Рішення № 136040839, 21.04.2026, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 191/6956/25

Номер провадження 2/184/632/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Гукової Р.М.,

за участю секретаря судових засідань Бринзи Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров в загальному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до Покровського міського суду Дніпропетровської області із вказаним вище позовом, посилаючись на наступні обставини. Між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 17.03.2025р. укладено Кредитний договір (оферти) № 17.03.2025-100002054. Відповідно до умов Договору, Позичальнику надано кредит у розмірі 12000 грн., строком на 168 днів. Оскільки відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, утворилась заборгованість у розмірі 36360,00 грн. Наведене стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Покровського міського суду Дніпропетровської області від 18.02.2026р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено вищевказану справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву, згідно якої просить розглянути справу за його відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином, представник відповідача надав відзив, відповідно до якого вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими та не доведеними у достатній мірі. Так, відповідач посилається на те, що Позивач не надає жодних належних доказів ідентифікації Відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора при вході в особистий кабінет, отримання одноразового ідентифікатора та його використання для підписання оспорюваних кредитних правочинів (наприклад, довідка від мобільного оператора). Крім того, не є належним доказом укладення кредитного договору наданий Позивачем Паспорт споживчого кредиту. Також зазначає про те, що в матеріалах справи відсутні докази перерахування кредитних коштів відповідачу та сума нарахованих позивачем процентів не відповідає умовам кредитного договору та є не законною.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі, з договорів.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У свою чергу, відповідно до ст..638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як слідує із матеріалів справи, на підтвердження своїх позовних вимог та, як наслідок, підстав для стягнення заявленої суми заборгованості, позивачем надано паспорт споживчого кредиту від 17.03.2025 року, відповідно до умов якого дата надання/видачі кредиту - 17/03/2025р. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача.

Відповідно до ч.1 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 24.06.2021 по справі № 686/19271/19 провадження № 61-9459св20, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а лише свідчить про наміри виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. В той час, як первинні документи, складаються лише за фактом надання послуг. А про факт отримання та повернення коштів свідчить не договір, а банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси кредитора.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 12 червня 2020 року по справі № 169/506/17 провадження № 61-37213св18.

Згідно правового висновку Верховного Суду України викладеного у Постанові №336/4796/18 від 20.05.2022 р., для стягнення боргу мало надати суду кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно ще надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 490/10008/17 (провадження № 61-11855св19). Та у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 757/39906/15-ц (провадження № 61-12781св19). В яких було зазначено, що для стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитор, зобов`язаний довести не лише факт укладення договору, а й факт надання кредитних коштів, що має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Київський апеляційний суд, своєю постановою від 19 червня 2024р., по справі № 757/25558/23, провадження № 22-ц/824/8037/2024, відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості з відповідача, мотивуючи своє рішення тим, що незважаючи на те, що з позичальником та відповідачем по справі, був укладений кредитний договір, матеріалами справи, сам факт його виконання не доведено. Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами.

Така сама позиція викладена у постанові Дніпровського апеляційного суду, від 04 вересня 2023 р., по справі № 175/1255/23 провадження № 22-ц/803/7045/23, в якій апеляційний суд відмовив у задоволенні позову ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі, по причині відсутності в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили перерахування кредитодавцем кредитних коштів на рахунок позичальника.

Такої ж позиції, дотримався Дніпровський апеляційний суд, у своїй постанові від 21 серпня 2023 р., по справі № 176/655/23 провадження № 22-ц/803/6707/23, в якій суд також відмовив у задоволенні позову ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, через те, що у справі відсутні первинні бухгалтерські документи, як докази перерахування кредитодавцем кредитних коштів на рахунок позичальника.

Так, судом було встановлено, що відповідно до умов кредитного договору дата надання/видачі кредиту - 17/03/2025р. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача.

Проте, первинний фінансовий документ, який би підтвердив факт списання коштів з рахунку кредитодавця для їх подальшого перерахування на рахунок позичальника в якості кредиту, в матеріалах справи відсутній.

Позивач, в якості доказу перерахування кредитодавцем кредитних коштів на рахунок позичальника, замість первинних фінансових документів, таких як підтверджена банком платіжна інструкція або меморіальний ордер, який би підтвердив фінансову операцію по перерахуванню кредитних коштів, додав інформаційну довідку від третьої особи ТОВ «УПР», Вих. №145-1512 від 15.12.2025р., в якій зазначається про суму переказу у 12000,00 грн. на номер платіжної картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 683188730, призначення платежу: Видача за договором кредиту №17.03.2025-100002054.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази належності платіжної картки НОМЕР_1 саме ОСОБА_1 .

При цьому жодних клопотань щодо витребування доказів, у зв`язку із неможливістю їх самостійного подання, позивачем до суду не подавалось.

За таких обставин, оскільки матеріали справи не містять належних доказів перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, дату укладення кредитного договору та сам факт укладення останнього, встановити не видається за можливе.

Крім того, на підтвердження факту надання кредиту відповідачу та наявності непогашеної заборгованості, позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 , яка сформована та підписана позивачем. Проте, дана виписка не може вважатись належним та допустимим доказом на підтвердження тих обставин, на які посилається позивач, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі вимога Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Банківська виписка, яка визнана законодавством як доказ проведення фінансових операцій - це офіційний документ від банку, який надає детальну інформацію про рух коштів по банківському рахунку конкретної особи: про надходження коштів, на рахунок з зазначенням інформації про те від кого дані кошти поступили, та на яких підставах здійснений платіж, та про здійснення переказів з рахунку. А також, банківська виписка, повинна містити в собі інформацію про реквізити рахунку, та про його власника. Банківська виписка повинна містити в собі інформацію по конкретному рахунку, по якому надається інформація.

Згідно п.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. Що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-).

Згідно правового висновку Верховного Суду України викладеного у Постанові №336/4796/18 від 20.05.2022 р., для стягнення боргу мало надати суду кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно ще надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 490/10008/17 (провадження № 61-11855св19). Та у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 757/39906/15-ц (провадження № 61-12781св19). В яких було зазначено, що для стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитор, зобов`язаний довести не лише факт укладення договору, а й факт надання кредитних коштів, що має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Київський апеляційний суд, своєю постановою від 19 червня 2024 р., по справі № 757/25558/23, провадження № 22-ц/824/8037/2024, відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості з відповідача, мотивуючи своє рішення тим, що незважаючи на те, що з позичальником та відповідачем по справі, був укладений кредитний договір, матеріалами справи, сам факт його виконання не доведено. Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами.

Така сама позиція викладена у постанові Дніпровського апеляційного суду, від 04 вересня 2023 р., по справі № 175/1255/23 провадження № 22-ц/803/7045/23, в якій апеляційний суд відмовив у задоволенні позову ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі, по причині відсутності в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили перерахування кредитодавцем кредитних коштів на рахунок позичальника.

Такої ж позиції, дотримався Дніпровський апеляційний суд, у своїй постанові від 21 серпня 2023 р., по справі № 176/655/23 провадження № 22-ц/803/6707/23, в якій суд також відмовив у задоволенні позову ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, через те, що у справі відсутні первинні бухгалтерські документи, як докази перерахування кредитодавцем кредитних коштів на рахунок позичальника

Верховний Суд, у постановах від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18, від 20 жовтня 2020 по справі № 456/3643/17, від 28 жовтня 2020 року по справі № 760/7792/14-ц (ЄДРСРУ № 92842141), дійшов висновку про те, що виписки по рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором лише за умови, якщо останні відповідають вимогам які застосовуються при складанні первинних документів.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові по справі № 161/16891/15-ц від 30.01.2018р., доказами, які можуть підтверджувати наявність заборгованості, та її розмір, можуть бути тільки первинні бухгалтерські документи, оформлені у відповідності зі ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які фіксують здійснення певних господарських та фінансових операцій

Згідно позиції Верховного Суду, у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, по справі № 554/4300/16-ц, первинні документи, можуть бути належними доказами підтвердження боргу тільки за умови, якщо вони будуть оформлені у відповідності зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Та у відповідності з «Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 р.

Відповідно до п.2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі, та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату його складання, назву організації яка склала документ, зміст та обсяг операції. Посаду і прізвище особи, відповідальної за здійснення операції, та правильність її оформлення.

Згідно п. 51 Постанови НБУ № 75 від 4 липня 2018 р., «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа, дату складання, найменування банку від імені якого складений документ, зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення), посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

При цьому, п. 52 Постанови НБУ № 75 передбачено, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Згідно п. 15 постанови НБУ № 75, операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні.

Відповідно до Постанови Київського апеляційного суду від 06.02.2020 р., по справі № 760/32527/18, провадження № 22-ц/824/789/2020, інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах аналітичного обліку без яких, виписка по рахунку не являється первинним документом.

Згідно ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію. Згідно ст.2 Закону, дія даного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності. Згідно ст. 6 Закону, його вимоги є обов`язковими для всіх підприємств усіх організаційно-правових форм. Згідно п.2 ст. 9 Закону, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа, дату складання, зміст та обсяг операції, посаду і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 р., зі змінами № 467 від 28.12.2022 р., підписувати первинний документ має право тільки особа, уповноважена здійснювати дану операцію (п. 2.5 Положення № 88). Згідно п. 2.12. Положення № 88, керівник підприємства затверджує перелік відповідальних осіб, які мають право підписувати первинні документи на здійснення господарських операцій. Такі повноваження закріплюються наказом на право підпису первинних документів по підприємству.

Таким чином, інформаційна довідка, надана ТОВ «УПР», а також довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором позичальника, у тому вигляді в якому вони сформовані, не відповідають вимогам встановленим для банківської виписки та первинних бухгалтерських документів.

Отже, позивач, надавши інформацію щодо розміру боргу, яка без підтвердження первинними фінансовими бухгалтерськими документами, не може бути належним доказом розміру заборгованості, у тому числі суми процентів та комісій, в розумінні положень ч.1 ст.77 ЦПК України. Не підтвердивши інформацію про розмір боргу первинними фінансовими бухгалтерськими документами, позивач не виконав вимог ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, якими передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як не виконав вимог ч. 1 ст. 80 ЦПК України, якою передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Що стосується заявлених до стягнення сум неустойки, то слід зазначити, що згідно Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення суми неустойки за період з 17.03.2025 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, позовні вимоги про стягнення пені не підлягають до задоволення, з огляду на пряму заборону норм чинного законодавства.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги те, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» як позивач, не надало суду достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення боргу з відповідачки ОСОБА_1 по кредитному договору, в задоволені позову слід відмовити.

Суд, керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 13, 76, 77-81, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 27.04.2026р.

Суддя Покровського міського суду Р. М. Гукова