Рішення № 136035587, 30.03.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3240/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

за участі секретаря судового засідання Боти О.І.;

за участі представника позивача Сочки В.І.,

за участі представника відповідачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ужгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі Буковина» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталії Анатоліївни про визнання недійсним договору дарування,

встановив:

04.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі Буковина», в інтересах якого діє Адвокат Сочка В.І., звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А., в якому просили суд: визнати недійним договору дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , укладеного 14 лютого 2025 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Н.А. Малинич за № 379; відновити становище, яке існувало до укладення договору дарування від 14.02.2025 року, а саме: повернути частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , у розмірі 1/3 (одна третя) (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 3086883621100) від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що на момент укладення зазначеного договору щодо ОСОБА_2 вже існували судові рішення про стягнення заборгованості, а також були відкриті виконавчі провадження. Так, у справі №907/426/24 діяли заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2024, якою було заборонено відчуження зазначеної частки квартири. Відповідач-1 був обізнаний про наявність судових рішень, відкритих виконавчих проваджень та вжитих заходів забезпечення позову, а також про їх оскарження, що не припиняло їх дії. У той же час, незважаючи на це, 14.02.2025 ОСОБА_2 вчинив дії з відчуження майна шляхом укладення договору дарування на користь своєї матері ОСОБА_3 . Зазначає, що відчуження майна відбулося у день проголошення судових рішень, тобто в момент, коли ОСОБА_2 усвідомлював ризик звернення стягнення на це майно. Такий договір має безоплатний характер і укладений між близькими родичами, внаслідок чого з власності ОСОБА_2 вибув єдиний ліквідний актив, за рахунок якого могло бути виконано судові рішення, при цьому іншого майна, достатнього для виконання зобов`язань перед кредитором, у нього немає. Крім того, після укладення договору ОСОБА_2 фактично продовжує користуватися квартирою за вищевказаною адресою, що свідчить про відсутність реальної мети переходу права власності. За таких обставин сукупність наведених фактів підтверджує спрямованість правочину на ухилення від виконання зобов`язань перед Позивачем, що вказує на наявність ознак фраудаторного правочину та є підставою для визнання договору дарування недійсним.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

09.04.2025 ОСОБА_2 надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, у зв`язку тим, що Позивачем не доведено порушення його прав чи законного інтересу оспорюваним договором дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , укладеним 14 лютого 2025 року, зареєстрованим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. за № 379. Він зазначає, що на момент укладення договору дарування від 14.02.2025 жодне судове рішення щодо нього не набрало законної сили, а отже відсутні підстави вважати, що останній ухилявся від їх виконання. Крім того, заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.06.2024 у справі №907/526/24, стосувалися виключно його грошових коштів, а не нерухомого майна, тому обмеження на відчуження спірної квартири відсутні. Зазначає, що оспорюваний договір укладений без порушення вимог законодавства та за відсутності будь-яких заборон чи обтяжень щодо майна. На його думку, спірний правочин не був спрямований на ухилення від виконання судових рішень, а мав на меті врегулювання майнових відносин між батьками після розірвання шлюбу. Крім того, вказує, що Позивач не довів наявності ознак фраудаторності правочину, зокрема відсутні докази спрямованості дій сторін на заподіяння шкоди кредитору. Також сам по собі факт існування судових спорів не свідчить про недобросовісність укладення договору. З огляду на викладене, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

10.04.2025 ОСОБА_3 надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, у зв`язку тим, що на момент укладення оспорюваного договору дарування їй не було відомо про наявність будь-яких судових спорів за участю її сина, а також про існування рішень суду чи обмежень щодо розпорядження його майном. Вказує, що про наявність відповідних судових проваджень та вимог позивача дізналася вперше лише після отримання позовної заяви ТОВ «МОЄКОТАКСІ БУКОВИНА». Наголошує, що відсутні докази встановлення заборони на відчуження частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка була предметом договору дарування. Також зазначає, що укладення правочину не пов`язане з наміром ухилення від виконання будь-яких зобов`язань та здійснювалося з підстав особистих майнових домовленостей. Вважає, що позивачем не доведено порушення його прав чи інтересів у зв`язку з укладенням договору. У зв`язку з викладеним просить у задоволенні позову відмовити.

