Рішення № 136071460, 27.04.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №439/2682/25

Провадження № 2/439/392/26

27 квітня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі: секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив таке рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернувся до Бродівського районного суду Львівської області зі позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_1 , в яких просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 26 131 (двадцять шість тисяч сто тридцять одна) гривня 52 копійки.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що 27 червня 2018 року між ОСОБА_1 , як позичальником та АТ «Укрсиббанк», як позикодавцем було укладено кредитний договір за номером: №94559521000(26203965848835). Кредитний договір було підписано власним підписом позичальника, яким він підтвердив .

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором позики позикодавець виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачці можливість розпоряджатися грошовими коштами на умовах, передбачених договором та в межах обумовленого предмета договору.

Позивач мотивує, що взяті на себе зобов`язання за договором відповідачка належним чином не виконувала, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 26 131 (двадцять шість тисяч сто тридцять одна) гривня 52 копійки, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 19 894 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто чотири) гривні 54 копійки, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6 236 (шість тисяч двісті тридцять шість) гривень 98 копійок

Позивач акцентує, що право грошової вимоги за договорами позики за номером: №94559521000(26203965848835) від 27 червня 2018 року, за договором факторингу від 19 лютого 2021 року №200 перейшло до ТзОВ «ФК «Інвестохілс Веста», В свою чергу ТзОВ «ФК «Інвестохілс Веста» відступило право вимоги за цим кредитним договором ТзОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору факторингу №04/22/02/2021/1 від 22 лютого 2021 року. Який у свою чергу відповідно до договору факторингу №10-03/2023 від 10.03.2023 року, відступив право вимоги ТзОВ «Коллект Центр». Отже саме позивач є належним стягувачем за вищевказаними кредитними договорами.

Відтак, позивач із метою належного та повного виконання зобов`язання просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за заборгованості за вказаними кредитними договорами у сумі 26 131 (двадцять шість тисяч сто тридцять одна) гривня 52 копійки.

Крім того, просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

02 січня 2026 року відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів, із моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.

Позивач у судове засідання участь свого представника не забезпечив. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд задовольнити останні. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду.

Суд, зі згоди позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що 27 червня 2018 року між ОСОБА_1 , як позичальником та АТ «Укрсиббанк», як позикодавцем було укладено кредитний договір за номером: № 94559521000(26203965848835). Відповідно до п 2.2 кредитного договору сума кредитного ліміту складає до 50 000 гривень та строк кредиту 24 місяці, п 2.3 визначає процентну ставку за користування коштами кредиту в розмірі 55 % річних, застосовується у межах строку надання кредиту, що доводиться кредитним договором разом із долученими до нього додатками.

19 лютого 2021 року право грошової вимоги за договором кредиту за номером: № 94559521000(26203965848835) від 27 червня 2018 року за договором факторингу №200 перейшло до ТзОВ « ФК «Інвестохілс Веста». В свою чергу ТзОВ «ФК «Інвестохілс Веста» відступило право вимоги за цим кредитним договором ТзОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору факторингу №04/22/02/2021/1 від 22 лютого 2021 року. Який у свою чергу відповідно до договору факторингу №10-03/2023 від 10.03.2023 року, відступив право вимоги ТзОВ «Коллект Центр», що підтверджується відповідними договорами, актом приймання передачі та реєстру позичальників.

Крім, того надані розрахунки заборгованості за кредитним договором за номером: № 94559521000(26203965848835) від 30 грудня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 30 грудня 2025 року становить 26 131 (двадцять шість тисяч сто тридцять одна) гривня 52 копійки, з них 19 894 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто чотири) гривні 54 копійки, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6 236 (шість тисяч двісті тридцять шість) гривень 98 копійок.

Мотиви суду.

За нормативними правилами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Виходячи зі змісту статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Разом із цим, нормою статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Нормою частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України акцентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Імперативними приписами частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Нормативними положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, 27 червня 2018 року між ОСОБА_1 , як позичальником та АТ «Укрсиббанк», як позикодавцем було укладено кредитний договір за номером: №94559521000(26203965848835). Згідно якого позичальнику було відкрито кредитний ліміт в сумі до 50 000 гривень.

В свою чергу ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами на власний розсуд та умови договору в повному обсязі не виконала та допустила заборгованість за договором кредиту, як за тілом кредиту в розмірі 19 894 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто чотири) гривні 54 копійки, так і за процентами за користування ним, які складають - 6 236 (шість тисяч двісті тридцять шість) гривень 98 копійок, що доводиться наданим суду розрахунком заборгованості.

Отже, заборгованість позичальника ОСОБА_1 за кредитними договором №94559521000(26203965848835) від 27 січня 2018 року, перед позичальником АТ «Укрсиббанк», складає 26 131 (двадцять шість тисяч сто тридцять одна) гривня 52 копійки, оскільки вона підтверджена належними та допустимими доказами.

Право грошової вимоги за договором кредиту за номером: №94559521000(26203965848835) від 27 червня 2018 року, перейшло до ТзОВ «ФК «Інвестохілс Веста», в свою чергу ТзОВ «ФК «Інвестохілс Веста» відступило право вимоги за цим кредитним договором ТзОВ «Вердикт Капітал». Який у свою чергу відступив право вимоги ТзОВ «Коллект Центр». Отже саме позивач є належним стягувачем за вищевказаними кредитними договорами

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « Коллект Центр»» сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422 гривень 40 копійок (а.с. 1).

Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача: ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений судовий збір за подання позовної заяви на рахунок позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2422 гривень 40 копійок, що буде відповідати вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень

Доказами у справі встановлено, що 01 липня 2024 року між ТзОВ «Коллект центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги за номером: 01-07/2024. Предметом договору визначено, що адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги з надання професійної правничої допомоги. Вартість послуг за надання клієнту професійної правничої допомоги визначається сторонами у формі заявки на надання юридичної допомоги та акту про надання юридичної, який набуває чинності з дня його підписання сторонами, що підтверджується наданою суду копією такого договору.

Винагорода адвокатського бюро за надання послуг згідно п. 4.5 договору визначена в акті про надання юридичної допомоги, є гонораром адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону за № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).

Суд, дослідивши надані суду докази витрат на професійну правничу допомогу, приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Із доказів у справі, зокрема договору про надання правничої (правової) допомоги за номером: № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року вбачається, що сторони узгодили між собою вартість послуг у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується заявкою та актом виконаних робіт.

Повно, всебічно встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів з точки зору дійсності, допустимості, достатності та належності, виходячи із внутрішнього переконання, суд приходить до думки, що надані послуги професійної правничої допомоги адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та витрати, які були понесені позивачем: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» за надання таких послуг, належать до судових витрат, які у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи.

Суд вважає, що фактично понесені судові витрати відповідачем за надану професійну правничу допомогу у досліджуваній цивільній справі становлять: 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок.

За таких обставин, врахувавши розмір пропорційно задоволених позовних вимог, суд вважає, що доцільно відшкодувати позивачу: Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом досліджуваного цивільного провадження за рахунок відповідача: ОСОБА_1 у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок.

На підставі статей 16, 526, 527, 530, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за кредитними договорами за номером: № 94559521000(26203965848835) від 27 червня 2018 року в розмірі 26 131 (двадцять шість тисяч сто тридцять одна) гривня 52 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422(дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Мечникова, 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Б.М. Петейчук