Вирок № 136078978, 28.04.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа638/6295/26

Провадження № 1-кп/638/1530/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025220000000740 від 06 червня 2025 року з обвинувальним актом у відношенні

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку, Азербайджан, громадянина України, адвоката ради адвокатів Харківської області, свідоцтво № 714, видане Полтавською обласною КДКА 17.12.2009, раніше не судимого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, -

встановив:

Статтями 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

У відповідності до п. 2 ст. 1 указаного Закону, воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.

Згідно з п.п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів.

Пунктом 22 частини III Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

У відповідності до ст. 3 цього Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Згідно з ст. 12 указаного Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.

Статтею 4 вищевказаного Закону визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно- рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктом 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з п. 5 ст. 22 указаного Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який у подальшому неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України від 29.10.2024 № 740/2024 продовжено з 29.10.2024 на 90 діб.

Також, Указами Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 та від 17.05.2022 № 342/2022 в Україні оголошено проведення загальної мобілізації до Збройних Сил України, з урахуванням чого запроваджено обмеження виїзду за межі України громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

На підставі вищевказаних Указів Президента України, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема, виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється. Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27- річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

Згідно зі ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про збройні сили України» основними складовими діяльності Збройних Сил України є підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, що здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.

Відповідно до п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу відповідної посадової особи.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.

Згідно з повідомленням Державної прикордонної служби України від 24.02.2022, розміщеної на сайті Урядового порталу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, обмежено виїзд з України окремої категорією громадян. Зокрема, заборонено виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Така норма діятиме на період правового режиму воєнного стану. Вказані обмеження введено з метою забезпечення проведення заходів із мобілізації, підтримки бойової готовності та боєздатності Збройних Сил України, підтримки їх спроможності здійснювати відсіч військовій агресії РФ.

Таким чином, викладені вище положення чинного законодавства України свідчать про те, що забезпечення мобілізаційної готовності є невід`ємною частиною законної діяльності Збройних Сил України, а виїзд осіб призовного віку, які підлягають або можуть підлягати призову за мобілізацією, за межі України без наявних на те правових підстав перешкоджає законній діяльності Збройних Сил України в частині їх обов`язку з підтримання належної мобілізаційної готовності.

Так, в ході досудового розслідування встановлено громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якого в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), виник злочинний умисел спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння особам призовного віку, уникнути призову під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов`язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність.

З цією метою ОСОБА_7 , розуміючи, що вчинення вказаного кримінального правопорушення потребує значних зусиль та часу, у невстановлений досудовим розслідуванням час підшукав та вступив у злочинну змову з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , при цьому розподіливши ролі наступним чином:

ОСОБА_7 - координує дії вищевказаних осіб, розподіляє грошові кошти між вказаними особами;

ОСОБА_6 - займається підшуканням осіб призовного віку, які мають умисел на незаконне уникнення призову під час мобілізації, а також на незаконне перетинання державного кордону України;

ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - використовуючи свої зв`язки та вплив на працівників закладів охорони здоров`я, розташованих на території м. Харкова та Харківської області, допомагають особам призовного віку у проходженні фіктивного лікування та отриманні підроблених медичних документів.

Так ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , розуміючи вказані вище положення чинного законодавства України, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішили вчиняти дії спрямовані на створення реальних перешкод законній діяльності Збройним Силам України та іншим військовим формуванням, в частині їх обов`язку з підтримання належної мобілізаційної готовності, тобто у сприянні особам призовного віку в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, шляхом організації проходження вказаними особами фіктивного лікування у медичних закладах м. Харкова та Харківської області, з метою подальшого отримання ними статусу інваліда.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2024 року до ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо сприяння останньому в отриманні статусу інваліда II групи з метою уникнення в подальшому призову під час мобілізації, а також можливості безперешкодного перетинання державного кордону України.

Далі ОСОБА_6 , діючи відповідно до раніше розробленого злочинного плану, отримав від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 5000 доларів СІЛА та документи, що підтверджують особу останнього, які в подальшому передав ОСОБА_7 з метою організації проходження ОСОБА_10 фіктивного обстеження та лікування у медичних закладах.