01.05.2025 Малинич Н.А. приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що державна реєстрація права власності була здійснена нею з дотриманням вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень. Вказує, що на момент посвідчення договору дарування будь-які відомості про обтяження, заборони чи інші обмеження щодо відчуження спірної частки нерухомого майна у відповідних державних реєстрах були відсутні. Зазначає, що всі необхідні перевірки були проведені шляхом безпосереднього доступу до державних реєстрів, а отримана інформація належним чином зафіксована у матеріалах нотаріальної справи. Також звертає увагу, що сам факт внесення відомостей до реєстрів після вчинення нотаріальної дії не впливає на її правомірність та не може бути підставою для визнання договору недійсним. Додатково вказує, що нотаріус не є стороною спірних правовідносин та не може нести відповідальність за можливі порушення між учасниками договору, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, але подала до суду відзив на позовну заяву в якій зазначила, що вважає позовні вимоги незаконними і просила суд відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, але подала до суду відзив на позовну заяву в якій зазначила, що вважає позовні вимоги необгрунтованими та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 28.11.2001 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради згідно з рішенням від 28.11.2001 року № 101, що розташоване по АДРЕСА_3 , належало на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Згідно Договору дарування від 22.01.2002 року, посвідченому приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Хребтань Н.М. №445, ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) подарував ОСОБА_3 (Одарована) 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 28.12.2001 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання зроблено запис №403.

Згідно з свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.

Тобто, згідно Договору дарування від 22.01.2002 покійний чоловік Відповідачки-2 подарував свою частку ОСОБА_3 .

Згідно з договором дарування 1/3 частки квартири від 14 лютого 2025 року, ОСОБА_8 подарував ОСОБА_6 1/3 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. та зареєстровано в реєстрі за № 379.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , вказано, що відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні, відомості про державну реєстрацію іпотеки відсутні, відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що кожна особа має право звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів, однак таке право підлягає реалізації у порядку, встановленому законом, і не кожен позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, у позові слід відмовити (постанова від 28 вересня 2021 року у справі №761/45721/16-ц).

Отже, підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Відсутність обставин, які підтверджують наявність порушення права чи законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права або інтересу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статі 215 ЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце».

Судом досліджено докази, що надані Позивачем на обґрунтування своєї позиції зокрема: Договір дарування від 14.02.2025, №379 згідно якого ОСОБА_2 подарував 1/3 квартири ОСОБА_3 ; позов ТОВ «МОЕКОТАКСІ БУКОВИНА» (справа №907/526/24) про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 ; ухвала Господарського суду Закарпатськох області про відкриття провадження (№907/526/24) - відкрито справу про стягнення боргу; ухвали Господарського суду Закарпатськох області (різні справи: №907/426/24, №907/406/24, №907/421/24, №907/1073/24) - процесуальні дії (відкриття/рух справ, інші процедурні питання); Рішення господарського суду (по справах №907/426/24, №907/406/24, №907/421/24, №907/405/24) - вирішення спорів про заборгованість (підтвердження боргу); Апеляційна скарга ТОВ «ФІТНЕС ЕЛІТ ГРУП» (14.02.2025) - оскарження ухвали суду; Довідка про оцінку нерухомості (18.02.2025) - визначення вартості квартири; Інформаційні довідки щодо майна (1415.02.2025) - дані про квартиру та власників; Дані з реєстрів (Єдиний реєстр боржників, виконавче провадження) - підтвердження, що ОСОБА_2 є боржником; Документи з Електронного суду - рух апеляції, підтвердження подачі документів.

Також судом досліджені докази, які долучені ОСОБА_2 на обґрунтування своєї позиції щодо відмови у задоволенні позову, зокрема ОСОБА_2 посилається на: рішення Господарського суду у справі №907/526/24 (повний текст від 19.03.2025), яке станом на момент укладення договору дарування не набрало законної сили; ухвалу Господарського суду Закарпатської області про забезпечення позову від 13.06.2024 у справі №907/526/24, якою накладено арешт виключно на грошові кошти ОСОБА_2 , без обмежень щодо відчуження нерухомого майна; ухвали судів апеляційної інстанції про відкриття апеляційних проваджень у справах №907/421/24, №907/426/24, №907/405/24, №907/406/24, а також ухвалу про зупинення провадження у справі №907/1073/24, що свідчить про відсутність остаточного вирішення спорів; рішення суду у справі №926/3178/24 (повний текст від 06.03.2025); договір дарування від 14.02.2025, укладений до набрання законної сили будь-яким судовим рішенням щодо зобов`язань відповідача.

Дослідивши матеріали справи, доводи сторін суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Моєкотаксі Буковина» з огляду на таке.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_2 , маючи заборгованість перед позивачем та перебуваючи у судових спорах у господарських судах (зокрема у справах №907/526/24, №907/426/24, №907/406/24, №907/421/24, №907/405/24, №907/1073/24, які перебувають у провадженні Господарського Суду Закарпатської області), уклав 14.02.2025 договір дарування 1/3 частки квартири на користь ОСОБА_3 , що, на думку позивача, свідчить про фраудаторний характер такого правочину та спрямованість на уникнення виконання зобов`язань.

