Ухвала суду № 136072576, 21.04.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6572/25

провадження № 1-кс/405/573/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 м. Кропивницький

Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 23.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025120000000441 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Войнівка Олександрійського району Кіровоградської області, громадянина України, який зареєстрований та проживав до застримання за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2026 до Подільського районного суду м. Кропивницького від старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України; існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор просила задовольнити клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за викладених у клопотання підстав.

Захисник заперечив щодо задоволення клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний підтримав позицію захисника та додав, що поїхав до м. Львова, оскільки за місцем проживання не знайшов роботу, на даний час тимчасово не працює, не має утриманців, на обліках не перебуває, просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту із цілодобовою забороною покидати житло.

Вивчивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дослідивши матеріали, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного та його захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.

На цій стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання доведеності вини особи, а лише оцінює наявність достатніх даних, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у причетності особи до інкримінованого правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що слідчими відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 23.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025120000000441 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

11.12.2025, в строки передбачені 277 КПК України, слідчим повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, відповідно до якої: в період з липня по жовтень 2025 року, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, мешканці Олександрійського району Кіровоградської області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, порушуючи вимоги статей 4, 24, 67, 68, 69 Лісового кодексу України, статей 5, 12, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.п. 2, 4 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007, Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 650 а також встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, незаконно, без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом, діючи умисно, достовірно знаючи про передбачений чинним законодавством України порядок порубки деревини у захисних лісових насадженнях, вчинили умисні протиправні дії з незаконної порубки дерев у захисних лісових насадженнях, перевезенні, зберіганні, збуті незаконно зрубаних дерев.

Так, у період часу з початку липня 2025 року до 29.07.2025, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення захисних лісових насаджень, усвідомлюючи протиправний і суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, за допомогою заздалегідь підготовлених ручних бензопил, самовільно, без передбаченого законом дозволу на проведення порубки та у порушення ст.ст. 4, 69 Лісового Кодексу України, ст.ст. 12, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.п. 2, 4 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007, Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 650 перебуваючи на території захисного лісового насадження, що розташоване в межах Приютівської селищної територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області, поблизу с. Лікарівка, за географічними координатами: 48.776351, 33.173211, між земельними ділянками із кадастровими номерами: 3520384600:02:000:9627, 3520384600:02:000:9628, 3520384600:02:000:9697, 3520384600:02:000:9719, 3520384600:02:000:9720, 3520384600:02:000:9721, шляхом відокремлення стовбурів дерев від коренів, вчинили незаконну порубку 86-ти дерев породи Ясен та Дуб до ступеня припинення росту, з яких: 22 (двадцять два) сухостійні дерева породи ясен, 57 (п`ятдесят сім) живоростучих (сироростучих) дерева породи ясен, 2 (два) сухостійні дерева породи дуб, 5 (п`ять) живоростучих (сироростучих) дерев породи дуб.

Своїми злочинними діями ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 спричинили довкіллю і охоронюваним законом державним інтересам майнову шкоду (збитки), яка згідно із висновком судової інженерно-екологічної експертизи №800/25-27 від 17.10.2025 складає 1362747,85 грн, що у шістдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та згідно примітки до статті 246 КК України є тяжкими наслідками.

У подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб з метою особистого збагачення та доведення злочинного умислу до кінця, розпорядилися спиляними деревами на власний розсуд, а саме з використанням транспортних засобів здійснили перевезення з метою збуту, попередньо підготовлених стовбурів дерев, зберігання із вказаною метою та їх збут мешканцям Олександрійського району Кіровоградської області за грошові кошти, які розподілили між собою.

