Рішення № 136061706, 28.04.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/1683/26

Провадження №2/487/1811/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулось до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №756859 від 02.05.2023 року у загальному розмірі 17 097,96 грн, судовий збір у розмірі 2 622,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтувало тим, що 02.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем укладено договір №756859 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», згідно з умовами якого відповідачу було надано кредит у сумі 2 500 грн на умовах, визначених кредитним договором. Вказаний договір укладений між сторонами в електронній формі. Через невиконання своїх обов`язків, зазначених в даному договорі, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 17 097,96 грн, яка складається з: 2 498,91 грн - заборгованість за кредитом; 14 599,05 грн - заборгованість за нарахованими процентами. 21.06.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №21062024, відповідно до умов якого право вимоги за договором №756859 від 02.05.2023 року перейшло до позивача.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

24.03.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив, в якому вона вказала, що не визнає вимоги позовні вимоги в частині стягнення нарахування відсотків та штрафних санкцій, оскільки нарахування позивачем суми у 6,8 разів перевищує фактично отримані кошти. Також зазначає, що нарахування позивачем заборгованості в розмірі 17 000 грн. відбулося у період дії воєнного стану, отже такі нарахування є незаконними та підлягають списанню.

31.03.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, в якому він вказав, що доводи відповідача є необґрунтованими, спростовуються долученими до позовної заяви доказами, а тому просить позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит Капітал» задовольнити, розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до суду не з`явився, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Згідно з цією статтею ЦК України, ураховуючи підпункт 2.3 пункту 2 Розділу І Умов і правил обслуговування рахунків фізичної особи, договір є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно, договорів банківського рахунку та про споживчий кредит.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього Закону).

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем укладено договір №756859 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 2 500,00 грн, строком на 360 днів. Процентна ставка стандартна встановлена у розмірі 2,2 % в день та застосовується в межах строку кредиту.

Так, матеріалами справи встановлено, що вказаний договір укладений між сторонами в електронному вигляді та підписаний відповідачем 02.05.2023 одноразовим ідентифікатором К098, який містить набір цифрових та буквенних символів.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір позики між кредитором та відповідачем не було б укладено.

Доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були неправомірно використані товариством чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надано.

Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

За обставин цієї справи відповідач була належним чином ознайомлена із умовами Кредитного договору №756859 від 02.05.2023, а також з Паспортом споживчого кредиту, що підтверджується накладенням відповідачем Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що за вищенаведеними приписами законодавства прирівнюється до власноручного підпису та відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Відтак, підписання відповідачкою договору про надання грошових коштів у кредит №756859 від 02.05.2023 року підтверджено належними та допустимими доказами та додатково узгоджуються з відомостями АТ «КБ «Приватбанк» про належність відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 , реквізити якої вказані в кредитному договорі №756859 від 02.05.2023, а також про отримання 02.05.2023 відповідачкою грошових коштів у розмірі 2 500 грн, розмір яких обумовлено кредитним договором №756859.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кошти в сумі 2 500,00 грн шляхом зарахування на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення», а також листом АТ «КБ «Приватбанк» від 07.04.2026, згідно якого банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 та банком підтверджено зарахування на вказану картку 02.05.2023 грошових коштів у сумі 2 500 грн, що є належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 77,78 ЦПК України.

Однак, всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни відповідач не повернула належні грошові суми, внаслідок чого за кредитним довогором №756859 від 02.05.2023 року утворилась заборгованість, яка підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

21.06.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №21062024, відповідно до умов якого право вимоги, зокрема за договором №756859 перейшло до позивача, що підтверджується копією договору факторингу №21062024, Актом приймання-передачі реєстру боржників від 21.06.2024 до договору факторингу від 21.06.2024 року, платіжним дорученням №3392 від 21.06.2024 про оплату позивачем за відступлення права вимоги за договором факторингу №21062024, а також Витягом з реєстру боржників до договору факторингу №21062024 від 21.06.2024 року, в якому зазначені відомості про передачу права вимоги позивачу саме по кредитному договору №756859 від 02.05.2023.

Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань.

Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надано власного розрахунку.

Згідно з розрахунком заборгованості, виконаним ТОВ «Селфі Кредит» станом на 21.06.2024 року, заборгованість у сумі 17 097,96 грн, яку вимагає стягнути з відповідача позивач, складається з: 2 498,91 грн - заборгованості за кредитом; 14 599,05 грн - заборгованості за нарахованими процентами.

Враховуючи вищевикладене, нарахування первісним кредитором відсотків в розмірі 14 599,05 грн є обґрунтованим та здійснено в межах процентної ставки та строку, узгодженого сторонами.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем виконало у повному обсязі, надавши йому визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач взяті на себе за договором зобов`язання перед ТОВ «Селфі Кредит» не виконала, оскільки не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв`язку із нездійсненням платежів на виконання умов кредитного договору, у відповідача утворилась заборгованість.

Суд відхиляє доводи відповідача про неправомірне нарахування відсотків за кредитним договором, оскільки такі нараховані в межах строку кредитування, передбаченого договором.

Щодо доводів відповідача про звільнення її від сплати штрафу і пені, суд зазначає, що ні первинний кредитор ні позивач відповідачу таку заборгованість не нараховували.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №756859 від 02.05.2023 року у загальному розмірі 17 097,96 грн, яка складається з: 2 498,91 грн - суми заборгованості за основною сумою боргу; 14 599,05 грн - суми заборгованості за відсотками.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат, заявленого представником позивача в позові, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту понесених судових витрат представником позивача до матеріалів справи було надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, Акт наданих послуг № 65 від 08.12.2025 та Детальний опис наданих послуг,з яких вбачається, що послуги адвоката визначені у розмірі 8 000 грн, Ордер серії ВС № 1381377.

З огляду на викладене, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, заявлені позивачем вимоги, їх складність та об`єм досліджених судом доказів, а також принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у сумі 2662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 352 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №756859 від 02.05.2023.2023 в розмірі 17 097,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: С.М. Афоніна