Рішення № 136043497, 28.04.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 квітня 2026 року Справа № 903/222/26

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від відповідача 2: Мірчук В.В.,

взяв участь прокурор: Шарунович Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/222/26 за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сошичненської сільської ради до Опорного закладу загальної середньої освіти Сошичненський ліцей Сошичненської сільської ради Волинської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів в розмірі 50280,77 грн,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2026 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури сформував в системі Електронний суд позов в інтересах держави в особі Сошичненської сільської ради до Опорного закладу загальної середньої освіти Сошичненський ліцей Сошичненської сільської ради Волинської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут , в якому просить суд:

1.Визнати недійсною додаткову угоду від 01.07.2024 без номера до Договору від 20.02.2024 № 23-24/385.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 30.07.2024 № 2 до Договору від 20.02.2024 № 23-24/385.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут на користь Сошичненської сільської ради кошти в сумі 50280,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідно до ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України додаткові угоди є недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі, а тому є всі підстави вважати, що кошти в розмірі 50280,77 грн, які сплачені Сошичненською сільською радою за товар, як надміру сплачені та підлягають стягненню з ТОВ Волиньелектрозбут.

Ухвалою суду від 10.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.04.2026.

Відповідачі ухвалу суду отримали 10.03.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Отже, строк для подачі відзивів до 25.03.2026.

23.03.2026, 26.03.2026 та 17.04.2026 Сошичненська сільська рада надіслала на адресу суду клопотання про розгляд справи 903/222/26 за її відсутності. У вказаних клопотаннях зазначила що підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

24.03.2026, 27.03.2026 та 21.04.2026 Опорний заклад загальної середньої освіти Сошичненський ліцей Сошичненської сільської ради Волинської області надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи 903/222/26 за його відсутності. Зазначив, що позовні вимоги прокурора визнає частково та просить суд стягнути судові витрати по справі №903/222/26 в сумі 7987,20 грн з ТОВ «Волиньелектрозбут».

25.03.2026 представник відповідача 2 сформував в системі Електронний суд відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки Пунктом 4.5.2. Договору передбачено, що у момент укладення цього Договору Сторони виходять з того, що ціна на ринку електричної енергії буде стабільною, тобто в будь-який момент строку дії Договору коливання (зростання/зниження) цін, що визначається відповідно до цього підпункту Договору, не перевищуватиме 1%. Сторони визнають, що коливання ціни на ринку електричної енергії у сторону збільшення в розмірі понад 1% вважається істотною зміною обставин виконання цього Договору в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України та є підставою для збільшення ціни товару в порядку, визначеному цим Договором та згідно з Додатком 3 до цього Договору. На підтвердження зміни середньозважених цін товару на ринку та наявності підстав для укладення додаткової угоди від 01.07.2024 Постачальником було надано лист №01/8-1851/1 від 28.06.2024 та завірена належним чином інформація з офіційного веб-сайту АТ «Оператор ринку» із середньозваженою ціною електричної енергії за результатами торгів на ринку електричної енергії «на добу наперед» за лютий 2024 та червень 2024. Зазначені в них дати середньозваженої ціни, відповідають періодам, які обумовлені безпосередньо сторонами у Договорі. Пункт 17 Особливостей чітко, і у недвозначний спосіб визначив, що положення частини 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в якій передбачено обмеження у 10%) під час воєнного стану не застосовуються. Обмеження у розмірі 10% міститься у пп. 2 п. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», а підняття ціни за додатковою угодою від 01.07.2024 на підставі цього пункту не здійснювалось (підняття відбувалось на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей (якому відповідає пункт 7 частини 5 статті 41 зазначеного Закону). Посилання прокуратури на практику Верховного Суду у справі № 920/19/24 є неправомірним оскільки, предметом розгляду у зазначеній справі був договір 2021, а не 2024 року.

У вказаному відзиві представник відповідача 2 просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

27.03.2026 представник відповідача 2 сформував в системі Електронний суд клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 т. 226 Господарського процесуального кодексу України.

