Рішення № 136021643, 24.04.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1289/26

381/950/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участю секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Фастів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 10.11.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір №0730209619, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 7000 грн. Строк користування кредитом - 30 днів, строк дії Договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом. Товариство належним чином виконало умови Договору надавши позичальнику грошові кошти.

11.02.2022 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт-Капітал було укладено Договір факторингу №11-02/22, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором №0730209619.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі і кредитним договором щодо відповідача. Позивач зазначає, посилаючись на вимоги чинного законодавства, що у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 268 782,50 грн..

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 112 717.50 , з яких: 7 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 105 717,50 гривень заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, які і просять стягнути з відповідача, а також судові витрати у справі.

Окремо позивачем було заявлено клопотання про витребування від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» інформації про зарахування коштів на банківський рахунок відповідача.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2026 року відкрито провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників судового розгляду, а також задоволено клопотання про витребування доказів.

Стороною відповідача, до суду, було подано клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Листом АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», що надійшов до суду 10 березня 2026 року, надано запитувану інформацію, в тому числі й виписку про рух коштів за рахунком ОСОБА_1 .

16 березня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, направлений представником відповідачки з використанням системи «Електронний суд».

За змістом відзиву на позов, відповідач та представник відповідача зазначають, що строк для подання відзиву підлягає поновленню, оскільки копію позову фактично отримано лише через електронний кабінет 10.03.2026, а договір з адвокатом укладено 09.03.2026. Відповідач заперечує проти позову та вважає його безпідставним, оскільки кредит у сумі 7000 грн було надано строком на 30 днів (до 22.12.2020), а проценти можуть нараховуватись лише в межах цього строку. Нарахування Позивачем процентів після спливу строку кредитування є незаконним та суперечить нормам ЦК України і правовим позиціям Верховного Суду. Зазначають, що загальна заборгованість може становити лише 14 350 грн (7000 грн тіла кредиту та 7350 грн процентів за 30 днів), тоді як нараховані Позивачем проценти у значно більшому розмірі є необґрунтованими. Після спливу строку кредитування можуть застосовуватись лише наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України, однак таких вимог Позивач не заявляв. Також заперечують щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн, оскільки їх фактичне понесення не підтверджено належними доказами, а розмір є завищеним і неспівмірним зі складністю справи. У зв`язку з викладеним Відповідач просить поновити строк на подання відзиву, відмовити у задоволенні позову та зменшити витрати на правничу допомогу.

18 березня 2026 року представником позивача з використанням системи «Електронний суд» було подано відповідь на відзив, відповідно до якого зазначають, що відзив є необґрунтованим та не спростовує доводів позовної заяви. Зазначають, що між сторонами укладено кредитний договір, факт отримання коштів та виникнення зобов`язань Відповідачем не заперечується. Договір укладено відповідно до вимог законодавства в електронній формі, Відповідач був ознайомлений з усіма його умовами та не скористався правом на відмову від договору, що свідчить про його згоду з умовами. Щодо нарахування заборгованості, зазначають, що розрахунок є правильним, здійснений відповідно до умов договору та підтверджений матеріалами справи, а доказів його спростування чи контррозрахунку Відповідачем не надано. Нарахування процентів здійснювалося в межах строку дії договору 36 місяців, а не лише 30 днів, оскільки останній є лише пільговим строком, тоді як граничний строк користування кредитом становить 3 роки. Наголошують, що Відповідач добровільно уклав договір, був обізнаний з його умовами, у тому числі щодо процентної ставки, та порушив свої зобов`язання, не повернувши кредит і не сплативши проценти. Договір є чинним, не оскаржений і підлягає виконанню відповідно до принципу свободи договору. Також заперечують щодо неправомірності процентів, зазначаючи, що вони нараховані в межах погодженого строку користування кредитом, а незгода Відповідача з умовами договору не є підставою для їх невиконання. Зазначають, що витрати на правничу допомогу є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають стягненню.

27 березня 2026 року представником відповідача через систему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що доводи Позивача є необґрунтованими та не спростовують позицію, викладену у відзиві. Заперечують твердження Позивача про правомірність нарахування процентів у межах 36-місячного строку, зазначаючи, що умовами договору чітко визначено строк кредитування 30 днів (до 22.12.2020), після спливу якого право нарахування процентів припиняється. Нарахування Позивачем процентів у розмірі понад 100 тис. грн після цієї дати є незаконним та суперечить правовим висновкам Верховного Суду. Зазначають, що проценти можуть нараховуватись лише в межах строку кредитування, а після його спливу можуть застосовуватись лише наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України, однак таких вимог Позивач не заявляв. Відтак відсутні підстави для стягнення процентів після 23.12.2020. Також зазначають, що у відзиві наведено власний розрахунок, відповідно до якого загальна сума заборгованості становить 14 350 грн (7000 грн тіла кредиту та 7350 грн процентів за 30 днів). Щодо витрат на правничу допомогу, зазначають, що Позивач не довів фактичного надання таких послуг та їх обсягу, оскільки процесуальні документи підписані директором товариства, а не адвокатським об`єднанням. Вказані витрати у сумі 25 000 грн є завищеними, неспівмірними зі складністю справи та не підтверджені належними доказами. У зв`язку з викладеним просять долучити заперечення до матеріалів справи, відмовити у задоволенні позову та зменшити витрати на правничу допомогу до 1000 грн.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року заяву представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву задоволено.