Крім того, в період часу з 30.07.2024 по 10.10.2025, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повторно, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення захисних лісових насаджень, усвідомлюючи протиправний і суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, за допомогою заздалегідь підготовлених ручних бензопил, самовільно, без передбаченого законом дозволу на проведення порубки та у порушення ст.ст.4, 69 Лісового Кодексу України, ст.ст. 12, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.п. 2, 4 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007, Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 650, перебуваючи на території захисного лісового насадження, що розташоване в межах Приютівської селищної територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області, поблизу с. Лікарівка, за географічними координатами 48.7624444, 33.1666944, між земельними ділянками із кадастровими номерами: 3520384600:02:000:9721, 3520384600:02:000:9563, 3520384600:02:000:9568, 3520384600:02:000:9626, шляхом відокремлення стовбурів дерев від коренів, вчинили незаконну порубку дерев різних порід до ступеня припинення росту 58-ми дерев породи Ясен та Дуб до ступеня припинення росту, з яких: 48 (сорок вісім) живоростучих (сироростучих) дерев породи ясень, 8 (вісім) сухостійних дерев породи ясень, 2 (два) сухостійні дерева породи дуб.

Своїми злочинними діями ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 спричинили довкіллю і охоронюваним законом державним інтересам майнову шкоду (збитки), яка згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи №1009/25-27 від 05.12.2025 складає 940858,57 грн, що у шістдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та згідно примітки до статті 246 КК України є тяжкими наслідками.

У подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб з метою особистого збагачення та доведення злочинного умислу до кінця, розпорядилися спиляними деревами на власний розсуд, а саме з використанням транспортних засобів здійснили перевезення з метою збуту, попередньо підготовлених стовбурів дерев, зберігання із вказаною метою та їх збут мешканцям Олександрійського району Кіровоградської області за грошові кошти, зокрема 26.09.2025 в м. Олександрія Кіровоградської області, збули 10 складометрів незаконно порубленої деревини за грошові кошти в сумі 13000 (тринадцять тисяч) грн., які розподілили між собою.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Так, діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18) встановлено відсутність потреби, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.

Обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

Надані стороною обвинувачення докази, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 08.10.2025, протокол огляду місця події від 03.10.2025, протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки від 26.09.2025, протокол котрольованої закупки від 26.09.2025, висновок експерта від 17.10.2025 №800-25-27 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи , висновок експерта від 05.12.2025 №1009-25-27 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи; протокол за результатами проведення оперативно-розшукового заходу зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 31.07.2025 відносно ОСОБА_7 , протокол за результатами проведення оперативно-розшукового заходу візуальне спостереження за особою від 31.07.2025 відносно ОСОБА_7 , протокол за результатами проведення НСрД аудіо-, відеоконтроль особи 09.10.2025, в своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри про яку повідомлено ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Вказані докази узгоджуються між собою, є взаємодоповнюючими та прямо вказують на участь ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, зокрема підтверджують його роль у незаконній порубці, перевезенні та збуті деревини.

Вирішуючи питання про встановлення ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, слідчим суддею наголошується, що при встановлення наявності/відсутності таких ризиків, слідчий суддя має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним протиправних дій. При цьому, оцінка до вчинення підозрюваним таких дій виходить із: суворості можливого покарання, особи підозрюваного, характеризуючих даних, та інших обставин, які в кожному випадку є індивідуальними та давали слідчому судді прийти до обґрунтованого переконання, що такі дії підозрюваним можуть бути вчиненні, і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, його неможливо уникнути, і така поведінка підозрюваного є потенційно можливою та прогнозованою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризики, які наведені слідчим в клопотанні та підтримані прокурором у судовому засіданні, які передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеними, за наступного:

-щодо ризику передбаченого п. 1 кримінальне правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до семи років. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим може бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 75 КК України (пільгового інститутів призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для ОСОБА_4 переховуватися від суду.

Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Окрім цього, слідчим суддею враховується, що до підозрюваного ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді від 16.12.2025 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, однак, обов`язки, які були покладені на ОСОБА_4 були ним порушені. Ухвалою слідчого судді від 12.02.2026 надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу до Подільського районного суду м. Кропивницького, за адресою: м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, 40, для участі в розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Сам факт порушення раніше застосованого запобіжного заходу свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку підозрюваного та підтверджує неефективність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

20.04.2026 ОСОБА_4 затримано о 20 год. 35 хв. для доставлення до Подільського районного суду м. Кропивницького для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду розцінюється слідчим суддею, як високий.