Разом з тим, сам по собі факт наявності судових спорів чи пред`явлення вимог про стягнення заборгованості не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним.

Однак судом встановлено, що позивачем не наведено належних та допустимих доказів на підтвердження всіх обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання правочину недійсним. Матеріалами справи підтверджується, що на момент укладення договору дарування від 14.02.2025 жодне із судових рішень у вказаних позивачем господарських справах не набрало законної сили, а частина справ перебувала на стадії розгляду або апеляційного перегляду, у зв`язку з чим позивачем не доведено існування встановленого у передбаченому законом порядку та такого, що підлягає примусовому виконанню, зобов`язання ОСОБА_2 . За таких обставин сам факт наявності судових спорів не може безумовно свідчити про недобросовісність ОСОБА_2 або фраудаторний характер укладеного договору.

Застосовуючи практику Верховного суду у справі №924/243/20 (постанова від 22.07.2021) слід зазначити.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону про банкрутство, стаття 42 КУзПБ); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження").

Суд звертає увагу, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (висновок, викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (див. висновок сформований у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20).

Суд бере до уваги доводи позивача про те, що договір дарування укладено у період існування між сторонами майнових спорів у господарських судах України та даний договір укладено на користь близької особи, а саме матері ОСОБА_2 ОСОБА_3 , що потенційно може впливати на можливість виконання майбутнього судового рішення. Водночас позивачем не надано достатніх доказів того, що саме укладення цього договору призвело до реального порушення його прав або унеможливило їх захист, зокрема матеріали справи не містять доказів того, що після укладення договору ОСОБА_2 позбавився всіх активів або став неплатоспроможним, а також що спірний правочин є єдиним чи вирішальним фактором, який унеможливлює виконання можливого судового рішення. Доводи про недобросовісність сторін правочину ґрунтуються переважно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не позбавлений можливості виконати свої грошові зобов`язання, оскільки володіє як грошовими коштами, так і іншим майном. Зокрема, у його власності перебувають транспортні засоби: Renault Zoe, Renault Kangoo та Nissan Leaf, які можуть бути предметом звернення стягнення у встановленому законом порядку.

За таких обставин твердження позивача про те, що укладення договору дарування спрямоване на уникнення виконання зобов`язань та зменшення майнової платоспроможності боржника, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Щодо посилань позивача на заходи забезпечення позову, суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2024 у справі №907/426/24 було застосовано заходи забезпечення у вигляді арешту грошових коштів відповідача-1, а подальшою ухвалою від 14.02.2025 такі заходи змінено, при цьому матеріали справи не містять беззаперечних доказів існування на момент укладення договору дарування прямої та чинної судової заборони на відчуження саме спірної частки квартири. За таких обставин наявність заходів забезпечення позову сама по собі не свідчить про протиправність укладення спірного правочину.

Крім того, суд враховує, що на момент укладення договору дарування відсутні судові рішення, які набрали законної сили та встановлювали обов`язок ОСОБА_2 перед позивачем, заходи забезпечення позову стосувалися грошових коштів, а не безпосередньо спірного нерухомого майна, а матеріали справи не містять доказів повної втрати платоспроможності ОСОБА_2 . Відповідно до правових висновків Верховного Суду, зокрема викладених у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц та інших, для визнання правочину фраудаторним необхідною є сукупність обставин, включаючи доведеність недобросовісності дій сторін та спрямованості правочину на ухилення від виконання зобов`язань, тоді як у даній справі така сукупність доказів відсутня.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , укладеного 14 лютого 2025 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Н.А. Малинич за № 379 недійсним, вимога позивача про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема щодо відновлення становища, яке існувало до його укладення, задоволенню також не підлягає, оскільки є похідною від основної позовної вимоги.

Не підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 361, 362, 717, 718, 719 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 77, 81, 89, 141, 158, 259, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд:

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі Буковина» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округ Малинич Наталії Анатоліївни про:

визнання недійним договору дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , укладеного 14 лютого 2025 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Н.А. Малинич за № 379;

відновлення становища, яке існувало до укладення договору дарування від 14.02.2025 року, а саме: повернення частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , у розмірі 1/3 (одна третя) (реєстраціний номер об`єкту нерухомого майна 3086883621100) від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_4 ) та скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Наталії Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 77264017 від 14.02.2025

залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов