересні 2025 року позивач отримала від ІНФОРМАЦІЯ_4 сповіщення №12462, в якому її повідомили про загибель ІНФОРМАЦІЯ_5 поблизу н.п. Тоненьке, Покровського району, Донецької області сина, ОСОБА_4 , гранатометника 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Після отримання сповіщення позивача запросили до ІНФОРМАЦІЯ_4 та повідомили, що вона має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця її сина, під час виконання ним обов`язків військової служби.

Також відповідач довідалася, що батько ОСОБА_8 також має право надати до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (сина), який у розмові по телефону підтвердив, що нині збирає документи для звернення із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (сина) до РТЦК та СП, за місцем проживання.

Позивач запропонувала відповідачу відмовитися від подачі вищевказаної заяви, зазначивши, що останній не має ні морального, ні законного права на цю грошову допомогу, оскільки жодним чином не приймав участь у вихованні та утриманні сина.

Враховуючи викладене, вважає, що ОСОБА_2 має бути позбавлений права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (сина) ОСОБА_4 , оскільки він злісно ухилявся від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

Ухвалою суду від 23 січня 2026 року провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 05 березня 2026 року підготовче провадження було закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Здєльник С.І. в судове засідання не з`явились, від останнього надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, на підставі наявних у справі доказів та, врахувавши заяву відповідача про визнання позовних вимог. Разом з тим, в судовому засіданні 30.03.2026 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи є заява про розгляд справи у його відсутність та про визнання ним позовних вимог. Разом з тим, в судовому засіданні 30.03.2026 року ОСОБА_2 також визнав позовні вимоги ОСОБА_1 .

Третя особа, ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи є заява про розгляд справи у її відсутність, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник третьої особи, Міністерства оборони України, в судове засідання не з`явився, надали письмові пояснення, які просили врахувати при ухваленні рішення, розгляд справи проводити у відсутність представника міністерства.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням з точки зору їх належності, допустимості, достовірністю кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, врахувавши заяву відповідача про визнання позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 31 серпня 1988 року перебували в зареєстрованому шлюбі та є батьками сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

22 листопада 1994 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано та позивачу було присвоєно дошлюбне прізвище ОСОБА_9 .

Після розірвання шлюбу відповідач залишив позивача разом з дітьми та переїхав на постійне місце проживання до сел. Билбасівка Донецької області. Зазначене ніким в судовому засіданні не оспорювалось.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 листопада 2004 року (справа №2-1812-2004) стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь позивача, на утримання дітей в розмірі 1/3 заробітку відповідача, з 2 березня 2001 року до їх повноліття.

Разом з тим, зазначено та підтверджено, що відповідач аліменти не сплачував, за що був засуджений за ч. 1 ст. 164 КК України.

31.10.2008 року ВДВС Слов`янського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №8908433, у зв`язку з закінченням строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, а саме: набуття дітьми повноліття.

За результатами здійснення виконавчих дій, не стягнутою залишилась сума заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 8851 грн.

23.01.2024 року син сторін по справі, ОСОБА_4 , був мобілізований до лав ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Сповіщенням сім`ї № 12462 від 22 вересня 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 сповіщення позивача було повідомлено про загибель її сина, ОСОБА_4 , гранатометника 5 парашутно-десантної роти НОМЕР_2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

З пояснень сторін по справі судом установлено, що останні вказаних вище обставин не оспорюють.

У ході судового розгляду за клопотанням сторони позивача допитані свідки:

- ОСОБА_10 , яка є подругою позивача, навчалися разом, потім почали разом працювати. Зазначила, що ОСОБА_11 одружилася з відповідачем, потім розлучилась, після чого повернулась додому, до ОСОБА_12 . Діти завжди були з матір`ю, яка водила їх до садочку, школи, батько участі у вихованні і допомозі дітям не приймав. Свідок ніколи відповідача не бачила, діти про батька також ніколи не розповідали. З дітьми позивачу допомогала тільки бабуся;

- ОСОБА_13 , який зазначив, що знає дуже добре позивача, оскільки разом працюють з 1993 року в школі. Відповідача взагалі не знає, окрім того, що він колишній чоловік позивача та батько її дітей. За весь час свідок знає, що відповідач приїздив в 2025 році до м. Лозова для вирішення особистих питань. До 2025 року не бачив, щоб відповідач приїздив і навідував дітей. Нічого позитивного про батька від дітей не чув, вони зовсім його не згадували.

Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги загиблого у період дії воєнного стану військовослужбовця.

До спірних правовідносин суд застосовує такі норми права.

Відповідно достатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що син позивача та відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був призваний на військову службу, та загинув ІНФОРМАЦІЯ_8 в період дії воєнного стану поблизу н.п. Тоненьке, Покровського району, Донецької області.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі за текстом - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується серед іншого у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби.

Згідно зі статтею 16-1 цього Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги серед інших мають вдова (вдівець) та батьки загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09 грудня 2023 року №3515-IX внесено зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме статтю 16-4 доповнено пунктом 2 наступного змісту:

«2. Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи, за рішенням суду, яке набрало законної сили.

У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя».

Таким чином, оцінивши досліджені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у судовому засіданні доведено факт ухиляння відповідача ОСОБА_2 , від виконання обов`язку щодо утримання свого сина ОСОБА_4 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та показаннями допитаних судом свідків, які надали показання про те, що відповідач з сином не проживав та не брав участі у його вихованні та утриманні.

Окрім того, суд зауважує, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України того, що він не ухилявся від утримання сина, а виконував свої батьківські обов`язки щодо його утримання, брав участь у його вихованні та піклувався про нього.

Враховуючи викладені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що у зв`язку із доведенням факту ухиляння відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо утримання загиблого сина - військовослужбовця ОСОБА_4 , права позивача ОСОБА_1 , яка самостійно займалась вихованням та утриманням сина, мають бути захищенні шляхом задоволення її позовної вимоги про визнання відсутнім у відповідача права на одноразову грошову допомогу.

Разом з тим, суд враховує заяву відповідача про визнання позовних вимог.

Позивач згідно п. 8 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 22 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" звільнена від сплати судового збору.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ч. 6 ст.141 ЦПК України із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1064,96 грн (1331,20 грн * 0,8 грн).

З огляду на викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 223, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Здєльник Сергій Іванович до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , Міністерство оборони України про усунення відповідача від права на отримання одноразової грошової допомоги - задовольнити.

Визнати відсутнім у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 21.06.2002 Слов`янським РВ УМВС України в Донецькій області, зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) права на одноразову грошову допомогу (ОГД) у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 поблизу н.п. Тоненьке, Покровського району, Донецької області його сина - ОСОБА_4 , гранатометника 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 21.06.2002 Слов`янським РВ УМВС України в Донецькій області, зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) на користь держави в особі ДСА України на рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 29 квітня 2026 року.

Суддя О.О. Соловйова