Ухвала суду № 136040474, 27.04.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3722/26

Провадження № 2/202/3991/2026

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

27 квітня 2026 року суддя Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуський О.М., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» про порушення роботодавцем законодавства про працю та стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Яструб О.П. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» в якому просить:

- зобов`язати ПАТ «Інтерпайп НТЗ» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі за частиною третьою статті 38 КЗпП України з 02 грудня 2025 року;

- зобов`язати ПАТ «Інтерпайп НТЗ» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку;

- стягнути з ПАТ «Інтерпайп НТЗ» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпуски за період з 16.06.2021 р. по 02.12.2025 р.;

- стягнути з ПАТ «Інтерпайп НТЗ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку;

- стягнути з ПАТ «Інтерпайп НТЗ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15000 грн.

Під час ознайомлення із матеріалами позовної заяви та вирішення питання про відкриття провадження у справі, встановлено, що позов підлягає залишенню без руху, оскільки поданий з порушенням вимог ст.ст. 175,177 ЦПК України.

Позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні (п.п. 3,4 ч. 1 ст. 175 ЦПК України).

В позовній заяві зазначено, що позов не містить вимог майнового характеру, що суперечить змісту заявлених позовних вимог, частина яких підлягає грошовій оцінці.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпуски, за період з 16.06.2021 року по 02.12.2025 року, однак не вказує, яку саме суму він пред`являє до стягнення й не наводить відповідний розрахунок даної суми.

Визначаючи вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, позивач також не зазначає конкретну суму, що пред`явлена ним до стягнення. Наведене можливо пов`язати з часовим проміжком стягнення «день фактичного розрахунку».

При цьому, позивач не позбавлений можливості визначити суму середнього заробітку та навести в позовній заяві відповідний розрахунок, оскільки стягнення він просить здійснити з 02.12.2025 року (вимога позову про надання наказу про звільнення від 02.12.2025 року) та має змогу самостійно отримати документи, що містять інформацію про нарахування йому заробітної плати.

Також, всупереч вимог ст. 177 ЦПК України, до позову не долучено доказів, які дають можливість здійснити розрахунок таких сум чи перевірити його.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За подання до суду фізичною особою позовної заяви: майнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України за 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328 гривень.

Згідно ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»).

Законом не передбачено звільнення від сплати судового збору за немайнову вимогу про зобов`язання видати наказ про звільнення, а тому за подання в електронній формі позову з такою вимогою підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1064,96гривень

З огляду на зміст положень ст.2 Закону України «Про оплату праці», вихідна допомога при звільненні та компенсація за невикористану відпустку входять до структури заробітної плати. Таким чином, позивач звільнений від сплати судового збору за заявлені ним вимоги щодо зобов`язання ПАТ «Інтерпайп НТЗ» нарахувати й виплатити йому вихідну допомогу при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку, та про стягнення стягнути з ПАТ «Інтерпайп НТЗ» на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпуски за період з 16.06.2021 р. по 02.12.2025 року.

Водночас, згідно зі ст.2 Закону України «Про оплату праці» та рішення Конституційного суду України від 15.10.2013р. № 8-рп/2013 і від 22.02.2012р. № 4-рп/2012, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не може бути кваліфікований як заробітна плата, адже має зовсім іншу правову природу ніж винагорода за працю, позаяк є компенсаційною санкцією до роботодавця за несвоєчасний розрахунок.

За змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях"

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, від 26.07.2023 у справі №522/16890/20.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є ані окремим видом грошового забезпечення, ані правовим аналогом платежу з оплати праці, а за звернення до суду з вимогою майнового характеру щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, підлягає оплаті судовий збір.

До суду заявником доказів сплати судового збору не подано. Проте, з огляду на відсутність визначеної суми середнього заробітку яка, на думку позивача, підлягає стягненню з відповідача, її розрахунку, а також неможливості встановлення чіткої суми даної вимоги через визначення часового проміжку стягнення «по день фактичного розрахунку», суд не має змоги розрахувати суму судового збору, що підлягає сплаті за дану позовну вимогу.

Якщо на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (ч. ст. 176 ЦПК України).

Враховуючи, неможливість встановлення точної ціни позову в частині вимоги про середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, звернення до суду із даним позовом в електронній формі, суд попередньо визначає судовий збір в розмірі 1064,96 гривень, з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

Щодо сплати судового збору за вимоги про відшкодування моральної шкоди у трудових спорах на даний час існує усталена практика підтверджена, зокрема, висновками Верховного Суду у вищевказаних постановах у справах № 265/5327/20, № 725/5849/20, № 761/943/18, № 712/11930/23.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 725/5849/20 (провадження № 61-4525св21) вказано, що "Закон України "Про судовий збір" не визначає пільг щодо сплати судового збору за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди у вказаній категорії справ.

Таким чином, при зверненні з указаним позовом позивач звільнений від сплати судового збору лише в частині вимог нарахування й виплати вихідної допомоги при звільненні та стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпуски, а в іншій частині вимог судовий збір підлягає оплаті.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 761/943/18, від 15 лютого 2021 року у справі № 372/4328/19, підстави для відступу від якого відсутні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц роз`яснив, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Отже, за подання позову в електронній формі з вимогою про відшкодування моральної шкоди в сумі 15000,00 гривень, підлягає сплаті судовий збір у сумі 1064,96 гривень.

Таким чином, позивачу необхідно усунути усі недоліки позовної заяви, шляхом виконання зазначених вище вимог ст. 175 ЦПК України, а також сплатити судовий збір у сумі 3194,88 гривень (1064,94 гривень за вимогу немайнового характеру про зобов`язання видати наказ про звільнення; 1064,94 гривень за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору; 1064,94 гривень за вимогу майнового характеру про стягнення моральної шкоди в сумі 15000,00 гривень), та додати до позовної заяви документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, відповідно до закону.

Згідно із ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки при вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_2 підлягає залишенню без руху з наданням позивачеві строку, що не перевищує десяти днів з дня отримання ним копії ухвали, усунути зазначені недоліки.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260-261, 353 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» про порушення роботодавцем законодавства про працю та стягнення заборгованості - залишити без руху і надати позивачеві строк для усунення недоліків, який не перевищує десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 177 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу, що встановлено положеннями ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.М. Мачуський