Ухвала суду № 136022407, 27.04.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3982/26

Номер провадження 2/711/2494/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження у справі

27 квітня 2026 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Петренко О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд:

-зняти арешт нерухомого майна (1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ), належного ОСОБА_1 , що накладений на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника б/н від 07.10.2010 (реєстраційний номер обтяження: 10335423 від 07.10.2010, обтяжувач: Придніпровський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, код: 34998092, заявник: Придніпровський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, код: 34998092);

-стягнути з Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України витрати зі сплати судового збору.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що він є власником 1/3 частки в квартирі АДРЕСА_2 . 09.01.2026. Під час отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №459828927, позивачу стало відомо про арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 10335423, що зареєстроване 07.10.2010 на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника б/н від 07.10.2010, що винесена Придніпровським ВДВС ЧМУЮ, об`єктом обтяження за яким є саме 1/3 частка квартири АДРЕСА_2 .

Водночас, згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень та Єдиного реєстру боржників відсутні будь-які виконавчі провадження, в яких позивач мав би процесуальний статус боржника.

Із листа Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №608/20.21-49/12042 від 30.01.2026 позивачу стало відомо про те, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження відносно позивача №17908120, 18031584 та 19165622, які завершені у зв`язку з фактичним повним виконанням; водночас відсутня можливість ідентифікувати в рамках якого виконавчого провадження було накладено арешт.

Також позивач у позові зазначає про те, що ним 05.02.2026 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України направлена заява, в якій він просив відповідача скасувати постанову б/н від 07.10.2010 та зняти арешт з нерухомого майна, реєстраційний номер: 10335423, що зареєстрований 07.10.2010 на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника б/н від 07.10.2010 Придніпровським ВДВС ЧМУЮ. Проте Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив позивача про неможливість зняття арешту з майна, оскільки такий може бути знятий лише за рішенням суду.

Означені обставини викликали необхідність в зверненні позивача до суду з позовом про скасування постанови про арешт майна.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 квітня 2026 року означеній позовній заяві присвоєно номер справи 711/3982/26 та визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) Петренка О.В.

Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон №1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону №1404 особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

З аналізу положень розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України суддя зробив висновок, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні прав (стаття 447-1 ЦПК України). Якщо опис та арешт майна проводилися державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Частиною 1 ст. 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Оскільки постанова Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) від 07.10.2010 про накладення арешту на майно боржника винесена у виконавчому провадженні № 19165622 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-5150, виданого 27.04.2010 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП РЕУ №1 боргу в сумі 1736,48 грн (оскільки як виконавче провадження №17908120, так і виконавче провадження №18031584 були завершені 08.04.2010 на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, тобто завчасно до часу винесення Придніпровським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції постанови про накладення арешту на майно боржника б/н від 07.10.2010), беручи до уваги, що ОСОБА_1 мав процесуальний статус боржника в означеному виконавчому провадженні, а також те, що, на переконання позивача, означена постанова порушує його права як сторони виконавчого провадження на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому нерухомим майном, тому суддя дійшов висновку, що вказані правовідносини регулюються спеціальними нормами права, встановленими в розділі VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, суддя дійшов висновку про те, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій (рішень, бездіяльності) державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок у даній категорії справ щодо застосування положень п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), що застосовується суддею з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні №19165622, що відкрите було на підставі виконавчого листа №2-5150, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси, у межах якого накладено спірний арешт, який є предметом позову, суддя дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена в п. 3.29 постанови від 14 серпня 2023 року у справі №927/322/14, знищення виконавчого провадження у зв`язку із закінченням терміну його зберігання не звільняють виконавця, який допустив відповідне порушення закону, від обов`язку зняти арешт з майна у випадку закінчення виконавчого провадження.

Частиною 2 ст.186 ЦПК України передбачено, що про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.186 ЦПК України передбачено те, що, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На виконання означеної норми процесуального права, суд роз`яснює позивачу, що означені вище позовні вимоги, у відкритті провадження в яких судом відмовлено, не підлягають розгляду в порядку позовного провадження, а мають розглядатися в порядку розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» судом, який розглянув справу як суд першої інстанції, тобто у конкретному випадку шляхом подачі скарги на рішення державного виконавця до Придніпровського районного суду м.Черкаси.

Що стосується сплаченого позивачем судового збору згідно платіжної інструкції №2.577760423.1 від 17.03.2026, то суд зазначає про таке.

Пунктом 3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Оскільки, станом на день постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, матеріали позовної заяви не містять клопотання позивача або його представника про повернення судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви, тому суд в ухвалі про відмову у відкритті провадження у справі не вирішує процесуальне питання про повернення ОСОБА_1 судового збору.

Водночас суд роз`яснює позивачу ОСОБА_1 право подати клопотання про повернення судового збору після постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі.

Керуючись п.1 ч.1 ст.186, ст. 259, 260, 261, 263, 353, 355 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про арешт майна.

Копію позовної заяви залишити в матеріалах справи.

Копію ухвали разом із матеріалами позовної заяви направити позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею проте може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана суддею 27 квітня 2026 року.

Суддя: О. В. Петренко