27.03.2026 виконувач обов`язків керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури сформував в системі Електронний суд відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідно до пункт 3.1.1 глави 3.1 розділу ІІІ ПРРЕЕ, електропостачальники мають інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору про постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до її застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Також електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в установленому порядку про будь-яке збільшення ціни і про право споживачів припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови. Внаслідок укладення додаткових угод №1 та № 2 незаконно значно перевищено встановлений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ліміт підвищення ціни електричної енергії не більш як на 10 %. Норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм змістом упродовж 2021-2024 років. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема до норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі № 916/747/24, від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 тощо). Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного Договору та Додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Укладаючи спірні Додаткові угоди № 1, № 2 та змінюючи ціну на одиницю спірного товару, сторони Договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178. За інформацією АТ «Оператор ринку» (вебсайт «www.oree.com.ua»), середньозважену ціну електричної енергії на РДН у лютому 2024 року (місяць, у якому укладено правочин) визначено у розмірі 3268,58 грн за 1 МВт/год (згідно Договору від 27.02.2024 № ВЕЗ 23-24/385 4401,43 грн за 1 МВт/год), а ціни на такий товар, що сформувалися вже у послідуючі розрахункові періоди (у березні 2024 року і далі) становили: - у березні 3089,53 грн за 1 МВт/год; - у квітні 3333,77 грн за 1 МВт/год; - у травні 4221,92 грн за 1 МВт/год. З наведеного вбачається, що зростання середньозваженої ціни на електричну енергію в квітні 2024 року, про яке заявлено ТОВ «Волиньелектролзбут» у листі від 04.06.2024 № 01/8-1518, зумовлене попереднім її значним зниженням. Отже, станом на дату надсилання вказаного вище листа істотного коливання ціни електричної енергії у бік збільшення не відбулося. Твердження Постачальника про коливання ціни електричної енергії на 35,83 % є безпідставними, оскільки ґрунтується на вибірковому порівнянні окремих періодів та свідчить про маніпулятивний характер наведених розрахунків.

03.04.2026 Волинська обласна прокуратура сформувала в системі Електронний суд заперечення на клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду, в яких прокурор, посилаючись на наявність виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді, просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду.

Протокольною ухвалою від 07.04.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 28.04.2026 о 11.00 год.

Ухвалою суду від 07.04.2026 повідомлено Камінь-Каширську окружну прокуратуру, Сошичненську сільську раду, Опорний заклад загальної середньої освіти Сошичненський ліцей Сошичненської сільської ради Волинської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 28 квітня 2026 року на 11:00 год.

Ухвала суду від 07.04.2026 отримана учасниками справи 08.04.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Представник позивача та відповідача 1 в призначене судове засідання не з`явилися.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Щодо заяви відповідача 2 про залишення позову керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сошичненської сільської ради без розгляду.

На обґрунтування заяви про залишення позову без розгляду відповідач 2 посилається на рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24), яким окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визнані неконституційними.

Відповідач 2 вважає, що у зв`язку із неконституційністю окремих норм спеціального закону, прокурор немає підстав для представництва інтересів держави у суді.

Також відповідач 2 посилається на безпідставність звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Сошичненської сільської ради, посилаючись на те, що підстави звернення не є виключними, як це передбачено ст. 131-1 Конституції України.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):

1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.

2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Отже, враховуючи п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України, приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року, тобто, до цієї дати положення абзацу першого ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» залишаються чинними у редакції, що діяла до винесення зазначеного рішення Конституційного Суду, та підлягають застосуванню.

Керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сошичненської сільської ради звернувся до суду з позовом до Опорного закладу загальної середньої освіти Сошичненський ліцей Сошичненської сільської ради Волинської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів, саме 05.03.2026, тобто, в період, коли приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнані неконституційними, залишаються чинними, а тому вони підлягають застосуванню.

Окрім цього, з урахуванням п. 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України дія Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді у справі №903/222/26, оскільки вони виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними. У квітні та серпні 2025 року Камінь-Каширська окружна прокуратура вперше направила позивачу та відповідачу 1 листи щодо неправомірності укладення додаткових угоди до договору.

За таких обставин заява відповідача 2 про залишення позову керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сошичненської сільської ради Волинської області без розгляду не підлягає до задоволення, а правові підстави для залишення позову без розгляду з підстав визнання неконституційними окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» відсутні.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18 (п. 139).

Щодо посилань відповідача 2 на те, що підстави звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Сошичненської сільської ради не є виключними.

У пункті 4.2. рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) Конституційний Суд України наголошує, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

В пункті 4.3. Рішення Конституційний Суд України констатує, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник „виключний означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення „у виключних випадках, яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.

Відповідно й припис „у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов`язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об`єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки. Визначення таких випадків є дискрецією законодавця.

У пункті 7.2. Рішення Конституційний Суд України зазначив, що розв`язуючи питання про конституційність абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України виходить із того, що в ньому йдеться про виключні випадки представництва прокуратурою (прокурором) інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України [абзац п`ятий, перше, друге речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019].

Такі випадки в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону сформульовані через перелік, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначає, що законодавець має обов`язок та не позбавлений можливості конкретизувати перелік випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема вказавши на критерії/ознаки їх установлення, для визначення меж дискреції прокурора та суду без шкоди для ефективності виконання прокуратурою покладеної на неї функції.

Оскільки законодавцем ще не конкретизовано переліку випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, не вказано критеріїв/ознак їх установлення, поняття «виключність» є оціночним поняттям.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 10.3) зазначила, що орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.

З урахуванням наведеного позов керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сошичненської сільської ради спрямований на захист інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства.

Під час подання позовної заяви керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури обґрунтував «виключність» випадку.

