Рішення № 136050227, 28.04.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року Справа№200/8935/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області від 25.03.2025 щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності III групи в розмірі 50% пенсії за віком відповідно до ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» скасувати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з дати призначення III групи інвалідності пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої згідно ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до досягнення застрахованою особою віку 60 років та стягнути заборгованість невиплаченої суми пенсії за період з 05.03.2025 до дати винесення судового рішення.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що з 05.03.2025 їй призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), розмір якої обраховано відповідачем в розмірі 50% пенсії за віком. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону за наявності у непрацюючих осіб з інвалідністю ІІ і ІІІ груп у жінок 30 років страхового стажу за їх вибором пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. Оскільки страховий стаж на момент призначення пенсії по інвалідності становив понад 40 років, тобто був більше 30 років, відтак позивач вважає, що має право з 05.03.2025 на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону №1058-IV, і тому просить суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 27.11.2025 позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви. До суду надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою від 12.12.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов. Визнано причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, поважними та поновлено строк звернення до адміністративного суду з наведеним позовом.

Від Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області надійшов відзив, де обґрунтовуючи заперечення проти позову відповідач зазначає про те, що при призначенні пенсії страховий стаж ОСОБА_1 склав 40 років 10 місяців 25 днів, в тому числі додатковий стаж 1 рік 7 місяців 2 дні (період з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону № 1058). До заяви від 17.03.2025 ОСОБА_1 не надано відомостей про звільнення з роботи. На підставі вищевикладеного, оскільки станом на 17.03.2025 (день звернення за призначенням пенсії): в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати у 2024 році; заявницею не надано відомостей про звільнення з роботи, призначити пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком не має підстав. Вказує, що за даними електронної пенсійної справи ОСОБА_1 08.08.2025 звернулася до органів Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок пенсії виду «Працевлаштування/звільнення, зміна виду розрахунку (ст. 33)». До заяви долучила копію наказу від 29.08.2024 № 27/25к про припинення трудового договору, відповідно до якого заявницю звільнено 29.08.2024. За результатом опрацювання заяви ОСОБА_1 з 08.08.2025 переведено на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком.

Від Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області надійшов відзив, де обґрунтовуючи заперечення проти позову відповідач зазначає про те, що до заяви про призначення пенсії було додану трудову книжку з вкладишем НОМЕР_1 , яка містить останній запис № 47 про звільнення з 05.02.2021. Відповідно до отриманих індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформованих 17.03.2025, позивач в 2022, 2023 році працює та одержує заробітну плату на підприємстві ЄРДПОУ 39792196 Краматорський місцевий центр з надання безоплатної вторинної допомоги, в 2024 році працює та отримує заробітну плату по підприємству ЄРДПОУ 3176015943 Карліна Інна Валеріївна. Документів, що підтверджують звільнення із зазначених підприємств надано не було. Станом на момент звернення (на 17.03.2025) позивач досягла віку 58 років. Страховий стаж відповідно наданих документів та даних персоніфікованого обліку склав 39 років 3 місяці 24 дні. За результатом розгляду заяви від 17.03.2025 про призначення пенсії по інвалідності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головним управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення про призначення пенсії по інвалідності 3 групи загального захворювання з 05.03.2025 (з дня встановлення інвалідності) в розмірі 50 відсотків від пенсії за віком, обчисленої відповідно статті 27 Закону № 1058, оскільки позивач не надала документи про звільнення станом на момент звернення. ОСОБА_1 звернулась із заявою від 08.08.2025 про перерахунок у зв`язку зі звільненням та зміною виду розрахунку відповідно статті 33 Закону № 1058. До заяви про перерахунок пенсії додано копію розпорядження про припинення трудового договору (контракту) від ФОП ОСОБА_2 , яким підтверджується звільнення з 29.08.2024 року. Заяву про перерахунок пенсії від 08.08.2025 за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. За результатом проведеного перерахунку у зв`язку зі звільненням внесено інформацію в ЕПС ОСОБА_1 про звільнення з моменту призначення пенсії, з 05.03.2025, розмір пенсії по інвалідності залишився незміннім і склав 50 % від пенсії за віком, оскільки звернення про призначення пенсії по інвалідності в розмірі за віком та надання документів про звільнення відбулось у термін, більше ніж 3 місяці після первинного звернення. Одночасно зазначеними управліннями проведено перерахунок зміна виду розрахунку відповідно статті 33 Закону № 1058, починаючи з дати звернення за перерахунком (з 08.08.2025), яким призначено позивачу пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, тобто 100% пенсії за віком, обчисленої відповідно статті 27, 28 Закону № 1058. Таким чином вважає, що призначення та перерахунок пенсії позивача проведено відповідно до наданих документів, та у строки, передбачені законодавством.

