Рішення № 136069906, 15.04.2026, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/970/25

Провадження №2/141/34/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Слісарчука О.М.,

при секретарі судового засідання Бондаренко Н.М.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Люблінської В.М. (в режимі відеоконференції),

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №141/970/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав,

У С Т А Н О В И В :

26.11.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 26.04.2009 виконавчим комітетом Угарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, мати позивача ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із відповідачем ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 народився позивач ОСОБА_1 , у графі «Батько» зазначено ОСОБА_2 , у графі «Мати» - ОСОБА_4 . Надалі, через постійні сварки, приниження та образи, шлюб між матір`ю позивача та відповідачем було розірвано.

Після розлучення відповідач ОСОБА_2 свідомо і навмисно усунувся від виконання батьківських обов`язків, повністю припинив спілкування із позивачем, протягом п`ятнадцяти років жодного разу не навідав сина не цікавився його життям, здоров`ям, навчанням чи потребами, не надавав матеріальної допомоги, не робив подарунків, не брав участі у вихованні та не проявляв жодної ініціативи чи турботи. Увесь це час відповідач не підтримував із ним жодного зв`язку, а саме не телефонував та не писав. Окрім того, позивач зауважує, що фактично не знає свого батька та не має з ним емоційного зв`язку.

Також мати позивача повідомила, що іще на момент подачі заяви до суду про розірвання шлюбу мала намір подати позов до суду про стягнення із відповідача аліментів на утримання сина, однак, через погрози зі сторони відповідача та його батьків була змушена відмовитись від цього, а також сам відповідач та його батьки неодноразово їй повідомляли, що у випадку звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів вона матиме проблеми. В подальшому, протягом наступних років мати позивача також боялась подавати позов до суду про стягнення із відповідача аліментів на утримання сина частково через свою необізнаність у правових питаннях та частково через поведінку відповідача та його родини, таким чином, невжиття заходів щодо стягнення аліментів не є свідченням байдужості матері позивача, а навпаки - наслідком погроз, психологічного тиску та страху за себе й дитину.

Позивач ОСОБА_1 надав суду скріншоти SMS - повідомлень із переписки з відповідачем, у яких відповідач прямо зазначає, що його син ніколи не бачив та не знає, хто він, а також те, що допомагати не збирається, оскільки у матері позивача є своя сім`я, а його син його не знає та не знатиме, а тому зміст цих повідомлень свідчить про усвідомлене небажання відповідача брати участь у вихованні свого сина, про повну відсутність батьківських почуттів, моральної відповідальності та поваги до прав власної дитини.

На день подачі позовної заяви до суду ОСОБА_1 виповнилося п`ятнадцять років, він повністю усвідомлює своє становище, розуміє, що виріс без участі батька, не бажає носити прізвище та по-батькові свого батька, а тому просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно нього.

Ухвалою суду від 05.12.2025 відкрито провадження у справі №141/970/25 та призначено підготовче судове засідання на 15.01.2026, зобов`язано орган опіки та піклування Оратівської селищної ради Вінницької області в порядку ст. 19 Сімейного кодексу України надати письмовий висновок щодо розв`язання спору.

13.01.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника Оратівської селищної ради Ларіонової Л.В. надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 05.12.2025, а саме висновок про доцільність позбавлення батьківських прав.

15.01.2026 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про виклик свідків, відповідно до якого ОСОБА_2 просить суд викликати в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки зазначені особи можуть підтвердити передачу коштів ОСОБА_7 , спілкування ОСОБА_2 із сином, а також перешкоджання у можливості спілкування ОСОБА_2 із сином зі сторони матері.

Підготовче судове засідання, призначене на 15.01.2026, не відбулось та було відкладено на 28.01.2026, у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача адвоката Люблінської В.М. про відкладення розгляду справи.

Судове засідання, призначене на 28.01.2026, не відбулось та було відкладено на 25.02.2026, у зв`язку із неявкою відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 25.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу № 141/970/25 до судового розгляду по суті на 18.03.2026.

Судове засідання, призначене на 18.03.2026, не відбулось та було відкладено на 15.04.2026, у зв`язку із неявкою відповідача ОСОБА_2 та свідка.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, опіки та піклування Оратівської селищної ради Вінницької області, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 15.04.2026 не з`явилася, повноважного представника до суду не направила, при цьому, 27.01.2026 до суду від начальника служби у справах дітей Оратівської селищної ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника служби у справах дітей Оратівської селищної ради, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Також згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

З огляду на установлені судом фактичні обставини справи № 141/970/25, неявку третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, та думку учасників справи, судове засідання проводиться без участі третьої особи.

15.04.2026 в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, а також зазначив, що примирення між ним та відповідачем неможливе.

Представник позивача адвокат Люблінська В.М. позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позові, та просила суд позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи №141/970/25, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 09.03.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Оратівського районного управління юстиції Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 09, у графі «Батько» зазначено ОСОБА_2 , у графі «Мати» - ОСОБА_4 .

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 16.03.2011 позов ОСОБА_4 задоволено та шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно свідоцтва про шлюб (повторно) серії НОМЕР_3 , 16.04.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Оратівського районного управління юстиції у Вінницькій області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , про що зроблено відповідний актовий запис № 06, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 ».

Як убачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданим 17.10.2014 Відділом реєстрації актів цивільного стану Оратівського районного управління юстиції Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_10 , про що зроблено відповідний актовий запис № 37, у графі «Батько» зазначено ОСОБА_6 , у графі «Мати» - ОСОБА_3 .

Згідно довідки Липовецького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 22.3-34/28140 від 27.10.2025, станом на 27.10.2025 виконавчі документи про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання до відділу не надходили та не перебувають.

Відповідно до психолого - педагогічної характеристики здобувача освіти 10-Б класу Оратівського ліцею Вінницького району Вінницької області Оратівської селищної ради № 01-24/152 від 10.11.2025, ОСОБА_1 навчається у 10-Б класі Оратівського ліцею Вінницького району Вінницької області з першого класу, батько ОСОБА_1 ОСОБА_2 не телефонує та не зустрічається із класним керівником, не відвідує батьківські збори та класні заходи. Натомість, мати та вітчим ОСОБА_1 приділяють належну увагу вихованню сина, здійснюють контроль за його успішністю та поведінкою, підтримують зв`язок з класним керівником, відвідують батьківські збори.

08.01.2026 виконавчим комітетом Оратівської селищної ради прийнято рішення № 20 «Про затвердження висновку щодо визначення доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 »

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Оратівської селищної ради Вінницької області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Оратівської селищної ради прийнято рішення № 20 «Про затвердження висновку щодо визначення доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 » виконавчий комітет селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_1 .

Визначаючись щодо встановлених обставин та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Так, підстави для позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Дитині повинні бути надані всі можливості та сприятливі умови для фізичного, розумового, духовного, морального розвитку, дитина повинна зростати під піклуванням та відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення, дитина має право на освіту, яка має бути обов`язковою, сприяти її загальнокультурному розвитку, відповідальність за освіту та навчання дитини лежить перш за все на її батьках.

Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Такий захід впливу повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

У рішенні Європейського суду від 18.12.2008 по справі «Савіни проти України» зазначається, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Досліджуючи наявні у справі № 141/970/25 докази, установлені фактичні обставини, які склалися між сторонами у спірних правовідносинах, суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_2 не виконує належним чином батьківські обов`язки по вихованню і утриманню сина ОСОБА_1 , оскільки свідомо нехтує ним та самоусунувся від виконання батьківських обов`язків відносно свого сина, переклавши тим самим весь тягар по вихованню та утриманню сина на його матір. Зокрема, відповідач не виховує, не цікавиться життям та розвитком сина, не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, не створює належні умови для розвитку його природних здібностей, не поважає гідність дитини, не готує сина до самостійного життя та праці, не забезпечує сина матеріально, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, не надає йому доступ до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню сином загальновизнаних норм моралі і не може бути для сина прикладом та авторитетом, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не створює умов для отримання ним освіти.

Зазначене також підтверджується позицією відповідача у судовому засіданні, а саме визнанням позову щодо доцільності позбавлення його батьківських прав відносно сина.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За вказаних фактичних обставин, які склались між сторонами, з урахуванням висновку органу опіки та піклування, суд вважає, що в даному випадку позбавлення батьківських прав відповідача буде виправданим та відповідатиме інтересам сина, а також не призведе до відібрання дитини у батька, оскільки позивач з відповідачем не проживають протягом вже тривалого часу, та, окрім того, даний захід не виключає можливість побачення батька з сином, за наявності у нього такого бажання. Тобто, позбавлення батьківських прав відповідача фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між ним та сином.

Також, у спірних правовідносинах, що склались між сторонами, суд не знаходить підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання сина і покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням батьківських обов`язків, оскільки відповідач самоусунувся (ухилився) від виконання своїх батьківських прав та виконання батьківських обов`язків, діючи свідомо вже протягом тривалого часу.

Отже, враховуючи, що відповідач не здійснював жодних дій, які б могли свідчити про виявлення батьківського піклування до сина, після звернення позивача з позовом до суду відповідач так і не проявив уваги до сина, не вчиняє будь-яких дій щодо піклування про фізичний і духовний розвиток сина, його виховання, тобто продовжує ухилятися від виконання своїх обов`язків по вихованню до сина, при цьому в судовому засіданні свідомо визнав позовні вимоги, суд вважає, що наявні правові підстави для прийняття визнання позову відповідачем, що, відповідно, є підставою для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76- 82, 89, 141, 206, 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно його сина неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , уродженця смт Оратів Оратівського району Вінницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Повний текст рішення суду виготовлено згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України 28 квітня 2026 (у зв`язку з перебуванням головуючого судді Слісарчука О.М. 27.04.2026 на лікарняному).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований по АДРЕСА_4 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (адреса: вул. Героїв Майдану, 82, с-ще Оратів Вінницької області, 22600).

Суддя О.М. Слісарчук