Рішення № 136050226, 28.04.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року Справа№200/1192/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 12.09.2025 № 056350009821 про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку 2 від 16.07.2024, зарахувавши до пільгового стажу за Списком 2 період роботи з 28.08.1990 по 31.12.1998, з 01.11.2004 по 15.08.2023 та перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Проте, відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії з підстав недоліків у заповненні пільгових довідок.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від ГУ ПФУ в Полтавській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки право особи на призначення пільгової пенсії має бути підтверджене як особою, що звертається за призначенням пенсії (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків №1 або №2 (чинних на період такої роботи) і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком №1 або №2. Головне управління звертає увагу суду, що відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Головне управління вважає, що рішення №056350009821 від 12.09.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до статті 114 Закону №1058-ІV, згідно заяви від 16.07.2024, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, прийнято правомірно.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що

Позивач - ОСОБА_1 , 16.07.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зазначена заява позивача розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке прийняло рішення № 056350009821 від 24.07.2024 про відмову в переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах. В обґрунтування зазначеного рішення вказано на недостатність пільгового страхового стажу. В зазначеному рішенні констатовано наявність у позивача пільгового страхового стажу тривалістю 5 років 10 місяців. При цьому спірне рішення не містить відомостей ні про фактично зараховані до спеціального страхового стажу періоди трудової діяльності, ні про періоди, які не були включені до такого стажу та про підстави такого невключення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 по справі №440/15258/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 056350009821 від 24.07.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2024 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 по справі №440/15258/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі Головне управління) повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 16.07.2024 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та прийнято рішення від 12.09.2025 №056350009821, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 відповідно до статті 114 Закону 1058-ІV, згідно заяви від 16.07.2024, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

В рішенні зазначено, що аналіз, повторно розглянутої на виконання Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі № 440/15258/24, заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 16.07.2024, щодо переведення з пенсії з по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2, свідчить про відсутність права на перерахунок пенсії оскільки за наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж, обчислений у відповідності до вимог чинного законодавства, становить 38 років 10 днів, в тому числі за списком № 2 за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування 5 років 10 місяців. До пільгового стажу за списком № 2 враховано період з 01.01.1999 по 31.10.2004 за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, як передбачено пунктом 20 Порядку 637. Визначити періоди пільгового стажу за списком № 2 згідно із записами трудової книжки неможливо, оскільки записи не містять інформацію про характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи, а також про проведення атестації робочого місця, та підтвердження права на список №2.

Згідно з витягу РС-право до пільгового стажу позивача зараховано:

з 01.01.1999 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.10.2004;

- до страхового стажу, у межах спірних вимог, зараховано:

з 28.08.1990 по 31.12.1998, з 01.11.2004 по 31.03.2022; з 29.10.2022 по 31.03.2023; з 01.05.2023 по 10.05.2023.

Судом встановлено та підтверджується виписками (вкладиш до трудової книжки, остання сторінка трудової книжки) згідно із наказом від 31.10.1994 №360 по Вуглегірської ТЕЦ «Про результати атестації робочих місць» та згідно із наказом від 25.10.1999 №385 по Вуглегірської ТЕЦ «Про результати атестації робочих місць» позивач працював за професією машиніст обхідник по котельному устаткуванню, що передбачено Списком №2.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до частин 1, 3 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 передбачено що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішення не наведено жодних зауважень до відповідних записів у трудовій книжці, а також не заперечується, що він працював за посадою, яка дає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

При дослідженні спірних записів у трудовій книжці, судом не встановлено таких недоліків у заповненні трудової книжки.

Суд зазначає, що Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, визначено, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

При цьому основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві, є трудова книжка.

При прийнятті даного рішення судом також враховано те, що оскаржуване рішення не містить будь-яких зауважень щодо порядку оформлення трудової книжки позивача. Також, відповідачем не заперечується, що в спірні періоди позивач працював на посадах, що дають право на призначення пільгової пенсії.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача, яка є основним документом, підтверджуючим стаж роботи, є відповідні записи із зазначенням необхідних відомостей. Відповідачем не спростовані відомості, які зазначені у трудовій книжці, а також не надано доказів того, що позивач не працював або спірні періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до пільгового стажу роботи, або взагалі відсутні.

Крім того, судом встановлено та підтверджується виписками (вкладиш до трудової книжки, остання сторінка трудової книжки) згідно із наказом від 31.10.1994 №360 по Вуглегірської ТЕЦ «Про результати атестації робочих місць» та згідно із наказом від 25.10.1999 №385 по Вуглегірської ТЕЦ «Про результати атестації робочих місць» позивач працював за професією машиніст обхідник по котельному устаткуванню, що передбачено Списком №2.

Разом з тим, пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З аналізу наведених норм вбачається, що у зв`язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах Пенсійний фонд зобов`язаний перевірити:

- чи відноситься та чи підтверджується пільговий стаж позивача на посаді, яка визначена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, який затверджений Кабінетом Міністрів України;

- чи підтверджується зайнятість позивача повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, досліджуючи вказані записи у трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивача суд встановив, що період з 28.08.1990 по 31.12.1998, з 01.11.2004 по 15.08.2023 не містять відомостей про роботу позивача повний робочий день.

А тому, позовні вимоги щодо зарахуванню вищевказаних періодів до пільгового стажу заявлені, як передчасні, оскільки в трудовій книжці відсутні відомості про зайнятість позивача повний робочий день.

Однак, відповідач повинен був з`ясувати цю обставину, та до прийняття рішення запропонувати позивачу надати пояснення з цього приводу, за можливості надати додаткові документи, та був зобов`язаний діяти з власної ініціативи з метою витребування відомостей, необхідних для підтвердження пільгового стажу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 8 Закону України від 17.02.2022 № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі Закон № 2073-IX): адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.

Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 2073-IX, адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону № 2073-IX, адміністративний орган повинен дотримуватися принципу пропорційності під час: 1) прийняття адміністративних актів; 2) прийняття процедурних рішень і вчинення процедурних дій.

Адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 2073-IX, адміністративний орган зобов`язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї.

Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 Закону № 2073-IX: адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом.

Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

Відповідно до ч. 1-3.ст. 17 Закону № 2073-IX:

Особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків.

Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Аналіз наведених норм свідчить, що адміністративне провадження ґрунтується на засадах офіційності, повноти та об`єктивності з`ясування всіх обставин справи, пропорційності та належного врядування. Наведені принципи не були дотримані відповідачем.

Відповідно позовні вимоги про визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, підлягають задоволенню.

З метою захисту порушеного права позивача, зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду".

Під час повторного розгляду заяви позивача, відповідач зобов`язаний забезпечити всебічне дослідження обставин справи, безпосередньо оцінити наявні матеріали, врахувати всі факти, що мають значення для прийняття рішення, та надати йому належне обґрунтування із зазначенням мотивів прийняття або відхилення доводів особи.

Це стосується правильності визначення періодів роботи позивача з 28.08.1990 по 31.12.1998 та з 01.11.2004 по 15.08.2023 (у межах спірних позовних вимог зокрема), враховуючи посади на яких працював позивач зазначені у трудовій книжці. Відповідач повинен був з`ясувати відсутність інформації за період роботи позивача та керуючись принципом офіційності до прийняття рішення з власної ініціативи витребувати необхідні документи та відомості необхідні для встановлення обставин, та не покладати на особу надмірний обов`язок щодо самостійного збирання таких доказів.

Суд звертає увагу, що позивач має право бути заслуханим відповідачем, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття рішення, яке може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Суд також вказує, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірних періодів містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність пільгового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.

Згідно ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, частиною 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином суд зазначає, що при виникненні у відповідача сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однак, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області перевірки достовірності відомостей про позивача.

Щодо висновків відповідача про відсутність даних про попередню атестацію, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а дійшла висновку, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Матеріали справи містять докази підтвердження наявності пільгового стажу за спірні періоди роботи. Позивачем доведено факт роботи на посадах, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що пільговий стаж підтверджується лише за наслідками атестації робочих місць, суд вважає безпідставним та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За практикою Європейського суду з прав людини п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1064,96 грн. підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 638,98 грн.

Керуючись ст.ст. 77, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36001, Полтавська обл., м.Полтава, вул. Гоголя, буд. 34, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №056350009821 від 12.09.2025 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2024 №13804 про перехід на інший вид пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 638,98 грн.

Повне судове рішення складено 28.04.2026.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Загацька