Ухвалою суду від 23.02.2026 залучено в якості співвідповідачів у справі № 200/8935/25 - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Витребувано певні докази.

Головне управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області у відзиві на позовну заяву вказує, що на дату звернення за призначенням пенсії в Реєстрі застрахованих осіб наявна інформація про нарахування Позивачу заробітної плати за період з лютого 2024 по серпень 2024. Згідно пункту 4.7 Порідку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Заяву від 17.03.2025 відпрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістами Головних управлінь Пенсійного фонду України в Чернігівській та Луганській областях та з 05.03.2025 призначено пенсію по інвалідності. Надалі Позивач звернулась із заявою від 08.08.2025 про перерахунок у зв`язку зі звільненням та зміною виду розрахунку відповідно статті 33 Закону №1058. До заяви про перерахунок пенсії додано копію розпорядження про припинення трудового договору (контракту) від ФОП ОСОБА_2 , яким підтверджується звільнення з 29.08.2024 року. Заяву про перерахунок пенсії від 08.08.2025 за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. За результатом проведеного перерахунку у зв`язку зі звільненням внесено інформацію в ЕПС Позивача про звільнення з моменту призначення пенсії, з 05.03.2025, розмір пенсії по інвалідності залишився незміннім і склав 50 % від пенсії за віком, оскільки звернення про призначення пенсії по інвалідності в розмірі за віком та надання документів про звільнення відбулось у термін, більше ніж 3 місяці після первинного звернення.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надано пояснення на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі №200/8935/25 за позовом ОСОБА_1 , де вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася із заявою 17.03.2025 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV (далі-Закону 1058). ОСОБА_1 08.08.2025 звернулася із заявою про перерахунок пенсії (працевлаштування/звільнення, зміна виду розрахунку ст.33). Заява про перерахунок пенсії від 08.08.2025 розглянута за принципом екстериторіальності спеціалістами головних управлінь Пенсійного фонду України в Хмельницькій та у Вінницькій областях. Рішенням від 18.08.2025 № 056550006719 ОСОБА_1 з 08.08.2025 змінено вид розрахунку, а саме з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до статті 33 Закону № 1058.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не скористався правом подання відзиву на позов, тому, враховуючи приписи ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою від 17.03.2025 про призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи загального захворювання згідно статей 30, 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон України № 1058).

До заяви про призначення пенсії було додану трудову книжку з вкладишем НОМЕР_1 , яка містить останній запис № 47 про звільнення з 05.02.2021.

За результатом розгляду заяви від 17.03.2025 про призначення пенсії по інвалідності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення про призначення пенсії по інвалідності 3 групи загального захворювання з 05.03.2025 (з дня встановлення інвалідності) в розмірі 50 відсотків від пенсії за віком, обчисленої відповідно статті 27 Закону № 1058.

Як вбачається з витягу ЕПС (відпрацювання спеціалістами району) вбачається, що первинне звернення позивача було розглянуто користувачем НОМЕР_2 , що відповідно до класифікатору є ГУ ПФУ в Чернігівській області.