З урахуванням викладеного ризик переховування не є абстрактним, а має реальний та підтверджений характер.

-щодо ризику передбаченого п. 3 кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_4 , вчинене за попередньою змовою групою осіб, тому підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності може впливати на інших підозрюваних у формі погроз, переконань, умовлянь, тощо та схилити їх до протидії досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні шляхом надання завідомо неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин.

Окрім цього, протокол допиту свідка, разом з його анкетними даними та місцем його проживання, який дає викривальні свідчення відносно підозрюваного відкриті стороні захисту, оскільки додані до клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на свідка. Отже, загроза того, що підозрюваним може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на свідка у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.

Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту його безпосереднього допиту в суді.

При цьому наявність доступу до анкетних даних свідка об`єктивно підвищує ймовірність незаконного впливу, що свідчить про реальність, а не гіпотетичність зазначеного ризику.

-щодо ризику передбаченого п. 5 - ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного злочину, на шлях виправлення не став, що характеризує ОСОБА_4 як особу, яка має схильність до протиправної поведінки та підвищує ризик вчинення нових кримінальних правопорушень.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

При вирішення питання про застосування достатнього та необхідного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 неодружений, не має утриманців, зі слів не працює, характеризуючих даних відносно підозрюваного сторонами не надано, наявність доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення передбаченого, ч. 4 ст. 246 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, у вчиненні якого він підозрюється.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від п`яти до семи років, раніше судимий, а тому, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Отже, наведені вище обставини свідчать, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які б свідчили про наявність підстав та необхідність застосування до ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк якого слід обліковувати з моменту затримання підозрюваного.

Слідчий суддя враховує, що більш м`які запобіжні заходи вже застосовувалися до підозрюваного, однак не забезпечили належної процесуальної поведінки, що свідчить про їх неефективність.

Доводи сторони захисту щодо можливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту є неспроможними, оскільки такий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та уникненню встановлених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків.

Крім цього, наведені вище доводи об`єктивно свідчать про обґрунтованість підозри про яку повідомлено ОСОБА_4 та існування заявлених стороною обвинувачення ризиків.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати винятковий запобіжний захід тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи питання щодо розміру застави, слідчий суддя зазначає, що гарантії, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 7 КПК України, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, належну процесуальну поведінку підозрюваного. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його належну поведінку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку переховування від органів досудового розслідування тощо, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання кримінальному провадженню. При цьому має бути врахований майновий стан підозрюваного.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Водночас розмір такої застави не має бути надмірним.

Враховуючи серйозність повідомленої ОСОБА_4 підозри, його особи та матеріального стану, вважає за можливе визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн., і таких розмір застави не є надмірним.

Ураховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, установлення, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, слідчий суддя вважає за необхідне при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави покласти на нього передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки, а саме:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватись від спілкування зі свідком ОСОБА_9 , іншими підозрюваними ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за винятком їх спільної участі в процесуальних, слідчих діях та в суді;

4) не відлучатися з с. Протопопівка Олександрійського району Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

5) здати на зберігання до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Зазначені обов`язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти.

За вказаного обґрунтування, слідчий суддя вважає про можливість задоволення клопотання слідчого.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 131 -132, 176-178, 182-183, 194, 196 - 197, 309, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 22 дні.

Взяти негайно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 20 год. 35 хв. 20.04.2026 хв. до 11.05.2026 включно, в межах строку досудового розслідування.

На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСА України в Кіровоградській області, МФО 820172, ЄДРПОУ 26241445, рахунок UA768201720355219001015002505, призначення платежу забезпечення виконання ухвали суду від 21.04.2026 по справі № 12025120000000441 від 23.07.2025.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави ОСОБА_4 , або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 11.05.2026 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватись від спілкування зі свідком ОСОБА_9 , іншими підозрюваними ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за винятком їх спільної участі в процесуальних, слідчих діях та в суді;

4) не відлучатися з с. Протопопівка Олександрійського району Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

5) здати на зберігання до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених обов`язків. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави, ОСОБА_4 вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, під вартою в якому він буде знаходитись.

Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_10