У позовній заяві прокурор посилається на те, що на виконання Договору № 23-24/385 ТОВ «Волиньелектрозбут» упродовж 2024 року поставлено 29 330 кВт*год електричної енергії за підвищеною ціною, внаслідок безпідставного укладення додаткових угод Опорний заклад загальної середньої освіти Сошичненський ліцей Сошичненської сільської ради Волинської області надміру витратив 50280,77 грн бюджетних коштів. На думку прокурора при цьому було порушено приписи статтей 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та 632 Цивільного кодексу України. Прокурор вважає, що внаслідок укладення додаткових угод ТОВ «Волиньелектрозбут» безпідставно отримало 50280,77 грн, які підлягають стягненню з останнього у зв`язку із порушенням вимог Цивільного кодексу України та поверненню до місцевого бюджету, ці кошти наповнять місцевий бюджет та дозволять належним чином розпорядитися ними. Обґрунтовуючи звернення з позовом, прокурор зазначає, що в умовах воєнного стану кошти місцевих бюджетів фактично є складовою: фінансового забезпечення оборони держави; функціонування критичної інфраструктури; соціального захисту населення та внутрішньо переміщених осіб. Будь-яке надмірне або безпідставне витрачання бюджетних коштів у цей період має підвищений рівень суспільної небезпеки та прямо суперечить принципу максимальної концентрації ресурсів на потреби оборони та життєзабезпечення. Отже, інтерес територіальної громади у поверненні надмірно сплачених коштів у зв`язку з безпідставним підвищенням ціни на товар у період воєнного стану об`єктивно набуває ознак загальнодержавного інтересу.

Водночас, Сошичненська сільська рада, будучи єдиним уповноваженим органом на вжиття заходів, спрямованих на повернення надміру витрачених коштів жодних заходів, спрямованих на їх повернення до місцевого бюджету, не вживала. Сошичненська сільська рада повідомила, що органом місцевого самоврядування заходи претензійно-позовного характеру за вказаним фактом не вживались, селищна рада просила окружну прокуратуру подати позов в її інтересах.

Враховуючи обізнаність Сошичненської сільської ради про порушення інтересів держави та територіальної громади; беручи до уваги характер наданої останньою інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в її інтересах та відсутність наміру звертатись до суду самостійно, з огляду на наявність порушень інтересів держави, що полягає у неналежному виконанні уповноваженим органом функцій із їх захисту, у керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сошичненської сільської ради є підстави для представництва інтересів держави в суді, а тому у задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду з підстав недоведеності прокурором виключності обставин для звернення з позовом до суду слід відмовити.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (до такого правового висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19).

Оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності (аналогічний правовий висновок міститься у п. 8.2.4 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

05.02.2024 на веб-сайті електронної системи публічних закупівель «Prozorro» Опорним закладом загальної середньої освіти «Сошичненський ліцей» Сошичненської сільської ради Волинської області (далі Сошичненський ліцей) оприлюднено оголошення UA-2024-02-05-013967-a про проведення відкритих торгів на закупівлю електричної енергії (ДК 021:2015:09130000-5), зокрема, 60 000 кВт/год з терміном поставки товарів до 31.12.2024 та очікуваною вартістю закупівлі 363 000,00 грн.

За результатами проведеної процедури закупівлі з ТОВ «Волиньелектрозбут» (код ЄДРПОУ 42159289) 27.02.2024 укладено договір № ВЕЗ 23-24/385 про постачання електричної енергії споживачу (далі Договір № ВЕЗ 23-24/385) на постачання 60 000 кВт/год електричної енергії на загальну суму 372 708 грн, ціна за 1 кВт/год 5,916 грн.

Пунктом 12.1. Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами.

Відповідно до п.1.1. Договору, на умовах цього Договору та за результатами проведеної процедури закупівлі Постачальник продає товар: Електрична енергія (ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія) (далі - електрична енергія. Товар), - Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої') електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п.1.3. Договору, загальна сума Договору становить: 354 960,00 грн (триста п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят грн 00 коп), в т.ч. ПДВ 59160,00 грн.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що ціна цього Договору може бути змінена у випадку зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача, або у випадку внесення інших змін згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п.1.5. Договору, кількість (обсяг) електричної енергії, яка постачається за цим Договором, визначено у Додатку 1 та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у операюра системи.

Згідно п.4.1. Договору, споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, визначеною у Додатку 2 до цього Договору.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що вартість Договору не підлягає збільшенню, за виключенням випадків, передбачених законодавством про публічні закупівлі. Зміна умов Договору в частині збільшення його ціни у випадка\х, визначених законодавством про публічні закупівлі, здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до Договору.