У свою чергу ОСОБА_7 , дотримуючись злочинного плану, розподіливши між всіма учасника вищевказані грошові кошти, надав вказівку ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про необхідність проходження ОСОБА_10 фіктивного обстеження та лікування, отриманні підроблених медичних документів та набуття останнім статусу інваліда II групи.

В подальшому протягом червня-жовтня 2024 року ОСОБА_10 , діючи за вказівками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , проходив фіктивне обстеження та лікування у медичних закладах м. Харкова та Харківської області, за результатами яких отримав фіктивну медичну документацію.

16.09.2024 ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_7 , що на теперішній час не має можливості у дотриманні раніше досягненої домовленості щодо отримання ОСОБА_10 статусу інваліда II групи, однак є можливість в отриманні статусу інваліда III групи.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_7 , зустрівшись з ОСОБА_6 , повідомив останньому про вищевказані обставини та попросив узгодити це з ОСОБА_10 .

В свою чергу ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, зателефонував ОСОБА_10 та погодив з останнім позицію щодо отримання ним статусу інваліда III групи, на що останній за результатами розмови надав свою згоду.

Таким чином, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у зазначений вище період часу здійснив дії спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, основними складовими взаємозв`язаними ознаками та мотивами якого є:

- спеціальний антидержавницький мотив - вчинення діяння на шкоду інтересам України;- мета - підрив обороноздатності України в умовах воєнного стану;

- вчинення злочину в особливий період, який згідно зі ст. 1 Закону У країни «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» настав з моменту оголошення рішення про мобілізацію та з моменту введення воєнного стану в Україні 24.02.2022;

- умисне перешкоджання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які є органами військового управління, що забезпечують армію кваліфікованими кадрами, шляхом призову громадян на військову службу на виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території, що передбачено п. 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154;

- умисні дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки свідчать про протиправне злочинне діяння проти основ національної безпеки України.

Крім того, у ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , в ході вчинення кримінального правопорушення щодо перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.09.2024, також виник злочинний умисел на сприяння у незаконному переправленні ОСОБА_10 через державний кордон України шляхом усунення перешкод, а саме оформлення фіктивної медичної документації, що надає право на отримання статусу інваліда.

Так 16.09.2024 ОСОБА_7 , дізнавшись про виниклі обставини, що перешкоджають в отриманні ОСОБА_10 статусу інваліда саме II групи, зустрівся з ОСОБА_6 та повідомив про вказане останньому, запропонувавши погодити з ОСОБА_10 питання щодо отримання ним статусу інваліда III групи.

В свою чергу, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, продовжуючи діяти з корисливих мотивів, оскільки раніше отримали від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 5000 доларів США, зателефонували останньому, та дізнавшись, що отримання статусу інваліда йому потрібно не лише задля уникнення призову під час мобілізації, а й для незаконного перетину державного кордону України, в останніх виник злочинний умисел на сприяння у незаконному переправлені ОСОБА_10 через державний кордон України.

Далі, ОСОБА_6 , будучи адвокатом тобто особою, що знає та розуміє положення чинного законодавства України, зокрема Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України та діє по теперішній час, Указ Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 в Україні оголошено проведення загальної мобілізації до Збройних Сил України. Те що, на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам громадянам України віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та правил перетинання державного кордону України, з метою досягнення спільного злочинного умислу, під час телефонної розмови переконав ОСОБА_10 у можливості перетинання державного кордону України особам з будь-якою групою інвалідності, зокрема і III групою, та погодив з останнім подальше проходження фіктивного обстеження та лікування задля отримання статусу інваліда III групи, тим самим сприяли у незаконному переправленню ОСОБА_10 через державний кордон України, шляхом усуненням перешкод.

28 квітня 2026 року між прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 за участі захисника ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, на час підписання якої ОСОБА_6 визнав обвинувачення в повному обсязі. Угода містить відомості, щодо наслідків укладання та невиконання угоди про визнання винуватості.

В судовому засіданні сторони кримінального провадження просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Суд дійшов висновку про затвердження угоди про визнання винуватості з наступних підстав.

