Ухвала суду № 136043496, 28.04.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВИДАЧІ СУДОВОГО НАКАЗУ

28 квітня 2026 року Справа № 903/383/26

Суддя Господарського суду Волинської області Бідюк С.В., розглянувши матеріали заяви Фізичної особи-підприємця Ганчука Романа Михайловича

до: Фізичної особи-підприємця Панчук Ірини Василівни

про видачу судового наказу,

ВСТАНОВИЛА:

23.04.2026 до господарського суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Ганчука Романа Михайловича про видачу судового наказу, в якій заявник просить суд видати судовий наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Панчук Ірини Василівни штраф у розмірі 10089,14 грн за невиконання умов договору про надання транспортних послуг №0255/ЕХ/25 від 10.12.2025.

Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Ганчука Романа Михайловича про видачу судового наказу, суд вважає, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги (ч. 2 ст. 147 ГПК України).

За змістом статей 147 і 148 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Отже, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. З цією метою, насамперед, необхідно встановити факт порушення виконання боржником зобов`язання.

У заяві про видачу судового наказу ФОП Ганчук Р.М. просить суд стягнути з боржника 10089,14 грн штрафу за невиконання умов договору про надання транспортних послуг №0255/ЕХ/25 від 10.12.2025.

В обґрунтування своєї вимоги заявник вказує на те, що 10.12.2025 між ФОП Ганчуком Романом Михайловичем, як Експедитором 1 та ФОП Панчук Іриною Василівною, як Експедитором 2, укладено договір на надання транспортних послуг № 0255/ЕХ/25 (далі - договір).

Відповідно до пункту 4 Договору обов`язком Експедитора 2, зокрема, є забезпечення своєчасної подачі автомобіля під завантаження і своєчасної доставки вантажу. За відмову Експедитора 2 від завантаження, яка відбулась після його прибуття до місця завантаження, Експедитор 2 виплачує Експедитору 1 штраф в розмірі 10% від суми фрахту.

Заявник зазначає, що 11.12.2025 залучений боржником автомобіль з номерним знаком НОМЕР_1 прибув на завантаження у визначене п.2 Договору місце (вул. Привокзальна, 8, м. Новояворівськ, Львівська обл., ТОВ «ДОМЕН-ДРУК»). Однак, водій транспортного засобу перед самим початком завантаження заборонив Вантажовідправнику здійснювати загрузку вантажу, а згодом взагалі покинув місце завантаження. При цьому жодних пояснень про причини відмови від завантаження вантажу ані від водія ТЗ, ані від самого боржника заявником отримано не було. Такі дії заявник розцінює як порушення боржником п.2 Договору, а тому за невиконання умов Договору, а саме відмову від завантаження після прибуття до місця завантаження, боржник повинен оплатити заявнику штраф в розмірі 10% від суми фрахту - 205 євро, що станом на 11.12.2025 згідно офіційного курсу НБУ становить 10 089, 14 грн.

Також заявник вказує, що боржник не заперечує свою вину у невиконанні умов договору, однак в усній формі відмовляється проводити оплату штрафу заявнику через відсутність коштів.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно зі статтями 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з положеннями статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов?язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов?язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов?язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов?язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов?язання, пов?язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов?язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Статтею 934 ЦК України визначено, що за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

У разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З аналізу вказаних норм вбачається, що штраф за своєю правовою природою є не грошовою заборгованістю за договором, а видом фінансової відповідальності за порушення виконання зобов`язання, яку сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого зобов`язання.

Отже, вимога про сплату штрафу у зв`язку з порушенням умов договору хоча й має грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням.

На підтвердження заявлених вимог до заяви про видачу судового наказу заявником додано копію договору про надання транспортних послуг №0255/ЕХ/25 від 10.12.2025, згідно якого експедитором 1 є ФОП Ганчук Р.М., експедитором 2 ФОП Панчук І.В.

Згідно умов договору маршрут перевезення: Україна-Франція. Дата завантаження 11.12.2025, адреса завантаження: 1) ТОВ «Домен-друк», м. Новояворівськ, Львівська обл., 2) Львів, Чигиринська, 73.

Сума фрахту 2050 євро по курсу НБУ на день завантаження (Т1 оплачує перевізник) (п. 2 договору).