Наразі позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Також, позивач 08.08.2025 звернулася із заявою про перерахунок пенсії (працевлаштування/звільнення, зміна виду розрахунку ст.33).

Заява про перерахунок пенсії від 08.08.2025 розглянута за принципом екстериторіальності спеціалістами головних управлінь Пенсійного фонду України в Хмельницькій та у Вінницькій областях.

Рішенням від 18.08.2025 № 056550006719 ОСОБА_1 з 08.08.2025 змінено вид розрахунку, а саме з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до статті 33 Закону № 1058.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є визнання протиправною бездіяльності щодо непризначення позивачу пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком і невиплати різниці в розмірах пенсій та зобов`язання призначити і виплачувати позивачу пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 05.03.2025.

Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом № 1058-IV.

Закон №1058-IV розроблений і прийнятий відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно частини 1 статті 31 Закону №1058-IV залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Частиною 1 статті 33 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Частина 2 статті 33 Закону №1058-IV встановлює, що непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Форми РС-право, позивач має більше 30 років станом на дату призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи (05.03.2025).

Матеріали справи містять заяву позивача від 17.03.2025 про нарахування та виплату їй пенсії по інвалідності.

Отже, з моменту отримання такої заяви позивача, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області був зобов`язаний вчинити активні дії щодо її розгляду, а саме винести відповідне рішення за результатами такого розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Зокрема, відповідно до абзацу 1 пункту 4.3 Порядку 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Пунктом 4.7 вказаного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Фактично, позивач звернувся із заявою про нарахування та виплату пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27, 28 Закону №1058-IV. Доказів про те вона була працюючою особо не було долучено до заяви.

Разом з тим, за результатом розгляду заяви від 17.03.2025 про призначення пенсії по інвалідності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення про призначення пенсії по інвалідності 3 групи загального захворювання з 05.03.2025 (з дня встановлення інвалідності) в розмірі 50 відсотків від пенсії за віком, обчисленої відповідно статті 27 Закону № 1058.

Отже відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, не враховано, що позивач небула працюючою особо на момент подачі заяви про призначення пенсії по інвалідності.

Відповідачем не висловлено по суті поданих позивачем трудової книжки жодних заперечень, не конкретизовано причини, чому відповідач вирішив, що позивач є діючою працевлаштованою особою, не взяв їх до уваги відомості з Реєстру застрахованих осіб, з якого вбачається, що позивач фактично останній раз було працевлаштована з лютого 2024 року по серпень 2024 року. Пенсійний орган взагалі не надав жодної правової оцінки, яка могла б свідчити про правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1-3 ст.8 Закону України від 17.02.2022 № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі Закон № 2073-IX): адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.

Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 2073-IX, адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону № 2073-IX, адміністративний орган повинен дотримуватися принципу пропорційності під час: 1) прийняття адміністративних актів; 2) прийняття процедурних рішень і вчинення процедурних дій.

Адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 2073-IX, адміністративний орган зобов`язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї.

Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 Закону № 2073-IX: адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом.

Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

Відповідно до ч. 1-3.ст. 17 Закону № 2073-IX:

Особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків.

Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Аналіз наведених норм свідчить, що адміністративне провадження ґрунтується на засадах офіційності, повноти та об`єктивності з`ясування всіх обставин справи, пропорційності та належного врядування. Наведені принципи не були дотримані відповідачем.

Відповідач повинен був з`ясувати відсутність/наявність інформації чи була позивач працюючою особо на момент подачі заяви про призначення пенсії по інвалідності та керуючись принципом офіційності до прийняття рішення з власної ініціативи витребувати необхідні документи та відомості необхідні для встановлення обставин, та не покладати на особу надмірний обов`язок щодо самостійного збирання таких доказів.

Суд вважає, що посилання на відсутні документів (зокрема про звільнення станом на момент звернення), які навіть не витребовувались у позивача, є порушенням принципу офіційності до прийняття управлінського рішення.

Суд звертає увагу, що позивач також має право бути заслуханим відповідачем, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття рішення, яке може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

За таких обставин, оскільки відповідачем за результатами розгляду заяви позивача від 17.03.2025 протиправно не прийнято рішення про призначення позивачу пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV обчисленої відповідно до статей 27, 28 вказаного Закону, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 17.03.2025 та прийняти рішення про призначення позивачу пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV обчисленої відповідно до статей 27, 28 вказаного Закону з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні суду.

Статтею 45 Закону №1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.

У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права.

Як судом вже зазначалось вище, станом на 17.03.2025 у позивача наявний страховий стаж перевищує наявність необхідних 30 років відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV, 05.03.2025 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.

Отже, виходячи з наведених висновків суду під час розгляду даної справи, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV обчисленої відповідно до статей 27, 28 вказаного Закону саме з 05.03.2025, крім того ця пенсія має бути перехована за період з 05.03.2025 по 07.08.2025, тобто без періоду вже перерахованої з 08.08.2025 (рішення від 18.08.2025 № 056550006719).

Розмір визначеної пенсії позивача з 08.08.2025 не спірним у цій справі, а тому суд не надає оцінки даним обставинам.

Щодо належного територіального органу Пенсійного фонду України, якого слід зобов`язати повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії по інвалідності, суд зазначає наступне.

Оскільки у відповідності до п. 4.2 Порядку № 22-1, за принципом екстериторіальності органом, що мав розглянути питання про призначення пенсії, визначено відповідача ГУ ПФУ в Чернігівській області, у зв`язку з чим саме цей орган, а не ГУ ПФУ в Донецькій області, має відповідати за вказаними позовними вимогами.

Щодо вимоги позивачки про виплату перерахованої пенсії суд зазначає таке.

Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За приписами пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що після того, як пенсійний орган, визначений за принципом екстериторіальності призначає пенсію, він передає пенсійну справу до пенсійного органу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Тому, на цей час, поки пенсійна справа разом із перерахованою пенсією позивача не надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, умови для виплати пенсії ще не настали. Отже, після здійснення перерахунку пенсії Головне управління ПФУ в Чернігівській області повинно направити до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, для здійснення позивачці виплати пенсії, відповідно до Порядку № 22-1.

У відповідності до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач при розгляді заяв позивача не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і порушив права та інтереси позивача у справі. Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

З урахуванням наведеного суд за результатами розгляду справи дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Суд також керується постановою Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15, в якій суд дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй актуальній практиці неодноразово покликався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Касаційного адміністративного суду від 18.04.2018 року у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 року у справі № 2а-204/12).

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд дійшов до висновку про те, що у цій справі наявні фактичні і правові підстави для ухвалення судом рішення про часткове задоволення позову шляхом: визнання протиправною бездіяльність відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не призначення пенсії позивачу в розмірі пенсії за віком обчисленої відповідно до статей 27, 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; та зобов`язання відповідача прийняти рішення за результатами розгляду заяви позивача від 17.03.2025 про призначення позивачу пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 05.03.2025 та у зв`язку із цим провести відповідний перерахунок її пенсії за період з 05.03.2025 по 07.08.2025, з урахуванням висновків суду.

Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо зобов`язання призначити ОСОБА_1 з дати призначення III групи інвалідності пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої згідно ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, 14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83а), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, 18003, м. Черкаси, вул. В.Чорновола, 157), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, 29013, м.Хмельницький, Гната Чекірди, 10), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22) про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 в розмірі пенсії за віком обчисленої відповідно до статей 27, 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 05.03.2025.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийняти рішення, за результатами розгляду заяви позивача від 17.03.2025, про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 05.03.2025 та у зв`язку із цим провести відповідний перерахунок її пенсії за період з 05.03.2025 по 07.08.2025, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.

Повне судове рішення складено 28.04.2026.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Загацька