Рішення № 136040998, 28.04.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Справа № 185/14516/25

Провадження № 2/185/2008/26

28 квітня 2026 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Бабія С.О., за участю секретаря судового засідання Вакули В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАКС ТРЕЙД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 142454,04 гривні, з яких заборгованість по заробітній платі складає - 58962,03 гривні, середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні становить - 83492,01 гривні. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила наступне. Позивач працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «НОВАКС ТРЕЙД». При звільненні з роботи відповідач не виплатив їй заборгованість по заробітній платі, тому вона звернулася до суду. Відповідач в судове засідання двічі поспіль не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом ухвалено слухати справу в заочному судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено наступне. В період часу з 01.02.2023 року по 13.05.2025 року ОСОБА_1 працювала в ТОВ «НОВАКС ТРЕЙД» на посаді оператора заправних станцій 3 розряду. За час роботи в ТОВ «НОВАКС ТРЕЙД» з березня 2025 року не виплачувалася заробітна плата. 13.05.2025 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін) (копія наказу №162-к від 13 травня 2025 року). При звільненні з ОСОБА_1 не був проведений розрахунок по заробітній платі, не виплачений середній заробіток за частину невикористаної щорічної відпустки 41 день.

Відповідно до ст. ст. 47, 115, 116 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Всупереч вказаним положенням, відповідач, ТОВ «Новакс Трейд», виплату заробітної плати проводив нерегулярно, з порушенням встановлених термінів, виплати могли здійснюватися частково і за різні періоди.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Тобто, в день звільнення (незалежно від підстав звільнення) роботодавець зобов`язується здійснити з працівником повний розрахунок, тобто виплатити працівнику суму заробітної плати та інші належні працівнику кошти (зокрема компенсації за невикористані відпустки, надбавки і тд.) в повному розмірі. Роботодавець вважається таким, що не виконав свого обов`язку щодо розрахунку з працівником якщо виплатив заробітну плату лише частково, або не виплатив заробітну плату взагалі.

Порушення підприємством вказаних вище положень ст. 47, 115, 116 КЗпП України щодо проведення з працівником остаточного розрахунку в строки, передбачені законом, також підтверджується інформацією, що міститься в листі Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 13.08.2025 року за №ПНС/2/982-ЗВ-25. За результатами позапланового заходу державного нагляду встановлено, що заборгованість по заробітній платі позивачки складає 58 962,03 грн.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки "класичне" право власності, яке розглядається в Україні, а й до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 21, ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

При зверненні до суду із позовом про зобов`язання із працевлаштування діє загальний тримісячний строк з дня, коли працівник дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Виходячи із системного тлумачення норм ч. 1 ст. 233 КЗпП України, враховуючи, що початок перебігу строку звернення до суду починається з наступного дня після спливу строку, передбаченого для виконання роботодавцем обов`язку із працевлаштування працівника та виплати йому середньої заробітної плати упродовж трьох місяців з дня закінчення трудового договору. Звільнивши позивачку 13 травня 2025 року відповідач повинен був виплатити середню заробітну плату упродовж трьох місяців, тобто до 14 серпня 2025 року. Оскільки цей обов`язок, визначений ч. 3 ст. 184 КЗпП України відповідач не виконав, то позивачка упродовж трьох місяців, тобто до 14 листопада 2025 року має право відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України звернутися до суду з позовом про зобов`язання із працевлаштування. ВС/КЦС у справі № 682/2782/18 від 03.02.2021).

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (стаття 117 КЗпП України).

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Верховний Суд за результатами розгляду справи №446/509/16-ц, звернув увагу на офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу, які слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, починаючи з наступного дня після звільнення (14 травня 2025 року) працівнику починає нараховуватися середній місячний заробіток і відбувається це аж до моменту повної виплати належних ОСОБА_1 коштів (14 листопада 2025 року).

Розрахунок середнього заробітку проводиться у відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (надалі Порядок).

Абзацом третім пункту 2 вказаного Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За змістом абзацу першого пункту 8 Порядку, обчислення виплат провадиться шляхом множення середньоденного (погодинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих днів на число відпрацьованих робочих днів.

Сума середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до розрахунку середнього заробітку складає: сума отримана в грудні за листопад 2024 року 8641,71 грн, сума отримана в лютому і березні за грудень місяць 2024 року 10870,01 грн; кількість відпрацьованих днів за листопад і грудень 43 робочі дні; кількість календарних днів у листопаді і грудні 61 день.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 453,76 грн.

Кількість робочих днів, належних оплаті за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 травня 2025 року по 13 листопада 2025 року включно складає 184 дні.

Відтак, сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні становить: 453,76 х 184 = 83492,01 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 понесла витрати по сплаті судового збору у розмірі 1425,00 грн. При цьому позов ОСОБА_1 складається з двох самостійних майнових вимог: про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 58 962,03 грн. та про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 83 492,01 грн.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21).

Отже, позивач звільняється від сплати судового збору лише за позовні вимоги про стягнення заробітної плати невиплаченої при звільненні, проте за подання позовної заяви з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні від сплати судового збору він не звільняється.

Схожі висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 757/56163/19-ц та від 27 березня 2024 року у справі № 577/220/23. А тому, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягала оплаті судовим збором та фактично була оплачена позивачем.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заробітної плати невиплаченої при звільненні, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за одну вимогу майнового характеру, що становить 1211,20 грн. (один відсоток розміру задоволених позовних вимог, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а 834, 92 грн. за вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - з відповідача на користь позивача.

Судовий збір, надмірно сплачений позивачем за вимогу про стягнення заробітної плати невиплаченої при звільненні, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» за клопотанням особи, яка його сплатила.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд» (код ЄДРПОУ: 44626956, місцезнаходження 61010, м. Харків, Аерокосмічний проспект, буд.4, кім.45/1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 142454,04 (сто сорок дві тисячі чотириста п`ятдесят чотири гривні 04 копійки); з них:

заборгованість по заробітній платі складає - 58962,03 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот шістдесят дві) гривні 03 копійки;

середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні становить - 83492,01 (вісімдесят три тисячі чотириста дев`яносто дві) гривні 01 копійка.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд» (код ЄДРПОУ 44626956) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд» (код ЄДРПОУ 44626956) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 834,92 (вісімсот тридцять чотири гривні 92 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С. О. Бабій