Ухвала суду № 136069867, 24.04.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/1369/25

2-п/134/6/2026

У Х В А Л А

24 квітня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Васільєвої Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2025 року у цивільній справі № 134/1369/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У провадженні Крижопільського районного суду Вінницької області перебувала цивільна справа № 134/1369/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Крижопільського районного суду, повний текст якого складено 27 жовтня 2025 року, позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 821713992 від 07.05.2021 року в розмірі 42 684,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 30 684,00 грн - заборгованість за відсотками. Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 2 422,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 9 422,40 грн судових витрат.

02 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на його необґрунтованість та ухвалення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Так, ОСОБА_1 вказує, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт ініціювання ним укладення кредитного договору, подання відповідної заявки, отримання та використання одноразового ідентифікатора, а також вчинення дій, що свідчать про належне волевиявлення на укладення правочину. Також відсутні докази його належного ознайомлення та погодження з умовами договору.

Крім того, матеріали справи не містять доказів його належного повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором, що, на думку заявника, є обов`язковою умовою переходу прав кредитора відповідно до вимог цивільного законодавства.

Заявник також зазначає, що розмір заборгованості складається переважно з нарахованих відсотків, які істотно перевищують суму основного боргу, що, на його переконання, підлягає оцінці з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, строк виконання зобов`язання сплив у 2021 році, тоді як звернення до суду відбулося у 2025 році, що, на думку заявника, свідчить про наявність підстав для застосування позовної давності.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн заявник вважає неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

З огляду на викладене, заявник просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

При цьому заявник вказує, що ним було подано апеляційну скаргу на заочне рішення Крижопільського районного суду від 22 жовтня 2025 року до Вінницького апеляційного суду, яку ухвалою суду апеляційної інстанції від 28 листопада 2025 року повернуто у зв`язку з порушенням порядку, визначеного ст. 284 ЦПК України, щодо перегляду заочного рішення. Вказану обставину вважає поважною причиною пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, який просить поновити.

12 грудня 2025 року від представника ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» - Хлопкової М.С. надійшло заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, у якій вказано, що заявником не доведено наявності підстав, визначених ст. 288 ЦПК України, для скасування заочного рішення, зокрема не наведено поважних причин неявки в судові засідання та не подано доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Крім того, доводи заявника щодо відсутності доказів укладення кредитного договору є необґрунтованими, оскільки договір укладено в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» із використанням одноразового ідентифікатора, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Нарахування заборгованості відповідає умовам кредитного договору та вимогам цивільного законодавства.

Неповідомлення про відступлення права грошової вимоги не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Доводи заявника щодо спливу позовної давності є безпідставними з огляду на зупинення її перебігу на період дії воєнного стану.

У зв`язку з цим представник позивача просить відмовити у задоволенні заяви та залишити заочне рішення без змін, а в разі скасування - призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, а заяву залишено без розгляду.

04 березня 2026 року справа надійшла до Крижопільського районного суду з Вінницького апеляційного суду після скасування вказаної ухвали для продовження розгляду. У постанові Вінницького апеляційного суду від 11 лютого 2026 року зазначено, що відповідно до ст. 284 ЦПК України ОСОБА_1 має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд вважає за можливе розглянути заяву про перегляд заочного рішення у відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання.

Суд враховує, що заявник повторно не з`явився у судове засідання, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений за адресою зареєстрованого місця проживання, яка також зазначена ним у заяві про перегляд заочного рішення. Іншої адреси для листування або повідомлення заявником не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи, матеріали цивільної справи № 134/1369/25, суд дійшов наступних висновків.

Згідно положень ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 288 ЦПК України).

Наявність цих обставин повинна бути у сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що копія заочного рішення Крижопільського районного суду Вінницької області у справі № 134/1369/25 від 22 жовтня 2025 року, повний текст якого складено 27 жовтня 2025 року, була направлена відповідачу ОСОБА_1 28 жовтня 2025 року за вих. № 7289/25 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його зареєстрованого місця проживання, отриману судом з Єдиного державного демографічного реєстру, та повернулася до суду 06 листопада 2025 року з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1 а.с. 114-115).

Також суд надсилав відповідачу судові повістки про виклик на 02 жовтня 2025 року та 22 жовтня 2025 року за адресою його зареєстрованого місця проживання, однак вони не були вручені та повернуті з аналогічною відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1 а.с. 91-92, 101-102).

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, хоча фактично не був обізнаний про її розгляд.

Що стосується інших доводів ОСОБА_1 , то суд вважає необхідним зазначити наступне.

1) Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. ч. 1, 2 ст. 599 ЦК України).