Пунктом 4 договору встановлено обов`язки експедитора 2, зокрема:

- Забезпечувати своєчасну подачу автомобіля під завантаження і своєчасну доставку вантажу. Під своєчасною подачею автомобіля під завантаження слід розуміти прибуття транспортного засобу Перевізника, зазначеного у вантажній накладній (CMR) відповідно до положень Конвенції КДПВ/ CMR, під завантаження у визначену дату завантаження до 8 години 00 хвилин.

- В разі зауважень щодо навантаження, упаковки, розміщення вантажу відмовитися приймати вантаж до усунення зауважень та зв`язатися з Експедитором 1, а також зробити відповідні відмітки у товарно-транспортних документах.

- Інформувати Експедитора 1 про хід надання послуг.

- За відмову Експедитора 2 від завантаження, яка відбулась після його прибуття до місця завантаження, Експедитор 2 виплачує Експедитору 1 штраф в розмірі 10% від суми фрахту. Під відмовою Експедитора 2 від завантаження, яка відбулась після його прибуття до місця завантаження, слід розуміти відмову Перевізника, зазначеного у вантажній накладній (CMR) відповідно до положень Конвенції КДПВ/ CMR, від завантаження, яка відбулась після його прибуття до місця завантаження.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором).

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.

Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Суд звертає увагу заявника, що відповідно до частини 2 пункту 8 статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Заявник стверджує про існування підстав для застосування штрафу до ФОП Панчук І.В. (Експедитора 2) на підставі п. 4 договору про надання транспортних послуг від 10.12.2025, зокрема за відмову Експедитора 2 від завантаження, яка відбулась після його прибуття до місця завантаження, Експедитор 2 виплачує Експедитору 1 штраф в розмірі 10% від суми фрахту. Під відмовою Експедитора 2 від завантаження, яка відбулась після його прибуття до місця завантаження, слід розуміти відмову Перевізника, зазначеного у вантажній накладній (CMR) відповідно до положень Конвенції КДПВ/ CMR, від завантаження, яка відбулась після його прибуття до місця завантаження.

Натомість при зверненні із зазначеною вимогою про видачу судового наказу заявником не надано суду жодного доказу (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних/СМR, актів про відмову від завантаження, листування сторін, претензій тощо) на підтвердження факту відмови експедитора 2/перевізника від завантаження, яка відбулась після його прибуття до місця завантаження та, відповідно, виникнення у ФОП Панчук І.В. відповідальності у вигляді штрафу.

При цьому суд звертає увагу, що умовами договору визначено дві адреси завантаження: 1) ТОВ «Домен-друк», м. Новояворівськ, Львівська обл., 2) Львів, Чигиринська, 73, а під своєчасною подачею автомобіля під завантаження слід розуміти прибуття транспортного засобу Перевізника, зазначеного у вантажній накладній (CMR) відповідно до положень Конвенції КДПВ/ CMR, під завантаження у визначену дату завантаження до 8 години 00 хвилин (п. 4 договору).

Проте заявником не надано вантажної накладної (CMR) на підтвердження визначення місця завантаження, найменування Перевізника або інших доказів на підтвердження прибуття експедитора 2/перевізника до місця завантаження та його відмови від завантаження, а відтак безспірність заявленої до стягнення суми заборгованості не є документально підтвердженою.

Отже, заявником не додано належних доказів в обґрунтування заявленої до стягнення суми штрафу у розмірі 10089,14 грн, що могли б свідчити про виникнення права грошової вимоги у ФОП Ганчука Р.М.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями частин першої, другої 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статті 74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин.

Згідно частин 1, 2 статті 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

За змістом пункту 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову ФОП Ганчуку Р.М. у видачі судового наказу про стягнення з ФОП Панчук І.В. 10089,14 грн штрафу.

Також, суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, заявник не позбавлений можливості звернутись повторно з такою самою заявою після усунення її недоліків.

Як вбачається із матеріалів заяви про видачу судового наказу заявник сплатив судовий збір у розмірі 332,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 52 від 10.04.2026. Згідно з ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.

У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 148, 150, 152, 234, 235 ГПК України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю Ганчуку Роману Михайловичу у видачі судового наказу про стягнення Фізичної особи-підприємця Панчук Ірини Василівни 10089,14 грн штрафу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 28.04.2026 та може бути оскаржена у апеляційному порядку безпосередньо до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання у відповідності до ст. ст. 235, 255-256 ГПК України.

Суддя С. В. Бідюк