Так, пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.

Злочини, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_6 визнав себе винним, відповідно до статті 12 КК України, є нетяжкими та тяжкими злочинами.

Відповідно п.1 ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

Таким чином, відповідно до положень ч.4 ст. 469 КПК України в даному кримінальному провадженні можливе укладання угод про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_6 погоджується на призначення узгодженого покарання, що він підтвердив під час проведення підготовчого судового засідання.

Крім того, судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Під час судового розгляду обвинувачений, захисники та прокурор, кожен окремо, підтвердили суду, що угода про визнання винуватості між ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах.

Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України та положенням закону, правова кваліфікація злочину є правильною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зобов`язання взяті за угодою обвинуваченим можуть бути виконані повністю, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

Підстав для відмови у затвердженні угоди, які передбаченні ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Так, своїми діями ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення - злочини передбачені ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України, вчинене за попередньою змовою групою осіб та ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні у незаконному переправленню особи через державний кордон України, шляхом усуненням перешкод, з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 ст. 66 КК України судом визнаються обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , є вчинення кримінальних правопорушень внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій судом не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказані обставини обґрунтовані наступним: згідно з судовою практикою, під щирим каяттям розуміється те, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює кримінальне правопорушення, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести покарання.

Так, поведінка та ставлення ОСОБА_6 до вчинених ним кримінальних правопорушень вказують на наявність щирого каяття. Про це свідчить: беззастережне визнання обвинуваченим своєї вини, негативне ставлення та жаль обвинуваченого щодо вчинення таких кримінальних правопорушень, готовність понести покарання.

Окрім того, ОСОБА_6 критично переоцінені свої дії, внаслідок чого відбулись суттєві позитивні зміни соціальних орієнтирів останнього, що знижує рівень його соціальної небезпечності.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання є вчинення кримінальних правопорушень внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.

Так ОСОБА_6 має на утримання трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Постійно проходить з 2017 року лікування, пов`язане з наслідками перенесеної нейроінфекції вірусної етіології у виді хронічного інфекційно-алергічного церебрального арахноіда з ликворно-гіпертензіоним синдромом, що стало підставою для визнання його 02.08.2022 інвалідом 2-ї групи.

Вказані сімейні обставини потребували додаткових матеріальних ресурсів що спонукало до вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення з корисливих мотивів. Таким чином між вказаною обставиною і вчиненим злочином наявний об`єктивний зв`язок.

Крім того ОСОБА_6 добровільно вніс на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України 1 000 000 грн, що є обставиною, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України.

Також при призначенні покарання суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним кодексом України, із врахуванням сукупності вищевказаних обставин, що пом`якшують покарання, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, судом встановлені підстави для застосування ст. 69 КК України.

При цьому, суд також вважає можливим застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 , раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, з вищою освітою, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, адвокат, має зареєстроване місце проживання.

Встановлено, що роль ОСОБА_6 при вчиненні злочинів полягала лише у наданні виконавцям - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , стосовно яких обвинувальний вирок набрав законної сили, інформації про особу, яка бажає безпідставно отримати групу інвалідності для незаконного перетину державного кордону України, тобто виконував роль пособника. Крім того ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем мешкання, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, збитки внаслідок вчинення кримінальних правопорушень не заподіяні, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, є інвалідом 2-ї групи.

Суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та відомостям про особу обвинуваченого, відповідає загальним засадам призначення покарання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.

За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомостей про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 визначену угодою про визнання винуватості міру покарання.

Згідно ч. 1 ст. 377 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

За змістом п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться із запобіжні заходи.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням, суд також вважає за необхідне до набрання вироком законної сили змінити йому раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання, звільнивши обвинуваченого з-під варти в залі суду.

