Постанова № 13604694, 28.01.2011, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

справа № 3-265/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 січня 2011 року м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л. розглянувши матеріали, які надійшли від територіальної державної інспекції праці у Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого по АДРЕСА_1, приватний підпиємець,

за ч.1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в:

Заробітна плата працівникам протягом 2010 року підприємцем ОСОБА_1 виплачується з порушенням строків, передбачених ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України „Про оплату праці": лише один раз на місяць (без виплати авансу), при цьому проміжок часу між виплатами заробітної плати перевищує шістнадцять календарних днів.

Щодо режиму роботи працівників підприємця ОСОБА_1, то він чітко не визначений Правилами внутрішнього трудового розпорядку, які на дату перевірки підприємцем не складались і не затверджувались зборами трудового колективу. Зазначене є порушенням вимог ст. 142 КЗпП України.

Документи, які б фіксували початок і закінчення робочої зміни для працівників, на дату перевірки, підприємцем ОСОБА_1 не розроблено та не затверджено і не доведено до відома найманих працівників. Тим самим, підприємцем ОСОБА_1 порушено вимоги ст, 57, 58 КЗпП України.

Крім цього, підприємцем ОСОБА_1 не заведено особові картки на кожного працівника форми П-2, чим порушено вимоги наказу Мінстату України від 25 грудня 2009 року № 495/656.

А також підприємцем ОСОБА_1 не розроблено і не затверджено графік надання працівникам щорічних оплачуваних відпусток, чим порушено конституційне право працівників на відпочинок, передбачене ст. 45 Конституції України, а також порушено вимоги ст. 79 КЗпП України, ч. 9 ст. 10 Закону України „Про відпустки",

Щодо розгляду звернення ОСОБА_2, перевіркою встановлено, що 01.03.2007 року ОСОБА_2 уклав із ФОН ОСОБА_1 трудовий договір за № 1095 на виконання роботи підсобного робітника. Згідно умов трудового договору розмір заробітної плати встановлено у розмірі не менше розміру мінімальної заробітної плати.

За весь час роботи заробітна плата ОСОБА_2 від підприємця виплачувалась нерегулярно, без виплат авансу, лише один раз, не в повному обсязі місячних нарахувань, із затримками виплат до двох місяців, через проміжок часу, що перевищує шістнадцять календарних днів, що є порушенням вимог ч.І ст. 115 КЗпП України та ч.І ст. 24 Закону України „Про оплату праці".

Під час перевірки нарахування заробітної плати виявлено, що заробітна плата за березень 2010 року ОСОБА_2 нарахована та виплачена в розмірі нижче мінімального рівня заробітної плати (з 1 січня 2010 року 869 грн.), хоча ОСОБА_2 відпрацював повний робочий місяць, однак йому виплачено 100 грн. заробітної плати, що є порушенням вимог ст., 95 КЗпП України та ст. З Закону України «Про оплату праці».

Трудовий договір від 01.03.2007 року за №1095. який був укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1, 30.11.2010 року було розірвано і знято з реєстрації у Тернопільському міському центрі зайнятості, в результаті ОСОБА_2 було звільнено з посади підсобного робітника по п.4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин).

На дату перевірки встановлено, що в порушення вимог ст. 83 КЗпП України, ОСОБА_2 при звільненні не виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину визнав повністю та щиро розкаявся.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доведена протоколом про адміністративне правопорушення № 19-01-032/0827 від 10.12.2010 року, актом перевірки № 19-01-032/1326 від 10.12.2010 року, довідкою про підприємство та стан виплати заробітної плати станом на 26 листопада 2010 року, відомістю нарахування зарплати за листопад 2010 р. №00000011 від 30.11.10р., платіжною відомістю № ВЗП-000032 за березень 2010р., платіжною відомістю № ВЗП-000064 за травень 2010 р., письмовими поясненням ОСОБА_1 від 02 грудня 2010 року.

За таких обставин вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушення вимог законодавства про працю і тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності.

Накладаючи адміністративне стягнення, суд приймає до уваги характер вчиненого правопорушення, обставини справи, особу винного, визнання ним вини, а тому приходить до переконання, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (пятсот десять) гривень в доход держави.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

СуддяДзюбич В.Л.