Учасникам справи було роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Як стверджує позивач, 10.11.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір №0730209619, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 7000 грн. Строк користування кредитом - 30 днів, строк дії Договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом. Товариство належним чином виконало умови Договору надавши позичальнику грошові кошти.

11 лютого 2022 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 11-02/22, відповідно умов якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 0730209619 від 10.11.2020, що укладений між ТОВ «ІНФІНАНС» та позичальником ОСОБА_1 ..

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 - позивачу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за Договором № 0730209619.

В матеріалах справи відсутні оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства первинні фінансові бухгалтерські документи які б підтвердили факт перерахування кредитних коштів кредитором ТОВ «ІНФІНАНС» відповідачу по справі ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять завіреної (проведена банком) платіжної інструкції по перерахуванню кредитних коштів кредитодавцем по кредитному договору на рахунок відповідача. Відсутній меморіальний ордер який би підтвердив дану фінансову операцію.

При цьому, в матеріалах справи, знаходиться довідка первісного кредитора про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, підписана директором ТОВ «ІНФІНАНС» Балабко О.О., та направлена на адресу первісного кредитора, довідка від третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ ОПЕРАЦІЇ» в якій повідомляється про те, що дана компанія, здійснила на підставі договору № ФК-П-17/08-04 від 03.08.2017, платіж на карту № НОМЕР_1 , у сумі 7 000,00 грн., номер транзакції в системі iPay.ua 73198056, призначення платежу: «Зачисление 7000 грн на карту НОМЕР_1 ». Договір, на який у своїй довідці посилається ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ ОПЕРАЦІЇ», в матеріалах справи відсутній (а.с. 52, 53).

У листі Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», № 81-15-9/3956-БТ надісланого до суду в якості відповіді на ухвалу суду надано інформацію стосовно рахунків відповідача ОСОБА_1 та руху коштів по них. Але при цьому, надана банком виписка про рух коштів не містить факту зарахування грошових коштів на суму 7 000 гривень (а.с. 171-174).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 24.06.2021 по справі № 686/19271/19 провадження № 61-9459св20, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а лише свідчить про наміри виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. В той час, як первинні документи, складаються лише за фактом надання послуг. А про факт отримання та повернення коштів свідчить не договір, а банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси кредитора.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року по справі № 169/506/17 провадження № 61-37213св18.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного у Постанові №336/4796/18 від 20.05.2022 р., для стягнення боргу мало надати суду кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно ще надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 490/10008/17 (провадження № 61-11855св19). Та у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 757/39906/15-ц (провадження № 61-12781св19). В яких було зазначено, що для стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитор, зобов`язаний довести не лише факт укладення договору, а й факт надання кредитних коштів, що має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Київський апеляційний суд, своєю постановою від 19 червня 2024 р., по справі № 757/25558/23, провадження № 22-ц/824/8037/2024, відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення заборгованості з відповідача, мотивуючи своє рішення тим, що незважаючи на те, що з позичальником та відповідачем по справі, був укладений кредитний договір, матеріалами справи, сам факт його виконання не доведено. Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами.

Така сама позиція викладена у постанові Дніпровського апеляційного суду, від 04 вересня 2023 р., по справі № 175/1255/23 провадження № 22-ц/803/7045/23, в якій апеляційний суд відмовив у задоволенні позову ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі, по причині відсутності в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили перерахування кредитодавцем кредитних коштів на рахунок позичальника.

Такої ж позиції, дотримався Дніпровський апеляційний суд, у своїй постанові від 21 серпня 2023 р., по справі № 176/655/23 провадження № 22-ц/803/6707/23, в якій суд також відмовив у задоволенні позову ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, через те, що у справі відсутні первинні бухгалтерські документи, як докази перерахування кредитодавцем кредитних коштів на рахунок позичальника

Згідно п.2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі, та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату його складання, назву організації яка склала документ, зміст та обсяг операції. Посаду і прізвище особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення.

Згідно п. 51 Постанови НБУ № 75 від 4 липня 2018 р., «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми), дату складання, найменування банку від імені якого складений документ, зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення), посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Згідно п. 52 Постанови НБУ № 75, первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними. І не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Згідно п. 15 постанови НБУ № 75, операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові по справі № 161/16891/15-ц від 30.01.2018р., доказами, які можуть підтверджувати наявність заборгованості, та її розмір, можуть бути тільки первинні бухгалтерські документи, оформлені у відповідності зі ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які фіксують здійснення певних господарських та фінансових операцій.