Строк дії запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 суд вважає за необхідне продовжити до набрання даним вироком законної сили.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 374-376, 475 КПК України, суд,-

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 28 квітня 2026 року у кримінальному провадженні № 12025220000000740 від 06 червня 2025 року, укладену між прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_4 .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 7 (сім) місяців без конфіскації майна;

- за ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

У строк відбування покарання зарахувати строк тримання ОСОБА_6 під вартою з 11 лютого 2026 року по 28 квітня 2026 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою змінити на особисте зобов`язання та встановити строк його дії до набрання даним вироком законної сили.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти негайно в залі суду.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2026 року на майно, вилучене 11.02.2026 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: мобільний телефон iPhone 16 Pro Мах в чохлі; мобільний телефон iPhone 16 Pro Мах в чохлі; модем «tp-link» в корпусі чорного кольору.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2026 року на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , (загальної площею 97,1 кв.м.); гараж за адресою: АДРЕСА_4 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (загальної площею 65,6 кв.м.); квартиру за адресою: АДРЕСА_5 (загальної площею 16,2 кв.м.); квартиру за адресою: АДРЕСА_6 (загальної площею 17,0 кв.м.), шляхом заборони права на відчуження та розпорядження зазначеним майном.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23 травня 2025 року на майно вилучене під час обшуку затриманої особи - підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: - мобільний телефон iPhone 15 Pro Мах в чохлі; мобільний телефон iPhone 16 Pro Мах в чохлі; Wi-fi роутер Mill 88001 v імсі: НОМЕР_1 з сім картою мобільного оператора «Київстар».

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2025 року в частині накладення арешту на:

майно, яке вилучене 13.01.2025 у ОСОБА_6 , під час проведення обшуку автомобіля VOLKSWAGEN E-THARU реєстраційний номер НОМЕР_2 , іменний реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN- НОМЕР_4 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung A 52» IMEI 1: НОМЕР_5 з сім-картою «ACE CARD» № НОМЕР_6 ;

майно, вилучене 13.01.2025 у ОСОБА_6 , під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J5(2016)» IMEI1: НОМЕР_7 , IMEI2: НОМЕР_8 з сім-картами мобільного оператора: НОМЕР_9 та НОМЕР_10 ; флеш-носій «Team» 32 Gb; планшет марки «Ipad» модель «A1460» с.н. DMPKDIJF18Y; довідку до акту огляду медико-соціального експертною комісією серії 12 ААВ № 702492 від 19.07.2013 на ім`я ОСОБА_6 ; індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю № 1333 на ім`я ОСОБА_6 ; копії довідок до акту огляду медико-соціальної експертизи комісією від 19.07.2023 в 2 екземплярах від 03.08.2023 на ім`я ОСОБА_6 ; копію заяви ОСОБА_14 від 17.10.2024 на 1 арк.; заяву про виплату пенсії ОСОБА_6 ; від 08.08.2022 на 1 арк.; пам`ятку пенсіонеру на 1 арк. від 29.08.2022; копію звернення ОСОБА_6 від 23.08.2022 на 1 арк.; звернення ОСОБА_6 від 25.08.2022 та копія до акту огляду медико-соціального експертною комісією від 03.08.2022; лист Обласного центру медико-соціальної експертизи від 26.08.2022 вих. № 01-13/3210 на 1 арк.; копію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 від 10.01.2023 на 1 арк.; копію довідки військово-лікарської комісії на ім`я ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 від 10.01.2023 на 1 арк.; копію виписки з генетичної картки ОСОБА_15 від 19.12.2022 на 4 арк.; копію виписки з історії хвороби № 2946 на ім`я ОСОБА_15 ; копію корінця медичного висновку № 2106 про дитину інваліда віком до 16 років від 29.09.2005 на ім`я ОСОБА_15 на 2 арк.; копію виписики з історії хвороби на ім`я ОСОБА_15 ; заяву ОСОБА_6 про виклик швидкої від 22.11.2024 на 1 арк.; повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_8 на ім`я ОСОБА_6 про відстрочку від мобілізації від 10.01.2024 на 1 арк.; копії заяв ОСОБА_6 до ІНФОРМАЦІЯ_8 на 2-х аркушах; витяг № 57656-21052024 з ЄДРПВР ОСОБА_6 на 1 арк.; довідку від 16.08.2024 № 1319 вилучена на ім`я ОСОБА_6 на 1 арк.; звернення ОСОБА_6 від 23.08.2022 до ВК ХОТЦ на 1 арк.; повідомлення на ім`я ОСОБА_16 від 29.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_8 на 1 арк.; копію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_11 на ім`я ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 на 2-х арк.; копію довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_17 від 19.01.2022 на 1 арк.; копію довідки ОСОБА_18 від 02.02.2024 на 1 арк.; копію паспорта ОСОБА_17 на 2 арк.; копію РН ОКП на ім`я ОСОБА_17 на 1 арк.; копію довідки «ЕКОМЕД» від 20.04.2023 ОСОБА_17 на 1 арк.; копію результатів лабораторних досліджень ОСОБА_17 на 5 арк.; копію висновку спеціаліста від 28.07.2022 ОСОБА_17 на 1 арк.; висновок від 13.11.2013 на 1 арк.; висновок спеціаліста ОСОБА_17 на 1 арк.; довідка на ім`я ОСОБА_17 2019 р. на 2 арк.; медична документаці в оригіналах та копіях на ім`я ОСОБА_6 на 146 арк.; медичну картку ОСОБА_6 на 8 арк.; індивідуальну картку амбулаторного хворого ОСОБА_6 на 29 арк; рентген знімок ОСОБА_6 1 шт.; ноутбук марки «HP» 830 с.н. ND 816366V з зарядним пристроєм.

Речові докази: мобільний телефон iPhone 16 Pro Мах в чохлі; мобільний телефон iPhone 16 Pro Мах в чохлі; модем «tp-link» в корпусі чорного кольору; мобільний телефон марки «Samsung A 52» IMEI 1: НОМЕР_5 з сім-картою «ACE CARD» № НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J5(2016)» IMEI1: НОМЕР_7 , IMEI2: НОМЕР_8 з сім-картами мобільного оператора: НОМЕР_9 та НОМЕР_10 ; флеш-носій «Team» 32 Gb; планшет марки «Ipad» модель «A1460» с.н. НОМЕР_12 ; довідку до акту огляду медико-соціального експертною комісією серії 12 ААВ № 702492 від 19.07.2013 на ім`я ОСОБА_6 ; індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю № 1333 на ім`я ОСОБА_6 ; копії довідок до акту огляду медико-соціальної експертизи комісією від 19.07.2023 в 2 екземплярах від 03.08.2023 на ім`я м ОСОБА_6 ; заяву про виплату пенсії ОСОБА_6 ; від 08.08.2022 на 1 арк.; пам`ятку пенсіонеру на 1 арк. від 29.08.2022; копію звернення ОСОБА_6 від 23.08.2022 на 1 арк.; звернення ОСОБА_6 від 25.08.2022 та копія до акту огляду медико-соціального експертною комісією від 03.08.2022; лист Обласного центру медико-соціальної експертизи від 26.08.2022 вих. № 01-13/3210 на 1 арк; заяву ОСОБА_6 про виклик швидкої від 22.11.2024 на 1 арк.; повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_8 на ім`я ОСОБА_6 про відстрочку від мобілізації від 10.01.2024 на 1 арк.; копії заяв ОСОБА_6 до ІНФОРМАЦІЯ_8 на 2-х аркушах; витяг № 57656-21052024 з ЄДРПВР ОСОБА_6 на 1 арк.; довідку від 16.08.2024 № 1319 вилучена на ім`я ОСОБА_6 на 1 арк.; звернення ОСОБА_6 від 23.08.2022 до ВК ХОТЦ на 1 арк.; медична документаці в оригіналах та копіях на ім`я ОСОБА_6 на 146 арк.; медичну картку ОСОБА_6 на 8 арк.; індивідуальну картку амбулаторного хворого ОСОБА_6 на 29 арк; рентген знімок ОСОБА_6 1 шт.; ноутбук марки «HP» 830 с.н. ND 816366V з зарядним пристроєм повернути власнику.

Речові докази, арешт на який було скасовано та не повернуто власнику залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

У разі невиконання угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1