Відповідно до п.п.4.5., 4.5.1., 4.5.2., Договору, ціна за одиницю Товару може змінюватись у випадках, передбачених Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178, далі - Особливості № 1178), зокрема: зменшення ціни закупівлі одиниці Товару у разі коливання такої ціни на ринках електричної енергії «на добу наперед» та «внутрішньодобовий ринок» торгової зони «Об`єднана енергетична система України» (далі - Ринки електроенергії); 4.5.2. збільшення ціни за одиницю Товару в разі коливання ціни такого товару на Ринках електроенергії, що відбулося з моменту укладення цього Договору або останнього внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю Товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на Ринках електроенергії (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на Ринках електроенергії) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі на момент його укладення (визначена в п. 1.3 Договору).

У разі коливання ціни закупівлі одиниці Товару на Ринках електроенергії заінтересована Сторона письмово звертається до іншої Сторони листом, в якому пропонує нову ціну закупівлі одиниці Товару з урахуванням коливання такої ціни на Ринках електроенергії порівняно із ціною закупівлі одиниці Товару, визначеною в Додатку 3 до цього Договору (для цього підпункту (4.5.2) Договору), але не більше ніж на відсоток коливання ціни Товару на Ринках електроенергії у бік збільшення.

Заінтересована Сторона повинна надати інформацію, що підтверджує та обгрунтовує зміну ціни закупівлі одиниці Товару порівняно з відповідною ціною, встановленою у Додатку 2 до цього Договору. Інформація щодо коливання ціни закупівлі одиниці Товару на Ринках електроенергії надається у вигляді роздрукованих аналітичних матеріалів з електронної сторінки в мережі Інтернет Акціонерного товариства «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua), завірених підписом уповноваженої особи Сторони.

Під коливанням ціни закупівлі одиниці Товару на Ринках електроенергії слід розуміти будь-яку зміну середньозваженої ціни закупівлі за одиницю Товару, визначеної за результатами торгів на Ринках електроенергії протягом календарного місяця, відносно середньозваженої ціни закупівлі одиниці Товару за базовий місяць (місяць, що передує місяцю підняття ціни).

За такої умови ціна закупівлі одиниці Товару змінюється пропорційно коливання ціни закупівлі одиниці Товару згідно механізму, визначеному у Додатку 3 до цього Договору, але не більше ніж на відсоток коливання ціни Товару на Ринках електроенергії у бік збільшення.

В залежності від коливання ціни товару на ринку, сторони протягом дії договору мають право вносити зміни декілька разів в частині пропорційного збільшення ціни за одиницю товару, кожного разу, з урахуванням попередніх змін за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі на момент його укладення.

Сторона - ініціатор зміни ціни за одиницю Товару не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до застосування таких змін повідомляє другу Сторону про намір внести відповідні зміни до Договору.

Сторони розраховують ціну за одиницю Товару за Формулою визначення ціни за одиницю Товару, вказаною у Додатку 3, для цього підпункту (4.5.2) Договору.

У момент укладення цього Договору Сторони виходять з того, що ціна на ринку електричної енергії буде стабільною, тобто в будь-який момент строку дії Договору коливання (зростання/зниження) цін, що визначається відповідно до цього підпункту Договору, не перевищуватиме 1%. Сторони визнають, що коливання ціни на ринку електричної енергії у сторону збільшення в розмірі понад 1% вважається істотною зміною обставин виконання цього Договору в розумінні статті 652 Цивільного кодексу України та є підставою для збільшення ціни товару в порядку, визначеному цим Договором та згідно з Додатком 3 до цього Договору.

Зміна ціни за одиницю Товару здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до цього Договору в частині коригування ціни Договору без зміни обсягів фактичного споживання Товару Споживачем зі зміною вартості Договору або коригування обсягів фактичного споживання Товару Споживачем без зміни вартості Договору.

Зміна ціни за одиницю Товару здійснюється шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до цього Договору в частині коригування обсягів фактичного споживання Товару Споживачем без зміни вартості Договору на момент його укладення.

Згідно п. 12.1. Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та укладається на строк до «31» грудня 2024 року включно, а в частині розрахунків цей Договір діє до повного виконання зобов`язань Сторонами.

На момент підписання Договору сторонами погоджені всі його істотні умови, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до Додатку №2 (специфікації) до Договору від 27.02.2024 №ВЕЗ 23-24/385 ціна за одиницю товару становить 5,916 грн/кВт* год.

Пунктом 2 Додатку 3 до Договору визначено, що зміна істотних умов Договору у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед» (далі - РДН) здійснюється на вимогу однієї із Сторін на таких умовах: підставою для зміни умов цього Договору є показники середньозважених цін на РДН в ОЕС України за даними АТ «ОПЕРАТОР РИНКУ» на офіційному сайті https://www.oree.com.ua

Уся інформація щодо торгів на РДН, зокрема, про ціни та обсяги купівліпродажу електричної енергії оприлюднюється АТ «ОПЕРАТОР РИНКУ» на офіційному сайті https://www.oree.com.ua . Відповідно, підставою для зміни ціни за одиницю електричної енергії є інформація щодо зміни середньозваженої ціни на РДН.

Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа розрахункового періоду (місяця), що слідує за базовим місяцем, якщо сторони не домовляться про інший строк.

Сторонами до вказаного договору двічі вносилися зміни в частині зміни ціни за одиницю товару, а саме, укладено дві додаткових угоди (додаткова угода без номера від 01.07.2024 та № 2 від 30.07.2024), які стосувались зміни ціни товару у бік збільшення порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у Договорі.

01.07.2024 укладено додаткову угоду без номера, відповідно до якої з 01.07.2024 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 9,365637 грн або на 58,3 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у Договорі.

Ціна електричної енергії як товару відповідно до умов цієї додаткової угоди зросла на 65,3 %.

Згідно специфікації ціни на електричну енергію, ціна за одиницю (структура ціни, з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ становить 9,365637 грн/кВт*год та включає:

- ціну електричної енергії як товару (нерегульована частина ціни (без ПДВ) 7,276127 грн/кВт*год;

- величину регульованих тарифів (без ПДВ) 0,52857 грн/кВт*год;

- ПДВ 1,560940 грн.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди без номера від 01.07.2024, сторони установили, що ця додаткова угода набирає чинності з 01.07.2024.

Згідно додаткової угоди № 2 від 30.07.2024 зменшено порівняно з додатковою угодою без номера від 01.07.2024, однак фактично збільшено порівняно з Договором ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 8,674284 грн або на 46,6 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у Договорі.

Ціна електричної енергії як товару відповідно до умов цієї додаткової угоди зросла на 52,2 %.

Згідно специфікації ціни на електричну енергію, ціна за одиницю (структура ціни, з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ становить 8,674284 грн/кВт*год та включає:

- ціну електричної енергії як товару (нерегульована частина ціни (без ПДВ) 6,70 грн/кВт*год;

- величину регульованих тарифів (без ПДВ) 0,52857 грн/кВт*год;

- ПДВ 1,445714 грн.

Відповідно до п.4 додаткової угоди № 2, сторони установили, що ця додаткова угода набирає чинності з 01.07.2024.

Прокурор зазначає, що підставами для укладення перелічених вище додаткових угод стали листи ТОВ "Волиньелектрозбут" від 28.06.2024 № 01-8/1851/3 та від 28.06.2024 № 01-8/1851/3 у яких порівняно середньозважені ціни на електроенергію за червень 2024 року та січень 2024 року.

ТОВ "Волиньелектрозбут" у 2024 році на виконання Договору № 23-24/385 згідно актів приймання-передачі (а.с.30-35) поставлено Опорному закладу загальної середньої освіти Сошичненський ліцей Сошичненської сільської ради Волинської області 29 330 кВт*год електричної енергії, за що сплачено 223797,05 грн, а саме:

- акт 524-0851000/2/Ф1 від 29.02.2024 року;

- акт 524-0851000/3/Ф1 від 31.03.2024 року;

- акт 524-0851000/4/Ф1 від 30.04.2024 року;

- акт 524-0851000/5/Ф1 від 31.05.2024 року;

- акт 524-085 1000/6/Ф1 від 30.06.2024 року;

- акт 524-0851000/7/Ф1 від 31.07.2024 року;

- акт 524-0851000/8/Ф1 від 31.08.2024 року;

- акт 524-0851000/9/Ф1 від 30.09.2024 року;

- акт 524-0851000/10/Ф1 від 31.10.2024 року;

- акт 524-0851000/11/Ф1 від 30.11.2024 року;

- акт 524-0851000/12/Ф1 від 23.12.2024 року.

Відповідно до вказаних вище актів приймання-передачі електричної енергії Опорний заклад загальної середньої освіти Сошичненський ліцей Сошичненської сільської ради Волинської області сплатив ТОВ «Волиньелектрозбут» на виконання умов Договору 223797,05 грн, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с.36-41):

- платіжна інструкція №17 від 14.03.2024 року;

- платіжна інструкція №34 від 12.04.2024 року;

- платіжна інструкція №44 від 15.05.2024 року;

- платіжна інструкція №54 від 11.06.2024 року;

- платіжна інструкція №63 від 11.07.2024 року;

- платіжна інструкція №71 від 12.08.2024 року;

- платіжна інструкція №78 від 11.09.2024 року;

- платіжна інструкція №89 від 08.10.2024 року;

- платіжна інструкція №102 від 07.1 1.12024 року;

- платіжна інструкція №120 від 12.12.2024 року;

- платіжна інструкція №134 від 26.12.2024 року.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

На період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України (п. 3-7 розд. Х Закону).

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, та Закону статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.

Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №916/2536/22, укладаючи договір поставки товару на певний строк, суб`єкт господарювання фактично гарантує можливість продати товар за узгодженою ціною та несе ризики зміни такої ціни.