Згідно позиції Верховного Суду, у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, по справі № 554/4300/16-ц, первинні документи, можуть бути належними доказами підтвердження боргу тільки за умови, якщо вони будуть оформлені у відповідності зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Та у відповідності з «Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 р.

Позивач надав інформацію щодо перерахування грошових коштів відповідачу, яка без підтвердження первинними фінансовими бухгалтерськими документами, не може бути належним доказом в розумінні положень ч.1 ст. 77 ЦПК України. Не підтвердивши інформацію первинними фінансовими бухгалтерськими документами, позивач не виконав вимог ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, якими передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як не виконав вимог ч. 1 ст. 80 ЦПК України, якою передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав або від первісного кредитора, або від фактора, письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги, з повідомленням про суму грошової вимоги та реквізитів фактора.

Згідно ч.2 ст. 1082 ЦК України, боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Згідно ч.2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку перед новим кредитором до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Він, як і раніше, повинен виконувати свої боргові зобов`язання тільки перед первісним кредитором.

Дніпровський апеляційний суду, своєю постановою від 04 вересня 2023 р., по справі № 175/1255/23 провадження № 22-ц/803/7045/23, відмовив у задоволенні позову ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі, по причині не повідомлення боржника про зміну кредитора.

Такої ж позиції, дотримався Дніпровський апеляційний суд, у своїй постанові від 21 серпня 2023 р., по справі № 176/655/23 провадження № 22-ц/803/6707/23, в якій апеляційний суд також відмовив у задоволенні позову ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі ще й через те, що у справі відсутні докази повідомлення боржника про зміну кредитора

Позивач, в якості доказу надання кредиту відповідачу по справі додав довідку від третьої особи, ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ ОПЕРАЦІЇ» про перерахування коштів.

Харківський апеляційний суд, у своїй постанові від 08 травня 2023 р., по справі № 638/6913/22 провадження № 22-ц/818/762/23, відмовляючи ТОВ Фінансова компанія «Фінтраст Україна» у задоволенні її позову про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором, мотивував своє рішення тим, що довідка третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», про проведення платежу, на яку позивач посилається як на доказ перерахування коштів на рахунок позичальника по кредитному договору, належним та достатнім доказом перерахування кредитних коштів не являється. На підставі того, що між ТОВ ФК «Контрактовий дім» та відповідачем по справі, відсутні юридичні та правові відносини з питань кредитування.

Київський апеляційний суд, у своїй постанові від 10.10.2024 р., по справі 765/15128/23 провадження 22-ц/ 824/13668/2024 відмовляючи ТОВ «Укр Кредит фінанс» у задоволенні його апеляційної скарги, про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором, мотивував своє рішення, у тому числі і тим, що загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, здійснюється у відповідності з ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Який встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду за платіжними системами. Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, меморіальний ордер. Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. В матеріалах справи міститься лист на адресу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» від ТОВ ФК «Контрактний дім» (ЄДРОУ 35442539), в якому останній повідомляє про успішність фінансових операцій. При цьому вказаний лист не є первинним бухгалтерським документом, з якого можна встановити дійсність фінансової операції. Крім того, з даного листа вбачається, що переказ коштів здійснювався ТОВ ФК «Контрактний дім» яке не є учасником даної справи. Крім того, до позову не долучено доказів на підтвердження підстав здійснення таких фінансових операцій. А тому, вказаний доказ не свідчить про виконання кредитором умов договору з перерахування коштів на картковий рахунок відповідача по справі. Довідка, за підписом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту за Кредитним договором також не є первинним бухгалтерським документом, оскільки не відповідає положенням ст. 22 Закону. Оскільки до позовної заяви не долучено жодного із цих документів: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, меморіальний ордер, колегія суддів приходить до висновку про те, що за Кредитним Договором позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували, що кредитор ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконав зобов`язання щодо видачі грошових коштів на картковий рахунок позичальника.

В матеріалах справи знаходиться лист від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», № 81-15-9/3956-БТ до якого долучено виписку про рух коштів за період з 22.11.2020 по 02.12.2020. Дана виписка не містить факту зарахування грошових коштів на суму 7 000 гривень.

Згідно вимог ч.1 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами по справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приймаючи до уваги те, що позивачем ТОВ «Коллект Центр» не надано суду належних доказів на підтвердження перерахування кредитодацем ТОВ «ІНФІНАНС» кредитних коштів відповідачу по справі ОСОБА_1 по договору № 0730209619 від 10.11.2020 року, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову позивача ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі вище наведеного, суд, керуючись: ст. ст. 2, 10, 12, 13, 76, 77-81, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА