Рішення № 136033856, 04.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 175/5318/21-ц

пр. 2-2882/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - позивач, АТ «Альфа-Банк») звернулось до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2, ОСОБА_3 ), в якому просить у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 103/988 від 14.05.2008 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 у розмірі 25 909,73 доларів США, яка за офіційним курсом Національного банку України станом на 20.09.2021 року становить 691 862,43 грн., звернути стягнення на предмет застави, а саме: транспортний засіб марки «CITROEN», моделі C1SX, 2008 року виписку, номер шасі (кузов, рама, коляска) VIN- НОМЕР_1 , шляхом продажу зазначеного автомобіля АТ «Альфа-Банк» на публічних торгах в рамках виконавчого провадження, за початковою ціною визначеною оцінкою майна на момент продажу; стягнути солідарно з відповідачів судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 14.05.2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк», кредитор), правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір кредиту № 103/988 на купівлю автотранспортних засобів, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти у розмірі 17 001,00 доларів США, зі сплатою 8,88 % відсотків річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 13.05.2015 року. Кредит надається позичальнику для оплати придбаного автомобіля марки «CITROEN», моделі C1SX, 2008 року виписку, червоного кольору, згідно з договором купівлі-продажу № 081/08 від 07.05.2008 року, укладеним з ІП «АІС-Дніпропетровськ». 14.05.2008 року в забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір застави № 361, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. за реєстровим № 2256, за умовами якого ОСОБА_3 передала в заставу АКБ «Укрсоцбанк» транспортний засіб марки «CITROEN», моделі C1SX, 2008 року виписку, номер шасі (кузов, рама, коляска) VIN- НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий кобмі-В, зареєстрований ВРЕР № 2 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 08.05.2008 року. 14.05.2008 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано приватне обтяження на вищезазначений автомобіль. Однак ОСОБА_3 тривалий час порушувала умови кредитного договору та не виконувала покладені на неї зобов`язання належним чином, у результаті чого станом на 20.09.2021 року у неї виникла заборгованість за кредитним договором № 103/988 від 14.05.2008 року у розмірі 25 909,73 доларів США, яка за офіційним курсом Національного банку України станом на 20.09.2021 року становить 691 862,43 грн., яка складається із: 13 769,00 доларів США - заборгованість за кредитом; 12 140,73 доларів США - заборгованість за відсотками. Разом із тим позивачу стало відомо, що 06.06.2015 року автомобіль марки «CITROEN», моделі C1SX, 2008 року виписку, номер шасі (кузов, рама, коляска) VIN- НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий кобмі-В, що належить на праві власності ОСОБА_3 та виступає забезпеченням за кредитним договором, був відчужений на користь ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_3 не зверталася до банку для отримання дозволу на відчуження заставного транспортного засобу. Вказувало, що в результаті противоправних дій відповідача-2, у порушення умов кредитного договору № 103/988 від 14.05.2008 року та договору застави від № 361 від 14.05.2008 року, здійснила відчуження предмету застави без згоди заставодержателя, у зв`язку із чим, АТ «Альфа-Банк» позбавлено можливості задовольнити свої вимоги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2021 року справу було передано судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Озерянській Ж.М.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.01.2022 року цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, передано за підсудністю до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2022 року справу було передано судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Терещенко Т.П.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.05.2022 року прийнято цивільну справу до провадження та в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.07.2023 року замінено у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, позивача - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - позивач, АТ «Сенс Банк»).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.07.2023 року провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави закрито в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.07.2023 року цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.06.2024 року прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, та підготовче засідання у справі призначено на 19.08.2024 року.

05.07.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника АТ «Сенс Банк» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

25.07.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Сачка Р.Т. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, оскільки ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу «CITROEN», моделі C1SX, 2008 року виписку, номер шасі (кузов, рама, коляска) VIN- НОМЕР_1 , на підтвердження чого надає копію листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві) Головного сервісного центру МВС від 20.06.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.08.2024 року, приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву, та у зв`язку з неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце підготовчого засідання, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 05.11.2024 року.

05.11.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Лець Ю.В. надійшла заява про проведення підготовчого засідання, призначеного на 05.11.2024 року, без фіксування технічними засобами, в якому остання просила долучити до матеріалів справи копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 07.09.2018 року на підтвердження зміни прізвища відповідача.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.11.2024 року приєднано до матеріалів справи заяву представника відповідача від 05.11.2024 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.11.2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, та справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 21.01.2025 року.

31.12.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Лець Ю.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника, в якій остання просила у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказана заява була передана головуючому судді 20.01.2025 року.

21.01.2025 року справу знято зі складу, у зв`язку із розглядом головуючим суддею клопотань слідчих органів, та судове засідання призначено на 04.03.2025 року.

21.01.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника АТ «Сенс Банк» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

В судове засідання 04.03.2025 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Позивач у заяві від 21.01.2025 року просив розглядати справу за відсутності представника. Представник відповідача у заяві від 31.12.2024 року просила розглядати справу за відсутності відповідача та її представника.

Оскільки, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 14.05.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» (кредитор), правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено договір кредиту № 103/988 на купівлю автотранспортних засобів, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти у розмірі 17 001,00 доларів США, зі сплатою 8,88 % відсотків річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 13.05.2015 року. Кредит надається позичальнику для оплати придбаного автомобіля марки «CITROEN», моделі C1SX, 2008 року виписку, червоного кольору, згідно з договором купівлі-продажу № 081/08 від 07.05.2008 року, укладеним з ІП «АІС-Дніпропетровськ».

14.05.2008 року в забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір застави № 361, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. за реєстровим № 2256, за умовами якого ОСОБА_3 передала в заставу АКБ «Укрсоцбанк» транспортний засіб марки «CITROEN», моделі C1SX, 2008 року виписку, номер шасі (кузов, рама, коляска) VIN- НОМЕР_1 , тип ТЗ - легковий кобмі-В, зареєстрований ВРЕР № 2 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 08.05.2008 року.

14.05.2008 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано приватне обтяження на вищезазначений автомобіль.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеним АТ «Альфа-Банк», заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № 103/988 від 14.05.2008 року станом на 20.09.2021 року становить 25 909,73 доларів США, яка за офіційним курсом Національного банку України станом на 20.09.2021 року становить 691 862,43 грн., яка складається із: 13 769,00 доларів США - заборгованість за кредитом; 12 140,73 доларів США - заборгованість за відсотками.

Згідно інформації Головного сервісного центру МВС від 13.09.2021 року, автомобіль марки «CITROEN», моделі C1SX, 2008 року виписку, номер шасі (кузов, рама, коляска) VIN- НОМЕР_1 , 06.06.2015 року було зареєстровано за ОСОБА_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 07.09.2018 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, 07.09.2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 2281. Прізвище ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 .

Згідно інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві) Головного сервісного центру МВС від 20.06.2024 року, відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів 08.05.2008 року транспортний засіб марки «CITROEN», моделі C1SX, 2008 року виписку, номер шасі (кузов, рама, коляска) VIN- НОМЕР_1 , було зареєстровано за ОСОБА_3 (03.09.2013 року - зняття з обліку для реалізації); 11.10.2013 року вказаний транспортний засіб перереєстровано на ім`я ОСОБА_7 (11.10.2013 року - зняття з обліку для реалізації); 1.10.203 року транспортний засіб перереєстровано на ім`я ОСОБА_8 (28.04.2015 року - зняття з обліку для реалізації); 06.06.2015 року транспортний засіб перереєстровано на ім`я ОСОБА_2 ; 28.06.2023 року транспортний засіб перереєстровано на ім`я ОСОБА_9 ; 05.10.2023 року транспортний засіб марки «CITROEN», моделі C1SX, 2008 року виписку, номер шасі (кузов, рама, коляска) VIN- НОМЕР_1 , було перереєстровано на ім`я ОСОБА_10 , яка станом на 20.06.2024 року є актуальним власником.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як визначено у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ч. 1 ст. 589 ЦК України).

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Частиною першою ст. 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави (ч. ч. 1, 2 ст. 591 ЦК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 3 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу», застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли в установленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:

1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;

2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Системний аналіз положень Закону України «Про заставу» і Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає підстави для висновку про те, що у разі відчуження боржником предмета обтяження без згоди заставодержателя, обтяження рухомого майна, що є предметом застави, зберігає свою силу для нового власника (покупця) у разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Покупець може бути добросовісним набувачем за умови, якщо на час укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній відповідний запис.

Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи і на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст. ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 10.10.2019 року у справі №463/3582/17, від 18.12.2019 року у справі № 619/4033/18, від 02.03.2020 року у справі № 461/11912/15-ц.

Так, звертаючись до суду із цим позовом про звернення стягнення на предмет застави, позивач посилався на те, що 06.06.2015 року заставодавець без згоди заставодержателя відчужила предмет застави - автомобіль марки «CITROEN», моделі C1SX, 2008 року виписку, номер шасі (кузов, рама, коляска) VIN- НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 . На думку позивача, зареєстроване обтяження предмета застави зберігає свою силу для нового власника такого рухомого майна - ОСОБА_2 , яка є відповідачем у цій справі.

Разом із цим, суд вважає, що ОСОБА_1 не є неналежним відповідачем у справі, оскільки наразі предмет застави у її власності не перебуває. Так, відповідно до інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві) Головного сервісного центру МВС від 20.06.2024 року 28.06.2023 року автомобіль марки «CITROEN», моделі C1SX, 2008 року виписку, номер шасі (кузов, рама, коляска) VIN- НОМЕР_1 , було перереєстровано з ОСОБА_1 на іншу особу.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (ч. 1 - 4 ст. 51 ЦПК України).

Аналіз наведених норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі № 640/22013/18).

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Разом із цим, суд звертає увагу на те, що клопотань про залучення співвідповідача чи заміну первісного відповідача на належного відповідача позивачем до суду подано не було.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи викладене, зважаючи на те, що позов подано до неналежного відповідача, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується, а відповідачем доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 27 Закону України «Про заставу», ст. ст. 9, 10, 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. ст. 15, 16, 526, 546, 572, 574, 576, 584, 589 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - відмовити.

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», 02094, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 28.04.2025 року.

Суддя І.В. Григоренко