Постановою Уряду від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі Особливості (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 41 Закону та підп. 1 п. 19 Особливостей, згідно яких істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Відповідні правові висновки щодо застосування згаданих правових актів викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 сформульовано правовий висновок про застосування норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема: " - Зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Верховним Судом 02.02.2026 за результатами розгляду справи № 922/2121/25 виснувано, що відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, яка набрала чинності 19.10.2022 та діяла станом на час укладення додаткових угод, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про

Закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Отже, вказаною постановою №1178 Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.

Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема до норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 06.02.2025 у справі №916/747/24, від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23 тощо).

Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.

Затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України «Про публічні закупівлі», зокрема пунктом 2 п`ятої статті 41, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою. Схожих висновків щодо правозастосування постанови №1178 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі №918/694/23.

Подібні висновки щодо застосування Особливостей, затверджених постановою Уряду від 12.10.2022 №1178, Верховним Судом викладено у постанові від 04.02.2026 у справі №916/2720/24.

Заінтересована Сторона повинна надати інформацію, що підтверджує та обгрунтовує зміну ціни закупівлі одиниці Товару порівняно з відповідною ціною, встановленою у Додатку 2 до цього Договору. Інформація щодо коливання ціни закупівлі одиниці Товару на Ринках електроенергії надається у вигляді роздрукованих аналітичних матеріалів з електронної сторінки в мережі Інтернет Акціонерного товариства «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua), завірених підписом уповноваженої особи Сторони та є належним документальним підтвердженням коливання ціни на Ринках електроенергії.

Сторона ініціатор зміни ціни за одиницю Товару не пізніше ніж за 20 календарних днів до застосування таких змін повідомляє другу Сторону про намір внести відповідні зміни до Договору.

Як встановлено судом, пунктом 2 Додатку 3 до Договору визначено, що зміна істотних умов Договору у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед» (далі - РДН) здійснюється на вимогу однієї із Сторін на таких умовах: підставою для зміни умов цього Договору є показники середньозважених цін на РДН в ОЕС України за даними АТ «ОПЕРАТОР РИНКУ» на офіційному сайті https://www.oree.com.ua Уся інформація щодо торгів на РДН, зокрема, про ціни та обсяги купівліпродажу електричної енергії оприлюднюється АТ «ОПЕРАТОР РИНКУ» на офіційному сайті https://www.oree.com.ua . Відповідно, підставою для зміни ціни за одиницю електричної енергії є інформація щодо зміни середньозваженої ціни на РДН.

Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа розрахункового періоду (місяця), що слідує за базовим місяцем (базовий місяць - це місяць, який передує місяцю підняття ціни), якщо сторони не домовляться про інший строк.

ПРРЕЕ встановлено, що електропостачальники мають інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору про постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до її застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Також електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в установленому порядку про будь-яке збільшення ціни і про право споживачів припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови (пункт 3.1.1 глави 3.1 розділу ІІІ ПРРЕЕ).

Внаслідок укладення додаткових угод від 01.07.2024 без номера (на 65,3 %) та від 30.07.2024 № 2 (на 52,2 %) незаконно значно перевищено встановлений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ліміт підвищення ціни електричної енергії не більш як на 10 %, у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у Договорі.

Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).

В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку, повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін та повинні містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 42.4 постанови Верховного суду від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, постанова Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору (додаткової угоди) і до внесення відповідних змін до нього. Тобто збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, має бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до Договору, а в разі наступних змін між черговими такими змінами на підставі додаткових угод.

Вказана вище позиція відображена в постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 16.02.2021 у справі № 910/6790/18.

Відповідно до п. 4.5.2 Договору та пункту 3.1.1 глави 3.1 розділу ІІІ ПРРЕЕ, сторона ініціатор зміни ціни за одиницю Товару не пізніше ніж за 20 календарних днів до застосування таких змін повідомляє другу Сторону про намір внести відповідні зміни до Договору.

Підвищення ціни на електричну енергію ТОВ «Волиньелектрозбут» ініційовано 04.06.2024 листом № 01/8-1518, відповідно до якого з квітня місяця 2024 року спостерігається динаміка росту ціни на електричну енергію як наслідок кризи на ринку електричної енергії в умовах воєнного стану, руйнування значної кількості об`єктів генерації електричної енергії та інших чинників, які впливають на коливання ціни на електричну енергію. Середньозважені ціни на електроенергію за місяць, у якому укладено Договір, та базовий місяць (місяць, який передує місяцю зміни ціни) у вказаному листі не досліджувались та не порівнювались. Одночасно зазначено про те, що в разі наявності коливання ціни на ринку електричної енергії в бік збільшення в торговій зоні «ОЕС Україна» та зміни регульованих тарифів та повідомлено про внесення відповідних змін до укладеного Договору з 01 липня 2024 року.

