Ухвала суду № 136031320, 24.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/13979/26

Провадження №1-кс/127/5401/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_6 , про застосування, в межах кримінального провадження №22025020000000162 від 12.09.2025, запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Люботин, Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025020000000162 від 12.09.2025, за підозрою ОСОБА_4 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

У клопотанні слідчий зазначив, що громадянин України ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що 24.02.2022 указом Президента України №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, а також те, що цього ж дня, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ №69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким зокрема зобов`язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі ТЦК та СП) за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення громадян, які призиваються на військову службу, вирішив стати на шлях протиправної діяльності та вчинити дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, які полягають в зриві мобілізації, незабезпечення Збройних Сил України мобілізаційними ресурсами, наслідком чого є підрив обороноздатності України, а отже, є однією з форм перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що він є громадянином України, але, не маючи патріотичних переконань, у ситуації, що склалася, та з особистих інтересів і вигоди, будучи обізнаним про те, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, як в Україні, так і на території Вінницької області, по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс у суспільстві, в тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу та з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині можливості надання відстрочки від мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку, розуміючи вказані вище положення чинного законодавства України, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішив вчинити дії за попередньою змовою групою осіб, спрямовані на створення реальних перешкод законній діяльності Збройним Силам України, в частині їх обов`язку з підтримання належної мобілізаційної готовності, тобто сприяння особам призовного віку в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, шляхом забезпечення формального їх прийняття на роботу до штату підприємства в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та в отримані ними внаслідок таких дій відповідних документів, що надають право на відстрочку від мобілізації.

При цьому, ОСОБА_4 , з метою реалізації вищевказаного протиправного умислу усвідомлюючи, що не зможе його реалізувати самостійно, вирішив залучити до зазначеної вище злочинної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб та, у свою чергу, взяв на себе функцію пошуку військовозобов`язаних осіб, які мали наміри та бажання ухилитись від мобілізації, шляхом отримання за невстановлених слідством обставин фіктивних документів, що надають право на відстрочку від призову на військову службу в обмін на грошову винагороду.

Зокрема, з метою виконання вказаного вище протиправного умислу 16.10.2025 ОСОБА_4 , у період часу з 12 год. 14 хв. по 12 год. 30 хв., перебуваючи у АДРЕСА_3 , в ході особистої зустрічі, надав раніше незнайомій йому особі - ОСОБА_7 , який є військовозобов`язаним, перебуває в розшуку ТЦК та СП, у зв`язку із неявкою за повісткою, пропозиції та консультації щодо варіантів його ухилення від мобілізації та повідомив останньому, що має можливість сприяння в організації такої діяльності, шляхом виготовлення різного роду фіктивних документів, що надають право на відстрочку від призову на військову службу та запропонував можливий варіант його влаштування на посаду до штату підприємства, що має можливість «бронювання» працівників за грошову винагороду у сумі 8000 доларів США із необхідністю попереднього надання завдатку у розмірі половини зазначеної суми.

Після цього, 07.04.2026 ОСОБА_4 , в ході телефонної розмови з ОСОБА_7 поставив до відома останнього про необхідність надання йому на наступний день при особистій зустрічі копій документів, які необхідно підготувати, а саме: паспортного документу, ідентифікаційного коду, документу про здобуття освіти, витягу з мобільного застосунку «Дія» про місце проживання, з мобільному застосунку «Резерв+» щодо відомостей військового обліку, а також дистанційного відкриття карткового рахунку у АТ КБ «ПриватБанк».

Надалі, 08.04.2026, у період часу з 11 год. 43 хв. по 11 год. 52 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи на території станції технічного обслуговування автомобілів у м. Могилів Подільський по проспекту Героїв, 142/2, продовжуючи організовані ним злочинні дії, в ході особистої зустрічі з ОСОБА_7 , який діяв на підставі санкціонованої негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, здійснив перевірку виготовлених документів ОСОБА_7 у відповідності до попередньо наданих рекомендацій, повідомив йому процедуру зняття з розшуку, оновлення військово-облікових даних та майбутнього прийняття на роботу до штату підприємства з метою подальшого бронювання. В той же період часу, ОСОБА_4 , перебуваючи за вказаною вище адресою, у салоні автомобіля марки «Land Rover Discovery», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться у нього в користуванні, отримав від останнього частину попередньо обумовленої суми грошової винагороди у розмірі 4000 доларів США в якості завдатку.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, ОСОБА_4 16.04.2026 у мессенджері «WhatsApp » надіслав ОСОБА_7 електронну версію наказу (розпорядження) 77-к від 15.04.2026 про прийняття на роботу з 16.04.2026 до ТОВ «СТЕТМАН» (ЕДРПОУ 45408101) у відповідності до якої останній прийнятий на посаду техніка у структурний підрозділ - відділ випробування БпАК Крило Т даного підприємства з окладом (тарифна ставка) у розмірі 29 000 грн. та того ж дня в ході телефонної розмови з ОСОБА_7 проінструктував останнього про подальші дії, які йому необхідно виконати у мобільному застосунку «Резерв+» з метою відображення даних щодо бронювання.

Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 12.06.2024 №301-КВ ТОВ «СТЕТМАН» визначено таким, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно- промислового комплексу.

Наказом Міністерства оборони України від 26.02.2026 № 470/нз підтверджено статус ТОВ «СТЕТМАН», що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та є критично важливим для функціонування економіки й забезпечення життєдіяльності населення в особливий період відповідно до щорічної процедури підтвердження критичності.

