Рішення № 136033507, 24.04.2026, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/461/26

Провадження № 2/386/237/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2026 року

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Червоненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Онуфрак В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Голованівськ Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник позивача ТОВ «ФК«Позика» Міньковська А.В. звернувся до суду посилаючись на те, що 14.12.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 35681761, за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 7 300,00 грн. і зобов`язалася повернути його, а також сплатити проценти за користування кредитом. ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу кредит в обумовленому в договорі розмірі. У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання по погашенню кредиту належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 25 915, 00 грн., з яких: 7 300,00 грн. тіло кредиту, 18 615,00 грн. проценти.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/1, згідно з яким право вимоги за договором № 35681761 перейшло до позивача.

Просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 35681761 від 14.12.2021 року в розмірі 25 915, 00 грн., сплачений судовий збір в сумі 2 662, 40 та витрати на професійну правничу допомогу 5 500, 00 грн..

В судове засідання представник ТОВ «ФК«Позика» не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив на позов не подавала.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення, відповідно до положень ст.ст. 280 282 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку. Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтями 1048 та 1049 ЦК України визначено що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової кошти вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові .

Зі змісту ч. 1 ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 14.12.2021 року між ТОВ «ФК «Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №35681761, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 7 300,00 грн., на строк 30 календарних днів (з 14.12.2021 по 13.01.2022) зі сплатою процентів за пільговою процентною ставкою 2,5% та на 60 календарних днів (з 14.01.2022 по 14.03.2022) зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 3%, та зобов`язалася повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору. Нарахування процентів за кредитом провадиться кожного календарного дня на суму залишку кредиту (п. 5.8).

За змістом п. 4.1 договору №35681761 видача кредиту проводилася протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 з використанням платіжної картки, вказаної в особистому кабінеті. Відповідачка зобов`язалася повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 14.03.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок ТОВ «ФК «Ірбіс» (п. 4.2). Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 35681761 доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, проценти за користування кредитом, суми платежів за розрахунковий період, дати платежів. У листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.10.2025 року № 3152_251024114119, адресованому ТОВ «ФК «Ірбіс», значиться про успішне зарахування 14.12.2021 року на платіжну картку № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 7 300,00 грн.. Згідно з наданим ТОВ «ФК «Ірбіс» розрахунком, станом на 14.03.2022 року у відповідача наявна заборгованість в розмірі 25 915,00 грн., з яких: 7 300, 00 грн. тіло кредиту, 18 615, 00 грн. проценти. 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» уклали договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» за плату, а ТОВ «ФК «Позика» прийняло належні ТОВ «ФК «Ірбіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Згідно з платіжною інструкцією від 2 вересня 2025 року № 6054383 ТОВ «ФК «Позика» сплатило на користь ТОВ «ФК «Ірбіс» кошти за договором факторингу від 1 вересня 2025 року № 01092025/1. Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу від 1 вересня 2025 року № 01092025/1 від ТОВ «ФК «Ірбіс» до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 35681761 на загальну суму 25 915,00 грн..

Враховуючи, що відповідачка свої зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту №35681761 від 14.12.2021 рокуне виконує, внаслідок чого має наведену вище заборгованість, і право грошової вимоги до відповідачки за цим договором передано позивачеві, суд вважає позовні вимоги підставними та таким, що підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662,40 грн., згідно платіжної інструкції № 35681761 від 03.03.2026 року. Крім того представник ТОВ «ФК «Позика» зазначив про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 500, 00 грн..

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «Позика» та адвокатом Лівак І.М. укладено договір про надання правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026 року, акт наданих послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 року на суму 5 500, 00 грн., детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ « ФК «Позика» щодо стягнення заборгованості, додаткова угода № 35681761 до договору про надання правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026 року укладеної 16.02.2026 року.

Враховуючи, що позивачем надані належні докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу у розмірі 5 500, 00 грн., вони підлягають стягненню з відповідача, адже такі витрати підтверджено документально і клопотань про їх зменшення у зв`язку з їх неспівмірністю від відповідача не надходило.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 23, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 284 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором №35681761 від 14.12.2021 року у розмірі 25 915, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662, 40 грн. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 5 500, 00 грн..Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Кропивницького апеляційного суду через Голованівський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Д. В. Червоненко