За інформацією АТ «Оператор ринку» (вебсайт «www.oree.com.ua»), середньозважену ціну електричної енергії на РДН у лютому 2024 року (місяць, у якому укладено правочин) визначено у розмірі 3268,58 грн за 1 МВт/год (згідно Договору від 27.02.2024 № ВЕЗ 23-24/385 4401,43 грн за 1 МВт/год), а ціни на такий товар, що сформувалися вже у послідуючі розрахункові періоди (у березні 2024 року і далі) становили: - у березні 3089,53 грн за 1 МВт/год; - у квітні 3333,77 грн за 1 МВт/год; - у травні 4221,92 грн за 1 МВт/год.

З наведеного вбачається, що зростання середньозваженої ціни на електричну енергію в квітні 2024 року, про яке заявлено ТОВ «Волиньелектролзбут» у листі від 04.06.2024 № 01/8-1518, зумовлене попереднім її значним зниженням. Отже, станом на дату надсилання вказаного вище листа істотного коливання ціни електричної енергії у бік збільшення не відбулося, навпаки середньозважені ринкові ціни були нижчими за договірну ціну електричної енергії, визначену договором.

Крім цього, як встановлено судом, лист ТОВ «Волиньелектрозбут» від 28.06.2024 № 01-8/1851/3 надіслано з порушенням вказаних вимог Договору та правила роздрібного ринку електричної енергії.

Твердження Постачальника про коливання ціни електричної енергії на 35,83 % є безпідставними, оскільки ґрунтується на вибірковому порівнянні окремих періодів та свідчить про маніпулятивний характер наведених розрахунків.

Отже, надані відповідачем 2 документи не є належними доказами, які підтверджують наявність коливання ціни електроенергії в порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (фактичного збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.

Крім цього, суд звертає увагу, що додаткова угода № 2 від 30.07.2026 застосовується до договірних правовідносин, які виникли до її укладення (угода діє із 01 липня 2024 року). Водночас, зважаючи на наявні особливості функціонування ринку електричної енергії, зокрема відсутність у замовника можливості зберігати товар, наявні підстави вважати, що товариство у період із 01 по 30 липня 2024 року постачало, а замовник приймав і споживав електроенергію.

Отже, товар (електроенергія), поставлений товариством для потреб замовника до 30.07.2026, був прийнятий останнім у власність та спожитий.

Разом з тим, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 915/75/23.

Таким чином, судом встановлено, що з огляду на недотримання вимог ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 19 Особливостей, враховуючи відсутність підстав для внесення змін до договору та укладання додаткових угод без номера від 01.07.2024 та №2 від 30.07.2026 до договору № ВЕЗ 23-24/385 від 27.02.2024 про постачання електричної енергії споживачу, вказані угоди є недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 632, ст. 652 ЦК України, ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки останні мали наслідок безпідставного збільшення ціни за одиницю товару.

Оскільки, вказані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то розрахунок за товар (електрична енергія) повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі.

Щодо вимоги про стягнення з ТОВ «Волиньелектрозбут» 50 280,77 грн суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Розрахунок безпідставно отриманих та збережених коштів ТОВ «Волиньелектрозбут» у спірних правовідносинах згідно актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії та платіжних доручень:

Відповідно до підписаних сторонами актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за строк дії договору ТОВ «Волиньелектрозбут» поставило Сошичненському ліцею 29 330 кВт*год. У свою чергу, Сошичненським ліцеєм проведено оплату поставленої ТОВ «Волиньелектрозбут» електроенергії на загальну суму 223 797,05 грн. Розрахунок суми надмірно сплачених Ліцеєм с. Нуйно ТОВ «Волиньелектрозбут» згідно Договору № 23-24/385 виглядає наступним чином: фактично сплачена сума грошових коштів за отриману електроенергію належна до сплати сума грошових коштів за фактично отриману електроенергію за ціною, що передбачена Договором № 23-24/385 = надмірно сплачена сума грошових коштів. Згідно згаданих вище актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії: 1) фактично сплачена сума - 223 797,05 грн 2) сума, яка мала б бути сплачена без підвищення ціни договору: 29 330 кВт*год * 5,916 грн/кВт*= 173 516, 28 грн 3) сума надмірно сплачених коштів становить: 223 797,05 грн 173 516,28 грн = 50 280, 77 грн.

Отже за результатами виконання вказаного правочину ТОВ "Волиньелектрозбут" на підставі укладених додаткових угод до Договору, якими збільшено договірну ціну, безпідставно отримало бюджетних коштів в сумі 50 280, 77 грн.

Грошові кошти в сумі 50 280, 77 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 2- ТОВ «Волиньелектрозбут», підстава їх набуття відпала, а відтак останній зобов`язаний їх повернути Сошичненській сільській раді, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Стосовно заперечень відповідача 2 щодо визнання додаткових угод без номера від 01.07.2024 та №2 від 30.07.2024 до договору № ВЕЗ 23-24/385 від 27.02.2024 про постачання електричної енергії споживачу недійсними.