За результатами вчинених ОСОБА_4 та невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб протиправних дій відповідна інформація внесена до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та ОСОБА_7 , 20.04.2026, оновивши дані у мобільному застосунку «Резерв+», отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі бронювання у відповідності до п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В подальшому, 22.04.2026 ОСОБА_4 , у період часу з 14 год. 20 хв. по 14 год. 45 хв., з метою отримання грошової винагороди в повному розмірі, перебуваючи на території станції технічного обслуговування автомобілів у м. Могилів Подільський по проспекту Героїв, 142/2 отримав від ОСОБА_7 , який діяв на підставі санкціонованої негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту другу частину грошових коштів у розмірі 4000 доларів США, де був затриманий співробітниками УСБУ у Вінницькій області в порядку ст. 208 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме у організації перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, за попередньою змовою групою осіб.

22.04.2026 ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та 23.04.2026 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, складеними у даному кримінальному провадженні; протоколами допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом обшуку житла ОСОБА_4 ; протоколом обшуку автомобіля марки «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_2 , іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Підставою застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, який згідно із ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

У той же час в ході розслідування кримінального провадження щодо підозрюваного вбачається наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, у вказаному кримінальному провадженні існують наступні ризики, зокрема:

-переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , має високу суспільну небезпечність як злочин проти основ національної безпеки України, й останній усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому злочині, а саме: позбавлення волі на тривалий строк.

Крім того, слідчий зазначає, що слід врахувати те, що підозрюваний фактично проживає протягом останніх років у прикордонній зоні, має налагодженні контакти серед місцевого населення, яке володіє відомостями щодо особливостей проходження державного кордону України на території Могилів Подільського району Вінницької області, законні джерела доходів у нього відсутні, а також враховуючи вік підозрюваного та наявність відстрочки від мобілізації ОСОБА_4 має можливість пересуватись та проживати в будь-якій частині України та створити умови за яких може безперешкодно виїхати за кордон, у зв`язку з чим створює ризик переховування від суду останнього за межами України.

- незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_4 , на свідків, оскільки згідно з ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 , матиме можливість незаконного впливу на свідків, з метою створення сприятливих для себе умов або ж їх залякування для зміни показань, анкетні дані, місце проживання яких наявні в матеріалах кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України);

- ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), зокрема, шляхом створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності.

- з матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 діяв за відпрацьованою схемою та з використанням налагоджених контактів, а його діяльність була припинена лише внаслідок викриття правоохоронними органами, а тому він може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Крім цього, ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення подібного характеру, враховуючи обставини інкримінованого злочину, в якому він підозрюється, що вказує на схильність до вчинення дій, які полягають в зриві мобілізації, незабезпечення Збройних Сил України мобілізаційними ресурсами, наслідком чого є підрив обороноздатності України (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Беручи до уваги тяжкість злочину, значну суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України та дію воєнного стану на всій території України, на думку органу досудового розслідування, визначення застави будь-якого розміру не забезпечить належного виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченими ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, щодо переховування останнього від органів правопорядку.

Враховуючи вище наведене, слідчий за погодженням з прокурором просив суд, застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити, з підстав зазначених у клопотанні.

Захисник - адвокат ОСОБА_5 , в судовому засіданні не заперечувала, щодо визначення підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак просила суд визначити підозрюваному, як альтернативний запобіжний захід заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Додатково зазначила, що підозрюваний, вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає частково, в частині того, що він отримав кошти за працевлаштування.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника. На запитання суду повідомив, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, одружений, має дитину 9 років, групи інвалідності не має, працює в ТОВ «СТЕТМАН» на посаді техніка.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться наданими сторонами кримінального провадження доказами обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваною особою кримінального правопорушення слідчий суддя зазначає наступне.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Фактичні обставини, які зазначив у клопотанні слідчий та вказав в судовому засіданні прокурор, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваною особою конкретних дій та доведеність вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

З огляду на викладене суд констатує, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана особа могла вчинити кримінальне правопорушення, а отже підозра, в розумінні закону є обґрунтованою.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки, сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слід зазначити наступне.

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи підозрюваний наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі та можливий тривалий строк такого позбавлення, ОСОБА_4 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На переконання суду сама по собі суворість покарання за інкримінований злочин може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні обумовлена тим, що відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що досудове розслідування перебуває на початковій стадії, та фактично всі свідки, які можуть надати корисну для слідства інформацію, ще не допитані, а можливо і не встановлені.

В силу ст. 178 КПК України вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

При цьому слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України не судимий, одружений, має дитину 9 років, групи інвалідності не має, працює в ТОВ «СТЕТМАН» на посаді техніка.

Щодо можливості застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя зазначає наступне.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим суд вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

На думку слідчого судді, неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, застави та домашнього арешту відносно підозрюваної особи пов`язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризикам та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру кримінального правопорушення та певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи особистості.

В силу ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Окрім цього, у даному випадку, відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, враховуючи кваліфікацію злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не більш м`які запобіжні заходи.

Враховуюче викладене та те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави. За наведених обставин, не визначення підозрюваній особі застави на даному етапі кримінального провадження, буде відповідати завданням кримінального судочинства.

Відтак, з метою безперешкодного завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, можливого незаконного впливу на свідків, у цьому кримінальному провадженні, можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, є необхідність застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, враховуючи обставини вчинення даного кримінального правопорушення, без застосування застави.

Характер кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 та його обставини, вказують на те, що останній усвідомлено вчиняв дії, що містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

На думку слідчого судді більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою не будуть достатнім стримуючим фактором, не забезпечать належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 , не забезпечать можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваної та тяжкості пред`явленої підозри, та судом враховано, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Враховуючи зазначені обставини, прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим, і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення, а тому приходить до висновку про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без встановлення розміру застави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178,183,184,186, 193, 194, 196,197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання особи, тобто з 14:48 год. 22.04.2026 року.

Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 14:48 год. 21 червня 2026 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя