Ухвала суду № 136038276, 23.04.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/162/26

провадження 1-кп/492/121/26

УХВАЛА

Іменем України

про повернення обвинувального акту прокурору

23 квітня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника персоналу органу пробації ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 2025162270000531, відомості про яке 08 вересня 2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 191, частиною 1 статті 366 КК України, -

встановив:

На розгляд Арцизького районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 191, частиною 1 статті 366 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просив суд призначити обвинувальний акт до судового розгляду, доручити представнику персоналу органу пробації скласти та надати суду досудову доповідь відносно обвинуваченого, посилаючись на те, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог статті 291 КПК України, підстав для закриття провадження, повернення обвинувального акту прокурору не має.

Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про повернення обвинувального акту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 прокурору внаслідок його невідповідності вимогам статті 291 КПК України, посилаючись на те, що відсутність потерпілого у зв`язку з відмовою Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації, який не є розпорядником бюджетної програми, визнавати його потерпілим, є фактом неналежного досудового розслідування, так як потерпілим у кримінальному провадженні є Мінагрополітика, що призвело до порушення пункту 3 частини 2 статті 291 КПК України. Також, відповідно до вимог пункту 7-1 частини 2 статті 291 КПК України обвинувальний акт не містить відомостей щодо наявності чи відсутності підстав застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. В порушення вимог пункту 5 частини 2 статті 291 КПК України в обвинувальному акті є суперечності мотивів вчинення кримінального правопорушення: особисте збагачення ОСОБА_6 , як громадянина, проте отримувачем дотації за втрати від надзвичайної ситуації є юридична особа ФГ «Бянов Д.В.», а також в обвинувальному акті не наведено які саме інтереси служби порушено ОСОБА_6 , на чий розсуд ОСОБА_6 розпорядився грошовими коштами собі, як громадянину чи для юридичної особи ФГ «Бянов Д.В.». Крім того, до обвинувального акту долучено цивільний позов, який є аналогічним позову прокуратури до ФГ «Бянов Д.В.» про стягнення 235000,00 грн., який рішенням Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2024 року задоволено та вказане рішення знаходиться на примусовому виконанні.

Обвинувачений ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору.

Представник персоналу органу пробації ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні вважав за можливе скласти та надати суду досудову доповідь відносно обвинуваченого, щодо клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору поклався на розсуд суду.

Суд, розглянувши клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, дійшов висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 разом з додатками та цивільний позов підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Відповідно до статті 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості, зокрема: відомості потерпілого; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими.

Статтею 55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути також юридична особа, якій кримінальним провадженням завдано майнової шкоди.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що діями ОСОБА_6 , які кваліфіковано за частиною 2 статті 191, частиною 1 статті 366 КК України, спричинено державі в особі Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації майнову шкоду на суму 235000,00 грн.

В обвинувальному акті зазначено, що потерпілі у кримінальному провадженні відсутні у зв`язку з відмовою Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації, визнавати його потерпілим.

Згідно листа відділення № 1 СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області від 08 січня 2026 року № 7822-2026 запропоновано Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації надати згоду на визнання його потерпілим у кримінальному провадженні.

Відповідно до відповіді Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації № 45/01-28/2-26 від 13 січня 2026 року запропоновано органу досудового розслідування звернутися до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, яке є правонаступником Мінагрополітики, про надання згоди на визнання його потерпілим у кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування приймались заходи щодо залучення потерпілого, однак в порушення вимог закону не визначено потерпілого та не внесені відомості про потерпілого до обвинувального акту, як цього вимагає пункт 3 частини 2 статті 291 КПК України.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України за кваліфікуючими ознаками складання неправдивих офіційних документів та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей службовою особою та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України за кваліфікуючими ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Таким чином, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті слідчим не зазначені дії, які відносяться до службових обов`язків обвинуваченого, мотив вчинення кримінального правопорушення, тобто зазначено що було особисте збагачення ОСОБА_6 , як громадянина, проте отримувачем дотації за втрати від надзвичайної ситуації є юридична особа ФГ «Бянов Д.В.», а також в обвинувальному акті не наведено які саме інтереси служби порушено ОСОБА_6 , на чий розсуд ОСОБА_6 розпорядився грошовими коштами собі, як громадянину чи для юридичної особи ФГ «Бянов Д.В.».

Відповідно до пункту 7-1 частини 2 статті 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості підстав застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими.

Однак, в обвинувальному акті, в порушення вимог пункту 7-1 частини 2 статті 291 КПК України, взагалі не зазначено наявність або відсутність застосування зазначених заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

У розумінні пункту 13 частини 1 статті 3 КПК України, а за правилами статті 377 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Згідно частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України.

Висунуте обвинувачення і правова кваліфікація дій повинні бути конкретними, чіткими і такими, що відповідають Закону і не викликають суперечностей.

Отже, судовий розгляд без чіткого формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене судове рішення буде вважатися незаконним.

Відповідно до частини 3 статті 374 КПК України у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі Суд) у справі «Камасінскі проти Австрії» (рішення від 19 грудня 1989 року) та у справі «Абрамян проти Росії» (рішення від 09 жовтня 2008 року) зазначив, що у тексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення.

Крім того, Суд зазначив, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

З огляду на викладене, судом, не вдаючись до аналізу доказовості фактичних обставин події, встановлено, що вказані порушення, допущені слідчим при складанні обвинувального акту й залишені поза увагою прокурором при його затвердженні, є такими, що нівелюють вимоги про дотримання законності в кримінальному процесі й призводять до порушення права особи на захист своїх інтересів.

З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні пункту 13 частини 1 статті 3 КПК України, а за правилами статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а також відсутні відомості про потерпілого та відомості про наявність чи відсутність підстав застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими, суд дійшов висновку, що зазначені недоліки обвинувального акту є істотними, без усунення яких обвинувальний акт не може бути призначений до судового розгляду.

Разом із тим, суд зазначає, що неухильне дотримання передбаченої законом процесуальної форми обвинувального акту є неодмінною умовою повного, всебічного й об`єктивного дослідження обставин кримінального провадження, встановлення істини у кримінальному провадженні й прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам статей 91, 291 КПК України, що відповідно до вимог статті 314 КПК України є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, у зв`язку з чим клопотання захисника підлягає задоволенню.

Беручи до уваги, що виявлені недоліки обвинувального акту відносно ОСОБА_6 , суд дійшов висновку, що цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської обласної військової адміністрації до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином підлягає поверненню, так як судом не вирішуються питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду обвинувального акту.

Керуючись статтями 314, 369-372, 376 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 2025162270000531, відомості про яке 08 вересня 2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 191, частиною 1 статті 366КК України повернути прокурору для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків.

Цивільний позов прокурора повернути прокурору.

Копію наявної ухвали суду негайно направити прокурору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення судового рішення Одеським апеляційним судом.

Повний текст ухвали оголошено 27 квітня 2026 року о 16 год. 50 хв.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області ОСОБА_1