Укладаючи спірні Додаткові угоди без номера від 01.07.2024 та №2 від 30.07.2024 та змінюючи ціну на одиницю спірного товару, сторони Договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Натомість, як свідчать обставини даної справи, сторони спірного Договору збільшивши ціну товару, не дотримались приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Твердження відповідача 2 про можливість зміни ціни виключно на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей є помилковим, оскільки такі положення підзаконного акта не змінюють імперативних приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Зазначена норма була чинною у спірний період та встановлює граничне обмеження зміни ціни за одиницю товару не більше 10 % від початкової ціни договору. Особливості лише конкретизують підстави зміни ціни, але не передбачають іншого алгоритму визначення допустимого відсотка її збільшення.

Укладення додаткових угод від 01.07.2024 та 30.07.2024, якими фактично збільшено ціну товару, свідчить про порушення вказаних імперативних вимог закону.

Такий висновок узгоджується з усталеною судовою практикою, зокрема висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, відповідно до яких загальне (сукупне) збільшення ціни за договором про закупівлю не може перевищувати 10 % незалежно від кількості внесених змін.

Аналогічна правова позиція підтверджена у постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 та Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, де наголошено, що інший підхід призводив би до нівелювання результатів закупівлі та створював би можливості для маніпулювання ціною.

Посилання відповідача на те, що Особливості мають пріоритет над Законом, є безпідставним, оскільки постанова Кабінету Міністрів України №1178 є підзаконним актом та не може змінювати положення закону.

Такий підхід також підтверджено судовою практикою, зокрема у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 та від 04.02.2026 у справі № 916/2720/24.

Крім того, відповідачем не дотримано передбаченого договором та ПРРЕЕ порядку ініціювання зміни ціни. Лист від 04.06.2024 не містив належного обґрунтування коливання ціни. Подальший лист від 28.06.2024 направлено з порушенням встановленого 20-денного строку повідомлення, а також містив вибіркове порівняння цін, що свідчить про відсутність належного документального підтвердження підстав для зміни ціни.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Порушення чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема, і тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

З урахуванням наведеного, Сошичненська сільська рада у даному випадку наділена повноваженнями на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів відповідної територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету, а саме на звернення до суду з позовом про визнання додаткової угоди до Договору № 23-24/112 недійсною та повернення коштів, надмірно сплачених з бюджету на їх виконання.

Поряд з цим, при наявності беззаперечних порушень інтересів територіальної громади вказаний орган місцевого самоврядування бездіє у спірних правовідносинах та не вживає дієвих заходів до усунення порушень вимог законодавства у сфері публічних закупівель. Листом від 16.12.2025 № 1523/01-10/2-25 Сошичненська сільська рада повідомила, що не зверталась та не має наміру звертатися до суду з відповідною позовною заявою, у зв`язку з чим просить КаміньКаширську окружну прокуратуру представляти інтереси територіальної громади в суді за даним фактом.

Також слід урахувати, що у вказаній справі інтереси держави потребують невідкладного захисту, з урахуванням необхідності якнайшвидшого повернення коштів до бюджету та подальшого їх використання на потреби територіальної громади. Враховуючи згадані вище обставини щодо обізнаності Сошичненської сільської ради про порушення інтересів держави та територіальної громади, та беручи до уваги характер наданої останньою інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в її інтересах та наміру звертатись до суду самостійно, є виключний випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» КаміньКаширська окружна прокуратура повідомила позивача про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на них порівну.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут про залишення без розгляду позовної заяви керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сошичненської сільської ради до Опорного закладу загальної середньої освіти Сошичненський ліцей Сошичненської сільської ради Волинської області, Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів в розмірі 50280,77 грн.

2. Позов задовольнити.

3. Визнати недійсною додаткову угоду від 01.07.2024 без номера до Договору від 27.02.2024 № ВЕЗ 23-24/385.

4. Визнати недійсною додаткову угоду від 30.07.2024 № 2 до Договору від 27.02.2024 №ВЕЗ 23-24/385.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вул. Яремчука Назарія, буд. 11А, м. Луцьк, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Сошичненської сільської ради (44543, Волинська обл., КаміньКаширський район, с. Сошичне, вул. Ковельська, 102, код ЄДРПОУ 04333135, р/р UA318999980314070544000003562, код ЄДРПОУ 38009371, ГУК у Волинській області с. Сошичне, КЕКВ 24060300) кошти в сумі 50280,77грн (п`ятдесят тисяч двісті вісімдесят гривень 77 коп.).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вул. Яремчука Назарія, буд. 11А, м. Луцьк, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄРДПОУ 02909915, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 3993,60 грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривні 60 коп.) витрат по сплаті судового збору.

7. Стягнути з Опорного закладу загальної середньої освіти «Сошичненський ліцей» Сошичненської сільської ради Волинської області (44543, Волинська обл., Камінь-Каширський район, с. Сошичне, вул. Ковельська, буд. 100, код ЄДРПОУ 43775695) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄРДПОУ 02909915, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 3993,60 грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривні 60 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 28.04.2026.

Суддя І. О. Гарбар