Рішення № 136076538, 28.04.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8688/25

2/212/467/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року Покровський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого, судді - Козлов Ю.В.

за участю секретаря судового засідання - Кучеренко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Покровської районної у місті ради в особі служби у справах дітей, виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради в особі служби у справах дітей, Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

28.07.2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення на її утримання аліментів у розмірі частини його доходу.

Позов обґрунтовано тим, що вона сторони з 05 вересня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу в них народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитина мешкає з позивачкою та знаходяться на її утриманні. На при кінці травня 2013 року, вони припинили подружні стосунки, та перестали вести спільне господарство та рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2016 року шлюб між сторонами було розірвано.

Після повномаштабного вторгнення росії на територію України, позивачка виїхала разом із своєю донькою, як біженці на тимчасове проживання до республіки Кіпр. Відповідач по справі з часу припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу, не піклується про дитину, ні про її фізичний ні духовний розвиток, її навчання, підготовку до самостійного життя, він не забезпечує її необхідним харчуванням, медичним доглядом, не займається лікуванням дитини, він не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, він не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не дбає про її матеріальний стан. У зв`язку із чим позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з нього на утримання доньки аліменти.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 01.08.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін 01.09.2025.

01.09.2025 справу було відкладено на 26.09.2025.

Ухвалою суду від 26.09.2025 продовжено підготовче судове засідання на 17.10.2025.

Ухвалою суду від 17.10.2025 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду на 13.11.2025.

13.11.2025 розгляд справи було відкладено на 03.12.2025.

03.12.2025 розгляд справи було відкладено на 23.12.2025.

23.12.2025 справу було знято з розгляду на 05.02.2026

05.02.2026 розгляд справи було відкладено на 11.03.2026.

11.03.2026 справу було знято з розгляду на 02.04.2026

02.04.2026 розгляд справи було відкладено на 28.04.2026.

Ухвалою суду від 28.04.2026 в задоволені клопотання про залишення без розгляду позовної вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 - відмовлено.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з`явився просив справу розглядати у його відсутність, щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не подав.

Представника третьої особи - виконавчого комітету Покровської районної у місті ради в особі служби у справах дітей, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, росив справу розглядати у його відсутність.

Представника третьої особи - виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради в особі служби у справах дітей, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутність з урахування наданого висновку.

Представника третьої особи - Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію представника позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

Свідок ОСОБА_5 , підтвердила той факт, що ОСОБА_2 не спілкується з донькою з 2013 року, і що зараз він знаходиться в росії.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що сторони перебували у зареєстровано шлюбі з 05.09.2009 року (а.с.10), ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 (а.с.17). Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2016 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 11-12).

22.05.2021 позивачка уклала шлюб із ОСОБА_6 , після чого змінила прізвище на « ОСОБА_7 », який було розірвано 29.08.2023 (а.с. 19, 20).

Наразі позивачка проживає разом із донькою за адресою : АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Згідно характеристики атлетичного клубу «Спарта», ОСОБА_8 активно бере участь у тренуваннях та змаганнях і в цьому її підтримує її мати ОСОБА_9 (а.с.22).

Згідно висновку виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 29.09.2025 р., останні не вважають за доцільне позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки відсутні докази в розумінні ст. 164 СК України (а.с.72,76-77).

Згідно висновку щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений рішенням виконкому районної в місті ради № 1028 від 14.11.2025, встановлено, що оскільки поспілкуватися із ОСОБА_2 не було можливо, надати висновок щодо доцільності або недоцільності позбавлення його батьківських прав неможливо (а.с.113,114).

Оцінка суду.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч.1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя: поважати дитину.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач з 2013 року не спілкується із донькою та з цього ж часу її не бачив, що підтвердив свідок.

Згідно висновку виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 29.09.2025 р., останні не вважають за доцільне позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки відсутні докази в розумінні ст. 164 СК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Підстави позбавлення батьківських прав наведені у ст. 164 СК України. Зокрема, п.п. 1-2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15, 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Висновок органу опіки та піклування щодо не доцільності позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду (ч.ч.5, 6 ст.19 СК України) від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Суд, оцінюючи висновок органу опіки та піклування у сукупності з іншими доказами у справі, приходить до висновку про відсутність достатніх та беззаперечних доказів свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків саме у розумінні ст. 164 СК України. Сам по собі факт відсутності спілкування відповідача з дитиною протягом тривалого часу не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав без встановлення винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками та наявності обставин, які б свідчили про необхідність застосування такого крайнього заходу саме в інтересах дитини.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, послався на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, пов`язаних з вихованням дитини, а саме: не цікавиться дитиною, не піклується про неї, не приймає участь у її вихованні, не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, та що дитина повністю перебуває на утриманні позивача.

Однак, в судовому засіданні не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

З наведених обставин, суд критично ставиться до викладених у позові пояснень позивача щодо негативної характеристики відповідача, оскільки вони не найшли своє підтвердження в судовому засіданні, та будь-яких обставин, які б підтверджували винну поведінку батька відносно дитини та ухилення ним від своїх батьківських обов`язків позивачем не надано.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки, суд приходить до наступного висновку.

На підставі положення ч. 3 ст. 166 СК України, відповідно до якого при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину, суд вважає доцільним вирішити питання про стягнення аліментів на утримання дитини.

Обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч.2 ст.51 Конституції України, ст. 180 СК України. У випадку ухилення батьків від виконання цього обов`язку, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу його матері, батька й (або) у твердій грошовій сумі, що передбачено ст. 181 СК України.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Таким чином, передбачених законом підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримання неповнолітньої дитини судом не встановлено.

Оскільки відповідач не виконує у відношенні своєї малолітньої доньки передбачені сімейним законодавством батьківські обов`язки по її утриманню, чим порушує право дитини на достатній рівень життя, тому є необхідність у стягненні з неї аліментів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Тому, з метою захисту майнових прав дитини суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, починаючи з 28.07.2025 року, до її повноліття, на користь матері дитини - ОСОБА_1 .

У частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, рішення підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позивачкою при зверненні до суду було сплачено судовий збір за подання позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, а у задоволенні зазначеної позовної вимоги судом відмовлено, підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею витрат зі сплати судового збору в цій частині відсутні.

Також, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подачу позову про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на підставі п.3 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України він стягується з відповідача в дохід держави.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 43, 49, 77-79, 133, 141, 206, 223, 229, 259, 265, 280-284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 28.07.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в межах місячного платежу.

В частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі - 1120,20 грн.

Копію рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку та подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: виконавчий комітет Покровської районної у місті ради в особі служби у справах дітей, Код ЄДРПОУ - 04052531, місцезнаходження за адресою : 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, 2.

Третя особа: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради в особі служби у справах дітей, Код ЄДРПОУ - 04052560, місцезнаходження за адресою : 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Свято-Миколаївська,45

Третя особа: Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Код ЄДРПОУ - 33355984, місцезнаходження за адресою : 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Свято-Миколаївська,27.

Суддя: Ю. В. КОЗЛОВ