Рішення № 136025031, 27.04.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2014/25

2/287/605/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС», позивач) до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості.

У обґрунтування поданого позову ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначено про те, що 14.09.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 319496114 на суму 6500 грн. 00 коп. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5TC72. Відповідач ініціював укладення кредитного Договору, оформивши Заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний Договір з використанням одноразового ідентифікатора. Сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі та 14.09.2021 року перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 6500,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку останній вказав у Заявці при укладенні кредитного Договору. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії факторингу. У подальшому, 30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року до Договору факторингу № 30/1023-01 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. Крім того, 08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним Договором. Перехід від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач став кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набув відповідні Права Вимоги. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 08.07.2025 року за Договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25541,10 грн.

Враховуючи зазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 319496114 від 14.09.2021 року становить 25541,10 грн., яка складається з: 6500,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 19041,10 грн. заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом; 0,00 грн. заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути на його користь із відповідача разом із понесеними судовими витратами та сплаченим судовим збором за подання позовної заяви до суду.

Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позову просив суд розглядати справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився та не повідомив про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановленому законодавством порядку, шляхом направлення на його адресу судових повісток та опублікування оголошення на веб - сайті суду, що стверджується матеріалами справи. Заяву про відкладення розгляду справи та відзив на позов відповідач до суду не надав.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали вказаної цивільної справи передано для розгляду судді Винару Л.В.

Судом отримано відповідь №1995929 від 11.11.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру.

Ухвалою суду від 11.11.2025 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК».

Ухвалою суду від 03.12.2025 року від АТ «УніверсалБанк» витребувано письмові докази по справі.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

З огляду на викладені обставини, суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 14.09.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 319496114 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с. 58-63).

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 вказаного Договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 6500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

У пункті 1.3, 1.4 Договору сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором у сумі 6500,00 грн. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 28.09.2021 року. Позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.

Згідно з п. 1.7 Договору кредитна лінія надається строком на 14 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 28.09.2021 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення кредитного договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до положень п. 1.8 Договору сторони погодили, що встановлений у п. 1.7. строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

При цьому, вказано, що кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних у цьому пункті, не обмежена.

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті (п. 1.9).

Орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 1.3 Договору, за умови застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів за дисконтною ставкою, складає 8301 грн. 80 коп. та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 1801 грн. 80 коп. та суму кредиту у розмірі 6500 грн. 00 коп. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України складає 58827,98% річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 127,72% від суми першого траншу (п. 1.14.1)

Відповідно до п. 4.2 строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п. 1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених в п. 1.8 та п. 1.12.1 договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Відповідач підписав Договір № 319496114 від 14.09.2021 року електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «MNV5TC72».

Відтак, судом встановлено, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З платіжного доручення (копія) від 14.09.2021 року вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти: в сумі 6500, 00 грн., на що вказує призначення платежу (а.с. 18).

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вище вказаними та встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем кредитного договору №319496114 від 14.09.2021 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 (а.с. 115-125).

Згідно п. 2.1 укладеного Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Згідно п.п. 1.3. Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до договору Факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

31.12.2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №26 до договору Факторингу №28/1118-01 відповідно до якої сторони дійшли викласти текст договору у новій редакції та встановили термін дії договору до 31.12.2021 року.

У свою чергу відповідно до додаткової угоди №27 від 31.12.2021 року, додаткової угоди №31 від 31.12.2022 року та додаткової угоди №32 від 31.12.2023 року термін дії договору продовжено до 31.12.2024 року.

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір Факторингу №30/1023-01 відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до пункту 8.2 договору Факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 року строк дії договору закінчується 31.12.2024 року.

У подальшому, 08.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 8/07/25-Е.

Відповідно до реєстру боржників від 08.07.2025 року до договору факторингу № 8/07/25-Е від 08.07.2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 25541,10 грн., з яких 6500, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, та 19041,10 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша ст.519 ЦК України).

Із системного аналізу можливо дійти висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Частиною першою ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року в справі №906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року в справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У правовому висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року в справі №910/12525/20 зазначено, що «відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається».

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя ст.656 ЦК України); (б) дарування (частина друга ст.718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя ст.512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року в справі №910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилося на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року в справі №909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року в справі №910/11177/20).

Матеріалами справи встановлено, що кредитний договір № 319496114 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 14.09.2021 року, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року.

З наведеного вище слідує, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до кредитора - ТОВ «Таліон Плюс», відповідно не довів перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», тобто не доведено переходу права вимоги на кожному етапі такої передачі, що є його процесуальним обов`язком.

Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у цьому випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, проте це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Також, Верховний Суд неодноразово вказував, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року в справі №334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року в справі №911/3185/20).

За таких обставин справи відсутні підстави вважати, що ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 року набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 , за кредитним договором, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

При цьому суд вважає, що посилання представника позивача на продовження строку дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року додатковими угодами не спростовує необхідності чіткого визначення предмета договору на момент його укладення, адже правочин є чинним лише за умови визначеності його істотних умов, а предмет договору факторингу має бути конкретно визначений.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №916/2040/20).

За таких обставин, позивачем не доведено та судом не встановлено факту порушення відповідачем прав позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вказана судова практика є сталою та подібна правова позиція відображена також у постановах Житомирського апеляційного суду у справах: №289/2479/24, №285/3178/24, №279/977/25, №935/2615/24; №281/468/24; №285/4230/24 та ін.

Розподіл судових витрат у справі.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 512, 514, 526, 1049, 1054, 1077 ЦК України та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 141, 259, 263-265-268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. В. Винар