Рішення № 136066151, 28.04.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/2360/25 Провадження № 2/613/305/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Уварової Ю.В.,

за участі секретаря Макушинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/2360/25, провадження № 2/613/305/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 9780525 від 20.12.2022 у розмірі 8380,00 грн. та понесені судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 20.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9780525.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши позичальнику можливість користуватися кредитним коштами у межах доступного кредитного ліміту.

27.04.2023 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 9780525 від 20.12.2022.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» змушене звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 23.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заходи забезпечення позову та доказів не вживались. Інші процесуальні дії у справі не проводились.

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явився, у позові зазначив про розгляд справи без участі представника позивача та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких він не заперечував проти виконання зобов`язань у частині фактично отриманого тіла кредиту, а також не заперечував проти відшкодування судового збору відповідно до вимог чинного законодавства України. Водночас відповідач не погодився з позовними вимогами в частині стягнення з нього витрат на правничу допомогу, оскільки вважав, що зазначені витрати не є його зобов`язанням та не можуть бути покладені на нього без належного обґрунтування їх необхідності, співмірності та реальності. Також відповідач не погодився із сумою заборгованості в частині, що перевищує фактично отриману відповідачем суму кредиту, та вважав вимоги про стягнення додаткових нарахувань, штрафів або інших платежів необґрунтованими. З урахуванням наведеного, відповідач просив врахувати дані пояснення під час ухвалення рішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 20.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 9780525 /а.с.11-15/.

Згідно з умовами договору позичальнику надається кредит в сумі 2000,00 грн., строком на 105 днів (п.п. 1.2.-1.3.). Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 04.01.2023. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 04.04.2023. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 04.01.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 04.04.2023 (останнього дня кредитування) (п.п. 1.3.1., 1.3.2., п. 1.4.).

Відповідно до п.п. 1.5.1. Договору, комісія за надання кредиту становить 380,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 600,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.п. 1.5.2.).

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 5400,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.п.1.5.3.).

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *40.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору, позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.3. Договору в один з термінів (дат), вказаних в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2., в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору, нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 Договору.

Відповідно до п. 2.2.3. Договору, проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п.1.5.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована Позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку, встановлену п.1.5.3 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п.1.5.3. Договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов?язань Позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду Позичальнику була падана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п.1.5.3. та процентною ставкою визначеною 11.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може буги збільшено Кредитовавием без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

Відповідно до п. 2.3.1. Договору, позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії, передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено).

Якщо позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію) на умовах, визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2. Договору.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту № 9780525, у якому викладено умови кредитування /а.с.16/.

Відповідно до Довідки про ідентифікацію, Клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено Договір № 9780525 від 20.12.2022, ідентифікований ТОВ «МІЛОАН». Акцепт договору підписаний позичальником із застосуванням ЕЦП одноразовим ідентифікатором S15368, який надісланий позичальнику 20.12.2022 на мобільний номер НОМЕР_2 /а.с.17/.

ТОВ «МІЛОАН» умови кредитного договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 2000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення ТОВ «МІЛОАН» /а.с.18/.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 8380,00 грн., яка складається із: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 2000,00 грн.; заборгованості за сумою відсотків у розмірі 6000,00 грн., заборгованості за комісією за видачу кредиту у розмірі 380,00 грн.

Розмір заборгованості у зазначеному розмірі підтверджується копією відомості про щоденні нарахування та погашення, копією виписки з особового рахунку /а.с.19-20/.

27.04.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 95-МЛ, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 9780525 від 20.12.2022 /а.с. 20-24/, що також підтверджується копіями Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 27.04.2023 до Договору відступлення прав вимоги № 95-МЛ від 27.04.2023, Додаткової угоди № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 95-МЛ від 27.04.2023, платіжної інструкції, витягу з реєстру боржників /28-30/.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 9780525 від 20.12.2022.

У зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості /а.с.31/.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК Укра/їни передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивач не заперечував факт отримання кредиту у розмірі 2000,00 грн., факт видачі кредитних коштів також підтверджено матеріалами справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення відсотків у сумі 6000,00 грн., то суд зазначає, що відсотки за користування кредитом нараховані відповідно до умов кредитного договору, в розмірі та в межах строку кредитування, погоджених між сторонами.

Отже, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 6000,00 грн.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає заборгованість у загальному розмірі 8000,00 грн.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту, суд зазначає про таке.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Отже, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у сумі 380,00 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає про таке.

З п. 3 ч. п. 1 статті 133 ЦПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано:

- копію договору про надання правової допомоги № 0107/2024 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та Адвокатським об`єднанням «Апологет»;

- копію Акту № Д/7335 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 12.11.2025, підписанням якого сторони підтверджують факт надання АО та прийняття Клієнтом послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги, вартість яких складає 8000,00 грн.;

- копію детального опису наданих послуг до Акту № Д/7335 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 12.11.2025 у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9780525, боржник ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 18 липня 2024 року у справі № 638/6000/22 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 по справі №275/150/22 вказав на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Відповідач ОСОБА_1 у додаткових пояснення зазначив, що він не погоджується із стягненням з нього витрат на правничу допомогу, оскільки зазначені витрати не є його зобов`язанням та не можуть бути покладені на відповідача без належного обґрунтування їх необхідності, співмірності та реальності.

Враховуючи, що суду надано належні докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу.

Водночас, вирішуючи питання про розмір витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд зазначає про таке.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Так, у Детальному описі наданих послуг викладено найменування послуг, наданих Адвокатським об`єднанням ТОВ «ФК «Кредит Капітал».

Суд зазначає, що такі послуги як усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі охоплюються складенням позовної заяви.

Отже, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд, виходячи з положень ст.137 ЦПК, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи ціну позову, перелік послуг, що був наданий адвокатом позивачу у цій справі, час, витрачений адвокатом на надання послуг, категорію та складність справи, наявність усталеної судової практики з розгляду подібних справ, а також той факт, що позов задоволено частково, доходить висновку, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 4000,00 грн.

Враховуючи, що позов задоволено на 95,5 % (8000 х 100 % / 8380), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2313 грн. 39 коп.

Щодо поданого представником позивача клопотання про витребування доказів суд зазначає, що, враховуючи той факт, що відповідач не оспорював факт отримання кредиту, а клопотання про витребування доказів подано саме з метою підтвердження факту видачі відповідачу кредиту у сумі 2000,00 грн., суд вважає недоцільним його задоволення.

На підставі приведеного вище, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 , в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 9780525 від 20.12.2022 у розмірі 8 000 (вісім тисяч гривень 00 копійок), судовий збір в сумі 2 313 (дві тисячі триста тринадцять гривень 39 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 (чотири тисячі гривень 00 копійок), а всього 14 313 (чотирнадцять тисяч триста тринадцять гривень 39 копійок).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 28.04.2026.

Суддя