Зокрема, зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічних однорідних вимог; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає; смертю боржника; ліквідацією юридичної особи (ст. ст. 599, 601, 604, 605, 606, 607, 608, 609 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

У матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 12 000 грн, що спростовує його доводи щодо неукладення кредитного договору та необізнаності з його умовами.

Натомість відповідачем не подано жодних належних і допустимих доказів на спростування факту отримання кредитних коштів або шодо належного виконання зобов`язань за кредитним договором.

2) Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Стаття 1082 ЦК України зобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому, невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

З огляду на викладене, неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку належного виконання зобов`язання новому кредитору, за умови доведення факту переходу права вимоги в установленому законом порядку.

Водночас позивачем належними та допустимими доказами підтверджено перехід до нього права вимоги за кредитним договором, що свідчить про набуття ним статусу кредитора у спірних правовідносинах.

3) За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Тобто позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до умов кредитного договору № 821713992 від 07 травня 2021 року, кредит надається в сумі 12 000,00 грн строком на 30 днів (дисконтний період) зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 434,35 % річних, що становить 1,19 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним (дисконтна процентна ставка).

При цьому, сторони погодили, що процентна ставка в розмірі 1,19 % в день застосовується виключно на період строку, визначеного у п. 1.2. Договору (30 днів). В разі продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного у п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним. У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.3. Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних що становить 1,70 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду (п. 1.4. Договору).

Згідно п. 1.7. Договору, факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 % річних, що становить 2,30 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Згідно п. 1.8. Договору, проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.4. та 1.7.2. Договору, нараховуються за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником.

Із наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором № 821713992 від 07 травня 2021 року вбачається, що відповідач не вносив жодних коштів на погашення кредиту чи нарахованих відсотків. 10 червня 2021 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало розмір відсотків за користування кредитом із застосуванням відсоткової ставки 1,70 % в день від суми кредиту, що відповідає п. 1.4.3. кредитного договору, після чого з 11 червня 2021 року і до 13 липня 2021 року (дата відступлення права вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось за відсотковою ставкою 2,30 % в день від суми кредиту, що передбачено у п. 1.7.2. та п. 1.8. кредитного договору.

Після набуття права вимоги за цим договором, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» з 14 липня 2021 року по 03 вересня 2021 року (включно) продовжило нараховувати проценти за користування кредитом відповідно до п. 1.7.2. та п. 1.8. кредитного договору із застосуванням відсоткової ставки 2,30 % в день від суми кредиту, в зв`язку із чим заборгованість ОСОБА_1 за відсотками станом на 31 серпня 2023 року (дата відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») становила 30 684,00 грн.

У подальшому будь-яких нарахувань за кредитним договором № 821713992 від 07 травня 2021 року нові кредитори ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не здійснювали.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором № 821713992 від 07 травня 2021 року належним чином не виконував, тому розмір заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за цим договором, з врахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами (1,70 % в день) та передбаченого права нараховувати відсотки в розмірі 2,30 % в день після дисконтного періоду (але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду), відповідно складає 30 684,00 грн.

Отже, відсотки за кредитним договором нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування та відповідно до встановленої договором відсоткової ставки. Зазначені обставини були перевірені судом під час ухвалення заочного рішення та отримали належну правову оцінку.

4) Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12 березня 2020 року на всій території України було введено карантин, який діяв до його скасування, тобто до 30 червня 2023 року.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який діє і на час розгляду справи.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказаний пункт був виключений Законом України № 4434-ІХ від 14 травня 2025 року (який набрав чинності 04 вересня 2025 року).

Таким чином, позивачем при зверненні з позовом до суду не пропущено позовну давність, а тому твердження ОСОБА_1 про протилежне є хибними.

По суті доводи заявника зводяться до незгоди із заочним рішенням суду та наданою судом оцінкою доказів і встановленими обставинами справи, без наведення передбачених законом підстав для його скасування.

Таким чином, ОСОБА_1 не довів, що обставини, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи та не надав відповідних доказів, що б спростували доводи позивача повністю або в частині, тобто не довів передбачених ч. 1 ст. 288 ЦПК України обставин, що в їх сукупності є підставою для скасування заочного рішення, а тому в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Крім того, підстави для перегляду заочного рішення визначені ЦПК України та є вичерпними. Незгода відповідача з розміром витрат на правничу допомогу не віднесена законом до таких підстав і не може бути самостійним аргументом для скасування заочного рішення.

У відповідності до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 260, 287, 288 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2025 року у цивільній справі № 134/1369/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя